МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Екологічні проблеми ландшафтів Луганської областіЛуганська область розташована в східній частині України, в басейні середньої течії Сіверського Донця. В ландшафтному відношенні територія області належить до лісостепової та степової зон Лівобережної частини України. Поверхня області представляє собою хвилясту рівнину, що підвищується з долини Сіверського Донця на північ і на південь, де розташований Донецький кряж. Він був сформований потужними товщами осадових порід стародавніх морів, що колись існували тут. Найвища точка – Могила Мечетна – 367 м. Найбільш характерною рисою кряжа є чергування пагорбкуватих водороздільних площин із глибокими крутобережними річковими долинами і сухими балками. В долині річок Міуса і Нагольної висота Донецького кряжа знижується, і східні схили переходять в Приазовську берегову рівнину. На півночі зниження проходить поступово і до Сіверського Дінця обривається стрімким виступом, утворюючи мальовничий правий берег річки. У лівобережній частині області простягається Старобільська рівнина. На крайній півночі в межі області заходять вибалки Середньоруського узгірʼя. Абсолютні висоти тут поступово знижуються (від 216 до 50 м) на південь і південний захід до долини Сіверського Донця. Вздовж лівого берега ріки тягнеться порівняно неширока (16–18 км) терасова рівнина, вкрита, головним чином пісками, місцями сформованими в дюни. Головною водною артерією є річка Сіверський Донець. Велика частка річок належить до басейну цієї річки. Луганщина – один із найбільш несприятливих за екологічними умовами регіонів України. На території області розташовано близько 1500 підприємств та організацій вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної та нафтохімічної промисловості, енергетики. 123 підприємства використовують у технологічному процесі близько 40 тис. т різноманітних сильнодіючих речовин. В атмосферу викидаються щорічно близько 700 тис. т забруднених речовин трьохсот найменувань, більше трьох чвертей їх не очищені. Висока питома вага промисловості в господарському комплексі області, недостатнє оснащення підприємств пило-, газоуловлюючими пристроями призвело до зниження в повітряному басейні вмісту кисню і підвищення кількості токсичних речовин, особливо у районі Лисичансько-Рубіжанського, Алчевсько-Стаханівського, Краснолучсько-Антрацитівського, Свердловсько–Ровеньківського економічних вузлів, де повітря перенасичене сірчанокислими газами, двоокисом азоту, окисом вуглецю, фенолом, аміаком, коксовим газом і т. п. Основні забруднювачі повітря на Луганщині – Алчевський металургійний комбінат, Рубіжанське ВАТ «Краситель», ВАТ «Лисичанська сода», Сєверодонецьке ДВП «Обʼєднання Азот», Стахановський завод техвуглецю, Алчевський і Стаханівський коксохімічні заводи. Більшість підприємств не має необхідних санітарно-захисних зон. Нарівні з промисловістю повітря отруює автотранспорт. Актуальною для Луганської області є проблема твердих побутових відходів. Сьогодні системою санітарного очищення охоплено тільки 67 % території населених пунктів області, в тому числі 36,6 % приватного сектора. Щорічно в області утворюється близько 4 млн т твердих побутових відходів, з яких лише 50–60 % вивозяться на полігони та сміттєзвалища, решта залишається на території населених пунктів у вигляді несанкціонованих звалищ. Сільськогосподарське освоювання Луганської області значно вище, ніж у цілому по Україні і становить більше 80 %. Це порушило екологічну рівновагу між окремими видами угідь – луками та пасовищами, ріллею, лісами, болотами і водними екосистемами. Значна частина ґрунту малопридатна для сільськогосподарського використання за своїм генетичним походженням (ґрунти на пісках, пісковиках, сланцях і т. д.), ознаками засолення і заболочування. Ґрунти області знаходяться в кризовому стані, тому що з інтенсивними ерозійними процесами спостерігається комплекс деградаційних факторів (зниження вмісту гумусу, поживних речовин тощо). Ґрунти в області схильні до водної та вітрової ерозії. На зруйнованих ґрунтах, а їх на Луганщині більше половини, поступово знижується врожайність сільськогосподарських культур від 10 до 50 і більше %. Значну територію правобережжя Луганської