Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Які функції найчастіше застосовують для побудови регресійних моделей? Як визначаються їх параметри.

Побудувати лінійне регресійне рівняння.
1. Побудувати поле кореляції і лінію регресії наодному графіку.
Обчислити:
2. коефіцієнт детермінації;
3. середню помилку апроксимації;
4. t-статистики;
5. довірчі інтервали.
6. Зробити висновки
Побудувати показову залежність і повторити пункти 1-6.
Порівняти побудовані моделі. Регресійний аналіз (англ. regression analysis) – це метод визначення відокремленого і спільного впливу факторів на результативну ознаку та кількісної оцінки цього впливу шляхом використання відповідних критеріїв. Регресійний аналіз проводиться на основі побудованого рівняння регресії і визначає внесок кожної незалежної змінної у варіацію досліджуваної (прогнозованої) залежної змінної величини. Основним завданням регресійного аналізу є визначення впливу факторів на результативний показник (в абсолютних показниках). Передусім для цього необхідно підібрати та обґрунтувати рівняння зв'язку, що відповідає характеру аналітичної стохастичної залежності між досліджуваними ознаками. Рівняння регресії показує як в середньому змінюється результативна ознака () під впливом зміни факторних ознак (х_і).У загальному вигляді рівняння регресії можна представити так:

де – залежна змінна величина;х – незалежні змінні величини (фактори). Залежно від кількості змінних величин виділяють різні види регресійного аналізу. Якщо змінна величина завждиодна, то змінних може бути як одна, так і декілька. Виходячи з цього, виділяють два види регресійного аналізу: парний (простий ) регресійний аналіз і регресійний аналіз на основі множинної регресії, або багатофакторний.Парний регресійний аналіз – вид регресійного аналізу, що включає у себе розгляд однієї незалежної змінної величини, а багатофакторний – відповідно дві величини і більше.Зважаючи на характер зв'язку, в регресійному аналізі можуть використовуватися лінійні та нелінійні функції. Для визначення характеру залежності та, відповідно, побудови рівняння регресії доцільно застосувати графічний метод, порівняння рівнобіжних рядів вихідних даних, табличний метод.Так, графічний метод дає найбільш наочну картину розміщення крапок на графіку, завдяки чому можна виявити напрям і вид залежності між досліджуваними показниками: прямолінійна чи криволінійна.За допомогою порівняння рівнобіжних рядів ознак можна спостерігати за рівномірністю їх взаємних змін. Якщо зміна факторної ознаки (х) призводить до відносно рівномірної зміни результативної (), тоді використовується лінійна функція (наприклад, залежність між урожайністю культур і кількістю внесених добрив).Найпростішим рівнянням парної регресії, що описує лінійну залежність між факторною і результативною ознаками, є рівняння прямої, яке має такий вигляд:

, де – залежна змінна, яка оцінюється або прогнозується (результативна ознака); – вільний член рівняння; – коефіцієнт регресії;х – незалежна змінна (факторна ознака), яка використовується для визначення залежної змінної.Параметри рівняння обчислюються на основі системи нормальних рівнянь методом найменших квадратів:

Звідси

або

75.Графічне зображення статистичних матеріалів. Види графіків та їх характеристика. Для кращого сприйняття й зрозуміння закономірностей явищ і процесів у економічному аналізі широко застосовуються графічні способи зображення інформації. Найбільш наочне зображення дає застосування графіків. Графіком у статистиці називають наочне зображення статистичних величин за допомогою геометричних фігур.Графічний засіб зображення статистичних даних доповнює статистичні таблиці, а іноді й замінює їх. За допомогою графіків статистичний матеріал стає більш зрозумілим, краще усвідомлюється і запам`ятовується. Графіки мають велике значення у справі оперативного керівництва, тому при наведенні даних про стан злочинності органами внутрішніх справ обов`язково використовуються графіки. В економічному аналізі використовують усі види графіків, які класифікують за такими ознаками [4, с. 85]:

1. загальним призначенням;

2. способом побудови;

