Поняття і предмет криміналістичної тактики

Вступ

Термін «тактика»(від грец. – мистецтво командування військами) в наукових джерелах розглядається в трьох значеннях: 1. Як складова частина воєнного мистецтва, наука про підготовку, організацію і ведення бою, підпорядкована стратегії; 2. Як визначення методів, шляхів, засобів, форм боротьби, що найбільше відповідають конкретним обставинам у даний момент і забезпечуються стратегічний успіх; 3. Як прийоми, засоби досягнення якоїсь мети, лінія поведінки. Фактично, ці визначення доповнюють один одне, в сукупності складаючи наступну систему елементів: складова частина чогось (неможливість існування абстраговано від певного об’єкта), визначення певних форм, засобів і методів протидії, боротьби (сили і засоби, прийоми тощо) та досягнення мети (попередньої, кінцевої). Іншими словами – система засобів, спрямованих на досягнення певної мети через боротьбу, зіткнення інтересів, подолання опору.

З першого погляду, поняття криміналістична тактика дещо не співставляється із загальним визначенням тактики, проте це не так. Криміналістична тактика є складовою частиною науки криміналістики, до того ж відносно самостійною, що обумовлюється наявністю специфічних методів та поставлених завдань та меж (норми кримінального і кримінально-процесуального права).

В якості об’єкта роботи можна розглядати певну групу суспільних відносин які складаються в процесі вивчення закономірностей, що становлять предмет криміналістики, розробки тактичних прийомів, щодо збирання доказової інформації при розкритті та розслідуванні злочинів, плануванні розслідування, удосконалення тактичних основ судового та досудового слідства,

Враховуючи вищевикладене, предметом роботи є загальне дослідження криміналістичної тактики, як структурного елементу системи криміналістики, в поєднанні з детальним дослідженням організації, планування та проведення розслідування, як самоцілі криміналістичної тактики.

Актуальність теми обумовлюється тим, що розвиток криміналістичної тактики, як елементу криміналістики супроводжується змінами у кримінальному і кримінально-процесуальному законодавстві, що виступають певними межами застосування існуючих засобів і методів боротьби зі злочинністю; розвитком психології, зокрема психології злочинця, поведінки людей в екстремальних умовах, що також вносить відповідні корективи в систему існуючих тактичних прийомів при розслідуванні злочинів.

До того ж, наряду з поєднанням теоретичної сукупності матеріалу з цієї тематики, відчувається дефіцит практичних рекомендацій до застосування теорії, що звичайно, з одного боку є демонстрацією ситуативності застосування тих, чи інших прийомів, а з іншого – відсутністю достатньої уваги до цієї проблеми.

Як один із розділів криміналістики, криміналістична тактика має свою структуру, що не може бути чіткою, враховуючи різні позиції науковців, а тому визначення існуючих поглядів на структуру криміналістичної тактики є одним із питань даної роботи, поряд з яким також слід з’ясувати наступні:

- предмет криміналістичної тактики, його сутність та характеристика;

- організація та планування розслідування, як елемент криміналістичної тактики;

- судова криміналістична тактика, та її співвідношення із слідчою криміналістичною тактикою.

Відповідно до цього в якості мети роботи можна розглядати з’ясування всієї сукупності поставлених завдань і формування висновку по зазначених питаннях.

Структура роботи вміщує в собі вступ, три основні питання, три підпитання, висновок та перелік використаної літератури. Обсяг - 31сторінка

2. Криміналістична тактика в системі криміналістики, її предмет, структура та завдання:

Поняття і предмет криміналістичної тактики

Криміналістична тактика — це розділ криміналістики, який являє собою систему положень і практичних рекомендацій з організації та планування розслідування, визначення оптимальної лінії поведінки осіб, які здійснюють розслідування, з урахуванням їх стосунків і взаємодії з іншими учасниками розслідування на основі норм і принципів кримінального процесу. [8,с. 52]. Таким чином, криміналістична тактика вивчає тактику діяльності всіх учасників розслідування — слідчого, прокурора, працівників органів дізнання, судді, спеціаліста, експерта, громадських помічників, обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка та інших учасників процесу.

Історія розвитку самого поняття «тактики» в криміналістиці суттєво впливала на її сутність і зміст. Так існує чимало термінів, що вживались поряд із поняттям «тактика» - поліцейська (кримінальна), слідча, криміналістична. Так, під назвою «поліцейська тактика» криється сукупність сил, засобів, використовуваних структурними підрозділами поліції, а в понятті «слідча тактика» - ще вужче коло прийомів, оскільки «єдиним» суб’єктом залишається особа слідчого. Таким чином, можна визначити, що назва дещо впливала на свідомість науковців різних часів (враховуючи, що криміналістика покликана сприяти швидкому та ефективному розкриттю та розслідуванню злочинів вироблялись нові засоби та тактичні прийоми, які б цьому сприяли). «Зупинившись» на назві криміналістична тактика більша увага приділялась саме первинному призначенню науки – допомога у справедливому судочинстві.

З періоду започаткування криміналістики як науки, процес утворення криміналістичної тактики можна поділити на три етапи.

