Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Білорусь. Характеристика положення та господарства країни.

Польща. Особливості ЕГП. Формування території держави. Особливості природних умов. Характеристика мінерально-сировинної бази.

Росія. Особливості ЕГП та ПГП. Природні умови і природні ресурси. Населення, особливості національного складу.

Загальний огляд. Склад регіону. Особливості ЕГП.

ПІВНІЧНОЇ ТА ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ

Загальні відомості. До складу Центральної і Східної Європи входять 19 країн. До регіону належать: Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Албанія, Болгарія, країни, що утворилися в результаті розпаду Югославії, — Словенія, Хорватія, Сербія і Чорногорія, Македонія, Боснія і Герцеговина(всі вони географічно розташовані в Центральній і Південно-Східній Європі), країни, що утворилися в результаті розпаду СРСР: країни Балтії (Латвія, Литва, Естонія), Україна, Росія(європейська частина), Молдова, Білорусь(географічно розташовані в Східній Європі). Це постсоціалістичні країни, за рівнем економічного рoзвитку — середньорозвинуті. Рівень їх соціального та економічного розвитку нижчий, ніж країн Західної Європи. Країни регіону — Україна, Росія, Білорусь— нині входять до складу Співдружності Незалежних Держав (СНД). Ця організація має на меті збереження економічного простору відносно ринків збуту продукції та сировини, координацію дій у валютно-фінансовій і зовнішньоекономічній сфері та розв'язуванні національних проблем. Для країн СНД характерний перехідний тип економіки, тобто ринкові відносини перебувають у стадії становлення. Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Чехія, країни Балтії також будують ринкові відносини, поступово інтегруючись в економіку країн Західної Європи.

Географічне положення. На півночі регіон омивають води Балтійського моря. На півдні деякі країни також мають морські кордони, які проходять Чорним, Азовським і Адріатичним морями. На заході країни Центральної! Східної Європи межують з високо розвинутими країнами, а на сході — з країнами Азії. Країни регіону мають вигідне економіко-географічне положення, оскільки через їхні території проходять шляхи від Західної Європи до Азії.

Форми правління і державний устрій. Політична карта Центральної і Східної Європи формувалася протягом тривалого періоду. У XX ст. внаслідок розпаду соціалістичної системи вона істотно змінилася. Усі країни регіону за формою правління — республіки, де главою держави є президент, а законодавчим органом — парламент. У цих країнах змінилося політичне і державне керівництво, сталися корінні політичні, економічні та соціальні зміни. Створюючи нову модель економічних відносин з урахуванням національних особливостей, більшість країн Східної Європи зіткнулися з інфляцією, безробіттям, зменшенням обсягу ВНП. Перебудова економіки цих країн потребує значних матеріальних витрат на переобладнання заводів і фабрик, впровадження нових досягнень НТП.

Природні умови та ресурси. Країни Центральної та Східної Європи істотно різняться між собою природними умовами та ресурсами. У більшості з них переважають рівнинні форми рельєфу — низовини та височини. Гірський рельєф переважає в Румунії і Словаччині'. Клімат — помірно континентальний, з добре вираженими порами року та достатньою для вирощування сільськогосподарських культур кількістю тепла й вологи. Родючі ґрунти, як правило, лежать у долинах річок та низовинах. Ліси поширені у гірській місцевості Румунії, України, Польщі, Словаччини. Країни мають значні гідроресурси. Через територію п'яти з них протікає найбільша річка Європи — Дунай. Мінеральні ресурси в регіоні розміщені досить нерівномірно. Так, кам'яне вугілля є в надрах Польщі, Чехії, України, буре вугілля — в Угорщині, Україні, Польщі, нафта і газ — в Росії, торф — у Білорусі. Значні поклади залізних руд залягають у Росії, Україні, Словаччині, марганцевих — в Україні, алюмінієвих — в Угорщині, мідних — у Польщі, Росії,поліметалічних — у Польщі. Кам'яну і калійну солі добувають у Білорусі, Польщі, Росії, Україні,сірку — в Польщіта Україні, фосфорити — у Росії.

