МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Нервова тканина· Нервова тканина складається з нейронів та нейроглії. Нейрон - нервова клітина з відростками, структурна і функціональна одиниця нервової системи. · Нервові волокна - це відростки нервових клітин, вкриті оболонкою. Кожне волокно складається з відростка нервової клітини , який лежить у центрі нервового волокна і називається осьовим циліндром, і оболонки, утвореної клітинами олігодендроглії, які тут називаються нейролемоцитами (шванівськими клітинами). · 8. Орган — частина тіла певної форми, що складається з однакових груп тканин і виконує певну функцію. · Орган є морфологічно оформленою і функціонально спеціалізованою частиною організму. До складу органа завжди входить кілька тканин, які утворюють складну структуру, що має певну функцію. · Будова органів · Усі сформовані і нормально розвинені органи хребетних тварин і людини побудовані за єдиним планом. Вони складаються з опорної тканини — строми, яка, як правило, представлена кількома різновидами сполучної тканини, та паренхіми, що виконує основну функцію органа. Таким чином, строма та паренхіма — це дві групи тканин, об'єднаних для виконання певних функцій. Зовні орган обов'язково вкритий оболонкою різної будови. · Види органів · Розрізняють органи постійні і тимчасові, прогресивні та регресивні. · Постійними, або дефінітивними, називають органи, які, виникнувши в процесі онтогенезу, функціонують до кінця життя індивіда (мозок, печінка, підшлункова залоза та ін.). · Під тимчасовими, або провізорними, органами розуміють органи, які з'являються в організмі на нетривалий час, а потім зникають (амніон, хоріон, плацента, загрудинна залоза та ін.). · Прогресивними називають органи, які відсутні або менш розвинені у нижчих споріднених форм тварин, а в процесі еволюційного розвитку стають досконалішими та більш спеціалізованими (м'язи лиця та кисті, великий мозок та ін.). · Поняття про регресивні органи ще не з'ясовано остаточно, але вважають, що це органи, які в процесі еволюції поступово редукуються і зникають (зяброві дуги, червоподібний відросток, зуби мудрості та деякі інші). · Сукупність органів одного походження, які мають спільні риси будови, пов'язані анатомічне і топографічне, а також виконують однакову функцію, називають системою органів. · Система органів — сукупність органів одного походження, які мають спільні риси будови, пов'язані анатомічно і топографічно, а також виконують однакову функцію. · Загальні системи, присутні в організмі ссавців та інших тварин, можна бачити в анатомії людини, до них можна віднести такі системи як: серцево-судинна система, дихальна система, нервова система, травна система та ін. · Системи органів, їх будову, роботу вивчає наука Анатомія.9. · 9.Скелет · Скелет, skeleton (від грец. skeletos – висохлий, висушений), представлений сукупністю кісток, які утворюють в тілі людини твердий остов, що забезпечує виконання таких функцій: · - опори; - є депо макро– і мікроелементів; · - пересування; - обміну речовин; · - захисту; - кровотворної. · · · Кістка (os) є органом, який побудований з кісткової тканини (textus osseus), хрящової тканини (textus cartilagineus), вкрита ззовні окістям (periosteum) і містить кістковий мозок (medulla ossium). · Кожна кістка має певну форму, величину і положення в тілі. · На формоутворення кісток впливають умови, в яких кістки розвиваються; якщо умови однакові або близькі, то кістки мають певну схожість (наприклад, хребці). · Найважливішими з таких факторів є прикріплення до кісток м’язів, а також прилеглість кісток, судин, нервів та інших органів. · На поверхні кісток є різноманітні підвищення, заглибини і отвори. · Поверхня кісток в місцях прикріплення м’язів нерівна: вгнута або (частіше) опукла. · При описі зовнішньої форми кістки звертають увагу на характер її поверхонь; вони можуть бути плоскі, вгнуті або опуклі, гладкі або шорсткі. · Суглобові поверхні найгладші, вони переважно розміщені на кінцях довгих кісток і з’єднують їх між собою. · Кістка складається з органічної та неорганічної речовини. Органічна речовина має назву осеїну, це різновидність колагену. · З’єднання осеїну з неорганічною речовиною дає важливі фізичні властивості: пружність, тривкість. Окрім того, кістка є депо хімічних елементів. · · КІСТКИ (СИСТЕМА СКЕЛЕТА) OSSA (SYSTEMA SKELETALE) · Система скелета людини нараховує 203-206 (36-40 непарних і 164-166 парних) кісток, становить 1/5—1/7 частину маси тіла (у дітей більше) і відіграє значну роль у життєдіяльності організму. · По-перше, система скелета, виконуючи функцію опори, має механічне значення: на кістках починаються й до них прикріплюються посмуговані м'язи, при скороченні яких кістки виконують роль плеча важеля І і II роду. Цим забезпечується переміщення тіла або окремих його частин у просторі, а також стійка рівновага тіла в різних положеннях. · По-друге, кістки є міцним захистом для головного і спинного мозку (череп, хребет), а також значною мірою для органів грудної порожнини і малого таза. · По-третє, кісткова тканина є основним субстратом, де відкладаються мінеральні солі та здійснюється мінеральний обмін. · По-четверте, у внутрішньокісткових порожнинах міститься червоний і жовтий кістковий мозок (medulla ossium rubra ct flava). Жовтий кістковий мозок у дорослої людини не функціонує як кровотворний орган, у червоному кістковому мозку здійснюються процеси кровотворення та біологічного захисту. · Основною структурно-функціональною одиницею компактної кісткової тканини є остеон,який видно під мікроскопом під малим збільшенням або на мікрорентгенограмах. Остеон — трубчаста система тонких кісткових пластинок, що оточують центральний канал, заповнений пухкою колагеновою сполучною тканиною, в якій проходять судини, що живлять кістку, і нерви. В ньому також містяться кісткові клітини остеобластоцити, які потім перетворюються на остеоцити. їх роль — створення нової кісткової речовини. Роль іншого типу кісткових клітин — остеокластоцитів — руйнування старої кісткової речовини. · Отже, кісткові клітини забезпечують стабільність обміну речовин у кістковій тканині тощо.
· З'єднання кісток бувають неперервні, або нерухомі чи малорухомі (без щілин), і переривчасті, або рухомі (з порожнинами між кістками). Є й проміжні форми з'єднання — напівсуглоби (наприклад, з'єднання тазових кісток між собою). · Неперервно кістки з'єднуються зрощенням (наприклад, кістки таза), зв'язками (хребці), хрящем (ребра) або швами (кістки мозкового черепа). · Усі види з'єднань кісток. поділяють на дві групи: нерухомі та рухомі. · Нерухоме з'єднання - фіброзне з'єднання, - такий вид з'єднання, при якому кістки як би зрощені між собою за допомогою того чи іншого виду сполучної тканини; у залежності від роду тканини, що з'єднує поруч лежачі кісти, нерухомі з'єднання поділяють на: · - з'єднання за допомогою щільноволокнистої сполучної тканини - синдесмоз, чи з єднювально тканинне з'єднанн; · - з'єднання за допомогою хряща - хрящове з'єднання, junctura cartil, інакше синхондроз, чи власне хрящове з'єднання кісток, ; · - з'єднання за допомогою кісткової тканини – синостоз. Перериване з'єднання кіст, суглоб (синовіальне з'єднання). , є рухливим зчленуванням двох чи декількох кіст із наявністю між ними щелевидной суглобної порожнини. · Суглоб називається простим, articulatio simplex, якщо в його утворенні беруть участь дві кістки, і складним, articulatio composita, якщо беруть участь більш двох кісток. · У рухливих з'єднаннях розрізняють наступні утворення: · - суглобні