Інновації: сутність та класифікація

Тема 2

ПОНЯТТЯ ІННОВАЦІЙ ТА ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Інновації: сутність та класифікація

Етапи інноваційного процесу

Інновації: сутність та класифікація

Розмаїтість специфічних умов в інноваційній діяльності, зокрема економічних, організаційних й інших призводить до того, що, незважаючи на спільність предмета інновацій, кожне її впровадження є унікальним. Водночас існує сила-силенна класифікацій інновацій і, відповідно, суб'єктів інноваційної діяльності. Розглянемо деякі з них.

Існують розбіжності між радикальними інноваціями і такими, що вдосконалюють або модифікують, відображають якісні розходження у рівні новизни відповідних нововведень і вказують на залежність других від перших. Радикальні інновації слугують за базу для наступних удосконалень. За цими розбіжностями простежуються два істотно різних типи суб'єктів інноваційної діяльності, їхні організаційні структури багато в чому протилежні, а їхнє співвідношення є вельми діалектичним. Після впровадження радикальної інновації вдосконалююча сприяє подальшому її розвиткові й подовжує ефект. Проте на початкових стадіях радикальні інновації наштовхуються на опір з боку механізмів і структур удосконалюючої діяльності.

Особливості інноваційних процесів, які має враховувати інноваційний менеджер при створенні організаційно-економічного механізму власної справи, випливають із переважного виду нововведення. Важливим етапом аналізу інновацій є їхня класифікація за певними ознаками (табл. 2.1). Наведені в таблиці класифікації підтверджують, що процеси нововведень є різноманітними й різними за своїм характером, а отже форми їхньої організації, масштаби і способи впливу на інноваційну діяльність також дуже різноманітні.

Таблиця 2.1

Класифікація нововведень

Ознака класифікації	Види нововведень
За ступенем радикальності (новизни, інноваційному потенціалу, оригінальності технічного рішення і т. ін.)	Радикальні (піонерні, базові, наукові і т. ін.), ординарні (винаходи, нові технічні рішення)
За характером застосування: • продуктові; • технологічні; • соціальні; • комплексні; • ринкові	Орієнтовані на виробництво і використання нових продуктів. Націлені на створення й застосування нової технології. Орієнтовані на побудову й функціонування нових структур
За стимулом появи (джерелом)	Нововведення, спричинені розвитком науки і техніки, потребами виробництва і ринку
За роллю у відтворювальному процесі	Споживчі й інвестиційні
За масштабом (комплексності)	Складні (синтетичні) і прості
Для кого є нововведеннями	Для виробника і споживача; для суспільства в цілому; для ринку

Серед економістів, які досліджують проблеми нововведень, важливе місце належить німецькому вченому Г. Меншу, котрий намагався пов'язати темпи економічного зростання й циклічність із появою базисних нововведень. На його думку, в моменти, коли базисні нововведення вичерпують свій потенціал, виникає ситуація «технологічного пата», що й визначає застій в економічному розвитку. Така постановка питання і введення в обіг даного визначення мають велике наукове, а зважаючи на сучасну ситуацію в Україні, — і практичне значення. Г. Менш вважав, що промисловий розвиток — це перехід від одного технологічного пата до іншого. Завдяки появі базисних нововведень виникають нові підприємства, цикли розвитку яких взаємозалежні. Виробництво нових товарів на початковій стадії, як правило, відстає від попиту й тому характеризується в цей період високими темпами зростання. Менш пов'язує циклічність економіки з циклічністю нововведень і фазами розвитку нових підприємств. Він вказував на момент, коли виробництво нових товарів починає перевищувати попит. Від цього часу фірми починають шукати виходи на зовнішні ринки, падає норма прибутку, і все менше засобів спрямовується на інвестиції. Капітали перетікають на фінансові ринки. Рано чи пізно спекулятивні фінансові операції сягають гігантських розмірів, і норма прибутку в грошово-кредитній сфері стає нижчою від такої у промисловості. На думку Менша, це означає, що фінансова сфера дозріла для інвестицій у реальний сектор. Це дуже актуально для української практики. Очевидно, що економіка України не готова до інвестицій, оскільки прибутковість фінансових операцій перевищує середню прибутковість фінансових інвестицій.

Багато положень концепції Менша було критично розглянуто й розвинуто іншими авторами. Зокрема, німецький економіст А. Кляйнкнехт уточнює тезу про формування кластерів інновацій на стадії депресії. Він вважає, що кластери інновацій-продуктів дійсно утворяться на фазі депресії, а от інновацій-процесів — на стадії підвищення «довгої хвилі».