Населення. Більшість населення країн Центральної і Східної Європи належить до індоєвропейської мовної сім'ї. Характерним є пеpеважання слов'янських народів, які представлено трьома підгрупами: західні слов'яни (поляки, словаки, чехи), південні (болгари, серби, хорвати, словенці, македонці), східні слов'яни (українці, росіяни, білоруси). Польщу, Угорщину, Румунію, Албанію, Литвувідносять до однонаціональних країн. Варто зазначити, що майже в кожній сусідній з Україною країні проживають по кілька десятків тисяч українців. Природний приріст населення в державах є незначним, причому найнижчий — в Україні(— 0,4 %). Більшість населення проживає в містах, але рівень урбанізації нижчий, ніж у країнах Західної Європи: він становить близько 60 %. Найменші його показники - в Молдові (45 %), найбільші-у Чехії. Для країн регіону характерні невеликі за площею та кількістю населення міста і села. Країни регіону мають значну густоту населення (у середньої 100 - 110 осіб на 1 км2), що пояснюється невеликою площею більшості держав. Населення сповідує християнство, переважно православ'я та католицизм, албанці - мусульманство.

Господарство. З переорієнтацією на західні ринки змінився характер участі країн регіону в міжнародному поділі праці. Країни СНД зеншили виробництво і експорт продукції важкої промисловості, залишаючись значними експортерами мінеральних ресурсів та продукції цієї галузі. За загальним рівнем економічного розвитку, крім Росії, виділяються Чехія Польща, Угорщина, Словенія та Україна.

П а л и в н о - е н е р г е т и ч н и й к о м п л е к с базується переважно на видобутку кам'яного та бурого вугілля, нафти і газу. Основним виробником електроенергії є ТЕС. Значне місце в енергопостачанні посідають ГЕС у Румунії та Росії, АЕС - в Україні та Угорщині. М е т а л у р г і я розвивається на місцевих ресурсах. Основна частина виплавки чорних металів припадає на Росію та Україну, менша - на Словаччину та Румунію. Кольорова металургія розвинута в Росії, Україні, Угорщині, Румунії.

Галузі м а ш и н о б у д у в а н н я широко представлено в усіх країнах регіону. Продукція важкого машинобудування відіграє важливу роль в економіці Росії, України, Чехії, Білорусі, Румунії. Виробництво автомобілів налагоджено в Росії («Москвич», «ВАЗ»), автобусів — в Україні («ЛАЗ»), Словаччині («Шкода»), Угорщині («Ікарус»), Польщі (польський «Фіат»), тракторів та комбайнів - у Білорусі («МТЗ»). Електротехнічне, електронне, точне машинобудування та приладобудування певною мірою розвинуто в кожній країні.

З галузей х і м і ч н о ї п р о м и с л о в о с т і найбільш розвинуто виробництво мінеральних добрив, кислот, соди (Білорусь, Росія, Україна, Польща), хімічних волокон (Росія, Україна, Білорусь), хіміко-фармацевтичної продукції (Угорщина).

Л е г к а п р о м и с л о в і с т ь в регіоні представлена усіма галузями. Найбільшого рівня розвитку вона досягла в Росії, Польщі, Білорусі, Чехії, Угорщині.

Х а р ч о в а п р о м и с л о в і с т ь має свої особливості розвитку в таких країнах, як: Угорщина, де діє відомий на весь світ завод «Глобус» з виробництва плодоовочеконсервної продукції; Україна, що славиться відомими торговельними марками «Чумак», «Верес», «Торчин продукт»; Болгарія і Молдова, котрі постачають на світовий ринок вина та фрукти. У цих країнах добре розвинутий АПК.

С і л ь с ь к е г о с п о д а р с т в о має багатогалузеву структуру, цьому сприяють природні умови регіону. Недарма провідною галуззю є землеробство. Серед зернових культур переважають пшениця, жито, овес, ячмінь, кукурудза, серед технічних — соняшник і цукровий буряк. У Молдові, Україні, Румунії, Болгарії, Угорщині вирощують овочі та фрукти. Частка АПК у Молдові становить 50% ВНП, що є найвищим показником не тільки цього регіону, а й усієї Європи. У більшості країн Центральної і Східної Європи тваринництво спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз і відіграє другорядну роль. У країнах, що мають вихід до моря, розвинуто рибальство (Росія, Польща, Україна, Румунія, країни Балтії); це забезпечує потреби на внутрішньому ринку.

Розвинуті різні види т р а н с п о р т у. У регіоні існує густа мережа залізничних колій, автомагістралей, трубопроводів, авіаліній. У більшості країн діє система морських і річкових водних шляхів. За кількістю перевезень пасажирів і вантажів найбільшими є морські порти Ґданськ, Ґдиня (Польща), Констанца (Румунія), Одеса, Керч, Севастополь (Україна), Санкт-Петербург, Новоросійськ(Росія), Варна (Болгарія), Лієпая (Латвія).

