Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Функції керівника

Передача інформації, як уже зазначалося, — основа всіх теоретичних міркувань Бернарда. На цій основі він будує і аналіз функцій керівника.

Керівник, за Бернардом, є з'єднуючою ланкою в системі передавання інформації, спрямованої на забезпечення необхідної координації спільних зусиль. Функції керівника саме і повинні підтримувати спільні зусилля. Вони безособові; до них не входить безпосередньо управління групою людей Швидше за все вони подібні до функцій мозку і нервової системи в людському організмі, тобто не залежать від людини (керівника), а, навпаки, роблять його залежним від функцій. Бернард називає три функції керівника,

1. Підтримування працездатності системи передавання інформації. Виконання цієї функції припускає чітке визначення обов'язків, внесення ясності в рівні влади і відповідальності при використанні як офіційних, так неофіційних каналів передавання інформації.

2. Сприяння збереженню необхідних особистих зусиль. Ця функція спрямована на спонукання людей брати участь у спільній діяльності, спрямованій на досягнення цілі організації. По суті, йдеться про підбір персоналу і про те, що Бернард називає "методами" забезпечення: 1) збереження моральних цінностей; 2) забезпечення системи стимулів. 3) забезпечення систем нагляду, контролю, інспектування, навчання і передавання навичок, що стануть гарантами життєздатності кооперативної системи, забезпечать її злагоджену роботу.

3. Формулювання і визначення цілі. Вище постановка цілі і завдань організації вже розглядалася. Але Бернард розширює цю функцію, включаючи до неї прийняття рішень і повноваження. Повноваженнями він вважав рішення, що стосуються як цілей, так і засобів їх досягнення. Прийняття рішень Бернард розглядав як процес, що має дві стадії: І) аналіз або пошук "стратегічних чинників", які створюють сукупність аби систему умов, необхідних для виконання завдань організації; 2) синтез, або проникнення в суть взаємозв'язків між елементами, що разом складають систему. "Мистецтво управління" Бернард пов'язував із розумінням організації як цілісної інтеграції у взаємозв'язку з внутрішньою рівновагою й адаптацією до зовнішніх умов.

Функціонуючі організації (мікрорівень) у сукупності представляють усі сторони суспільства як однієї великої кооперативної системи (макрорівень). На організацію Бернард покладав також завдання забезпечення людей матеріальними і соціальними благами. Ефективність організації він визначав як вирішальний чинник розвитку економіки, суспільного прогресу загалом.

Рушійною творчою силою в кожній організації Бернард при цьому називав лідерство. Лідери повинні мати високі моральні принципи, бути здатними об'єднати волю людей і розвинути їхні моральні якості для виконання завдань, передбачених не їхніми власними цілями, а ідеалами і цінностями, що відображають суспільні інтереси.

Таким чином, як керівник Бернард здобував знання не тільки зі свого власного досвіду. Для побудови теорії кооперативних систем він широко використовував основи соціології і був, за словами Фріца Ротлісбергера, "єдиним захопленим керівником, котрий міг не тільки успішно управляти організацією, а й мудро розмірковувати про те, що збирається робити в процесі управління ". Ці міркування ґрунтувалися на переконанні, що лише професійне, моральне лідерство підвищить ефективність організації і збільшить добробут народу.

 

5. Розвиток школи “людських відносин”: від психоаналізу до біхевіоризму

Розвиток школи "людських відносин" відбувався за кількома напрямами, кожний з який розвивав ті або інші ідеї її основоположників. Головним із них стало подальше розроблення соціологічного підходу до повсякденної практики виробничого керівництва, особливо дослідження проблеми морально-психологічного стимулювання.

Вивчення середньої ланки "А" (позиції) у розглянутій вище формулі поведінки S-A-R у 40—50-х роках дедалі більше пов'язувалося послідовниками Мейо з емоційною сферою людської свідомості. По суті, "А" у цій формулі було замінено більш широким поняттям — "особистості" "Р" (person — англ.). І хоча в обіг уводилася безліч "соціальних чинників", оскільки це випливало з висновків хоторнських експериментів, психологізація механізму поведінки значно при цьому зростала. Більше того, внаслідок сильного фрейдистського впливу складний механізм поведінки людини був зведений до інстинктивізму, тобто пошуку мотивів поведінки в глибинах людської психіки, у підсвідомості, у прагненні до задоволення "вічних" (тобто психофізіологічних) потреб. Формула поведінки людей, по суті, поверталася до старої простої схеми S-R ("стимул - реакція"). Різниця була лише в тому, що тепер "S" ("стимул') дістав психоаналітичне тлумачення.

Вихід із становища, що склалося, був знайдений у біхевіоризмі (від англ. behavior — поведінка). Замість спрощених психофізіологічних потреб прихильники біхевіоризму почали вивчати весь складний і різноманітний комплекс потреб людини як соціоіндивіда (прагнення до гарантій, незалежності, поваги власної гідності, службового просування тощо). Все це вимагало насамперед типологізації і класифікації потреб.