поверхні, facies articulares, це ті поверхні кісток, якими кістки, що беруть участь в утворенні даного суглоба, зчленовуються один з одним; · - суглобні хрящі, cartilagines articulares (гіалиновий, чи склоподібний, хрящ), що покривають суглобні поверхні; · - суглобна капсула, capsula articularis, утворена щільноволокнистою сполучною тканиною, оточує у вигляді замкнутого чохла кінці кісток, що зчленовуються, і, не переходячи на суглобні поверхні, продовжується в окістя цих кіст. · Суглобна капсула має товсту зовнішню волокнисту фіброзну мембрану, membrana fibrosa, і внутрішню тонку синовіальну мембрану, membrana synovialis, що виділяє в порожнину суглоба особливу клейку, що змазує суглобної поверхні кіст синовіальну рідину (синовію), synovia;- суглобна порожнина, cavum arliculare, являє собою шпаровидний простір між суглобними поверхнями кіст, що зчленовуються, замкнуте з усіх боків суглобною сумкою. Крім описаних чотирьох основних утворень, маються ще так називані допоміжні утворення. До них відносять: зв'язування, ligamenta. - це щільні пучки волокнистої сполучної тканини, що розташовуються в чи товщі поверх фіброзної мембрани капсули, іноді усередині порожнини суглоба між суглобними поверхнями; тому їх і поділяють на внесуставние зв'язування, ligg. extracapsularia, і внутрісуглобні зв'язування, ligg. inlracapsularia; у деяких суглобах маються суглобні диски, disci articulares, і суглобні меніски, menisci articulares, хрящові пластинки, що вклинюються між суглобними поверхнями кісток і доповнююча відповідність (конгруентність) суглобних поверхонь. · Розрізняють рухи в суглобах стосовно трьох взаємно перпендикулярних осей: навколо фронтальної (горизонтальної) осі - згинання (flexio) і розгинання (extensio); навколо сагіттальної осі - приведення (adductio) і відведення (abductio); навколо вертикальної осі - обертальний рух (rotatio). Обертальний рух кінцівками виробляється як кнутри (pronatio), так і до зовні (supinatio). · У кулястих суглобах, крім зазначених рухів, можливо ще круговий рух (circumductio), при якому вершина центра обертання відповідає кулястому суглобу, а периферія описує підставу конуса. Суглоби, у яких рух відбувається навколо однієї осі, називаються одноосьовими; суглоби, у яких рух відбувається навколо двох осей, - двохвісними і, нарешті, є група тривісних і багатовіськових суглобів, у яких можливі рухи навколо трьох чи багатьох осей. Багатоосьовому суглобу відповідає куляста суглобна поверхня. · Переривчасте з'єднання кісток, або суглоб (мал. 1), — більш молодий утвір організму. Всі суглоби мають загальний план будови, який включає суглобову порожнину, суглобову сумку і суглобові поверхні. · Суглобову порожнину виділяють умовно, оскільки в нормі між суглобовою сумкою і суглобовими кінцями кісток порожнини не існує, а міститься рідина. · Суглобова сумка охоплює суглобові поверхні кісток, утворюючи герметичну капсулу. · Суглобова сумка складається з двох шарів. Зовнішній шар переходить в окістя, внутрішній шар виділяє в порожнину суглоба рідину, що відіграє роль мастила, забезпечуючи вільне ковзання суглобових поверхонь. · Суглобові поверхні з'єднуваних кісток вкриті суглобовим хрящем. Гладенька поверхня суглобових хрящів сприяє рухам у суглобах. Суглобові поверхні за формою і розмірами дуже різноманітні, їх порівнюють з геометричними фігурами. · Звідси і назви суглобів за формою (див. мал. 1, б): кулясті (плечовий, кульшовий), еліпсоїдні (променезап'ясткові), циліндричні (променеліктьовий) тощо. Оскільки рух з'єднуваних ланок здійснюється навколо однієї, двох або багатьох осей, суглоби прийнято також поділяти на багатоосьові (кулясті), двохосьові (еліпсоїдні, сідлоподібні) і одноосьові (циліндричний, блокоподібний). · Залежно від кількості з'єднуваних кісток суглоби поділяють на прості, в яких з'єднуються дві кістки (наприклад, фаланги пальців), складні, в яких з'єднується більше двох кісток (наприклад, ліктьовий суглоб), і комбіновані — це два анатомічно самостійних суглоби, об'єднані функціонально. Прикладом комбінованих суглобів є приєднання нижньої щелепи до скроневих кісток, а також ребер до хребта. · 31.