Мультиплікативний ефект туризму

Рис. 4.2. Характеристика системи показників статистики туризму

Рис. 4.1. Ознаки групування системи показників статистики туризму

Метрологічна структура туризму

Метрологія -це наука про виміри й методах забезпечення їх єдності й необхідної точності. Основне її завдання - установлення одиниць вимірів, відтворення їх у вигляді еталонів, а також розробка методів передачі розмірів одиниць від еталонів до зразкових і від них, до робочих засобів виміру

Система показників статистики туризму – це сукупність взаємопов’язаних числових характеристик статистичних показників, які всебічно характеризують стан і розвиток процесів та явищ туристичного господарства у відповідних умовах часу та регіону (світу, країни, області, міста тощо).

Всю сукупність показників статистики туризму можна згрупувати за напрямом дослідження та за ознакою значення для певної групи суспільства, що зацікавлена в розрахунку таких показників (рис. 4.1).

Статистика міжнародного туризму включає два основних розділи: статистика туристських потоків і статистика туристичних доходів і витрат. Для кожного з них UNWTO розробила перелік основних показників.

Туристський потік — де форма взаємодії між місцем призначення, де є пропозиція (наприклад, туристична привабливість чи аттрактивність), і місцем відправлення, де існує попит чи дефіцит подібних послуг і товарів, Практично можна побудувати цілком об'єктивні моделі туристських потоків, оскільки вони формуються не стихійно, а за певними правилами. Крім того, на них впливають первинні та вторинні фактори.

Первинні фактори пов'язані насамперед зі стадією економічного розвитку місця відправлення і включають такі категорії, як добробут населення, його мобільність і право на відпочинок.

Вторинні фактори — це доступність, наявність визначних пам'яток і послуг, які надаються в місцях призначення. Досить важливими є вартість поїздки, маркетингова і рекламна діяльність країни, що приймає.

Найважливішими показниками туристських потоків є кількість прибуттів (вибуттів) і тривалість перебування.

Під кількістю прибуттів (вибуттів) розуміють кількість зареєстрованих туристів, що прибули в ту чи іншу країну (чи вибули з неї) за визначений період часу, переважно календарний рік.

Оскільки турист протягом року може відвідати декілька країн і навіть під час однієї поїздки побувати у різних державах, фактична чисельність туристів є меншою, ніж кількість прибуттів.

Статистика прибуттів (вибуттів) передбачає кількісну характеристику туристських потоків у світі. Статистичні відомості про прибуття групуються за метою подорожі, видами транспорту, що використовується, місяцями заїздів, регіонами та країнами походження туристів.

Поряд із кількістю прибуттів (вибуттів) у статистиці туристських потоків використовується інший показник — тривалість перебування, що вимірюється в годинах для одноденних поїздок і ночівлях, або туро-днях.

Ночівлею вважається одна доба, проведена одним туристом у певній країні (місці призначення).

Облік ночівель лише на перший погляд видається простим. Тим часом можна навести чимало ситуацій, які важко кваліфікувати навіть досвідченим фахівцям. Наприклад, чи здійснює ночівлю автомобіліст, який подорожує і зупиняється в мотелі на кілька годин, щоб прийняти душ, відпочити й того ж дня знову вирушить у дорогу? А що можна сказати про людину, яка, відвідавши родичів (за межами свого звичного середовища перебування), повертається додому після опівночі? Для відповіді на ці та інші подібні запитання UNWTO рекомендує послуговуватися двома критеріями: дати прибуття до місця призначення і вибуття з нього повинні бути різними, а подорожани — фактично ночувати в час відсутності на постійному місці проживання.

Залежно від тривалості перебування (кількості ночівель) виокремлюють кілька сегментів ринку подорожей. Короткотривалі поїздки (1—3 ночівлі) використовуються для відпочинку і розваг у вихідні та святкові дні, а також з діловими цілями. До другої групи (4—7 ночівель) належать поїздки з різними мотивами, які здійснюють переважно в час додаткової відпустки. Цей сегмент ринку розвивається випереджальними темпами. До середньотривалих поїздок (8—28 ночівель) відвідувачі вдаються, перебуваючи у тривалій відпустці, переважно для відпочинку. Нарешті, поїздки тривалістю 29—91 і 92—365 ночівель належать до довготривалого туризму. Одні люди, переважно економічно неактивні, використовують їх для відпочинку, розваг і лікування, інші — з діловими і професійними цілями (монтаж устаткування, навчання за кордоном тощо).

Статистичні відомості про ночівлі групуються за календарними місяцями, типами і категоріями засобів розміщення, а також за територіальною ознакою. Тривалість перебування туристів неоднакова залежно від місця призначення (країни). Відмінності зумовлені туристичною спеціалізацією країни, що приймає (діловий туризм чи подорожі з метою відпочинку і розваг), цінами на її внутрішньому ринку, характером туристських потоків (транзитні чи кінцеві), віддаленістю від основних ринків виїзного туризму та іншими факторами.

На відміну від статистики прибуттів, що формує загальне уявлення про обсяг туристських потоків, статистика тривалості перебування характеризує туристичні подорожі кількісно та якісно.

Статистична інформація про транзитні та кінцеві поїздки використовується при вивченні попиту різних груп туристів на послуги розміщення.

Описані показники туристських потоків застосовуються при статистичному обліку не тільки іноземних туристів, а й місцевого населення, що виїжджає за кордон чи подорожує в межах своєї країни. Тим самим забезпечується зіставлення баз даних в'їзного, виїзного і внутрішнього туризму.