 

У різноманітній класифікації потреб, яка використовується в концепціях школи "людських відносин", важливу роль відіграла ієрархія, або піраміда, потреб, запропонованаАбрахамом Маслоу.

Абрахам Маслоу народився в Бруклині (штат Нью-Йорк) у 1908 р., вчився на психологічному факультеті Висконсинського університету й був спочатку стипендіатом Карнегі в коледжі, що готував викладачів коледжів, потім адьюнкт-професором психології в Бруклинському коледжі. У середині тридцятих років ХХ ст. він приступив до роботи над тим, що стало основною працею його життя, книгою «Motivation and Personality» («Мотивація й особистість»), опублікованої в 1954 р. Як пише сам Маслоу, «мені хотілося синтезувати холістичний, динамічний і культурний підходи, які були популярні в молодих психологів того часу. Я почував глибинний взаємозв'язок між цими підходами й сприймав їх як окремі аспекти єдиного всеохоплюючого цілого» (Maslow, 1954). В 1943 р. він опублікував дві роботи: «A Preface to Motivation Theory» («Вступ в теорію мотивації») і «A Theory of Human Motivation» («Теорія людської мотивації»), де сформулював позитивну теорію мотивації, обумовлену їм, як «узагальнено-динамічну». Між 1947 і 1949 р. Маслоу залишив академічну кар'єру й організував Maslow Cooperage Corporation, вирішивши зайнятися власним бізнесом. Проте, він зберіг свої академічні зв'язки й продовжував публікувати статті в науковій періодиці й у цей період. Повернувшись до академічної діяльності, він став спочатку адьюнкт-професором, потім повним професором і керівником кафедри в масачусетському університеті Brandeis.

А. Маслоу висловив припущення, що людська поведінка визначається широким спектром потреб. Він розбив ці потреби на п'ять категорій і розташував їх у визначеній ієрархії. В основі цієї ієрархії лежали самі насущні потреби (їжа, вода, житло), а на вершині - більш високі індивідуальні запити (визнання, самовираження).

За Маслоу людина - це "тварина, що постійно чогось хоче". Коли потреби самого нижчого рівня задоволені хоча б частково, людина починає рухатися до задоволення потреб іншого і не обов’язково наступного рівня ієрархії. Усе, що необхідно для підтримки життя, -їжа, одяг, житло - об'єднується в категорію фізіологічних потреб. Перш ніж людина зможе переслідувати якісь інші цілі, їй необхідно задовольнити ці основні потреби. В даний час більшість людей, що працюють і одержують зарплату, цілком спроможні задовольнити свої фізіологічні потреби, тому запити вищих рівнів стають усе більш сильним мотиваційним чинником. Наприклад, коли людина має достатню кількість предметів першої необхідності, вона ринеться застрахуватися від можливих втрат. Така потреба в безпеці і подібні їй можуть бути задоволені завдяки достатньо високій заробітній платі, що дозволяла б робити заощадження, а також завдяки системам медичного і соціального страхування і програмам пенсійного забезпечення і гарантій зайнятості.

Над потребою в безпеці розташовується бажання людей спілкуватися, любити і бути любимими, відчувати почуття приналежності до колективу. Як показали дослідження Готорна, ці соціальні потреби можуть бути для робітників більш важливі, ніж фінансові потреби. Люди також мають потребу у визнанні - їм необхідно відчуття цінності своєї особистості як невід'ємної частини єдиного цілого. Крім того, вони потребують повагу, засновану на досягненнях у змаганні з іншими людьми. Всі ці потреби тісно пов'язані з поняттям статусу, що означає "вагу" або "важливість" людини в очах оточуючих. Можливість задоволення таких потреб може служити потужним мотивуючим чинником у роботі.

А.Маслоу визначив потребу в самовираженні як "бажання стати більшим, ніж ти є, стати усім, на що ти спроможний". Ця потреба - самого вищого порядку, і задовольнити її складніше усього. Люди, що "добираються" до цього рівня, працюють не просто через гроші або щоб справити враження на інших, але тому, що усвідомлюють значимість своєї роботи і відчувають задоволення від самого її процесу.

Ієрархія Маслоу - дуже зручний засіб класифікації людських потреб, проте було б помилкою сприймати її як якусь жорстку схему. Зовсім не обов'язково, щоб потреби кожного рівня були цілком задоволені (а іноді це і неможливо), перед тим , як у людини з'являться більш "високі" спонукання. Насправді в кожний конкретний момент людиною рухає цілий комплекс потреб.

 

Література основна [5, 9, 10, 12, 15-16]

Література додаткова [37, 38]

 





Переглядів: 1606

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Теорія влади | Тема 8. Науковий підхід до дослідження управління в ХХ-ХХІ столітті

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.