Випробовування на твердість.

Твердість — ________________________________________________________________

___________________________________________________________________________.

З усіх видів механічного випробування визначення твердості є найпоширенішим.

Випробовування за Брінеллем(ГОСТ 9012—83) ________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________(рис. 17, а).

Чим твердіший метал, тим менша площа відбитка.

Діаметр кульки і навантаження встановлюють залежно від металу, який досліджують, його твердості та товщини.

При випробуванні сталі та чавуну вибирають D = 10 мм і P = 30 кН (3000 кгс), при випробуванні міді та її сплавів D = 10 мм і P = 10 кН (1000 кгс), а при випробуванні дуже м'яких металів (Аl, бабітів та ін.) D =10 мм і P = 2,5 кН (250 кгс).

При випробуванні зразків товщиною менше 6 мм вибирають кульки з меншим діаметром — 5 і 2,5 мм.

На практиці користуються таблицею переведення площі відбитка у число твердості.

Метод Брінелля не рекомендовано застосовувати для металів твердістю понад Н 450 (4500 МПа), оскільки кулька може деформуватися, що спотворить результати випробувань.

Випробування за Роквеллом (ГОСТ 9013—83). __________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________(рис. 17, б).

Прилад Роквелла має три шкали — А, В, С.

Алмазний конус застосовують для випробування твердих матеріалів (шкали С і А), а кульку — для випробування м'яких матеріалів (шкала В).

Конус і кульку вдавлюють двома послідовними навантаженнями: попереднєР₀ і загальне Р.

Р = Р₀+ Р₁,

де Р₁ — основне навантаження.

Попереднє навантаження Р₀ = 100 Н (10 кгс).

Основне навантаження складає ____________________________ для шкали В;

__________________________ для шкали С

__________________________ для шкали А.

Рис. 17. Схема визначення твердості:
а — за Брінеллем; б — за Рoквеллом; в — за Віккерсом

Твердість за Роквеллом вимірюють в умовних одиницях. За одиницю твердості приймають величину, що відповідає осьовому переміщенню наконечника на відстань 0,002 мм.

Залежно від шкали твердість за Роквеллом позначають ____________________________.

Випробування за Віккерсом (ГОСТ 2999—83___________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________(рис. 17, в).

Метод використовують для визначення твердості деталей малої товщини і тонких поверхневих шарів, які мають високу твердість.

Число твердості за Віккерсом визначають ______________________________________

_________________________________________________________________________.

При вимірюванні твердості застосовують навантаження від 10 до 500 Н.

Мікротвердість(ГОСТ 9450—84). Принцип визначення мікротвердості аналогічний методу Віккерса.

Метод застосовують для визначення мікротвердості виробів дрібних розмірів і окремих складових сплавів. Прилад для вимірювання мікротвердості — це механізм вдавлювання алмазної піраміди та металографічний мікроскоп. Зразки для вимірювань мають бути підготовані так само ретельно, як мікрошліфи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
КЛАСИФІКАЦІЯ МЕХАНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ	\|	Випробовування на ударну в'язкість.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.