Середній мозок, його розміщення, будова, порожнина, функції. · Середній мозок-відділ головного мозку розташований між мостом і проміжним мозком , древній зоровий центр. Включено в стовбур головного мозку. · Будова середнього мозку: · Із третього мозкового міхура розвивається середній мозок. До нього належать ніжки мозку і покрив середнього мозку. Порожниною є водопровід мозку (Сільвія), який сполучає ІІІ шлуночок із ІV. Покрив складається із двох верхніх і двох нижніх горбиків, які, відповідно, є підкірковими центрами зору та слуху. · На поперечному розрізі середнього мозку можна бачити покрив і ніжки мозку. Ніжки мозку складаються із покришки і основи, між якими знаходиться чорна речовина(інтернейрони з пігментом). Через основу ніжки проходять пірамідні провідні шляхи та шляхи, що з’єднують кору великих півкуль з ядрами моста і мозочка. Покришки містить сіру і білу речовини. Сіра речовина – це червоне ядро, сітчаста речовина і ядра ІІІ та ІV пар черепно-мозкових нервів. Біла речовина представлена волокнами висхідних (чутливих) шляхів, які тут утворюють медіальну та латеральну(слухову) петлі. · Порожнина: Порожниною середнього мозку є водопровід мозку (aqueductus cerebri) близько 2 см завдовжки. Він з'єднує четвертий шлуночок з третім. · Функції: · -Рухові функції. · -Сенсорні функції (наприклад зір). · -Регулювання актів жування та ковтання (тривалості) · -Забезпечення точних рухів рук (наприклад, при листі). · 32.Проміжний мозок, його розміщення, будова, порожнина, функції. Поняття про сітчасте утворення (ретикулярну формацію), особливості будови, функції. · Проміжний мозок (Diencephalon) — відділ головного мозку. Розміщений вище від середнього мозку під мозолистим тілом. Зверху і з боків прикритий і зростається з півкулями кінцевого мозку . · Будова: складається з таких частин, як згір’я, підзгір’я, а порожниною є ІІІ шлуночок. · Таламус (згір’я)- це парне скупчення сірої речовини, яке поділяється на власне згір’я (таламус), зазгір’я (металамус) та надзгір’я (епіталамус). У власне таламусі розрізняють передні, латеральні та медіальні групи ядер. В латеральних ядрах відбувається перемикання усіх чутливих шляхів, які прямують до кори головного мозку. Крім того, передній відділ таламуса має назву переднього горбика, а задній – подушки, де знаходяться підкіркові центри зору. Медіальні поверхні власне згір’я утворюють латеральні стінки ІІІ шлуночка. · Дометаламусаналежать медіальне та латеральне колінчасте тіла, які, відповідно, є підкірковими центрами слуху та зору. Медіальне колінчасте тіло за допомогою нижніх ручок, а латеральне – за допомогою верхніх ручок з’єднані з нижніми та верхніми горбиками покриву середнього мозку. · Надзгірна ділянка(епіталаму) складається з епіфіза(шишкоподібне тіло), який розташований між верхніми горбиками покриву середнього мозку. Від епіфіза йдуть повідці, які утримують його в даному положенні. Повідці, прямуючи до таламуса, розширюються і утворюють трикутники повідців. · Підзгірна ділянка(гіпоталамус) знаходиться вентральніше від власне згір’я і складається із власне підталамічної ділянки та цілого ряду утворів, що розташовані на основі мозку. Сюди належать: кінцева пластинка, зоровий перехрест, сірий горб, лійка, на якій знаходиться гіпофіз, та соскоподібні тіла. В підталамічній ділянці є ядра з нервовими клітинами, що мають здатність виділяти секрет (нейросекрет). Останній по аксонах нервових клітин надходить у задню частку гіпофіза, а потім у кров. Передня частка гіпофіза за допомогою особливої системи кровоносних судин пов’язана із ядрами заднього відділу підгірної ділянки. · Порожнина – третій шлуночок.