3. графічним образом Аналітичні графіки – графіки групувань взаємозв’язку і рядів розподілу. Ілюстративні графіки показують зростання ознаки, динаміку розвитку і структуру явища. Лінійні – статистичні криві, що відображають зміни явища в часі. Застосовуються для характеристики зв’язків між явищами. Стовпчикова діаграма – діаграма одномірного виміру, тому всі стовпчики за широтою повинні бути однакові, оскільки величина показника характеризується висотою стовпчику. Знак Варзара –Вона дозволяє наглядно охарактеризувати явище, за трьома прикметами за допомогою прямокутників з різними співвідношеннями між основою та висотою. Значення однієї прикмети зображується в формі основи прямокутника, а другої – в формі його висоти. Тоді розмір третьої прикмети, що дорівнюється множенню перших двох, буде площею прямокутника. Секторні або групові діаграми застосовуються в основному для відображення показників структури явища, що вивчається. Секторна діаграма – круг, сектори якого поділяються радіусами на окремі частини від усього (цілого) кола й наносяться пропорційно об’єму всі частки. Картограма – статистична карта, на якій розподіл прикмети, що вивчається, по території відображається умовними знаками (крапками, штриховкою та ін.) , які відповідають певним інтервалам значень величини цієї прикмети. картодіаграма – сукупність діаграми з географічною картою. Карта-хороплет – розповсюдження гістограми в область просторових організацій, оскільки сукупність згрупованих даних розміщується за допомогою карти по ареолам. Хорохматичні карти- картограми, які відносяться до найбільш легко сприйнятливих. Вони показують, де розподіляється те чи інше явище або об’єкт та на якій площі, а також не містить інших кількісних значень. Таким чином, графіки здавна і широко застосовуються у найрізноманітніших сферах людської діяльності. Вони органічно ввійшли до набору засобів усіх галузей наук та практики. Графіки є незамінним інструментом для статистики й економічного аналізу – наук, пов’язаних з обробкою та аналізом особливого роду інформації про масові соціально-економічні явища та процеси, в тому числі й в економіці підприємства. Відповідний графік, якщо він правильно побудований, являє собою особливий образ, який активізує процес аналітично-статистичного мислення.

76. Макети графіків та способи їх побудови.

До будови лінійних діаграм ставлять такі вимоги:

1) діаграма повинна читатися по горизонталі зліва на право, по вертикалі - знизу вверх;

2) на осі ординат обов'язково позначається нульова величина. У випадках, коли дотримання цього правила пов'язане зі значним зменшенням масштабу та погіршенням наочності, слід зробити розрив по всіх ординатах ( при цьому нульова лінія зберігається.);

3) відрізки на осі абсцис повинні відповідати інтервалам (для рядів динаміки - періоду часу);

4) нульова лінія повинна різко відрізнятися від інших паралельних ліній ;

5) при побудові діаграми із застосуванням процентної шкали треба чітко виділити лінію, яка означає 100 %;

6) крива лінія діаграми повинна різко відрізнятися від ліній сітки;

7) цифрові показники розміщують на графіку таким чином, щоб їх можна було легко прочитати;

8) площа графіка повинна бути квадратною або прямокутною. Стовпчикові діаграми. На цьому виді діаграми статистичні

основні правила побудови стовпчикових діаграм:

1) ширина стовпчиків та відстань між ними повинні бути однаковими;

2) стовпчики розташовують від меншого до більшого або навпаки (просторова модель);

3) в основі стовпчиків проводиться та виділяється базова лінія;

4) вказується назва і цифрові дані стовпчиків;

5) на шкалі повинні бути поділки, основні з яких позначаються цифрами;

6) вказують одиницю виміру

Стрічкові діаграми.Вимоги такі ж які до стовпчикових

. При побудові радіальних діаграм початком відліку (полюсом) може бути центр або окружність. Якщо за полюс прийнято центр кола, то радіальну діаграму будують у такій послідовності: коло ділять на стільки частин, скільки періодів має діаграмований цикл (наприклад, рік - 12 міс. ), і будують відповідно їм радіуси ( у даному випадку - 12 ). Періоди розміщують за годинниковою стрілкою і на кожному радіусі у масштабному вимірі відкладають відрізки (від центра кола), пропорціональні розмірам явищ. Кінці відрізків на радіусах з'єднують, у результаті чого утворюється концентрична ламана лінія.

