Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Структура життєдіяльності та її характерні ознаки

 

Структура життєдіяльності включає у свій склад людину (населення), природне, штучне середовище життя і соціальну сферу діяльності людей, належить до категорії складних глобальних структур системи: "середовище — людина — діяльність.

Саме поняття "життєдіяльність" складається з двох понять:

Життя — одна із форм існування матерії, яка за­кономірно виникає і протікає при визначених умовах навколишнього середовища. Характерними ознаками її є: обмін речовинами та енергією, здатність до розмно­ження, росту» розвитку, активної регуляції складу і функцій, пристосування до середовища. Термін "жит­тя" притаманний людині і деякою мірою передбачає діяльність.

Діяльність — специфічна форма активної взаємодії людини з навколишнім середовищем, зміст якої стано­вить доцільна зміна та перетворення його компонентів з метою забезпечення своїх різноманітних потреб (ма­теріальних, культурних, духовних тощо).

Синонімом слова "діяльність" є поняття "праця". Тому "діяльність" включає: мету діяльності, засоби, процес взаємодії "людина — техніка", результат.

Діяльність людей не можлива без засобів виробниц­тва — найважливішого компонента штучного середо­вища життя.

Життя і діяльність взаємопов'язані, взаємозалежні і взаємно обумовлюють одне одного. Основою життє­діяльностіє наявність умов для навколишнього се­редовища: природного — сонячного світла, повітря, води, ґрунту, біосфери; штучного середовища життя — житлові та виробничі будівлі, споруди, транспортні та повітряні комунікації, системи забезпечення енергоре­сурсами, продуктами харчування і багато іншого, що створено розумом і руками людини для забезпечення життєдіяльності. Отже, як життя, так і діяльність лю­дей поза умовами середовища життя не можливі.

До систем, які забезпечують життєдіяльність, можна віднести правові норми захисту особистості, право на працю, відпочинок, освіту, медичне обслуговування, захист навколишнього середовища, здоров'я і життя, забезпечення правопорядку, оборони, соціальних прав, життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій. Си­стеми захисту прагнуть не допустити впливу уражаючих чинників небезпечних ситуацій на життя і здоров'я людей.



Интернет реклама УБС

Як бачимо, життєдіяльність — це складна система, яка здатна забезпечувати і підтримувати певні параме­три умов життя і видів діяльності.

До чинників, які забезпечують життєдіяльність, необхідно віднести екологічні, фізіологічні, медичні, виробничо-побутові, культурно-мистецькі, правові та ін. Завдяки їм забезпечується і підтримується повноцінне життя і діяльність людей.

Характерні ознаки життєдіяльності:

—життєдіяльність — це складна система взаємо­пов'язаних компонентів середовища, основу якої становлять природні чинники життя, люди, засоби праці, результати праці. Взаємодія і взаємозв'язок між компонентами здійснюється за допомогою діяльності як специфічної форми праці;

—ця система суворо впорядкована за ціллю, місцем, часом і характером завдань, що вирішуються; де ціль — максимальне задоволення всіх потреб і забезпечення прогресу у розвитку суспільства; місце — життя і діяльність людей у певних насе­лених пунктах, регіонах, на континентах; час — тривалість робочого дня, робота у денний і ніч­ний час, сезонна робота; характер завдань, що вирішуються, — потреби суспільства;

—взаємозв'язок і взаємозалежність від природного і матеріального середовища життя;

—життєдіяльність суттєво впливає на навколишнє середовище, поступово погіршуючи параметри його компонентів, створюючи умови для виник­нення небезпек;

—система безперервного динамічного розвитку й удосконалення. Наприклад, зростання чисель­ності населення Землі, саморегуляція й само­врядування, гнучке пристосування до змін умов навколишнього середовища й умови діяльності;

—методологічно притаманна окремій особі, групі людей, суспільству, державі, населенню Землі;

—чутлива до впливу різного роду небезпек (природ­них, техногенних, соціально-політичних, еколо­гічних та ін.);

—спроможна у відповідних небезпечних ситуаціях захищати свої життєві інтереси.

Таким чином, ці ознаки показують, що при певних умовах виникнення різного роду небезпек (стихійні лиха, аварії, катастрофи, військові конфлікти тощо) можуть виникати не тільки порушення функціональної структури життєдіяльності, але і повне або часткове її роззброєння, обмеження дій за цілями і завданнями, послаблення зв'язків з компонентами навколишнього середовища і ряд інших негативних наслідків. Забез­печення життєдіяльності в цих умовах належить до категорій специфічних завдань, а умови називаються небезпечними ситуаціями, що більш детально буде розглянуто в другому розділі посібника.

Варто зазначити, що БЖД як наукова галузь знань про безпеку людини багато чого успадкувала від науко­вих дисциплін, які вже багато років викладаються уВНЗ І пройшли перевірку часом. Це, зокрема, філо­софія, психологія, соціологія, екологія, охорона праці, цивільна оборона, фізіологія людини, ергономіка, від яких БЖД успадкувала значну частину спеціальної термінології, ряд теоретичних засад тощо (рис. 1.2). Тому БЖД треба розглядати як інтеґральну науку ши­рокого профілю, в якій людина визначається як головна складова системи "людина — навколишнє середовище". Проте першооснови нової наукової дисципліни суттєво відрізняються від першооснов охорони праці, цивільної оборони.