Зовнішньоекономічні зв'язки. Головними партнерами країн Центральної і Східної Європи є країни Західної Європи. Кожна з країн регіону намагається збільшити відсоток готової продукції у товарообороті і зменшити частку сировини. Багато країн Центральної і Східної Європи сподіваються увійти до ЄС.

Росія. Особливості ЕГП та ПГП. Природні умови і природні ресурси. Населення, особливості національного складу

Географічне положення.Росія найбільша за площею країна світу, яка розміщена на Євразійському материку (і/з території — в Європі, 2/з - в Азії), Вона має сухопутні кордони з 14 державами, але більша частина кордон» (2/з) — морські, що проходять черезБалтійське, Чорне, Азовське, Каспійське моря, моря Північного Льодовитого та Тихого океанів.

Форма правління і державний устрій. За формою правління Росія - федеративна республіка. Глава держави — президент, уряду — прем'єр-міністр. Законодавчий орган — двопалатні Федеральні збори (Рада Федерації та Державна дума). За дмістративно - територіальним поділом складається з 49 областей, 6 країв, 21 республіки, 10 автономних округів, 1 автономного району, 2 міст федерального значення — Москви та Санкт-Петербурга. Прийнято також регіональне районування. Росія входить до ООН та СНД.

Природні умови та ресурси. Територія Росії розміщена в різних природних зонах північної півкулі, що дає змогу розвивати різноманітні галузі промисловості та сільського господарства. Господарській діяльності сприяє і здебільшого рівнинний рельєф (70 % території). Більша частина території Росії розташована в помірному поясі, незначна північна частина — в арктичному і субарктичному, а Чорноморське узбережжя Кавказу — в субтропічному. Континентальність клімату поступово зростає із заходу на схід від помірно континентального до різкоконтинентального. На Далекому Сході клімат — мусонний. У Сибіру внаслідок різкоконтинентального клімату поширена вічна мерзлота, що ускладнює розвиток господарства в цих районах. Росія належить до небагатьох країн світу, які мають практично всі природні ресурси для розвитку економіки. Вона добре забезпечена паливно-енергетичними ресурсами: кам'яним вугіллям (Печорський, Кузнецький, Південноякутський басейни) і бурим (Кансько-Ачинський, Підмосковний басейни), нафтою і газом (Волго-Уральська, Західносибірська, Північнокавказька, Тимано-Печорська нафтогазоносні провінції), торфом(Центральна Росія), горючими сланцями (Поволжя). Є значні родовища урану (Далекий Схід). Має чималі запаси рудних корисних копалин, які є основою для розвитку металургії країни: залізних руд (Сибір, Урал, Польський півострів, Курська магнітна аномалія), марганцевих руд (Західний і Східний Сибір, Урал), руд кольорових металів (Сибір, Урал). Росія забезпечена хімічною сировиною: кам'яною та калійною солями (Поволжя, Східний Сибір), фосфоритамита апатитами (Кольський півострів, Сибір, Європейський центр), має багаті родовища сірки, азбесту, будівельних матеріалів. Водні ресурси є багатими й різноманітними. До них належать насамперед великі річки: Лена, Єнісей, Об, Ангара, Волга, Дон, Ока, Печора, Північна Двіна, які мають значний гідроенергетичний потенціал. Вихід до трьох океанів дає можливість державі використовувати морські багатства й розвивати різні промисли. Росія має великі лісові ресурси — майже 65 % її території покрито лісами. Найпридатніші для землеробства землі зосереджені в лісовій, лісостеповій, степовій природних зонах.

Населення. У Росії проживають представники понад 100 націй і народностей. Росіяни становлять понад 80% населення, численними є татари (4%), українці (2,7%). Населення розміщене дуже нерівномірно. Близько 79% проживають в європейській частині країни і лише 21 % — в азіатській. В окремих регіонах густота населення становить більш як 100 осіб на 1 км2, а в інших — лише 2 особи на 1 км2. Країна має високий рівень урбанізації. У містах проживають 70% населення. Налічується понад 1000 міст, 13 з яких — міста-мільйонери. Найбільші агломерації — Московська, Петербурзька, Єкатеринбурзька. На демографічні процеси негативно впливає сучасна соціально-економічна ситуація, нині Росія - країна з «нульовим» приростом населення. Населення країни сповідує переважно православ'я і мусульманство, поширені також буддизм (буряти, тувинці), іудаїзм (євреї), існує велика кількість різних релігійних течій.