77. Які явища характеризують секторні діаграми, як їх будують? Секторні діаграми - допомагають порівняти частина і ціле. Секторні діаграми: використовуються для залучення уваги до окремих блоках даних за допомогою кольору або, для більшого ефекту, відділенням секторів, як зображено намалюнку внизу. Секторну діаграму вважають основною формою в тому випадку, коли всі сумарні цифровідані виражені у відсотках.Використання секторних діаграм являє собою альтернативний метод відображення даних. Основне призначення цього виду графіків полягає у відображенні окремих значень відносно загальної кількості. Площа всього кола приймається за 100%, площа кожного сектора характеризує частину цілого і відповідає питомій вазі цієї частини в цілому Для побудови секторної діаграми, яка характеризує абсолютні величини, спочатку потрібно знайти радіуси кругів, добувши квадратні корені з цих абсолютних веичин.

Якщо секторна діаграма враховує лише питомі ваги частин явища, абстрагуючись від розмірів явища, креслять круги однакових діаметрів. Вся величина явища приймається за 100 %, розраховуються долі окремих його частин в процентах. Круг розробляється на сектори пропорціонально частинам зображуваного цілого. Таким чином на 1 % припадає 3,60. Для отримання кутів секторів, які зображають долі частин цілого, потрібно їх процентний вираз перемножити на 3,60.

Секторні діаграми виразні в тих випадках, коли досліджувана сукупністьділиться не більше ніж на 4-5 частин і спостерігаються помітні структурні зрушення. Якщо ж структурні зрушення незначні, або сукупність ділиться на більше число секторів, тоді для графічного зображення структури доцільно використовувати стовпчикові або стрічкові діаграми.

В деяких випадках для характеристики структури сукупності використовують також квадратні і кругові діаграми.

Для зображення структури сукупності, яка складається (в більшості випадків) з двох частин, беруть квадрат. Площу квадрата ділять на 100 рівних частин. Кожний маленький квадратик дорівнює одній сотій всієї площі великого квадрата. Потім ці квадратики заштриховують у відповідності із процентною структурою досліджуваної сукупності.

В тому випадку, коли частину і ціла зображають при допомозі кругової

діаграми, тоді круги креслять не окремо один від одного, а накладається один на другий.

Зустрічається також комбінування кругових діаграм із секторними, коли круги різної величини подають з розбивкою на сектори.

Структурні (секторні) діаграми дають змогу визначити склад досліджуваних показників, питому вагу окремих частин у загальному розмірі показника. у структурних діаграмах зображення показника дається у вигляді розбитих на сектори геометричних фігур (квадратів, кіл), площа яких береться за 100 або за 1. Розмір сектора визначається питомою вагою частини підприємства

Досить поширеним способом графічного зображення структури статистичних сукупностей є секторна діаграма, так як ідея цілого дуже наочно виражається кругом, який представляє всю сукупність. Відносна величина кожного значення зображується у вигляді сектора кола, площа якого відповідає вкладом цього значення в суму значень. Цей вид графіків зручно використовувати, коли потрібно показати частку кожної величини в загальному обсязі. Сектора можуть зображуватися як у загальному колі, так і окремо, розташованими на невеликій відстані один від одного.

Кругова діаграма зберігає наочність тільки в тому випадку, якщо кількість частин сукупності діаграми невелике. Якщо частин діаграми занадто багато, її застосування неефективно через несуттєвого відмінності порівнюваних структур. Недолік кругових діаграм - мала ємність, неможливість відобразити більш широкий обсяг корисної інформації

78. Як будують стовпчикові і стрічкові діаграми, що вони характеризують?

Стовпчикові діаграми. На цьому виді діаграми статистичні дані зображують у вигляді прямокутників (стовпчиків) однакової ширини. Розташовують їх вертикально чи горизонтально. Величину явищ характеризує висота стовпчика Стовпчикові діаграми застосовуються: 1) при порівнянні між собою різних явищ; 2) для зображення явищ у часі; 3) для відображення структури явищ.