Являє собою вузьку щілину. Бічні стінки якої утворені медіальними поверхнями власне згір’я. Передня стінка ІІІ шлуночка утворена стовпами склепіння і передньою спайкою, задня – епіталамічною ділянкою, нижня – утворами підталамічної ділянки і верхня – судинним сплетенням, яке продукує спинномозкову рідину. ІІІ шлуночок сполучається з бічними шлуночками за допомогою міжшлуночкового отвору і з ІV шлуночком – за допомогою водопроводу мозку. · Функції: найважливіші функції: беруть участь в організації сенсорних процесів в системах мозкових аналізаторів, в здійсненні вегетативних функцій, а також сну, пам'яті, інстинктивної поведінки, емоційно-мотиваційних процесів. Із структурами П. м. пов'язано сприйняття відчуття болю, інтеграція процесів підтримки гомеостазу, регуляція функцій залоз внутрішньої секреції за допомогою тих, що виробляються нейросекреторними клітками гіпоталамуса рілізінг-гормонів, або «вивільняючих» чинників (наприклад. утворення Альдостерону корою надниркових відбувається за участю особливого поліпептиду, що поступає з гіпоталамуса). · Ретикулярна формація · У стовбурі головного мозку є скупчення нейронів із досить розгалуженими відростками, які утворюють густу сітку. Ця система нейронів має назву «сіткоподібної» (або ретикулярної) формації. Від нейронів ретикулярної формації починаються неспецифічні шляхи. Вони піднімаються угору до кори головного мозку та підкіркових ядер і опускаються до нейронів спинного мозку. · Ретикулярна формація є регулятором функціонального стану спинного та головного мозку, а також регулятором тонусу м’язів. Вона має зв’язки з усіма ділянками головного мозку, а також регулятором тонусу м’язів. Вона має зв’язки з усіма ділянками головного мозку: клітинами кори півкуль, вегетативними підкірковими центрами, мозочком, ядрами рухових нервів та рецепторами. · Отже, через стовбур головного мозку в кору проходить дві системи: одна – специфічна (це чутливі шляхи, що несуть імпульси від усіх рецепторів – інтеро-, екстерн-, пропріорецепторів). Вона закінчується в 4-му шарі кори. Друга - неспецифічна, яка утворена ретикулярною формацією і закінчується на дендритах усіх шарів кори. · Якщо зруйнувати ретикулярну формацію, то тварина засинає, а при її подразнені нормальна тварина, що спить, прокидається. Ретикулярні висхідні шляхи закінчуються у різних відділах кори великих півкуль, підвищуючи збудливість кіркових нейронів. Цим ретикулярна формація готує кору до сприйняття сенсорної інформації. Ретикуло-спинномозкові низхідні шляхи закінчуються на мотонейронах спинного мозку, справляючи на них як збуджувальний, так і гальмівний вплив. Таким чином, ретикулярна формація регулює м’язовий тонус. · Ретикулярна формація стовбура головного мозку підвищує активність вегетативних нервових центрів. · Будова: Ретикулярна формація являє собою складне скупчення нервових клітин, що характеризуються широко розгалуженою дендритних деревом і довгими аксонами, частина з яких має спадний напрямок і утворює ретікулоспінальние шляху, а частина висхідний. У ретикулярну формацію надходить велика кількість шляхів з інших мозкових структур. З одного боку, це колатералі волокон, що проходять через стовбур мозку сенсорних висхідних систем, ці колатералі закінчуються синапсами на дендритах і сомі нейронів ретикулярної формації. З іншого боку, спадні шляхи, що йдуть з передніх відділів мозку (у тому числі, пірамідний шлях), теж дають велику кількість колатералей, які входять у ретикулярну формацію і вступають в синаптичні з'єднання з