Господарство. Для економіки Росії характерною є складна багатогалузева структура, в якій вирізняється промисловість. Паливно-енергетичний, металургійний та машинобудівний комплекси дають основну частину продукції і є галузями пеціалізації.

П а л и в н а п р о м и с л о в і с т ь базується на власних багатих ресурсах. За обсягом видобутку нафти Росія посідає 3-тє місце в світі після Саудівської Аравії та США. За рік у середньому видобувається близько 300 млн тонн нафти. Експорт нафти досягає 100 млн тонн за рік. Найбільші нафтопроводи — «Дружба», Сургут — Новополоцьк. На Росію припадає третина світових запасів природного газу. Цікаво, що 700 розвіданих родовищ газу дають країні близько 600 млрд кубічних метрів газу (Західний Сибір, Поволжя, Північний Кавказ, острів Сахалін). Найбільші газопроводи — Уренгой — Помари — Ужгород — Західна Європа, «Братерство», «Прогрес», «Союз». У Росії за рік видобувають приблизно 240 млн тонн вугілля. Його часткая енергетиці становить 40%. Основні райони видобутку — Сибір, Далекий Схій Урал та європейська частина країни.

Росія має найпотужніші ГЕС у світі (Саяно-Шушенська, Красноярська, Братська та ін.). На АЕС припадають 10% загального виробництва електроенергц у країні. Електроенергію одержують і від станцій, що використовують нетрaдиційні джерела: припливну енергію води (Кислогубська ПЕС), геотермальні енергію Землі (Паужетська геотермальна станція), енергію вітру та Сонця.

Ч о р н а м е т а л у р г і я Росії повністю забезпечена власною сировиною і паливом. У країні сформувалися потужні металургійні бази. Центральна база використовує сировину Курської магнітної аномалії1 вугілля Печорського басейну. Там розвинута електрометалургія та діють заводи порошкової металурги феросплавів. Найбільші Москва, Липецьк, Череповець, Новий Оскал, Електросталь. Уральська база забезпечена власною рудою та паливом Кузбасу і Караганди. Там розміщено комбінати повного циклу. Найбільшими центрами є Нижній Тагіл, Челябінськ, Магнітогорськ. Сибірська база використовує власну сировину та паливо. Основні центри, у Новокузнецьк, Красноярські Комсомольськ-на-Амурі.

К о л ь о р о в а м е т а л у р г і я також повністю забезпечена сировиною. Мідь і алюміній виплавляють на Уралі й Кольському півострові, нікель, кобальта також на Кольському півострові й в Санкт-Петербурзі, свинець, цинк - на Північному Кавказі, У Східному Сибіру і на Далекому Сході поблизу великих електростанцій розміщено енергомісткі виробництва з плавки свинцю, цинку, титану, магнію, олова, нікелю, кобальту, алюмінію.

М а ш и н о б у д у в а н н я Росії багатогалузеве і добре розвинуте. Його структуру наведено в таблиці.

У х і м і ч н і й п р о м и с л о в о с т і використовуються власні запаси сірки, кам'яної та калійної солей, фосфоритів, нафти і газу, кам'яного вугілля. Галузі основної хімії, що виробляють кислоти, лаки, фарби, мінеральні добрива, розвиваються в районах використання продукції — у центральних районах європейської частини, в Поволжі, на Уралі. Хімія органічного синтезу, що працює на нафтовій і газовій сировині, розвивається в місцях її видобутку, поблизу джерел води та енергії — у Західному Сибіру, Поволжі, Північному, Кавказі. Хімія полімерів, продукцією якої є пластмаси, хімічне волокно, синтетичний каучук, потребує значної кількості електроенергії та води, тому її основні підприємства розміщено в Поволжі, Західному і Східному Сибіру. Нафтопереробна промисловість виникла на шляхах транспортування нафти, зокрема в Уральському, Волго-Вятському районах, Східному Сибіру.

П р о м и с л о в і с т ь б у д і в е л ь н и х м а т е р і а л і в розвинута на всій території країни. Найбільші підприємства з виробництва цементу, залізобетонних конструкцій, віконного скла є в Центральному, Центрально - Чорноземному, ПівнічнО-Західному районах, в Поволжі, на Уралі.