Перший етап — початковий, характеризується тим, що всі наявні рекомендації з проблем тактики розслідування злочинів були виокремлені теоретично в єдину сукупність інформації. Правильність такого твердження доводилася потребами практики в боротьбі зі злочинністю. Саме тому для узагальненого наукового позначення вказаної складової криміналістики на першому етапі використовувалося словосполучення «кримінальна тактика». У цей період відбувалася фактична трансформація надбань соціальної практики, коли окремі правила і принципи провадження окремих слідчих дій при розслідуванні різних видів злочинів були зведені в одну систему. Ці правила і принципи мали характерні ознаки й форми та сприяли найбільш ефективному проведенню слідчих дій в кожній конкретній слідчій ситуації. Тобто на цьому етапі не дивлячись на виокремленість даної складової частини криміналістики, вирішувані нею завдання співпадають із завданнями методики розслідування злочинів.

Другий етап розвитку тактики розслідування злочинів як процесу пізнання відзначався такими ознаками: комплексна логічність, еврістичність, інтуїтивність. [4,с.с.180-181]. Достовірно, що пошуковий сенс удосконалення тактики розслідування злочинів знову ж таки обумовлювався цілком закономірними причинами й умовами - потребами слідчої практики. Отже, з цих причин тактику розслідування злочинів на даному етапі її розвитку називали «слідчою тактикою».

Третій, завершальний етап удосконалення сформованих знань з тактики провадження слідчих дій при розслідуванні злочинів охоплює також і сучасний період, а система зазначених правил принципів і рекомендацій має назву «криміналістична тактика». Сутність криміналістичної тактики як головне, визначальне в її об'єкті й предметі зумовлена глибинними зв'язками і тенденціями розвитку кримінального судочинства. Вона, звичайно ж, пізнається на рівні теоретичного мислення і практичної діяльності.

Отож, криміналістична тактика нині спрямована на вирішення таких питань:

1) планування організації проведення окремих слідчих дій в процесі досудового слідства кримінальних справ про злочини;

2) безпосереднє проведення слідчих дій при розслідуванні злочинів;

3) вибір поведінки суб'єктів криміналістичної діяльності;

4) напрацювання типових тактичних прийомів, що активно і результативно впливають на учасників криміналістичної діяльності в межах чинних кримінально-процесуальних форм, у межах законності.

Виконання тих чи інших завдань повязується із використанням матеріалу, наукових знань. Так, науковими джерелами криміналістичної тактики є сучасні досягнення філософії, логіки, психології, науки управління, інформатики та обчислювальної техніки, теорії ігор, прийняття рішень та інших галузей знань. Практичні джерела криміналістичної тактики — це матеріали судово-слідчої практики, звідки криміналістична тактика переймає ідеї, які потребують наукового обґрунтування. Наукові та практичні джерела криміналістичної тактики лежать в основі розробки тактичних прийомів і принципів слідчої діяльності (поведінки службових осіб) у розслідуванні злочинів. Не менш важливим практичним джерелом криміналістичної тактики є також оперативно-розшукова практика з розкриття злочинів та діяльності органів дізнання на досудовому слідстві.

Хоча, слід зазначити, питання про тактику оперативно-розшукових заходів і тактику розшуку залищаються дискусійними. Процес становлення теорії оперативно-розшукової діяльності як самостійної галузі наукового знання багато в чому схожий з історією розвитку криміналістики: спочатку елементи цієї теорії та практичні рекомендації з проведення оперативно-розшукових заходів розроблялися у єдиному розділі кримінальної тактики.

Тактика провадження оперативно-розшукових заходів, за думкою деяких вчених повинна посісти відповідне місце не тільки у теорії оперативно-розшукової діяльності, а й у криміналістиці. Це пов'язано з тим, що хоч природа оперативно-розшукової та кримінально-процесуальної діяльності різна, однак існують певні погляди щодо легалізації та надання доказової сили оперативно-розшуковим заходам, що має практичне значення для здійснення кримінально-процесуальної доказової діяльності. [4, с. 182].

Звідси, на мою думку, випливає, що криміналістична тактика має чітко виокремлені завдання, які повністю узгоджуються із завданнями кримінального судочинства. Це означає, що, з одного боку, завдання криміналістичної тактики характеризуються ознакою комплексності щодо всіх етапів розкриття та розслідування злочину, з іншого — кожний тактичний прийом, його види мають свої специфічні завдання. Криміналістична тактика є і повинна бути ефективним інструментом швидкого, усебічного і повного розкриття та розслідування злочинів. Ніякі порушення законності при застосуванні тактичних прийомів у процесі виконання слідчих дій не можуть бути виправдані. В основі системи тактичних прийомів в умовах правової держави мають бути принципи гуманності й демократії. Така криміналістична діяльність має неухильно відповідати вимогам норм чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

2. Криміналістична тактика в системі криміналістики, її предмет, структура та завдання:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
О продаже движимого имущества на аукционе по лотам №_____	\|	Окремі елементи системи криміналістичної тактики

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.