Туризм як сфера господарської діяльності

ТЕМА 1. ФУНКЦІЇ ТУРИЗМУ, УМОВИ ТА ФАКТОРИ ЙОГО РОЗВИТКУ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ТУРИЗМ ЯК ВИД ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Туризм як сфера господарської діяльності

1.2. Основні поняття та визначення в туризмі

1.3. Функції туризму в суспільстві

1.4. Чинники розвитку туризму

1.5. Туристичний продукт та його складові

Термін «туризм» в міжнародній практиці до цього часу не має однозначного тлумачення. Можна виділити три групи відповідних формулювань.

Перша групавизначень розглядає туризм якрекреацію.

Рекреація – це розширене відтворення (відновлення і примноження) фізичних, духовних, інтелектуальних і емоційних сил людини.

Друга групавизначень туризму розглядає його, в основному, як форму міграціїнаселення. Тобто – як подорож, поїздку. Наприклад, за ВТО:

Туризмохоплює діяльність осіб, які подорожують і здійснюють перебування в місцях, що знаходяться за межами їх звичайного середовища, протягом періоду, що не перевищує одного року підряд, з метою відпочинку, з діловими та іншими цілями.

І третя група визначень розглядає туризм як галузь економіки і складне соціально-економічне явище,якому властиві єдність і різноманіття різних властивостей і відносин.

Що стосується визначення туризму в ЗУ «Про туризм», то воно більше відноситься до другої групи, але має свої особливості. Уточнення «в місці перебування»означає, що таку подорож можна сплатити на роботі за місцем постійного мешкання мандрівника, наприклад, шляхом оформлення йому відрядження. У визначенні терміну «туризм», яке дає ВТО, вказані вище уточнення відсутні, зате, як вже наголошувалося вище, міститься обмеження туристичної поїздки за часом.

Повернемося до приведених вище визначень терміну «туризм» і звернемо увагу на присутніх в більшості з них загальні ознаки.

По-перше, подорож завжди припускає поїздку за межі звичайного місця існування людини, або, іншими словами, за межі постійного місця проживання.

Правда, відносно того, що вважати «звичайним середовищем», теж немає єдиної точки зору, хоча це поняття відноситься до однієї з найважливіших характеристик туризму. Навколо чого йдуть суперечки?

Згідно рекомендаціям ВТО, місця відвідин по відношенню до, так званому, «звичайному середовищу» характеризується двома параметрами – частотою відвідин об'єкту або місця, що є метою поїздки, і його віддаленістю від «звичайного середовища». Ці, запропоновані ВТО, параметри викликають широкі дискусії серед фахівців. І справді, вони є достатньо спірними. Чому? Як поняття частоти (періодичності) відвідин об'єкту (місцевості), так і поняття «віддаленості» його від постійного місця проживання туриста є вельми відносними. У США, наприклад, це подорож за межі 100 миль.

Прийнявши запропоновані ВТО параметри, туристами не можна вважати, наприклад, жителів прикордонних областей, що щодня (іноді на порівняно невелику відстань) відправляються на роботу в суміжну державу. Але, з іншого боку, туристом не можна вважати і міського жителя, що здійснює щоденні поїздки на роботу з кінця в кінець міста, берега річки або моря, що розтягнувся уподовж, часом на 100 і більше кілометрів.

Таким чином, першою ознакою туризму є переміщення, подорож людини за межі його звичайного місця існування. Тобто туризм, ще раз відзначимо, розглядається як подорож, поїздка.

Другоюзагальною ознакою різних визначень туризму є наявність мети подорожі.

Третьоюознакою є обмеженість подорожі в часі,що припускає обов'язкове повернення людини до свого постійного місця проживання,або, іншими словами, в звичайне місце існування.

Четверта –загальна ознака туризму – подорож– припускає відсутність оплачуваної діяльностітуриста в місцях його перебування по всьому туристичному маршруту. В деяких випадках уточнюють, що оплата діяльності туриста не допускається з джерел, що знаходяться в місцях його перебування.

П'ятаознака декларується в багатьох міжнародних документах, у тому числі і в Декларації прав людини. Вона полягає в тому, що туристична подорож, як правило, здійснюється у вільний від роботи час. Що означає «як правило»? Це означає, що зі всяких правил є виключення. Наприклад, про ділову поїздку на Міжнародну наукову конференцію не можна сказати, що вона відбувається у вільний від роботи час.

Туризм володіє подвійністю внутрішньої природи. З одного боку, туризм є окремим випадком подорожі, з іншого – діяльність з виробництва туристичного продукту. В принципі і подорож, і виробництво турпродукту є діяльність. Проте виробництво – це економічна діяльність і його метою є отримання прибутку, а мета туристичної подорожі – відпочинок, що припускає витрату грошей.

У туристичну діяльність, як в соціально-економічне явище, зараз залучаються різні галузі як матеріального, так і нематеріального виробництва.

Виробництво – це процес створення матеріальних благ, послуг і духовних цінностей, необхідних для існування і стійкого розвитку сфери туризму.

Виробництво буває матеріальним і нематеріальним.

Нематеріальна сфера виробництва це, зокрема, послуги. Вони, у свою чергу, можуть бути фізичного і духовного характеру.

На сучасному етапі розвитку туризму все більшої ваги в цілях подорожі набувають духовні цінності – нові знання, освіта, знайомство з пам'ятниками матеріальної культури людства; екзотика, звичаї й етнографія різних народів і країн світу; культурні, видовищні та спортивні заходи.

Таким чином, надання послуг, пов'язаних з духовними цінностями людства, стало невід'ємною частиною загальних послуг сфери туризму.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Від 19.03.2012	\|	Функції туризму в суспільстві

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.