У л е г к і й п р о м и с л о в о с т і розвинуті текстильна, швейна, взуттєва, трикотажна галузі. Текстильна галузь — одна з найдавніших галузей Росії — працює на власній і довізній сировині та виготовляє бавовняні й шовкові тканини. Основним районом розвитку легкої промисловості є Центральна Росія (Москва, Іваново, Орєхово-Зуєво, Ярославль, Твер). Другий район виник у Сибіру (Барнаул, Бійськ, Красноярськ).

Х а р ч о в а п р о м и с л о в і с т ь переважно базується на сільськогосподарській сировині й розвинута в усіх регіонах країни. Такі галузі, як молочна, м'ясна, маслоробна, консервна, кондитерська, пивоварна орієнтуються на споживача. Навколо великих міст є приміські сільськогосподарські зони зі своїми цехами, заводами, які забезпечують населення продуктами харчування. Рибна промисловість базується на річковому і морському промислах. Найбільша частина вилову (60 %) припадає на моря Тихоокеанського басейну.

С і л ь с ь к е г о с п о д а р с т в о є основою АПК. У його структурі переважаш тваринництво. Під ріллею зайнято 60% угідь, більшу частину яких засіяно пшеницею (Центральний, Центрально-Чорноземний райони, Поволжя, Урал, Західник і Сибір, Далекий Схід). Поширені технічні культури: льон-довгунець, соняшним соя, гірчиця, цукровий буряк, тютюн (Нечорноземна зона Центральної Росії). Основна олійна культура - соняшник, який вирощують на чорноземних ґрунтах (Центральна Росія, Поволжя, Північний Кавказ). Сою вирощують на Далекому Сході. Картоплю культивують повсюдно. Важливе значення мають садові культури, виноград, овочі, їх вирощують на півдні центральних районів і Північному Кавказі. Значні площі відведено під баштанні культури (Нижнє Поволжя). У приморській частині Краснодарського краю вирощують чай та цитрусові. Розвиток тваринництва залежить від кормової бази. Воно спеціалізується на скотарстві м'ясо-молочного і молочного напрямів. На півдні степової зони, у деяких гірських районах розводять овець. У тундрі розвинуте оленярство, на Алтаї розводять кіз, маралів, у горах Бурятії та Туви — яків. Свинарство й птахівництво є обов'язковою галуззю приміських господарств. Конярство — традиційна галузь Росії, яка нині відроджується. Племінних коней розводять у степовій і лісостеповій зонах. У лісових районах населення займається звіриним промислом хутрового спрямування.

Т р а н с п о р т Росії добре розвинутий. Він забезпечує зв'язки між галузями господарства та районами країни. Основну роль відіграє залізничний транспорт. Найгустіша мережа залізничних колій пролягає на заході країни. Головні напрямки вантажних і пасажирських перевезень пов'язані з центром країни: Центр - Урал, Центр - Сибір, Центр - Поволжя, Центр — Південь. У внутрішніх перевезеннях найдешевшим видом транспорту є річковий. Перевезення двох третин усіх вантажів здійснюються в межах Волго-Камського басейну та по річках Сибіру. Морський транспорт сприяє розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Північноморський шляху період навігацій забезпечує зв'язок західних регіонів з Далеким Сходом і Сибіром. Найбільші морські порти — Санкт-Петербург, Калінінград, Владивосток, Находка, Мурманськ, Архангельськ. Розгалужена мережа шляхів сприяє розвитку автомобільного транспорту. Важливе значення у перевезенні пасажирів і вантажів у зв'язку з розмірами країни має авіаційний транспорт. Останнім часом широких масштабів набув розвиток трубопровідного транспорту, особливо в напрямках Західний Сибір — Центр — західний кордон і Поволжя — Центр — західний кордон. За протяжністю трубопроводів Росія поступається лише США.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Росія експортує паливно-енергетичну сировину, частка якої становить 50 % від усього експорту. Вивозять також обладнання, транспортні засоби, промислові товари народного споживання, продукти харчування, імпортують продукцію важкого, точного машинобудування. Багато ввозиться в Росію сільськогосподарської продукції (зерна, олії, цукру, бавовни тощо). Частка Росії у світовому товарообороті становить близько 1,3 %. Щороку Росія приймає близько 9,5 млн туристів, які відвідують унікальні природні райони: Карелію, Урал, Алтай, Таймир, Камчатку, Курилитощо. Відомими центрами туризму є Москва, Санкт-Петербург з приміською зоною, міста на Волзі, що входять до складу так званого Золотого кільця(Ярославль, Загорськ, Кострома, Суздаль, Володимирта ін.).

