Організація нормативного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції

3) облік проводиться змішаним способом.

Рис. 1. Схема нормативного методу обліку та контролю витрат

Рис.2. Схема функціонування системи нормативного обліку витрат

Можна використовувати два варіанти нормативного методу обліку витрат - калькулювання на основі повної та неповної собівартості залежно від поставленої мети. Аналіз відхилень на основі повної собівартості зображено на рис.3

.

Рис. 3. Аналіз відхилень у системі нормативного обліку за повними витратами

Аналіз відхилень на основі неповної собівартості буде розглянуто нижче.

Враховуючи, що система обліку за нормативними витратами може базуватися на визначенні змінних витрат, у нормативній калькуляції необхідно передбачити групування витрат не лише на прямі та непрямі, а й на змінні та постійні.

Вище розглядалася система обліку за повними витратами.

Для нормативного методу обліку витрат за неповною собівартістю характерні такі особливості:

- нормуванню підлягають лише змінні витрати;

- залишки незавершеного виробництва оцінюються за змінними витратами;

- нормативна собівартість включає лише змінні витрати за нормами;

- нормативна калькуляція включає лише змінні витрати за нормами.

Існують різноманітні варіанти нормативного методу обліку витрат та калькулювання собівартості, які відрізняються ефективністю та якістю інформації. Вибір того чи того варіанта обліку витрат необхідно здійснювати з урахуванням специфіки діяльності підприємства та цілей, що стоять перед менеджерами даного підприємства.

Характерними особливостями нормативного обліку витрат є, по-перше, можливість здійснення контролю безпосередньо в процесі виробництва, що дає змогу оперативно впливати на виробничий процес і, по-друге, ідентифікувати відхилення за місцями їх виник­нення та конкретними відповідальними особами.

На сьогодні відсутні науково обгрунтовані норми, а нормування на основі минулих витрат в умовах інфляції - проблематичне. Вико­ристовуючи нормативний метод обліку та калькулювання собівартості продукції, часто припускаються помилок, що полягають у відсутності оперативного виявлення наявних відхилень або у виявленні їх тільки наприкінці звітного періоду; у неповному документуванні відхилень (частина їх не враховується); необгрунтованому укрупненні об'єктів калькулювання; несистематичному виявленні причин відхилень та винуватців.

За кордоном широко використовують систему «стандарт-кост», яку розглядають як один із важливих інструментів не лише контролю, а й управління витратами. Головне в цій системі - ще до початку виробництва визначити стандартні витрати. При цьому фактична величина прямих витрат обчислюється на основі стандартів, норм, тобто на основі розрахункових кошторисів, нормативів, визначених згідно з нормами обслуговування та чисельністю робітників. У процесі здійснення обліку витрат за методом «стандарт-кост» встановлюють відхилення від заданих параметрів.

Суть системи «стандарт-кост» полягає у відображенні в обліку того, що має бути, а не того, що відбулося. Характерною особливістю методу «стандарт-кост» є не документування виявлених відхилень від норм у процесі витрачання засобів, а відображення відхилень на спеціальних рахунках. Це сприяє здійсненню безпосереднього контро­лю за стандартами з боку відповідальних осіб. Перед ними стоїть завдання не документувати, а не допускати й оперативно усувати відхилення, що виникають в процесі діяльності.

Важливою перевагою системи «стандарт-кост» є цінність її даних для прийняття рішень. Особливо ефективні стандарти, розроблені окремо за змінними статтями витрат за умови, що ціни на ресурси і норми трудових витрат встановлено правильно. Важливе значення для прийняття управлінських рішень має використання її в поєднанні з методом «директ-костинг». Суттєвий недолік системи «стандарт-кост» - значні труднощі під час визначення в практичній діяльності ступеня напруженості стандартів (норм).