Значне місце в теорії інноваційного менеджменту посідають концепції, що висвітлюють формування технологічних систем та способи поширення інновацій. Ці концепції розвиває ряд учених, серед них можна виділити англійських економістів К. Фрімена, Д. Кларка та Л. Суїте. Вони ввели поняття технологічної системи взаємозалежних сімейств технічних та соціальних інновацій. На думку авторів, темпи економічного зростання залежать від формування, розвитку і старіння технологічних систем. Дифузія, або процес поширення інновацій, розглядається ними як механізм розвитку технологічної системи. Автори пов'язують темпи дифузії нововведень з ринковим механізмом. Вони відзначають, що дифузія інновацій вимагає відповідних умов і стимулювання. Поштовхом до розвитку економіки служить поява базисних інновацій в окремих галузях виробництва (тут проглядається подібність з концепцією Менша). Старіння технологічних систем в одних країнах і поява нових в інших призводить до нерівномірності міждержавного розвитку. Економічне зростання розглядається як наслідок появи нових галузей.

Серед російських учених, що вивчають проблеми циклічності і робили гідний внесок у розробку багатьох теоретичних і практичних аспектів згаданої проблеми, можна назвати Ю. Яковця й Е. Яковенка.

Ю. Яковець виділяє чотири види інновацій із погляду циклічного розвитку техніки:

• найбільші базисні інновації реалізують найбільші винаходи і
стають основою революційних переворотів у техніці, формування нових її напрямів, створення нових галузей. Такі інновації вимагають тривалого часу й великих витрат на освоєння, зате забезпечують значний за рівнем і масштабом народногосподарський ефект; проте відбуваються вони не щороку;

• великі інновації (на базі аналогічного рангу винаходів) формують но
ві покоління техніки в рамках даного напряму. Вони реалізуються у
коротші терміни і з меншими витратами, ніж базисні інновації, але
зрушення у технічному рівні й ефективності є порівняно меншими;

• середні інновації реалізують такого ж рівня винаходи й правлять за базу для створення нових моделей і модифікацій конкретного покоління техніки, заміняють застарілі моделі більш ефективними або стають розширювальною сферою застосування цього покоління техніки;

дрібні інновації поліпшують окремі виробничі або споживчі пара
метри моделей техніки, що випускаються на основі використання
дрібних винаходів; це сприяє ефективнішому виробництву таких
моделей або ж підвищенню ефективності їхнього використання.

Певіт і Уолкер виділяють сім типів інновацій, залежно від ступеня використання в них наукових знань та їхнього широкого застосування:

1) засновані на використанні фундаментальних наукових знань, результати яких широко застосовуються у різних сферах суспільної діяльності (ЕОМ та ін.);

2) інновації, що також базуються на наукових дослідженнях, проте
мають обмежену область застосування (наприклад, вимірювальні
прилади для хімічного виробництва);

3) розроблені з використанням вже існуючих технічних знань ново
введення з обмеженою сферою застосування (наприклад, новий
тип змішувача для сипучих матеріалів);

4) інновації, що входять у комбінації різних типів знань в одному
продукті;

5) використання одного продукту в різних галузях;

6) технічно складні нововведення, що виникли як побічний результат
великої дослідницької програми (керамічна каструля, створена на
основі досліджень, що проводилися в рамках космічної програми);

7) застосування вже відомої техніки або методів у новій галузі.

Типологія інновацій за А. Пригожиним:

• за типом нововведення — матеріально-технічні й соціальні,
економічні й організаційно-управлінські, правові й педагогічні;

• за механізмом здійснення — одиничні, дифузійні, завершені й
незавершені, успішні й неуспішні;

• за інноваційним потенціалом; радикальні, комбіновані; такі, що
модифікують;

• за особливостями інноваційного процесу — внутрішньо- та
міжорганізаційні;

• за ефективністю — ефективність виробництва й управління, поліпшення умов праці тощо.

За характером суспільної мети розрізняють інновації:

• економічні, орієнтовані на прибуток (виробництво лікарських
препаратів на експорт та ін.);

• економічні, не орієнтовані на прибуток (екологічні та ін.);

• спеціальні (військові, охорона здоров'я, освіта та ін.).

Зважаючи на все сказане, зазначені класифікації інновацій можна представити у єдиній схемі (рис. 2.1). Ця класифікація надає змогу шляхом опитування й паспортизації провести діагностику суб'єктів інноваційного підприємництва, виділити основні особливості кожного кластера й зафіксувати основні групи суб'єктів інноваційного підприємництва.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
III. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА	\|	Етапи інноваційного процесу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.