Основні причини Великої Депресії

§ За роки Першої Світової Війни господарство США розвивалося так, що капітали вкладалися у галузі важкої промисловості, де вироблялися зброя та набої. Ці галузі й після війни мали найбільші прибутки, але інші в цей самий час зазнавали збитків.

§ Стихійне зростання обсягів виробництва у 20-их рр. значно перевищило зростання прибутків більшості американців. З цієї причини товари не розкуповувалися й осідали на складах виробників.

§ Непомірно великі пільги монополіям призвели до того, що вони диктували ціни на сировину і на готову продукцію. При цьому не зважалося на ситуацію на ринку, а враховувалися лише інтереси монополій.

§ Союзники, а також переможена Німеччина, заборгували США значні суми й не могли їх виплатити.

§ Надання дешевих кредитів, які були доступні «середньому» американцю, призвело до величезних спекуляцій ними й надмірного захоплення американцями покупками. В населення ж не було коштів, щоби розплачуватись за них.

§ У відповідь на прийняті в США закони, спрямовані на захист американського виробника, європейські країни також закрили свої ринки для американських товарів і послуг. До того ж Європа не мала чим розраховуватись за американський імпорт.

Наслідки Великої Депресії

§ закрилося більше 5 тис. банків

§ акції знецінились на 40 млрд. доларів

§ зросла інфляція і ціни

§ промислове виробництво скоротилося в 2 рази

§ виробництво машин скоротилося в 5 раз

§ 12 млн. громадян стали безробітними

§ криза викликала шоковий стан серед населення Америки

§ скоротилося виробництво

4)Новий курс — заходи із запровадження централізованого планування і стимулюванняекономіки США, які здійснювались адміністрацією президента США Франкліна Делано Рузвельта задля подолання Великої депресії в період між 1933 і 1940 рр. Президент негайно вніс до Конгресу і дістав cхвалення 70 законодавчих актів, направлених на порятунок грошово-кредитної і банківської системи, оздоровлення промисловості, сільського господарства і торгівлі. Всі ці заходи отримали назву «першого Нового курсу» суть якої полягала в проведенні державно-монополістичного регулювання економіки.

5) Унаслідок війни традиційні британські галузі економіки - вуглевидобувна, металургійна, суднобудівна скоротили своєвиробництво. Натомість хімічна галузь, автомобіле-, літако- і машинобудування - галузі, що працювали на війну, перебували на піднесенні. Перебудова британської промисловості проходила боляче для країни. До того ж скоротився експорт британських товарів, Англія втратила традиційні ринки збуту товарів, а нових не набула.

6) Причини і початок війни.Війна за незалежність в Північній Америці була прямим наслідком наростаючих протиріч між метрополіями і колоніями, особливо переселенським, якими були американські колонії Англії. Колонії швидко набирали сили, прагнучи до економічної та політичної самостійності, метрополії ж продовжували бачити в них тільки джерела сировини і величезних доходів. У 1763 Англія заборонила, наприклад, самостійні переселення на землі, захоплені у Франції на Заході країни. Колоністи могли отримувати промислові товари тільки з Англії, за цінами, встановленими Англією, і продавати сировину тільки Англії.

У 1899 р. британський уряд спровокував англо-бурську війну, яка тривала два з половиною роки. Військова потужність Англії незмірно перевищувала сили бурських республік, але розрахунки агресорів на «воєнну прогулянку» не виправдалися. Наприкінці 1899 р. бури завдали їм двох важких поразок, що змусило британське командування перекинути на південь Африки 450-тисячну армію. Бури продовжували опір, вдало застосовуючи тактику партизанської війни. Але сили були нерівні, і 1902 р. війна закінчилася приєднанням Трансваалю й Оранжевої до англійських володінь у Південній Африці.

7) Країна в період стабілізації (1924-1929 pp.) В 1924-1929 pp. у Франції, як і в інших західних країнах, відбувшійсястабілізація й розвиток економіки на основі зростаючої політичноїстабільності французького суспільства, відновлення демократії. Високітемпи промислового розвитку Франції в ті роки пояснюються отриманнямрепарацій з Німеччини (9 млн. марок золотом), використанням саарськоговугілля та лотарингської руди, наявністю дешевої робочої сили вколоніях. Крім того, у міжвоєнний період Франція перетворилася насвоєрідну Мекку для іноземного туризму, зокрема із США, що сприялорозвиткові сфери обслуговування.Сільське господарство теж розвивалося досить успішно. В 1931 р. міськогонаселення вперше виявилося більше, ніж сільського, хоча часткаостаннього складала 49,2%, тобто його було значно більше, ніж в іншихрозвинених країнах. Незважаючи на появу та розвиток великих підприємств,понад 40% французьких робітників працювали на дрібних підприємствах. 25%торговельних закладів і 53% сільських господарств не застосовувалинайманої праці.

