Ємність друкованого аркуша та її коефіцієнт

Ємність друкованого аркуша - це величина, що показує, який обсяг матеріалів умістив друкований аркуш. Чим більше знаків складання та зображального матеріалу зміщує друкований аркуш, тим вища його ємність, і навпаки. Ємність друкованого аркуша дорівнює кількості обліково-видавничих аркушів, що вмістилися в друкарському аркуші. Отже, для того щоб обчислити, чому дорівнює ємність друкованого аркуша, треба його обсяг в обліково-видавничих аркушах поділити на число умовних друкарських аркушів (умовних тому, що це дає змогу порівняти ємність друкованого аркуша різноформатних видань). Наприклад, у виданні 12 обліково-видавничих аркушів і 10 умовних друкованих. Ємність умовного друкованого аркуша становить 12:10 = 1,2 обліково-друкованого аркуша

За ємністю друкованого аркуша судять про те, наскільки економно витрачає видавництво папір: бо чим більша ємність друкованого аркуша, тим менше паперу йде на видання.

Відношення обсягу видання в обліково-видавничих аркушах до його обсягу в умовних друкованих аркушах і є коефіцієнтом ємності (див. вище прикладного підрахунку).

Коефіцієнт ємності умовного друкованого аркуша, менший від одиниці, свідчить про неекономну витрату паперу. Щоправда, коефіцієнт ємності друкованого аркуша в поетичних творах, зображальних виданнях (альбомах), виданнях із великою кількістю формул і таблиць навіть при економному їх оформленні не може, як правило, бути більшим від одиниці.

Ємність друкованого аркуша залежить від формату складання (чим довший рядок і відповідно менші поля, тим ємність вища), кегля шрифту (чим кегль менший, тим більше знаків шрифту одного рисунка вміщує рядок одного формату), ємності шрифту того чи іншого рисунка (гарнітури) (чим більша кількість знаків припадає на один квадрат, тим вища ємність).

Середній коефіцієнт ємності умовного друкованого аркуша всіх видань видавництва, випущених за той чи інший період, дає можливість оцінити, як воно використало друкований обсяг і відповідно папір загалом. Для цього загальний обсяг усіх видань в обліково-вндавничих аркушах ділять на загальний обсяг цих видань в умовних друкованих аркушах.

Тема: Основні етапи оформлення та опрацювання тексту

План

1.Етапи оформлення тексту

2. Основні вимоги до поліграфічного відтворення тексту

Створення друкованого видання - процес складний і багатогранний, що пов'язує різноманітні сфери діяльності працівників видавництва та поліграфічного підприємства. Він складається з кількох етапів, на яких виконуються певні операції, що різняться змістом роботи, місцем виконання (видавництво чи друкарня), колом виконавців. Кількість етапів залежить від методу підготовки видання до друку. Залежно від виду і типу видань використовують різні методи їх підготовки до друку: гранковии;

безгранковий; безкоректурний.

Основні етапи роботи видавництва і друкарні можна простежити за гранковим методом проходження видання у виробництві.

І етап. Полягає в підготовці у видавництві текстового оригіналу для складання та оригіналів ілюстрацій. Після редагування авторського текстового оригіналу редактор передає його на передрук, далі - на зчитування і вичитування. Паралельно художній редактор та художник розробляють художнє оформлення видання. При цьому враховуються питання сюжетно-декоративно-зображальні, а саме: зовнішнє оформлення; внутрішнє оформлення ілюстрацій у виданні; вибір формату сторінки і розмірів полів, гарнітури та кегля шрифту з урахуванням виробничо-технічних засобів відтворення оригіналів. Після розмітки видавничого текстового оригіналу технічним редактором ілюстративні та текстовий оригінали передаються у друкарню, де проводяться складання тексту і виготовлення ілюстративних фотоформ. З одержаних гранок тексту та ілюстративних фотоформ виготовляють коректурні відбитки (ксерокопії), які передаються у видавництво на опрацювання.