Статистика туризму, поряд зі статистикою туристських потоків, включає другий, не менш важливий розділ — статистику туристичних доходів і витрат. Він охоплює вартісні оцінки туризму, необхідні при вивченні його впливу на національну економіку, зокрема платіжний баланс країни, а також для характеристики секторів самої індустрії туризму.

До показників економічної ролі туризму, що включають випуск товарів і послуг, проміжне споживання та валову додану вартість. За допомогою даної групи показників можна оцінити фактичних потенціал туристичної індустрії регіону. Ця група показників є найважливішою з точки зору оцінки ефективності державної політики у сфері туризму, що визначає необхідність їх розрахунку для органів влади та суспільства.

Випуск товарів і послуг в туризмі (ВТПт) – визначається їх вартістю і є результатом всіх видів діяльності, що визначають розвиток туризму (діяльність готелів і ресторанів, діяльність закладів культури і спорту, діяльність з виготовлення і реалізації сувенірів тощо). Випуск одночасно віддзеркалює як кількість вироблених об’єктів діяльності за асортиментом, так і рівень цін.

Проміжне споживання в туризмі (ПРСт) – відображає вартість товарів і послуг, використаних у процесі задоволення потреб туриста.

Валова додана вартість (ВДВт) розраховується як різниця між випуском та проміжним споживанням. В той же час закордонними дослідниками та, зокрема,

Всесвітньою туристичною організацією (ЮНВТО) пропонується розраховувати економічну роль туризму за допомогою використання сателітних рахунків туризму, які вже знайшли розповсюдження у країнах Західної Європи.

За методологічними поясненнями ЮНВТО, сателітні рахунки туризму – це структура виміру, що заснована на концепціях, визначеннях та класифікаціях системи

національних рахунків, що розвинута з метою забезпечення визначення ймовірної міри економічного вкладу сектору туризму[3].

Основна система показників статистичного аналізу представлена на рис. 4.2.

Туризм є вигідним каталізатором розвитку інших секторів економіки. Разом з тим, якщо розвиток туризму не планується й не контролюється, то можуть виникнути негативні економічні проблеми. Наприклад, зменшення економічних вигід через перевагу частки імпортних товарів і послуг або володіння й керування іноземцями здебільшого туристичних об'єктів і послуг. При такому положенні зменшуються чисті доходи я надходження іноземної валюти, що може привести до виникнення почуття ворожості до іноземців у населення відповідного туристичного району.

Гроші туристів починають повністю працювати на економіку регіону, коли туристична фірма купує місцеві (регіональні) товари й послуги. Продавці цих товарів і послуг, одержавши гроші від туристів, виплачують із них заробітну плату своїм працівникам, які, у свою чергу, витрачають їх на купівлю товару, оплату послуг і т.п.. Але якщо працівники, одержавши заробітну плату, витрачають неї на купівлю імпортних товарів або відпочинок за кордоном, то цикл замикається й відбувається відлив грошей з регіону.

Об'єднання прямого й непрямого впливу схеми витрат туристів визначає вплив на місцеву економіку в цілому. Як правило, не весь доход, отриманий у кожному циклі витрат туристів, буває втраченим. Деяка його частина відкладається, а інша витрачається за межами даного регіону. Чим більша частина доходу, витрачена в межах регіону, тим більший ефект мультиплікатора. Здатність утримувати туристичний доход у межах регіону залежить від економічної замкнутості регіону й самостійності місцевої економіки. Якщо місцева (регіональна економіка) здатна виробляти товари й послуги, які користуються попитом у туристів, то ефект мультиплікатора буде дуже значним. Чим більше товарів імпортується з інших регіонів, тим меншим буде ефект мультиплікатора.

Із зазначеного можна зробити висновок, що ефект мультиплікатора - це кількість разів, за які гроші, вкладені туристами в місцеву економіку, були фактично витрачені в приймаючому регіоні.

Мультиплікатор туризму ‑ це відношення змін одного із ключових економічних показників (наприклад, виробництва, зайнятості, доходу й т.д.), до зміни витрат туристів.

Туризм це індустрія, яка безпосередньо пов'язана з великою кількістю секторів економіки, і, отже, для розрахунку мультиплікатора потрібна велика база даних.

Розглядаючи вплив туризму на регіон, і зокрема боротьбу з імпортом турпослуг, необхідно відзначити, що деякі види й форми розвитку туризму не можуть обходитися без володіння й керування ними іноземцями. Особливо часті такі випадки на початкових етапах розвитку, коли місцевий капітал й управлінський потенціал обмежені, або недостатній обсяг місцевих продуктів й їх необхідно експортувати. Однак ці негативні фактори компенсуються до деякої міри забезпеченням зайнятості місцевого населення, одержанням певних доходів.

До економічних перекручувань може привести розвиток і зосередженість об'єктів туризму тільки в одному або деяких районах країни або регіону. Можуть виникнути негативні проблеми в плані зайнятості, якщо туризм залучає занадто багато працівників з інших секторів економіки у зв'язку з більше високими заробітками й кращими умовами роботи. Крім того, у туристичних зонах, які швидко розвиваються може початися інфляція й ріст цін на землю, інші товари й послуги. Тому такі негативні явища повинні враховуватися при плануванні й оцінці економічної ефективності туристичної діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Статистика туризму	\|	Сталий розвиток туризму

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.