Екологічні проблеми ландшафтів Кіровоградської області

Розташована у центрі України, на межиріччі Дніпра і Південного Бугу у південній частині Придніпровської височини. Практично вся територія області розташована на правому березі Дніпра.

Область розташовується на південних схилах Придніпровської височини. Таке місцерозташування обумовлює дуже нерівний горбистий рельєф, на території області знаходиться велика кількість балок і ярів (рис. 44). Дуже актуальною проблемою є водна ерозія ґрунтів. На схилах долин річок Тясмину та Інгульця розповсюджені поля зсувів гірських порід та блоково-пластичне зміщення.

Рис. 44. Заповідні ландшафти Кіровоградщини [100]

Ґрунти області характеризуються високою родючістю. Ґрунтовий покрив області характерний для перехідної зони від південного лісостепу до північного степу.

У північній частині області переважають чорноземи потужні малогумусні із вмістом гумусу 5,0 % та середньогумусні із вмістом гумусу трохи більше 5,5 %. Значні площі тут займають чорноземи в різному ступені реградуровані, а також чорноземи опідзолені, темно-сірі опідзолені та сірі опідзолені ґрунти.

Для південно-східних районів найпоширенішими ґрунтами є чорноземи звичайні, середньо- та малогумусні, а в південній частині – чорноземи звичайні малогумусні малопотужні.

За механічним складом ґрунти північних районів – важкосуглинисті, південних легкосуглинисті, а в Придніпровʼї легко- та середньосуглинисті.

Водні ресурси Кіровоградщини представлені річками, водосховищами, ставками та підземними водами. В області нараховується 438 великих і малих річок протяжністю 5,6 тис. км. Річки області належать до систем Дніпра і Південного Бугу. Значущі притоки Дніпра – Тясмин, Інгулець і Цибульник; Південного Бугу – Інгул, Синюха і Синиця. За кількістю водосховищ та ставків (85 та 2185 відповідно) область займає третє місце серед областей України. Зате вона має найменші запаси природних підземних вод.

У структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають харчова промисловість, машинобудування та металообробка, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів. 5 підприємств Кіровоградської області увійшли у перелік 100 обʼєктів України, які є найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища, а саме: ДП «Східний гірничо збагачувальний комбінат» у м. Жовті Води (хвостосховищє у Петровському районі), ТЕЦ-3 Олександрійська філія ЗАТ «Енерговугілля», ТОВ «Побузький феронікелевий комбінат» Голованіського району, Компресорна станція «Задніпровська» Світловодського району та Кіровоградське ТОВ «Водне господарство» (колишній КП «Кіровоградводлоканал»).

Малі річки степової зони області характеризуються значною мінералізацією. Їхня маловодність практично не може протистояти обсягам скиду недостатньо очищених зворотних вод. На всіх річках області виявлені підвищені концентрації заліза та цинку. Ці метали можна вважати регіональними забруднювачами.

Найбільшими забруднювачами поверхневих вод області є комунальні підприємства «Кіровоградводоканал» і «Олександрія-водоканал». Їхні скиди недостатньо очищених стоків становлять 52,7 % від загального обсягу по області.

На стан атмосферного повітря найбільш суттєво впливають промислові викиди підприємств м. Олександрії, що повʼязано з виробничою діяльністю Державної Холдингової Компанії «Олександріявугілля».

Відчутної шкоди завдає повітряному басейну області експлуатація автомобільного транспорту, шкідливі викиди від якого становлять близько 60 % від усієї кількості викидів в атмосферу. Причинами такого становища є несправні автомобілі, низька якість палива, незадовільний технічний стан автомобільних доріг.

Усі існуючі в області сміттєзвалища організовані понад 20 років тому, а в Кіровограді – понад 50 років тому. В населених пунктах області, прибережних захисних смугах, лісових насадженнях через недосконалість системи санітарної очистки населених пунктів постійно виникають несанкціоновані звалища ТПВ.

Найбільш забрудненою річкою області залишається одна з найважливіших водних артерій Кіровоградщини – Інгул. Лабораторні дослідження та санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднення вказують на те, що Інгул, особливо в межах міста Кіровоград, непридатний до використання з точки зору культурно–побутового призначення. Забруднення річки, в першу чергу, повʼязане з украй низьким загальним санітарним станом території Кіровограда. У зоні санітарної охорони річки розташовано низку промислових підприємств: Кіровоградська ТЕЦ, кілька АЗС, автостоянки, завод «Цукрогідромаш» та інші. Окрім того, численні земельні ділянки, які виходять безпосередньо до річки не обладнані водонепроникними вигребами, берегова смуга розорана.

У межах населених пунктів області та м. Кіровограда розташовані великі за обʼємами відвали гірських порід та забалансової уранової руди, з поверхні яких відбувається вихід радону.

На території області є прояви радону та дочірніх продуктів його розпаду, особливо в центральній частині, розташованій на масиві гірських порід гранітоїдного складу з підвищеним та високим кларковим вмістом розсіяних радіоактивних елементів ураново-торієвого ряду. Цю проблему ускладнює використання у будівельних цілях місцевої сировини з підвищеним вмістом природних радіонуклідів. Середні концентрації радону у Кіровограді та області здебільшого значно перевищують середньостатистичні рівні.

Кіровоградщина має досить розчленовану територію. Наявні негативні природні процеси: зсуви, розвиток ерозійних процесів, яроутворення.

В області прогресує деградація земель. На сьогодні площа таких земель становить 50 %. Небезпекою для земель області є водна й вітрова ерозія. У межах області до ерозійних відносяться процеси площинного змиву, яроутворення і річкової ерозії. Площинний змив полягає у змиву ґрунтів з похилих поверхонь дощовими й талими водами. На правобережжі Дніпра у межах басейнів річок Цибульник та Омельник знаходиться зона найбільшої яружної та балочної мережі. На території Світловодська та Світловодського району відбувається постійний процес руйнування берегів Кременчуцького водосховища, чому сприяють природні та гідрологічні умови .

Згідно з кадастром в області зареєстровано 82 зсуви, на яких знаходяться 49 населених пунктів.

Основними засобами боротьби з ерозією є виведення з орних земель площ з кутом нахилу більше 5 градусів (рис. 45), оптимізація польових сівозмін, впровадження ґрунтозахисних систем землеробства, заліснення крутосхилів, ведеться створення полезахисних, яружно-балкових, прибережних та інших лісонасаджень.

Рис. 45. Розораність схилових земель сприяє ерозії ґрунтів

Таким чином, серед найважливіших екологічних проблем, характерних для Кіровоградської області, необхідно відзначити такі:

– утворення й накопичення заборонених до використання пестицидів та агрохімікатів;

– незадовільний стан, зношеність каналізаційних очисних споруд;

– поводження з твердими побутовими відходами;

– вплив урано-добувного комплексу на довкілля;

– нижчий від середнього по країні показник заповіданості області, низький відсоток винесення меж територій та обʼєктів природно-заповідного фонду у натуру (на місцевість).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Екологічні проблеми ландшафтів Миколаївської області	\|	Екологічні проблеми ландшафтів Дніпропетровської області

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.