Система «стандарт-кост» має такі характерні особливості: використання спеціальних рахунків для відображення наявних відхилень;

- відсутність документування відхилень, оскільки основне її завдання - не допускати їх;

-у разі виявлення відхилень завжди встановлюється, наскільки суттєві виявлені відхилення й для вирішення яких проблем вони використовуються.

Таким чином, метод «стандарт-кост» - ефективний інструмент контролю і управління витратами.

Основні переваги системи «стандарт-кост»:

- попередній розрахунок очікуваних витрат на виробництво та реалізацію;

- визначення ціни на основі заздалегідь встановленої собівартості одиниці продукції;

- складання звітів про доходи та витрати з виділенням відхилень від нормативів та обов'язковим встановленням причин їх ви­никнення.

Система «стандарт-кост» базується на обчисленні відхилень за принципом відповідності доходів і витрат, згідно з яким для визна­чення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійсненні для отримання цих доходів.

Для визначення відхилень скористаємося формулою:

∆П = ∆Д-∆В, (1)

де

∆П- відхилення прибутку;

∆Д- відхилення доходу (виручки);

∆В - відхилення витрат.

Порівнюючи величину витрат і доходів, можна виявити відхилення фактичних даних від кошторисних. Дослідження причин цих відхилень як у бік перевищення, так і в бік економії - важлива ділянка роботи керівника. Ці відхилення надзвичайно цінна інформація для прийняття управлінських рішень. Вони акцентують увагу на найбільш вірогідних у майбутньому або наявних проблемах у діяльності підприємства. В управлінні витратами та доходом відхилення використовують як засіб зворотного зв'язку. Прийняття рішень на основі отриманих відхилень пов'язане з кори­гуванням планів або виробничого процесу.

Для визначення відхилень необхідна надійна, гнучка й ефективна система обліку фактичних витрат.

Згідно з рівнянням 1 розраховано загальні відхилення й зведеня їх у таблиці 1.

Таблиця 1. Характеристика загальних відхилень, грн.

Примітка. С*, Н* - відхилення сприятливі та несприятливі.

Однак на основі визначених таким чином відхилень неможливо і встановити причини їх виникнення, тим більше приймати будь-які конкретні рішення. Для встановлення причин відхилення сумарних і витрат (матеріальних, трудових і накладних) та сумарного доходу і необхідно поділити ці відхилення за ціною та обсягом, а відхилення за І обсягом - за ефективністю та активністю

На першому етапі визначимо відхилення матеріальних витрат на конкретному прикладі.

Приклад 1. Для виготовлення 15 000 шт готового продукту, згідно з кошторисом, було заплановано витрачання матеріалів у кількості 120 000 кгза ціною 10 грн. за 1 кг (10 грн. х 120 000 кг = 1 200 000 грн.). Фактично використано 140 000 кг за ціною 12 грн. за ] 1 кг. Фактично виготовлено 16 500 шт. готового продукту.

Визначимо відхилення матеріальних витрат.

1) планові матеріальні витрати: 120 000 кгх 10 грн. = 1 200 000 грн.;

2)фактичні матеріальні витрати: 140 000 кгх 12 грн. = 1 680 000 грн.;

3)загальне відхилення матеріальних витрат - 480 000 (Н) грн.

У результаті отримали перевищення фактичних витрат за вартістю матеріалів на суму 480 000 грн., яке є несприятливим відхиленням. Загальне відхилення складається із трьох видів відхилень: за ціною, за кількістю (обсягом використання) та спільне.

Загальне відхилення за матеріальними витратами - це різниця між нормативними матеріальними витратами при фактичному обсязі виробництва та фактичними матеріальними витратами.

Відхилення за ціною матеріалів - це добуток різниці між нормативною та фактичною ціною за одиницю матеріалів на фактичну кількість матеріалів.

Відхилення за кількістю матеріалів - це добуток різниці між нормативною і фактично використаною кількістю матеріалів на нормативну ціну матеріалів.