Розглянемо основні правила побудови стовпчикових діаграм:

1) ширина стовпчиків та відстань між ними повинні бути однаковими;

2) стовпчики розташовують від меншого до більшого або навпаки (просторова модель);

3) в основі стовпчиків проводиться та виділяється базова лінія;

4) вказується назва і цифрові дані стовпчиків;

5) на шкалі повинні бути поділки, основні з яких позначаються цифрами;

6) вказують одиницю виміру.

Різновидом стовпчикової діаграми є гістограма, за допомогою якої зображуються варіаційні ряди розподілу.

Стрічкові діаграми. На відміну від стовпчикових, при побудові стрічкових діаграм прямокутники, якими зображують розмір явищ, розташовують не по вертикалі, а по горизонталі Вимоги, що ставляться до побудови цього виду діаграм, аналогічні вимогам до стовпчикових діаграм.

Найпростішими діаграмами для порівнювання розмірів показників є стовпчикові та смугові. Для їх побудови користуються прямокутною системою координат. На осі абсцис розміщують основу (однакового розміру) стовпчиків для всіх об'єктів. Висота кожного стовпчика має відповідати розміру показника, що нанесений у відповідному масштабі на вісь ординат.

Смугові діаграми розміщують по горизонталі: основу смуг розміщують на осі ординат, а масштаб - на осі абсцис. Іноді діаграми порівняння роблять у вигляді квадратів або кіл, площа яких пропорційна розміру відповідних показників.

79. У чому переваги лінійних діаграм, для чого їх використовують, правила їх побудови. Лінійна діаграма не є єдиним графічним способом зображення закону зміни змінної електричної величини.

Лінійні діаграми мають осі: X і Y. X – це горизонтальна вісь, Y - вертикальна.

Застосовують лінійні діаграми в основному для вивчення розвитку явищ у часі.

До будови лінійних діаграм ставлять такі вимоги:

1) діаграма повинна читатися по горизонталі зліва на право, по вертикалі - знизу вверх;

3) відрізки на осі абсцис повинні відповідати інтервалам (для рядів динаміки - періоду часу);

4) нульова лінія повинна різко відрізнятися від інших паралельних ліній ;

5) при побудові діаграми із застосуванням процентної шкали треба чітко виділити лінію, яка означає 100 %;

6) крива лінія діаграми повинна різко відрізнятися від ліній сітки;

7) цифрові показники розміщують на графіку таким чином, щоб їх можна було легко прочитати;

8) площа графіка повинна бути квадратною або прямокутною.

Лінійні діаграми дають можливість наочно визначити періоди часу, коли явища зростали (зменшувались) більш чи менш інтенсивно, або залишались без змін.

Особливістю лінійного графіка наочного зображення даних, які характеризують підсумки розвитку явища за певний період часу є те, що динаміка показується у вигляді неперервної лінії, котра характеризує неперервність процесу. Часто на одному лінійному графіку приводиться декілька кривих, котрі дають порівняльну характеристику динаміки різних показників або одного і того ж показника але різних об'єктів. В таких випадках спочатку потрібно показники рядів динаміки, які будемо наносити на графік, привести до однієї основи, тобто абсолютні показники кожного ряду замінити базисними темпами росту, прийнявши для всіх рядів один і той же період в якості бази порівняння. В цих графіках лінії всіх рядів розходяться із однієї точки, прийнятої за 1 або 100 %. Лінійні графіки використовують в статистиці не тільки для ілюстрації динаміки якого-небудь явища, але і для наочного зображення рядів розподілу. В цьому випадку на осі абсцис відкладаються варіанти, а на осі ординат - частоти ряду розподілу. Лінійними графіками користуються також для наглядного зображення залежності однієї варіаційної ознаки від іншої.

