Шкала найсуттєвіших характеристик, які впливають на успішність керівництва за Е. Гізеллі

Питання 3. Теорія лідерських якостей

Характеристика стилів керівництва

Питання 2. Загальна характеристика стилів керівництва

Вперше термін «стиль керівництва» та їх класифікацію ввів німецький дослідник К. Левін (30 рр. ХХ ст.)

Стиль керівництва – це сукупність принципів і методів управління, що найчастіше застосовуються керівником, його манера поведінки стосовно підлеглих, які виявляються у способах виконання керівником своїх функцій.

Стиль керівництва формується під впливом як об΄єктивних, так і суб΄єктивних факторів і умов управління, індивідуально-психологічних особливостей керівника.

Усю різноманітність індивідуальних особливостей керівника можна звести до трех основних типів (табл. 8.2).

Таблиця 8.2

Формальні ознаки	Змістовна характеристика
Автократичний стиль

Демократичний стиль

Ліберальний стиль

В основу теорії лідерських якостей покладено ідею, що кращі з керівників мають певну сукупність загальних для них особистих якостей.

Рзультати досліджень засвідчили, що:

¾ по-перше, не існує сукупності особистих якостей, які б були притаманні всім успішним керівникам, чи однозначно б визначали його ефективність;

¾ по-друге, один і той самий керівник іноді демонстрував у різних ситуаціях різні (протилежні) особисті якості.

На основі цього дійшли висновку, що людина не стає успішним керівником лише завдяки тому, що має певну сукупність особистих якостей.

Але серед найбільш впливових якостей серед великої кількості успішних менеджерів були виявлені певні характеристики (табл. 8.3).

Таблиця 8.3

№	Характеристика	Ступінь важливості
	Авторитарні нахили
	Професійні досягнення
	Рівень освіти
	Самореалізація
	Самовпевненість
	Рішучість
	Відсутність потреб у захисті
	Походження із робітничого середовища
	Ініціативність
	Відсутність фінансової залежності
	Бажання мати владу
	Зрілість
	Фізичні дані

100 – дуже важлива характеристика

0 – немає ніякого впливу на успішність керівництва

Питання 4. Концепція лідерської поведінки (поведінковий підхід)

Згіно з поведінковим підходом до керівництва результативність управління визначається не стільки особистими якостями керівника, скільки тим, як він поводить себе зі своїми підлеглими. Отже, поведінковий підхід спирається на сформований стиль керівництва. В основу такого підходу покладено теорії „Х”, „Y” Дугласа МакГрегора, який виділив дві системи уявлень щодо мотивів виробничої поведінки людей.

За теорією „Х” робітники за своєю природою є лінивими, безвідповідальними, такими що при першій ліпшій нагоді намагаються уникнути праці. Отже для досягнення цілей організації їх необхідно постійно примушувати, спрямовувати та контролювати. Справедлива заробітна плата здатна зробити роботу терпимою, а необхідний рівень її виконання буде наслідком постійного контролю. Якщо керівник поділяє такий погляд на поведінку підлеглих, то він буде використовувати автократичне управління. Автократ має достатньо влади, аби нав’язати свою волю виконавцям і, у разі необхідності, без вагань вдається до цього.

За теорією „Y” менеджер бачить своїх підлеглих працьовитими, відповідальними, такими, що прагнуть до схвалення та підтримки. Цією теорією визнається, що зовнішній контроль та загроза покарання не є єдиним засобом, який спрямовує зусилля людей. Людина і сама здатна себе контролювати, якщо вона прямує до мети, у досягненні якої вона зацікавлена. Тому керівник, який поділяє такі погляди, в своїй діяльності буде використовувати демократичний стиль управління. Результати теоретичних досліджень МакГрегора знайшли відображення і отримали розвиток у багатьох теоріях і моделях.

Континуум стилів управління Р. Лайкерта.

Р. Лайкерт дотримувався думки, що стиль управління може бути орієнтований або на роботу, або на робітника. Керівники, що зосереджені на роботі (орієнтовані на задачу) піклуються (дбають) перш за все про виконання завдання, про систему винагородження за виконання роботи, про підвищення продуктивності праці. Керівники, що зосереджені на людині (орієнтовані на робітника) прагнуть підвищити продуктивність праці перш за все шляхом удосконалення людських відносин (участь підлеглих у прийнятті рішень, допомога у вирішенні проблем тощо). Р. Лайкерт запропонував 4 базових системи стилів управління (табл. 8.4).

Таблиця 8.4

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Характеристика форм влади	\|	Система керівників за Р. Лайкертом

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.