її нейронами. Велика кількість волокон надходить до нейронів ретикулярної формації з мозочка. Таким чином, з організації своїх аферентних зв'язків ця система пристосована до об'єднання впливів з різних мозкових структур. Вихідні з неї шляху можуть надавати у свою чергу впливу як на вищерозміщені, так і на нижні мозкові центри. · 33. Кінцевий мозок, його розміщення, будова, порожнини. Мозолисте тіло. Біла речовина. · Кінцевий мозок(telencephalon) розвивається з переднього мозкового міхура і складається із правої та лівої півкуль. Півкулі розмежовані поздовжньою щілиною, в глибині якої лежить мозолисте тіло. Воно побудоване з волокон. Які з’єднуються півкулі між собою. Під мозолистим тілом знаходиться склепіння, яке представлене двома волокнистими тяжами. В середній частині тяжі з’єднуються, а спереду і ззаду розходяться, утворюючи стовпи і ніжки. Спереду від стовпів знаходиться передня спайка мозку. Між передньою частиною мозолистого тіла і склепінням натягнута тонка пластинка мозкової тканини – прозора перегородка.Вона належать до нюхового мозку. · Кожна півкуля утворена білою та сірою речовинами. Сіра речовина – це кора головного мозку (плащ), яка утворює борозни та звивини. Скупчення сірої речовини всередині півкуль – це базальні ядра. · Отже, до кінцевого мозку належать: плащ, нюховий мозок, базальні ядра, а його порожнину становлять бічні шлуночки. · У кожній півкулі розрізняють три поверхні: верхньолатеральну, нижню і медіальну. Поверхні півкуль має численні борозни і підвищення між ними – звивини. Величина і форма борозен та звивин має індивідуальні особливості, проте існує декілька постійних борозен, які досить добре помітні в усіх індивідуумів. Ними користуються і для поділу півкуль на частки. Розрізняють лобову, тім'яну, скроневу, потиличну частки та острівець, який знаходиться на дні бічної борозни. Скронева частка відокремлена від інших бічною борозною(Сільвія), лобова – центральною борозноюі потилична – тім'яно-потиличною. · Порожнини кінцевого мозку: · Бічні шлуночки(правий та лівий) є порожнинами кінцевого мозку. Вони складаються із переднього, заднього, нижнього рогів та центральної частини. Передній ріг знаходиться у лобовій частці, задній – у потиличній, нижній – у скроневій, а центральна часина – у тім'яній. Стінки рогів утворені білою речовиною півкуль та хвостатим ядром. Шлуночок заповнений спинномозковою рідиною і через міжшлуночковий отвір сполучається із ІІІ шлуночком. · Біла речовина: · Біла речовина півкуль займає простір між корою і базальними ядрами. Вона складається з численних нервових волокон, що йдуть у різних напрямках. Виділяють три системи волокон: асоціативні (з’єднують різні ділянки однієї півкулі), комісуральні (з’єднують симетричні ділянки лівої та правої півкуль) і проекційні (з’єднують кору півкуль з іншими відділами головного мозку та спинним мозком). Останні отримали назву провідних шляхів. · 38.Шийне сплетення, основні гілки та ділянки іннервації. · Шийне сплетення(plexus cervicalis) утворене передніми гілками чотирьох верхніх шийних спинномозкових нервів. Воно лежить збоку від поперечних відростків верхніх шийних хребців між м’язами, його гілки виходять з-під заднього краю груднино-ключично-соскоподібного м’яза і поділяють на три групи: шкірні гілки (чутливі), м’язові (рухові) і змішані. · До чутливихгілок належать нерви: 1) малий потиличний; 2) великий вушний; 3) поперечний нерв шиї; 4) надключичні нерви.