МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Тема 6: Проблеми праворозуміння.Питання: I. Типи праворозуміння. II. Основні школи права. III. Етапи розвитку вітчизняного праворозуміння упродовж ХХ ст. І. Типи праворозуміння Праворозуміння – це наукова категорія, яка відображає результат процесу дослідження права: його сутності, цінності, призначення та ролі в житті людини, держави та суспільства. Проблема праворозуміння є вихідною (або ключовою) проблемою правознавства, оскільки від її вирішення залежить вирішення таких фундаментальних проблем юридичної науки як: проблема джерел права, правотворчості, правосвідомості та правової культури, законності і правопорядку, проблема розуміння сутності держави. Для юриспруденції визначне значення має покладений в її основу тип розуміння права. Саме тип праворозуміння визначає парадигму (модель, взірець) пізнання правових і державних явищ. З розвитком правових вчень сформувалися такі протилежні типи праворозуміння, як юридичний (від лат. jus – право) та легістський (від лат. lex – закон). Згідно з юридичним типом праворозуміння правом є складне соціальне явище (особливим соціальним регулятором, що має власну об’єктивну природу, сутність), яке не залежить від волі чи свавілля законовстановлюючої (державної) влади. Згідно з легістським типом праворозуміння, право – це сукупність законодавчо закріплених норм, тобто владних приписів держави (правило поведінки, встановлене державною владою). Таким чином юридичний тип праворозуміння базується на розмежуванні права і закону, а легістський – на ототожненні, в цьому і полягає їх суттєва відмінність. Юридичний тип праворозуміння охоплює ті школи права, які розмежовували поняття права та закон, тобто розглядали право як явище наддержавне, а легістський охоплює ті школи права, які ототожнюють поняття права та закону, тобто розглядають право як похідне від держави. До юридичного типу праворозуміння відносяться такі школи права: ¨ природна, ¨ історична, ¨ психологічна, ¨ соціологічна школа права. До легістського типу відносяться 2 школи права: · нормативістська, · аналітична школа права.
|
||||||||
|