МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Фонематична та фонетична транскрипціїВаріанти приголосних фонем. Подовжений приголосний звук як поєднання двох фонем. Специфічні випадки подовження приголосних в українській мові Подовження – це фонетичне явище, яке відбувається внаслідок повної асиміляції м'яким приголосним наступного [й]. 1. В іменниках середнього роду II відміни перед кінцевим -я: завдання, волосся, обличчя, але безсмертя, щастя, листя (збіг приголосних). 2. В орудному відмінку однини іменників жіночого роду на приголосний перед [у], крім тих, що закінчуються на губний та [р]: миттю, сіллю, подорожжю, але гордістю, радістю (збіг приголосних). 3. В окремих іменниках чоловічого і жіночого роду І відміни: стаття (статті, статтею), Ілля, рілля, суддя, але статей (у родовому відмінку множини). 4. У деяких прислівниках: зрання, спросоння, навмання. 5. У деяких формах дієслова лити: виллю, проллється, ллєш. Подвоєння –це морфологічне явище, яке відбувається під час збігу приголосних при словотворенні. 1. Корінь починається тим самим звуком, яким закінчується префікс: віддати, оббігти, ззовні, беззахисний, роззброєння. 2. Корінь закінчується приголосним [н], а слово твориться за допомогою суфіксів -н-, -ник-, ниц-: денний, Вінниця, цінник. 3. У складноскорочених словах: юннат (юний натураліст), міськком (міський комітет), деффак (дефектологічний факультет). 4. У прикметникових наголошених суфіксах -енн-, -анн-, -янн-: страшенний, невблаганний, незрівнянний. 5. У дієслівних формах минулого часу на -ся, якщо основа закінчується на [с]: розрісся, піднісся. 6. Подвоюються приголосні у таких словах: ссати, лляний, ввесь, Ганна, овва! Засоби орфографії не повністю передають вимову окремих звуків. Більше того, не кожен звук має відповідник у вигляді окремої графеми. Для фіксації реального звукового складу слів використовують спеціальну систему знаків, основний принцип якої полягає в тому, що кожному звукові відповідає тільки за ним закріплений графічний знак. Особлива система знаків (літер і додаткових позначок), яка застосовується для точного відтворення звукового складу слів і текстів, називається фонетичною транскрипцією (лат. transcriptio – переписування), фонетичним алфавітом. Запис усного мовлення засобами фонетичного алфавіту на основі звукового принципу називається фонетичною транскрипцією (лат. transcriptio, від transcribo — переписування). Нерідко у фонетичних транскрипціях використовують латинський алфавіт із системою додаткових знаків, проте існують і фонетичні транскрипції на базі алфавітів окремих мов або кількох мов. В українському мовознавстві прийнято користуватися фонетичною транскрипцією на основі українського алфавіту. Читайте також:
|
||||||||
|