Польща. Особливості ЕГП. Формування території держави. Особливості природних умов. Характеристика мінерально-сировинної бази

Географічне положення. Польща розташована на сході Європи й має вихід до Балтійського моря. Вигідність економіко-географічного положення визначається тим, що країна розташована на перехресті сухопутних і морських шляхів між Західною та Східною Європою. Через її територію проходять важливі торгово-транспортні магістралі.

Форма правління і державний устрій. За формою правління Польща — республіка. Глава держави — президент. Законодавчий орган — двопалатні Національні збори (сейм і сенат). За адміністративно-територіальним поділом до її складу входять 16 воєводств. Польща є членом ООН, ОЕСР.

Природні умови і ресурси. У Польщі переважає рівнинний рельєф - Балтійська низовина. Лише на півдні та південному сході є височини і невисокі гори — Карпати (Бескиди, Татри) і Судети. Клімат — помірно континентальний, на узбережжі — морський. Територією Польщі тече велика кількість річок, найбільші серед них - Вісла з Бугом та Одра з Вартою. У країні є багато озер і боліт. Лісами покрито майже ЗО % території. Серед грунтів переважають дерново-підзолисті. Мінеральні ресурси в країні досить різноманітні: кам'яне (Верхньосілезький басейн) та буре вугілля (Белхатув), незначні запаси нафти і газу (південний схід країни), мідні (Болеславец) та поліметалічні руди (Малопольська височина), сіль (Іновролав) і сірка.

Населення. Польща — однонаціональна країна (поляки становлять 98 %), серед національних меншин переважають німці та українці. Польська мова належить до західнослов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Природний приріст населення — 0,1 % за рік. Середня густота населення — 123 особи на 1 км2. У країні — високий рівень урбанізації (65%). Найбільші міста: Варшава, Лодзь, Краків, Ґданськ, Катовіце, Познань. Виділяються Верхньосілезька, Варшавська, Лодзинська, Краківська міські агломерації. Панівна релігія — католицизм.

Господарство. П а л и в н о - е н е р г е т и ч н и й к о м п л е к с забезпечений власним вугіллям, а нафта і газ імпортуються з Близького Сходу, Росії, Норвегії. Добре розвинута мережа ТЕС.

Ч о р н а м е т а л у р г і я базується на власній та імпортній руді. Центри чорної металургії розташовані здебільшого у Верхньосілезькій агломерації. Найбільші центри з виплавки сталі - Катовіце, Стальова-Воля. 3 галузей к о л ь о р о в о ї м е т а л у р г і ї розвиваються виплавка міді (Ґлоґув, Леґниця), цинку, свинцю та алюмінію (Конін).

М а ш и н о б у д у в а н н я спеціалізується на автомобіле-, судно-, локомотиво-, вагоно-, тракторобудуванні, точному машинобудуванні, виробництві верстатів і щ обладнання. Основні центри — Варшава, Люблін, Ґданськ, Вроцлав, Лодзь, Познань, Зелена-Ґура, Бельсько-Бяла.

З галузей х і м і ч н о ї п р о м и с л о в о с т і розвивається виробництво мінеральних добрив, кислот, соди, продукції побутової хімії, фармацевтична, косметична та парфумерна (широковідомою є торгова марка «Пані Валевcька»). Основні центри — Варшава, Лодзь, Іновроцлав. Підприємства органічної хімії тяжіють до нафто- і газопроводів, морських портів (Щецин, Ґданськ).

Л е г к а п р о м и с л о в і с т ь охоплює підприємства текстильної, вовняної, шкіряно-взуттєвої галузей (Лодзь, Люблін, Білосток). Добре розвинута харчова промисловість за рахунок розгалуженої структури АПК.

