ТЕРМІНАЛЬНІ СТАНИ

Доведено, що організм людини продовжує жити і після припинення дихання та серцевої діяльності. Справді, при цьому припиняється забезпечення клітин киснем, без якого неможливе існування живого організму. Різні тканини по-різному реагують на відсутність постачання до них крові та кисню, і їх загибель відбувається не в один і той самий час. Тому своєчасне відновлення кровообігу і дихання за допомогою комплексу заходів, які називаються реанімацією, може вивести хворого із термінального стану. Під термінальним станом розуміють етапи вмирання організму, коли внаслідок впливу різнобічних патологічних процесів різко пригнічується скоординована діяльність життєвих функцій органів та систем, які підтримують гомеостаз. Причини термінального стану — найрізноманітніші тяжкі травмі, значна крововтрата, вплив високих та низьких температур, електротравма, тяжка гостра інтоксикація, порушення коронарного кровообігу та інші.

У термінальних станах виділяють передагонію, агональний стан та клінічну смерть.

Передагональний стан характеризується порушенням центральної нервової системи (ЦНС): хворий різко загальмований, і свідомість затьмарена, шкірні покриви бліді, яскраво виражений акроціаноз, що свідчить про порушення периферійного кровообігу. Очні рефлекси збережені, дихання часте, поверхневе, пульс ниткоподібний або не визначається. Артеріальний тиск падає до нуля. Порушення гемодинаміки призводять до вираженого кисневого голодування і ацидозу.

Агональний стан характеризується непритомністю, арефлексією, різкою блідістю шкірних покривів з вираженим акроціанозом. Артеріальний тиск не визначається, пульс на сонних артеріях ледь відчутний. Дихання аритмічне, набуває характеру хапання повітря. Очні рефлекси відсутні. Агональний стан може тривати від декількох хвилин до декількох годин і закінчується клінічною смертю.

Клінічна смерть супроводжується повним припиненням кровообігу і дихання, однак незворотних змін основної частини клітин головного мозку ще не відбувається. Клінічний досвід свідчить, що тривалість клінічної смерті, під час якої необхідно розпочати проведення серцево-легеневої реанімації, у звичайних умовах становить 3 — 5 хв. У разі охолодження організму триває довше. Цей час називається "золотий час реаніматора". Клінічна смерть — це перехідний стан від життя до смерті, який ще не є смертю, але вже не може називатися життям (В. А. Неговський, 1964). Якщо в цей час провести заходи для підтримання дихання і кровообігу, тобто доправити до тканин кисень, то в цілому оживлення організму можливе. На основі клінічних спостережень було встановлено, що навіть після тривалого припинення кровообігу серцеву діяльність можна відновити. Якщо її вдається відновити протягом 4—5 хв після припинення кровообігу, хворий може повністю одужати. У осіб похилого і старечого віку, виснажених, тих, які тривалий час хворіють — цей період коротший. Найефективніша реанімація при інфаркті міокарда, утопленні, електротравмі, травмах, крововтраті.

Смерть — не одномоментний акт. Розрізняють три види станів, що виникають після припинення діяльності серця:

1-й (зворотний) — клінічна смерть, під час якої відсутні незворотні зміни в життєво важливих органах і системах, зокрема в ЦНС;

2-й (частково зворотний) — соціальна смерть, під час якої на тлі нежиттєздатної кори головного мозку зміни в інших тканинах ще мають зворотний характер;

3-й (незворотний) — біологічна (справжня) смерть, коли всі тканини нежиттєздатні і в них розвиваються незворотні зміни.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Заняття №2	\|	ПОРУШЕННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ В ОРГАНІЗМІ ПРИ ТЕРМІНАЛЬНИХ СТАНАХ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.