Всі вони іннервують шкіру потилиці, вушної раковини. Зовнішнього слухового проходу, шиї. · М’язові (рухові) гілкиіннервують глибокі м’язи шиї, і, з’єднуючись з гілкою під’язикового нерва (ХІІ пара черепних нервів), утворюють шийну петлю, яка іннервує під’язикові м’язи шиї. · Змішаною гілкоюшийного сплетення є діафрагмальний нерв, який проходить у грудну порожнину й іннервує діафрагму, плевру, перикард, а правий діафрагмальний нерв – печінку. · 39. Плечове сплетення, основні гілки та ділянки іннервації. Грудні нерви. · Плечове сплетення(plexus brachialis) утворене передніми гілками чотирьох нижніх шийних і частиною 1-го грудного спинномозкового нерва. Воно спочатку знаходиться в ділянці надключичної ямки в міждрабинчастому просторі (між переднім та середнім драбинчастими м’язами), потім спускається в пахвову ямку й утворює три пучки навколо пахової артерії. Від цих пучків відходять довгігілки плечового сплетення, а короткігілки знаходяться надключичній частині. Серед коротких гілок найбільший є паховий нерв, який іннервує капсулу плечового суглоба, дельтоподібний та малий круглий м’язи і шкіру над ними. Решта коротких гілок іннервують в основному м’язи пояса верхньої кінцівки. · До довгих гілок плечового сплетенняналежать такі нерви: · медіальний шкірний нерв плеча – до шкіри медіальної поверхні плеча; · медіальний шкірний нерв передпліччя – до шкіри медіальної поверхні передпліччя; · м’язово-шкірний нерв – до м’язів передньої групи плеча і шкіри латеральної поверхні передпліччя; · серединний нерв – до м’язів передньої групи передпліччя (крім ліктьового згинача зап’ястка і медіальної половини глибокого згинача пальців), м’язів підвищення великого пальця (крім привідного і частини короткого згинача великого пальця) І і ІІ червоподібних м’язів та шкіри долонної поверхні І, ІІ і половини ІV пальців; · ліктьовий нерв – до м’язів передньої групи передпліччя, які не іннервуються серединним нервом, м’язів підвищення мізинця, ІІІ і ІV червоподібних м’язів та шкіри долонної поверхні V і половини ІV пальців, а на дорсальній поверхні кисті – до шкіри V, ІV і половини ІІІ пальців; · променевий нерв – до м’язів задньої групи плеча і передпліччя та шкіри тильної поверхні І, ІІ і половини ІІІ пальців. · Передні гілки грудних спинномозкових нервівсплетень не утворюють, а йдуть в міжреберних проміжках. Вони називаються міжреберними нервами, іннервують власні м’язи грудей, м’язи передньо-бічної стінки живота та шкіру над цими м’язами. · 40.Попереково-крижове сплетення: поперекове та крижове сплетення, основні гілки та ділянки іннервації · Поперекове сплетення(plexus lumbalis) утворене передніми гілками трьох верхніх поперекових спинномозкових нервів, частково – 12-го грудного і 4-го поперекового. Нерви поперекового сплетення виходять з латерального і медіального боків великого поперекового м’яза, а також із його товщі. · До них належать: · клубово-підчеревний нерв – до м’язів і шкіри живота; · клубово-пахвинний нерв – до шкіри живота над пахвинною зв’язкою, шкіри статевих губ, калитки; · статево-стегновий нерв – до вмісту пахвинного каналу та шкіри стегна під пахвинною зв’язкою; · латеральний шкірний нерв стегна – до шкіри відповідної ділянки стегна; · затульний нерв – до медіальної групи м’язів стегна та шкіри над ними; · стегновий нерв – найбільший нерв поперекового сплетення, іннервує м’язи передньої групи стегна, шкіру над ними та шкіру медіальної поверхні стегна, гомілки і медіального краю стопи. · Крижове сплетення (plexus sacralis) утворене передніми гілками усіх крижових, куприкових спинномозкових нервів та частково передніми гілками 4-го і 5-го поперекових спинномозкових нервів. У ньому розрізняють короткі та довгігілки. Короткі гілки іннервують м’язи таза і сідничної ділянки. До довгих гілок належать задній шкірний нерв стегна та сідничний нерв. Сідничнийнерв є найбільшим нервом нашого тіла, гілки якого іннервують м’язи задньої групи стегна, м’язи та шкіру задньої, латеральної і передньої поверхні гомілки, м’язи і шкіру стопи, крім медіального краю, а також шкіру та м’язи промежини.
|
||||||||
|