У с і л ь с ь к о м у г о с п о д а р с т в і угіддя займають 60 % території Польщі. Вирощують зернові (пшеницю, жито, ячмінь), зернобобові (сою, кукурудзу), технічні культури (соняшник, цукровий буряк), різноманітні овочі і фрукти; 15% посівної площі зайнято під картоплею. У тваринництві переважає свинарство. Розводять велику рогату худобу, овець, коней. Важливого значення набуло птахівництво. Вихід до моря створює умови для розвитку рибальства. Продукція АПК становить значну частину експорту Польщі. Експортуються м'ясо-молочні вироби, консерви, яйця, птиця, овочі, картопля.

Т р а н с п о р т має розгалужену мережу шляхів. На залізничний і автомобільний припадає основна частина перевезень вантажів і пасажирів. У Польщі діють 12 аеропортів. Авіатранспорт набуває значущості в перевезеннях на великі відстані. Частка перевезень морським транспортом є досить вагомою. Великі морські порти: Ґданськ, Ґдиня, Щецин. Розвинуто річковий і трубопровідний транспорт.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Польща експортує кам'яне вугілля, кокс, мідь, цинк, сірку, продукцію машинобудування, хімічної, легкої промисловості, АПК, імпортує нафту, залізну руду, промислові товари. Її основними торговими партнерами є країни Східної і Західної Європи. Товарооборот між Польщею і Україною становить близько 1 млрд доларів США. Польща більше експортує товарів до України, ніж імпортує з неї. Польща відома як центр міжнародного туризму. Світовими курортами і центрами культурної спадщини є Сопот, Зелена-Ґура, Бельсько-Бяла, Краків, Варшава, Ґданськ.

Білорусь. Характеристика положення та господарства країни

Форма правління і державний устрій. Білорусь за формою правління — республіка, главою якої є президент, а законодавча влада належить двопалатному парламенту (Національним зборам). За адміністративно-територіальним поділом до складу держави входять 6 областей і муніципалітет — м. Мінськ.

Природні умови і ресурси. Природні умови в цілому сприятливі для розвилку господарства. Рельєф — рівнинний. Клімат — помірний, кількість опадів (до 700 мм/рік) перевищує випаровуваність, що спричиняє заболочення значної частини території. Переважають малородючі дерново-підзолиеті ґрунти. Більшість сільськогосподарських угідь потребують вживання меліоративних заходів. Найбільші річки — Дніпро, Сож, Прип 'ять, Західна Двіна, Німан. Загалом Білорусь характеризується наявністю великої кількості річок (близько 3 тис.). Крім того, у країні є багато озер. Лісами покрито ЗО % території — це чималі запаси деревини. Природні багатства надр незначні. Добувають торф — основне паливо країни. Є невеликі запаси нафти, кам'яного та бурого вугілля, кухонної та калійної солей. Білорусь багата на будівельні матеріали: вапняк, глину, скляні піски, крейду.

Населення. Національну основу населення країни становлять білоруси — 79 %- Проживають також росіяни (12%), українці (4 %), поляки (3 %) та інші народності (2 %). Основні мови — білоруська та російська, які належать до східнослов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Густота населення — близько 50 осіб на 1 км2. Природний приріст населення становить 0,1 %. У Білорусі зафіксований високий рівень урбанізації — 71 % міських жителів. Найбільші міста — Мінськ, Брест, Гомель, Вітебськ, Гродно, Могильов. За релігійним складом переважають християни: православні та католики (це зумовлено тим, що до Другої світової війни західна частина території Білорусі входила до складу Польщі, де панівна релігія — католицизм).

Господарство. Розвиток багатьох галузей промисловості Білорусі спирається на власні трудові ресурси і залежить від імпорту сировини.

Основою п а л и в н о - е н е р г е т и ч н о г о к о м п л е к с у є торф. Останнім часом країна використовує велику кількість імпортного газу, що транспортують з України та Росії по газопроводах Дашава — Мінськ, Щорс - Гомель, Вуктил — Торжок - Мінськ. Це становить чверть палива, потрібного країні. Білорусь імпортує і нафту. Найбільші ТЕС — Василевицька, Березовська, Лукомльська, Білоруська. Малопотужні ГЕС мають лише місцеве значення.