області займають підприємства вугільної промисловості, які представлені 78 діючими шахтами і 28 збагачувальними фабриками, що утворюють значну кількість відходів, які складуються у відвалах, площа відпрацьованих територій склала 2200 км. На таких площах відбувається перерозподіл вугільних товщ, на поверхні утворюються провали, прогини, змінюється водно-сольовий баланс зони аерації. Після закриття шахт і припинення водовідливу відбувається підйом рівнів шахтної води до поверхні з наступним її виливанням, що призводить до підтоплення, засолення, розвитку ерозійних процесів. Регулювання стоків, зрошення та вплив інших антропогенних факторів зумовили у деяких районах підвищення рівня ґрунтових вод, що призвело до заболочування заплавних земель. На території області широко розвинені зсуви природного і техногенного походження, яких налічується понад 1100. За запасами водних ресурсів Луганська область належить до недостатньо забезпечених. Водні ресурси Луганської області – це перш за все 96 річок загальною протяжністю 3173,5 км, у тому числі одна велика – р. Сіверський Донець, сім середніх – Айдар, Деркул, Лугань, Красна, Повна, Кундрючʼя, Міус і 88 малих. Слід визнати, що річки знаходяться в незадовільному стані, особливо в останні роки. Основним поверхневим джерелом прісної води на території області є річка Сіверський Донець з притоками. За станом хімічного і бактеріального забруднення вода в них класифікується як забруднена. Незважаючи на високий розвиток промисловості і сільськогосподарського виробництва, у Луганській області існують унікальні природні комплекси. Про необхідність особливого ставлення до них та їх охорони свідчать тенденції до збіднення біологічного різноманіття і все більша кількість аборигенних видів рослин і тварин, що включаються до Червоної Книги України. Зараз в області під охороною держави знаходиться 129 видів флори і 76 видів хребетних тварин. На території області зустрічаються 7 із 17 степових видів рослин України, які включені до Бернської конвенції з охорони дикої флори і фауни. Природно-заповідний фонд Луганської області складається з 150 обʼєктів, які розміщуються на площі понад 82 тисяч га, з них загальнодержавного значення – 7 обʼєктів площею 13,731 тисяч га, місцевого – 143 обʼєкти площею 68,634 тисяч га. Відсоток площі природно-заповідного фонду Луганської області становить 3,1 %. Однак цей показник недостатній для досягнення оптимальної площі охоронюваних природних територій в умовах антропогенних і техногенних змін навколишнього середовища. Для Луганської області показник оптимальної кількості охоронюваних територій із заповідним статусом повинен становити не менше 5 %. Причорноморський край: I. Задністровсько-Причорноморська низовинна область. Райони: 1. Ренійсько-Кілійський. 2. Кагульсько-Катлабузький. 3. Кундуцько-Бурнаський. II. Дністровсько-Бузька низовинна область. Райони: 4. Іллічівсько-Комінтернівський. 5. Березансько-Криничанський. III. Бузько-Дніпровська низовинна область. Райони: 6. Новоодесько-Воронцівський. 7. Баштансько-Явкинський. 8. Нижньовисунсько-Інгулецький. 9. Високопільсько-Апостолівський. 10. Лівобережно-Інгульський. 11. Нижньоінгулецько-Дніпровський. 12. Новорайсько-Дудчанський. IV. Дніпровсько-Молочанська низовинна область. Райони: 13. Верхньорогачицько-Великобілозерський. 14. Тимошівсько-Михайлівський. 15. Рубанівсько-Менчикурівський. 16. Каховсько-Нижньосірогозький. 17. Верхньоутлюцький. Причорноморсько-Приазовський край: І. Нижньобузько-Диіпровська низовинна область. Райони: 1. Очаківсько-Тарутинський. 2. Посад-Покровсько-Білозерський. ІІ. Нижньодніпровська терасово-дельтова низовинна область. Райони: 3. Голопристансько-Дніпрянський. 4. Рибальчансько-Раденський. 5. Скадовсько-Новокаховський. 6. Краснознамʼянсько-Лазурненський. 7. Тендрівсько-Джарилгацький. ІІІ. Присивасько-Приазовська низовинна область. Райони: 8. Асканійсько-Подівський. 9. Атманайсько-Утлюцький. 10. Нижньомолочанський. 11. Чагшинсько-Чонгарський. 12. Генічесько-Сокологірненський. 13. Бирючоострівський. В адміністративно–територіальному відношенні Причорноморський та Причорноморсько-Приазовський краї охоплюють Миколаївську, Херсонську, Запорізьку і частково Одеську та Донецьку області.
|
||||||||
|