8) Ранні ідеологи фашизму напередодні Першої світової війни епатували публіку ніцшеанськими ідеями і закликали переробити світ і людину засобом відкинення моральних принципів. Але після 1918 року фашисти почали базувати свою ідеологію на патріотичних та реваншистських почуттях, використовуючи загальну образу і невдоволення, економічну кризу та інші негативні суспільні моменти. У той же час окреслюються намагання фашистів використовувати у своїй ідеології два чинники, які згодом стали визначальними – історичну традицію та фактор релігії.[1]

Перші фашистські організації — "фаши де комбаттименто" (звідси і назва всього руху) — з’явились в Італії в березні 1919 року. В жовтні 1922 року італійські фашисти прийшли до влади, їх лідер ("дуче") Б. Муссоліні зайняв посаду прем’єр-міністра. Оформлення фашистської диктатури завершилось в 1926 році.

Фашизм виник як реакція на кризу капіталістичного суспільства. Основні причини його виникнення:

1) кардинальні зміни соціальних структур, які підривають підвалини традиційного способу життя, змінюють становище різних соціальних груп, створюючи нішу для проникнення фашизму;

2) криза існуючих політичних систем, перш за все парламентсько-демократичних інститутів, які обвинувачуються в неефективності при подоланні кризи;

3) криза масової свідомості, розмивання колишньої системи цінностей.
9) Італія 1919 р. у своїй партійній програмі фашисти запропонували італійцям привабливі й прості для розуміння цілі: встановлення республіки, запровадження Законодавчих зборів, передання землі селянам, боротьба проти “буржуазії”, підвищення зарплатні, створення “народної міліції”, ліквідація банків і бірж, відродження “Великої Італії” та ін. За умов, коли Комітерн проголосив головним ворогом комуністів, соціалістів і соціалдемократів, ситуація для зростання популярності фашистів була дуже сприятливою.

Німеччина Вкрай націоналістична і реакційна партія спочатку стояла за відновлення монархії німецька, пізніше підтримувала створення авторитарної держави. До її союзу з нацистами, партія розраховувала на підтримку національної ліберальної Німецької народної партії.

У 1928 році, після невдачі на виборах (частка партії голосів падає із 21% в 1924 році до 14%), Альфред Гугенберг, лідер крила жорсткої лінії партії, став головою. Гугенберг відмовився від монархічного курсу своїх попередніх на користь жорсткішого націоналізму і неохоче співпрацював із Націонал-соціалістичною німецькою робітничою партією (НСДАП), відомішою як нацистською партією

Націонал-соціалісти виступають за злуку всіх німців у велику Німеччину, на засаді права самовизначення народів (ідея соборності);

2. Націонал-соціалізм стоїть за урівнення німецького народу в правах з іншими народами та за скасування Версальського та Сен-Жерменського договорів (ревізіонізм);

3. Націонал-соціалізм домагається повернення колоній, конче потрібних для промислу та для вирішення проблеми надлишку населення;

4. Громадянами німецької держави можуть бути тільки особи німецької крові (жиди ними бути не можуть);

5. Не-громадяни житимуть на основі окремих законів;

10,1) Веймарська республіка — німецька держава в 1919—1933 pp., яка відповідно до конституції Німеччини, прийнятої 31 липня 1919 р. у Веймарі Національними зборами (обрані в січні 1919 p.), була конституйована у формі демократичної парламентської федеративноїреспубліки: глава держави — виборний президент, рейхстаг, що обирався загальним голосуванням, був наділений більш широкими повноваженнями, ніж в кайзерівській Німеччині, президент призначав рейхсканцлера (главу уряду). У 1919—1933 pp. змінився 21 кабінетміністрів, 8 разів переобирався рейхстаг (у т. ч. 4 рази в 1930—1933 pp.).

В умовах загострення лівого і правого політичного радикалізму, а також зростання сепаратизму і ослаблення централізму у Веймарській республіці в 1919—1923 pp. розвивалася галопуюча інфляція, виникла гостра економічна криза. Незважаючи на відносну стабілізацію економіки в 1924—1928 pp. за допомогою іноземних позик і кредитів (у 1926 р. Німеччина вступила в Лігу Націй), у країні наростала державна і суспільна криза, яка посилилася на фоні світової економічної кризи 1929— 1933 pp. З 1929 р. господарське життя в Веймарській республіці було паралізоване, число безробітних склало більше 6 млн. чоловік.

На виборах у рейхстаг у липні 1932 р. Націонал-соціалістська партія отримала 230 депутатських місць з 601 (на виборах в листопаді 1932 р. — 196 з 584). 30 січня 1933 р. рейхсканцлером став голова цієї партії А. Гітлер, що знаменувало собою кінець Веймарської республіки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відповідність рейтингових оцінок за окремі види навчальної роботи у балах оцінкам за нац. шкалою	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.