80. Що таке графіки просторового розміщення, для чого вони використовуються?Для вивчення розміщення, рівня і ступеня розповсюдження якого-небудь явища в просторі використовується три види графіків: а) картограма; б) картодіаграма; в) центрограма. Картограма - це схематична географічна карта, на якій розподіл зображуваних явищ по територіях дається за допомогою розмальовування, штрихування або крапок. В залежності від використовуваних символів розрізняють: фонові і крапкові картограми. Для побудови фонових картограм використовується вся поверхня карти в кордонах досліджуваної території. На цій карті повинні бути чітко позначені контури меж адміністративного поділу країни, області, району. В економіці ізолінійні картограми застосовуються для встановлення часу виконання основних сільськогосподарських робіт (ізотопи), для зображення регіонів з однаковими цінами (ізопрайси) і т.д. на ізолінійних картограмах замкнутими плавними лініями зображуються контури приблизно рівних величин статистичного показника.

Недоліком штрихових картограм є те, що певний географічний регіон штрихується однаково, без переходу по густоті штрихів, хоч в дійсності розподіл любої ознаки на місцевості не завжди рівномірний.

А тому замість фарби і штрихування в якості графічних символів в картограмах використовують крапки.

В крапкових картограмах графічним знаком статистичних даних є крапки строго визначеного розміру, розміщені в заданих межах. Кожна крапка відповідає певній числовій величині і є носієм елементу обліку. Крапки на картограмі надають обліку наочність і природність. Крапки на розрахунковій картограмі розміщують на контурах територій з врахуванням їх фактичного розподілу на окремих ділянках цієї території. Це дозволяє порівнювати щільність розміщення досліджуваних об'єктів на різних ділянках території за загущеністю крапок. Виразність крапкової діаграми залежить від розміру крапки.Якщо зменшити розмір крапки, тоді на цій же площі можна розмістити більше крапок, і не буде нашарування крапок однієї на другу. Крапкові діаграми за своєю суттю близькі до фонових. Однак фонові картограми, як правило, використовуються для зображення середніх і відносних показників. Крапкові ж картограми використовуються для об'ємних (кількісних) показників. їх застосовують в тих випадках, коли сума ваг статистичного розподілу по районах має економічний зміст. У фонових діаграмах сума ваг економічного змісту немає.

Якщо після заштрихування, фарбування або нанесення крапок на відповідні ділянки карти виявляється певна закономірність в географічному розміщенні території з однаковою величиною зображуваного показника, тоді можна судити про залежність даного показника від географічного фактора. Якщо ж райони з однаковим зображенням розміщені на карті в хаотичному порядку, це свідчить про відсутність певної закономірності в просторовому розміщенні даного показника, тобто розповсюдження або рівень не зв'язані з географічним положенням району.

Картодіаграма - це поєднання схематичної географічної карти із діаграмою. Основне завдання картодіаграм заключається в тому, щоб показати географічний розподіл зображуваного статистикою явища. Головна їх особливість заключається в розміщенні на контурній географічній карті спеціальних знаків-символів у вигляді стовпчиків, квадратів, кругів та інших. Величина геометричного знаку залежить від розміру даного явища в зображуваному районі. Знаки і символи на картодіаграмі розміщуються не в простій лінійній послідовності, а орієнтуються в географічному просторі.

Основна перевага картодіаграм перед звичайними діаграмами заключається в точній географічній орієнтації статистичних величин, у встановленні їх взаємної відповідності і просторовому розподілі.

Певну перевагу картодіаграми мають також і перед картограмами. На картодіаграмі зображуються самі досліджувані величини, що сприяє більш точному їх відображенню. На картограмі зображуються головним чином середні, крайні значення, або значення інтервалів.

Основним видом знаків-символів при побудові картодіаграми є кругові і секторні діаграми. За допомогою цих символів на картодіаграмі зображують одночасно як об'єм так і структуру (склад) статистичного явища, розміщеного в просторі.

Центрограма - це контурна карта на якій розміщуються короткі цифрові таблиці з інформацією про історико-географічний розвиток і розміщення досліджуваного явища чи процесу. Центрограми ще називають історико-географічними картами. Вони дозволяють скласти цілі статистико-географічні описи нанісши цифрові ряди на карті для різних територій, що дає можливість наочно уявити окремі сторони протікання досліджуваного процесу в динаміці. Центрограми дозволяють визначити питому вагу окремих регіонів, а також тенденцію переміщення центру розвитку в розташуванні окремих явищ. Центрограми широко використовуються при вивченні міграції народонаселення

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Продовження 72	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.