Враховуючи наведені характеристики, визначимо відхилення на конкретному прикладі:

На малюнку 5 зображено складові цих відхилень:

1) відхилення за ціною матеріалів на одиницю продукції:

(АС - ВС) х ВР = (12 - 10) х 120 000 = 240 000(Н) грн. (2)

2) відхилення за обсягом (використанням) матеріалів: (АР-ВР)хВС = (140 000-120 000)хЮ = 200 000(Н)грн. (3)

3)загальне відхилення за матеріальними витратами: (АР- ВР)(АС- ВС) = (12- 10)(140000- 120 000) = 40 000 грн. (4)

Сума наведених трьох видів відхилень характеризує сумарне (вало­ве) відхилення, яке дорівнює: 240 000 + 200 000 + 40 000 = 480 000 грн. Загальне відхилення в сумі 40 000 грн. при традиційному підході відносять до відхилень за рахунок ціни. Вважають, якщо існує деяка неоднозначність щодо відхилень, їх слід відносити до непідконтрольної частини витрат. Отже, ціни (на відміну від обсягу використання) прийнято відносити до непідконтрольних відхилень.

Відповідно до цього відхилення за ціною становить:

240 000 + 40 000 = 280 000 грн., а відхилення за використанням (обсягом) - 200 000 грн.

Отже, загальні формули відхилень за ціною та обсягом з ураху­ванням спільних відхилень матимуть вигляд:

відхилення за ціною:

(АС-ВС)хВР + (АР-ВР)(АС-ВС) = (АС-ВС)хАР; (5)

відхилення за обсягом:

(АР - ВР) х ВС; (6)

загальне цінове відхилення згідно з наведеною формулою стано­витиме:

(АС - ВС) х АР = (12 - 10) х 140 000 = 280 000 грн.(Н).

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення нормативного методу обліку затрат і калькулю­вання собівартості продукції.

2. Характеристика системи обліку й калькулювання за нормативними затратами.

3. Характеристика нормативних затрат.

4. Поняття «нормальна виробнича потужність».

5. Характеристика значення нормативного методу обліку та кальку­лювання собівартості продукції.

6. Як розуміти принцип «управління за відхиленнями»; яке значення нормативного методу обліку затрат для застосування цього принципу?

7. Особливості нормативного методу обліку та калькулювання собі­вартості продукції.

8. Значення нормативного методу обліку як інструменту планування.

9. Значення нормативного методу обліку як інструменту опера­тивного контролю й прийняття управлінських рішень.

10. Значення нормативного методу обліку як інструменту аналізу

11. Основні підходи, які використовуються для визначення відхилень від встановлених норм споживання ресурсів і облікових цін; харак­теристика їх переваг та недоліків.

12. Основні види норм, залежно від вимог, що до них висуваються.

13. Порядок складання нормативної калькуляції та її значення.

14. Основні джерела інформації, які використовуються для складання нормативної калькуляції.

15. Необхідність обліку та основні види змін норм.

16. Документальне оформлення відхилень від норм та зміни норм.

17. Основні види відхилень за характером документального оформлення.

18. Основні варіанти обліку за нормативними затратами.

19. Класифікація відхилень за різноманітними ознаками.

20. Основні етапи калькулювання фактичної собівартості.

21. Особливості нормативного методу обліку затрат за неповною собівартістю.

22. Основні недоліки нормативного методу обліку та калькулювання собівартості продукції.

23. Особливості обліку затрат у системі «стандарт-кост».

24. Переваги обліку затрат у системі «стандарт-кост».

Читайте також:

1. D) методу мозкового штурму.
2. II. Організація і проведення спортивних походів
3. II. Організація перевезень
4. II. Організація перевезень
5. А. Організація Острозького колегіуму – Академії
6. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
7. Автоматизовані форми та системи обліку.
8. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
9. Адміністративно-територіальна організація
10. Альтернативна вартість і незворотні витрати
11. Аналіз асортименту й структури випуску продукції.
12. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

Переглядів: 3982