М а ш и н о б у д у в а н н я добре розвинуте. Автомобілебудування представлене виробництвом дизельних, вантажних автомашин у Мінську і Могильовi, самоскидів великої вантажності - у Жодино. У країні створено розгалyджену мережу підприємств з виробництва тракторів, комбайнів та іншої сільської господарської техніки і комплектуючих деталей (Мінськ, Гомель, Бобруйськ, Вітебськ, Ліда, Борисов). Виробництво меліоративного обладнання зосередженії в Гомелі і Мозирі. Верстато-, приладобудівна та електронна галузі розвиваються в Мінську, Вітебську, Гомелі, Молодечно, Могильові, Мозирі. Там виробляють електродвигунИ спецапаратуру, різноманітні прилади, холодильники, телевізори, радіоприймачі, фотоапарати, годинники, освітлювальні лампи. Налагоджено виробництво обладнання для різних галузей промисловості: торфовидобувної (Гомель, Мозир), легкої (Барановичі, Орша), харчової (Гродно), шляхового будівництва (Мінськ, Могильов). На експорт йде 85 % продукції машинобудування. Новими галузями промисловості для Білорусі є чорна та кольорова металургія.

У х і м і ч н і й п р о м и с л о в о с т і значна частка припадає на виробництво калійних добрив (Солігорськ, Гомель), пластмас (Гродно), синтетичних волокон (Могильов, Гродно, Полоцьк) та смол (Полоцьк). Розвиваються виробництво товарів побутової хімії, лакофарбової, лісохімічної та гумової продукції (Новополоцьк, Могильов, Гомель, Гродно), а також нафтохімія (Гродно, Гомель, Мозир, Полоцьк, Мінськ).

Продукція п р о м и с л о в о с т і б у д і в е л ь н и х м а т е р і а л і в (залізобетонні конструкції, цемент, скло, цегла тощо) виробляється як для внутрішнього ринку, так і на експорт.

Л і с о в а та д е р е в о о б р о б н а п р о м и с л о в і с т ь характеризується збільшенням кількості підприємств цієї галузі та нарощенням їх потужності. Підприємства працюють на власній і довізній сировині (Вітебськ, Шклов, Добруш, Мозир, Пінськ, Івацевичі).

Л е г к а п р о м и с л о в і с т ь представлена виробництвом бавовняних, шовкових, вовняних, лляних тканин, трикотажних, швейних та шкіряно-взуттєвих виробів. Основні центри: Могильов (шовковий комбінат), Барановичі (бавовняний комбінат), Мінськ і Гродно (вовняні комбінати), Гродно, Мінськ, Гомель, Брест (фабрики трикотажних виробів), Орша (льонокомбінат), Брест, Вітебськ (фабрики килимових виробів). Продукція легкої промисловості широко експортується до сусідніх країн.

З галузей х а р ч о в о ї п р о м и с л о в о с т і найбільш розвинуті м'ясна, молочна і плодоконсервна, крохмальна і спиртова, що переробляють місцеву сировину. Білорусь повністю задовольняє власні потреби в харчовій продукції та експортує масло, м'ясо, кондитерські вироби, плодоовочеві консерви тощо. Підприємства харчової промисловості є в кожній області.

У с і л ь с ь к о м у г о с п о д а р с т в і розвинуті як рослинництво, так і тваринництво. Сільськогосподарські угіддя займають майже 50 % території країни. Зернові культури (ячмінь, жито, гречка) становлять основну частку рослинництва — 45%. Під картоплею, що є головною експортною культурою, зайнято 12% сільськогосподарських угідь. Під технічними культурами, серед яких є льон-довгунець, — майже 5%. Основою тваринництва є розведення великої рогатої худоби молочних і м'ясних порід та свинарство. У приміських господарствах розміщено птахоферми.

Найбільш розвинутим видом т р а н с п о р т у Білорусі є залізничний. Її територією проходять транзитні залізничні колії, що з'єднують країни Східної і Центральної Європи. Головні транспортні вузли — Брест, Мінськ, Гомель. Важливу роль у вантажо- та пасажироперевезеннях відіграє автомобільний транспорт. Довжина автошляхів з твердим покриттям на території держави становить близько 52 тис. кілометрів. За допомогою трубопровідного транспорту країна імпортує сировину. Річковий транспорт розвинутий недостатньо, оскільки більшість річок, незважаючи на їх велику кількість — не судноплавні. Останнім часом набуває розвитку авіатранспорт.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Основні торгові партнери Білорусі — це країни СНД. Частка товарообороту з Україною становить 3,4%. Експорт Білорусі складається переважно з готових промислових виробів, а імпорт — з палива і споживчих товарів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Італія. Особливості ЕГП країни, вплив його на розвиток господарства. Природно-сировинна база. Населення, міста	\|	Далекосхідні тигри” – країни нової індустріалізації.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.