II етап. У видавництві редактор, коректор, а також автор вичитують гранки, що надійшли з друкарні; технічний редактор виготовляє макет сторінок з відбитків тексту та ілюстрацій. Робочі гранки і макет з відбитків знову передаються у друкарню, де згідно з макетом проводиться верстання сторінок видання. Відбитки (ксерокопії) верстки друкарня знову передає у видавництво.

ПІ етап. У видавництві редактор, коректор, а також автор вичитують відбитки верстки, а технічний редактор опрацьовує їх. Робочий примірник верстки передається з видавництва у друкарню для подальшої роботи - виправлення верстки згідно з робочим примірником, виготовлення відбитків з виправленої верстки, які знову передаються у видавництво для звірки.

IV етап. Одержана звірка читається у видавництві редактором, коректором, а технічний редактор опрацьовує ці відбитки. На завершальному етапі друкарня проводить правку звірки. Після цього здійснюється друкування тиражу і виготовляється сигнальний примірник видання, який передається на затвердження у видавництво. Наступним кроком є друкування тиражу видання, яке надалі надходить у торговельну мережу.

Розглянуті етапи оформлення та поліграфічного оброблення тексту характерні в повному обсязі для гранкового методу проходження видань у виробництві. На першу видавничу коректуру передаються відбитки з гранок тексту. Слід зауважити, що цей метод є найтривалішим порівняно з іншими методами проходження видань у виробництві.

Безгранковий метод відрізняється від гранкового тим ,що на видавничу коректуру передаються відбитки зверстаних сторінок. Верстальник у складальному цеху друкарні самостійно верстає видання, керуючись вказівками, наведеними в розмітці видавничого текстового оригіналу, а також одержаного з видавництва розклеювання репродукційних відбитків. Розклеюванням відбитків називають відбитки ілюстрацій, наклеєні на стандартні аркуші та підібрані у порядку розміщення їх у виданні. При цьому методі повністю відсутній другий етап роботи у видавництві, а вслід за першим етапом одразу йде третій - суцільне читання верстки кожної сторінки зверстаного видання. Редактор і коректор проводять правку, а після підписання примірника правленої верстки (робочий примірник) передають його для опрацювання технічному редактору. Останній, провівши всі потрібні операції, відправляє видавничу коректуру в друкарню для виправлення. Цей метод менш тривалий завдяки зменшенню кількості коректур.

При безкоректурному методі повністю відсутній обмін коректурами між видавництвом та друкарнею. Вся робота видавництва планується так. щоб друкарня після одержання розміченого видавничого текстового оригіналу могла чітко і правильно провести складання та верстання видання. Щоб випустити його за цим методом, видавництво має у розпорядженні два варіанти:

1. Підготовка для поліграфічного підприємства оригіналу-макета, який повністю відповідає майбутньому виданню з точним зазначенням ілюстрацій та їхніх розмірів, таблиць, формул, заголовків тощо. Після одержання коректурних відбитків верстки їх зчитують коректори друкарні, там же верстальники виправляють усі помилки і, не передаючи відбитки у видавництво, друкують видання.

2. Відмова від складання текстового оригіналу у друкарні. Такий оригінал готується у видавництві безпосередньо для відтворення та друкування.

Характер роботи у друкарні майже не залежить від методу підготовки видання. Послідовність виконання технічних операцій у друкарні залишається без змін при будь-якому з розглянутих методів проходження видання у виробництві. Змінюється лише характер правки. При безкоректурному методі випраапяються тільки ті помилки, які допущені поліграфічним підприємством. Безкоректурним методом випускаються видання, що не підлягають редагуванню, не є складними за оформленням (без значної кількості ілюстрацій, з текстовим виділенням). Скорочення видавничих етапів роботи зменшує собівартість видання, скорочує загальні строки підготовки видання до друку завдяки зменшенню обсягу виправлень у друкарні.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Обліково-видавничий аркуш	\|	Основні вимоги до поліграфічного відтворення тексту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.