Функції та принципи соціального страхування

Соціальному страхуванню властиві дві основні функції: розподільна та контрольна.

Розподільна функціяреалізується у формі руху грошових коштів:

· між окремими державними соціальними фондами;

· між бюджетами та соціальними фондами;

· шляхом виплати пенсій, соціальних допомог фізичним особам;

· шляхом направлення коштів на утримання органів управління;

· шляхом інвестування у цінні папери тощо.

Суб'єктами розподілу є держава, підприємства, організації, фізичні особи.

Об'єктом розподілу виступає валовий внутрішній продукт (ВВП), створений у суспільстві за рік.

Контрольна функція здійснюється у формі фінансового контролю за рухом грошових коштів. Вона забезпечує повне та своєчасне надходження коштів до соціальних фондів та їх цільове використання згідно з плановими завданнями. Контроль проводиться з метою перевірки дотримання суб'єктами розподілу чинного законодавства та узгодження суспільних, колективних та приватних інтересів у державі.

Фінансовий контроль здійснюють Державна податкова служба, Контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Наглядові ради тощо.

Функцій соціального страхування

Забезпечувальна

Вирівнювальна

Захисна

Компенсаційна

Відтворювальна

Перерозподільна

Стабілізуюча

Рис.2. Функцій соціального страхування

До функцій соціального страхування належать (рис.2):

- формування грошових фондів, з яких покриваються витрати, пов'язані з життєдіяльністю непрацездатних і осіб, що з погляду на обставини не беруть участі в трудовому процесі; забезпечення потрібної структури трудових ресурсів (забезпечувальна функція);

- зменшення розриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих і непрацюючих (безробітні, інваліди) громадян; сприяння вирівнюванню життєвого рівня різних соціальних груп населення, не залучених до трудового процесу (вирівнювальна функція);

- підтримка сформованого матеріального рівня застрахованого, якщо звичайне джерело доходу стає для нього недоступним (захисна функція);

- відшкодування збитку з втрати працездатності і збитку здоров'я за допомогою матеріального відшкодування втрати заробітку, а також оплати послуг у зв'язку з лікуванням і реабілітацією (компенсаційна функція);

- забезпечення застрахованим (і членам їхніх родин) покриття усіх витрат, достатніх для нормального протікання відтворювального циклу, що охоплює практично весь життєвий цикл, у випадку хвороби, старості, інвалідності, безробіття, вагітності (відтворювальна функція);

- вплив на суспільний розподіл і перерозподіл: соціальні виплати збільшують частку вартості, що направляється на споживання застрахованим; це полягає в поділі матеріальної відповідальності за соціальні ризики між усіма застрахованими, роботодавцями і державою (перерозподільча функція);

- узгодження інтересів соціальних суб' єктів з ряду принципових для життєдіяльності найманих робітників питань (стабілізуюча функція).

Організація соціального страхування громадян України здійснюється на принципах:

1. Законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування.

2. Особистої відповідальності — працівники самостійно беруть участь у фінансуванні страхування, розмір виплат залежить від попередніх внесків працівників та їхнього страхового стажу.

3. Солідарності — роботодавці, працівники і держава беруть фінансову участь у страхуванні, створюючи своїми внесками основу матеріальної допомоги (при настанні страхових випадків) менш забезпеченим.

4. Організаційного самоврядування — керівництво органами соціального страхування здійснюється повноважними представниками працівників, держави і роботодавців, що зміцнює солідарність трьох соціальних суб'єктів, робить систему соціального страхування «прозорою» для громадськості, сприяючи соціальній стабільності, формуванню демократичної свідомості населення.

5. Загальності — соціальне страхування поширюється на широкі кола тих, хто його потребує, що встановлено в законодавчому закріпленні гарантій реалізації прав застрахованих, порядку здійснення відповідних виплат і надання послуг.

6. Обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, що забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

7. Надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо.

8. Обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг у обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування.

9. Забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування.

10. Цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

11. Паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

12. Державного регулювання — законодавчого закріплення гарантій прав у галузі страхового захисту, рівня виплат і якості послуг, умов призначення допомог, контролю за правильністю використання фінансових коштів.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економічна сутність соціального страхування	\|	Страховий ризик та страховий випадок у соціальному страхуванні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.