Розвиток туризму на сучасному етапі

Аналіз ситуації в Україні показує, що туристичне господарство поступово розвивається, хоча не характеризується стабільним ростом. Так, якщо в 1997 році нашу країну відвідало 337 000 іноземних туристів, то в 2003 році - 591 000, а в 2004 році - 436 000, в 2008 – 25 млн., а в 2009 – 20 млн. іноземних туристів.

Аналогічне коливання за роками кількості туристів характерне й для внутрішнього туризму. Одночасно, у нашій країні існують всі передумови для розвитку туризму: історичні, географічні, природні, економічні, соціально-демографічні. Відповідно, причинами нестабільності є ряд проблем, які сповільнюють розвиток туризму в Україні й гальмують розвиток туристичної індустрії.

1. У засобах масової інформації населення активно проводиться реклама міжнародного туризму й майже відсутня реклама внутрішнього туризму, за винятком загальновідомих зон туризму й рекреації (Криму й Карпат).

2. Відсутніх засобів на реконструкцію визначних пам'яток історії й архітектурного мистецтва, а залучення інвестицій гальмується через неурегульовану нормативно-законодавчу базу країни. Як відомо, значна кількість населених пунктів України - Хотин, Межиріччя, Ізяслав й інші, мають визначної пам'ятки архітектури ХVІІ- ХVІІІ століття, для поновлення яких необхідні значні капіталовкладення.

3. В Україні не розвитий сектор туристичної індустрії. У ні одному місті України не розходяться безкоштовні буклети-путівники історико-культурних визначних пам'яток міста. Крім того, не у всіх містах є такі путівники, що обумовлено вузьким тлумаченням туризму й малою поінформованістю про різноманіття туристичних послуг.

Недостатній рівень розвиненості безпосередньо мережі та об’єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світовим стандартам. Слід пам’ятати, що виробнича база галузі формувалася, в основному, за радянських часів з орієнтацією переважно на невибагливого туриста, тому серед об’єктів інфраструктури переважають великі (порівняно з аналогічними закордонними) комплекси, із значною концентрацією місць та низьким рівнем комфортності. Потрібно також відзначити, що в Україні лише близько 10% готелів відповідають міжнародним стандартам, зараз ситуація починає поступово змінюватися, все ж виник перший п’ятизірковий готель в Україні. Але до стабілізації ситуації ще далеко.

Про стан українських шляхів говорити взагалі не доводиться. Одним із дійових засобів прискорення розвитку туризму в Україні є розвиток туристичної інфраструктури у мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК). За оцінками експертів, вона має найвищий в Європі коефіцієнт транзитності (з 13 тис. км автомобільних шляхів державного значення понад 9 тис. км є магістралями, зв’язаними з МТК).

4. Різноманіттям туристичних послуг, можуть похвастатися переважно міста-мільйонери, міста загальновизнаних зон рекреації й туризму (Крим, Карпати), деякі історичні й культурні центри. У той час коли, у більшості міст України можна розвивати промисловий, оздоровчий й інший види туризму. Але для цього ж знову потрібні інвестиції для створення центрів бізнесу, рекреаційних зон відпочинку, які з'єднували в собі пасивні й активні види відпочинку.

5. Низький рівень сервісу. Стратегія розвитку туризму в Україні має передбачати і поліпшення рівня підготовки працівників туристичної сфери. Адже рівень сервісу на українських курортах часто не відповідає міжнародним стандартам. За таких умов, Україна програє конкуренцію не лише за іноземного туриста, а й за власного – українського. Саме внутрішній туристичний ринок є для України найважливішим, але досі не використовується належним чином.

6. Відсутність скоординованої висококваліфікованої та грамотної системи дій з проведення туристичного продукту України на світовий ринок, яка б давала відчутні результати. Проблеми виникають насамперед з рекламою вітчизняних курортів. Так, в 2002 році в Національному бюджеті на це було передбачено 1,7 млн. грн., отримано ж лише 40 тис. Тому абсолютно зрозуміло, що за кордоном дуже важко отримати інформацію як про саму Україну, так і про туристичні послуги, що в ній надаються. І хоча в 1999 році в нашій країні було створено власну інформаційну систему (UTIS), вона значною мірою носить комерційно-інформаційний, а не іміджовий характер.

На замовлення міністерства культури і туризму на провідному міжнародному телеканалі CNN вже декілька тижнів демонструється ролик, який рекламує туристичні принади України. Іміджева кампанія коштувала платникам податків близько двох з половиною мільйонів гривень. така дорога рекламна кампанія має сенс лише у тому разі, якщо вона є складовою комплексної програми розвитку галузі, а не вирваною з контексту одноразовою акцією.

8. Технологічна відсталість галузі. В Україні практично не застосовуються туристичні технології, які в розвинутих країнах набули ознак повсякденного застосування: електронні інформаційні довідники щодо готелів, транспортних маршрутів і туристичних фірм з переліком і вартістю послуг, які ними надаються; у світі практично всі довідники з туризму випускаються в електронному , а більшість – у Internet-форматах, що дає їх користувачам можливість бронювати місця в готелях і на транспортні у режимі реального часу – “on-line”. Останнім часом в галузі інформаційних технологій України спостерігається значне пожвавлення. Тому слід також активно використовувати цю можливість для наближення до виходу на світовий рівень обслуговування клієнтів.

9. Відставання масштабів(навіть порівняно з середніми показниками по СНД) нормативно-правового та організаційного забезпечення туристичної діяльності, яке значною мірою пояснюється перманентною адміністративною реформою в Україні.

Отже, головними зовнішніми факторами, які стримують розвиток туризму в Україні, є викликана млявістю та несподіваністю економічних реформ несприятливість існуючих умов для підприємництва взагалі та туристичного зокрема, недосконалість і навіть певна агресивність нормативно-правового поля (і в тому числі – правил і умов перетинання кордонів іноземцями) і, як наслідок, відсутність необхідних інвестицій для розвитку туризму – як внутрішніх (через тривалу економічну кризу), так і іноземних (через несприятливий інвестиційний клімат). Несприятливість бізнесового клімату спричинила той факт, що з майже 3000 українських туристичних підприємств, які мають дійсні ліцензії на надання туристичних послуг, фактично на ринку працюють лише близько третини. А якщо додати до цього ще й не підйомний тягар податків і відсутність будь-яких преференцій з боку держави, то виходить взагалі повний букет.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Туристична справа в Росії та Україні	\|	Міжнародні організації та їх роль в розвитку туризму

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.