 
 

 

Теорія ризику

               
   
     
       
Фізіологія людини
 
 
 

Філософія

Ергономіка

Соціологія

Рис. 1.2. Взаємозв'язок БЖД з іншими науковими дисциплінами

Для кращого розуміння проблем безпеки життєдіяльності наведемо визначення основних термінів і понять дисципліни БЖД.

Безпека— відсутність недопустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди.

Небезпека (небезпечні умови) — явище, процес, об'єкт, суб'єкт, властивість або їх сукупність, які здатні за певних умов спричинити небажані наслідки.

Безпека життєдіяльності людини — відсутність недо­пустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдання шкоди організму людини в будь-яких умовах її існу­вання.

Ризик— усвідомлена можливість виникнення події з певними небажаними наслідками. Термін "ризик" вживається з доповненням (чого?), наприклад, ризик отруєння тощо.

Небезпечна ситуація — певна сукупність небезпек(и) та умов існування, яка обов'язково призводить до неба­жаного наслідку, якщо не вжити превентивних заходів. Небезпечна ситуація — процес реалізації небезпеки.

Аварійна ситуація — різновид небезпечної ситуації, що об'єктивно вимагає термінових і правильних пре­вентивних заходів.

Індивідуальне поле діяльності — простір, в якому відбувається діяльність певної особи з метою задоволен­ня потреб.

Шкідливий чинник — певний вид негативного впливу під час дії небезпечної ситуації. Види шкідливих чинників, для людини зокрема, — це умови існування, від­мінні від нормальних: тиск, температура, фізико-хімічний склад атмосфери або їжі, рівень електромагнітного випромінювання, психологічний подразник тощо.

Уражаючий чинник — певний вид негативного впли­ву під час дії аварійної ситуації.

Зовнішній захист (людини) — комплекс заходів і за­собів, метою якого є збереження життя та дієздатності певної особи й який може бути реалізованим без її ак­тивної участі.

Середовище життя людей (навколишнє середови­ще) включає у свій склад природне, штучне і соціальне середовище життя і суспільну діяльність людини.

Параметри середовища — забезпечення комфортних умов проживання людей.

Штучне середовище — все те, що створено виробни­чою діяльністю людини для забезпечення життя (бу­дівлі, споруди, транспортні та повітряні комунікації, системи енергопостачання тощо).

Біосфера — це сфера життя, оболонка Землі, яку утворюють живі організми. Включає в себе нижню ча­стину атмосфери, всю гідросферу та верхню частину літосфери.

Атмосфера— повітряна оболонка Землі, яка оточує планету з усіх боків і рухається разом з нею. Поступово переходить у космічний простір. Повітря атмосфери — це суміш газів з домішками рідких і твердих речовин. Повітря (до висоти 100 км) складається з 78 % азоту, 21 % кисню, 1 % інертних газів.

Гідросфера — це водяна оболонка нашої планети; її утворюють океани, моря, води континентів та льодови­кових покривів, підземні води, водяна пара в атмосфері. Загальний об'єм природних вод становить близько 1,39 млрд км3 (1/780 об'єму планети). Води вкривають 71 % поверхні планети (361 млн км). Але прісної води на Землі лише 2 % від її загальної кількості. Добова норма споживання води людиною — 1,5 л. Люди Землі споживають щодобово води на харчові продукти близько 9 млн тонн.

Екологія— це наука про взаємодію організмів між собою і навколишнім середовищем. Є науковою основою раціонального природокористування й охорони живих організмів. Соціальна екологія вивчає закономірності взаємодії суспільства і навколишнього середовища.

Людина — вищий ступінь розвитку живих організмів на Землі, суб'єкт суспільно-історичної діяльності та куль­тури. Визначальною особливістю людини є розробка і створення нею знарядь виробництва і використання їх для впливу на навколишнє середовище.

Населення — сукупність людей на Землі, які жи­вуть на певній території та в єдиному географічному середовищі. Населення — суб'єкт виробництва і всіх виробничих відносин. В Україні проживає близько 47 млн осіб. З них переважна більшість проживає в містах, решта — в сільській місцевості.

Їжа — сукупність неорганічних і органічних речовин, які одержує живий організм із навколишнього середови­ща, вона використовується для побудови і відновлення тканин, підтримання життєдіяльності і поновлення втраченої енергії. Добова кількість "їжі на одну люди­ну називається харчовим раціоном. Він залежить від багатьох чинників: віку, статі, характеру праці, кліма­ту тощо.

Споживання може бути індивідуальним і колектив­ним. Виробництво і споживання взаємопов'язані й обу­мовлюють одне одного. Особисте споживання — це використання населенням споживацьких благ для за­доволення потреб в їжі, одязі, житлі, освіті, культурі тощо.

Норми споживання — це сукупність різних пара­метрів вжитку, при яких життєдіяльність людини не може опинитися в умовах дискомфорту.

Норма права — форма виявлення права, санкціо­новане державою обов'язкове правило загального ха­рактеру (закон, указ, постанови) в тій чи іншій сфері суспільних відносин. Сукупність норм права, які ре­гулюють однорідні відносини, утворюють галузь права (громадянське, кримінальне, господарське тощо).

Інші поняття і визначення, які застосовуються при викладанні матеріалу в наступних розділах посібника:

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Теоретичне | Проблеми життєдіяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.