Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Політичний лідер — це людина, здатна згуртувати навколо себе багатьох, завоювати у них авторитет, повести за собою.

Проблему лідерства досліджували Геродот, Плутарх, Н. Макіавеллі, Т. Карлейль, Ф. Ніцше, К. Маркс, В. Ленін, М. Вебер та інші відомі вчені, політики, громадські діячі.

У радянській, у тому числі українській, психології проблему лідерства активно розробляли ще у 20–30-ті роки ХХ ст. Є. Ар­кін, О. Залужний, П. Загоровський, С. Лозинський та ін.

Нині за умов принципових соціально-економічних, політич­них трансформацій, які відбуваються в багатьох країнах, інте­рес до проблеми лідерства значно підвищився.

малою соціальною групою, що сприяє досягненню групових цілей в оптимальні терміни з оптимальним результа­том.

Лідер — це член групи, що спонтанно висувається на роль не­офіційного керівника в конкретній ситуації за наявності від­повідних особистих якостей та об’єктивних обставин.

Лідерство можна розглядати в широкому розумінні як здат­ність впливати на інших та стан спільної діяльності й у вузько­му, коли лідер радикально впливає на стан справ у колективі та за багатьма якостями переважає інших.

Питання лідерства взагалі, його місця в суспільстві минуло­го, сучасного та майбутнього, перспективи розвитку та умови формування лідерів, зокрема, у сучасній Україні постійно тур­бують громадськість. З вирішенням цих питань люди пов’язують власні долі, прогнозують розвиток суспільства.

Позаяк серед інших проблем становить інтерес саме психоло­гічний аспект проблеми лідерства, розглядатимемо феномен лі­дерства з урахуванням цього аспекту.

Одним із засновників політико-психологічного підходу до вивчення проблеми лідерства вважають американського вченого Г. Лассуела, який, як відомо, разом з Ч. Мерріамом, Б. Скінне­ром, У. Уайтом належить до так званої чиказької психологічної школи політики. Представники цієї школи здійснили багато до­сліджень з політико-психологічних проблем лідерства, особливо щодо відносин лідера з оточенням. Останнє має суттєве значен­ня для суспільств перехідного стану.

Доволі відомою є також психологічна концепція лідерства так званої франкфуртської школи, представниками якої є Т. Адорно, Г. Маркузе, Е. Фромм, Х. Арендт та ін. Вони розгля­дали питання лідерства без свідомого нахилу до авторитаризму у психології широких мас у тих країнах, де існують (існували) тоталітарні режими. Психологічним аспектам лідерства присвя­чені також публікації, що з’явилися останнім часом у російсь­кій політології (Г. Ашин, Ф. Бурлацький, Д. Волкогонов, М. Ільїн, Б. Коваль, В. Соловйов та ін.). Зокрема, розроблено со­ціально-психологічну типологію лідерства і запропоновано такі ознаки для його класифікації:

Статус політичного лідера, як і лідера загалом, можна розглядати з різних позицій:

функціонально-рольового(йдеться про певний статус, за­войований будь-яким членом групи, колективу);

професійного(у цьому разі має значення місце лідера се­ред інших у професійній ієрархії стосовно конкретної предметної сфери діяльності);

морально-етичного(такий статус пов’язаний з характе­ром оцінки колективом особистісних людських морально-етичних якостей лідера);

самооцінного(цей статус доволі своєрідний, позаяк оцін­ка оточенням лідера часто не збігається з його самооцін­кою або навіть принципово відрізняється від неї).

Оригінально подає моделі типології лідерства відомий росій­ський соціальний психолог Б. Паригін. На його думку, типоло­гію лідерства потрібно будувати з урахуванням трьох складових: змісту, стилю, характеру діяльності лідера. Згідно з цим Б. Па­ригін пропонує таку типологізацію

За змістом діяльності:

• лідер-натхненник;

• лідер-виконавець;

• лідер-натхненник і виконавець водночас.

За функціями, які виконує лідер. Так, відомий російський со­ціальний психолог Ю. Ємельянов вирізняє такі основні функції лідера:

• лідер-адміністратор (виконує координаційні, організацій­но-розпорядчі функції);

• лідер-планувальник (розробляє засоби, методи, шляхи до­сягнення групою певної мети);

• лідер-політик (встановлює мету і основної лінії поведінки групи);

• лідер-експерт (людина, що є джерелом найдостовірнішої інформації);

• лідер — представник групи в зовнішньому середовищі (офіційна особа групи, що є представником групи в зов­нішньому середовищі);

• лідер — джерело заохочень і покарань;

• лідер-приклад;

• лідер — символ групи;

• лідер як фактор, що скасовує індивідуальну відповідаль­ність;

• лідер — провідник світогляду;

• лідер-“батько”;

• лідер — хлопчик для побиття.

За стилем керівництва:

• авторитарний;

• демократичний;

• такий, що поєднує авторитаризм з демократизмом.

За характером діяльності:

• універсальний;

• ситуативний.

Лідерство — явище доволі індивідуалізоване, однак типи політичних лідерів розрізняють за певними ознаками, рисами, якостями, тобто критеріями:

• прагненням до влади;

• джерелами керівництва;

• функціями в політичній системі;

• політичною активністю;

• ставленням до власної компетенції.

За мотивацією діяльностірозрізняють традиційних, легаль­них (бюрократичних) та харизматичних лідерів.

Традиційні лідеридіють, як зазначалося, за принципом “так робили наші діди і батьки, так робитимемо і ми”. Більшість ві­домих монархів — традиційні лідери.

Легальні, або бюрократичні, лідери— це лідери посади і крісла, їм підкоряються завдяки тому, що вони мають відповід­ний ієрархічний статус, а не соціальну вагу.

З діяльністю політичного лідера тісно пов’язані такі діамет­рально протилежні якості, як активність і пасивність.

Варто наголосити, що в чистому вигляді політичних лідерів практично не буває. Портрет будь-якого лідера з часом “рету­шується”, від нього відкидається все, що невигідне. Так, не можна стверджувати, що такі політичні лідери, як М. Робесп’єр, В. Ленін, А. Гітлер, У. Черчілль, Й. Сталін чи інші своїм надав­торитетом і популярністю завдячують не лише певним вродже­ним, природним якостям. Крім таких якостей потрібні були ще й зусилля пропаганди, і активно сформована громадська думка, і багато іншого.




Переглядів: 509

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Феномен політичного лідерства найпомітніше виявляється в результаті прояву певних символів, міфів, релігій, з якими люди пов’язують свої сподівання на краще життя.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.