МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Джерела української фразеології.Фразеологія української мови за своїм походженням неоднорідна. Переважна більшість фразеологізмів походить із живої, народнорозмовної мови. Це прислів’я, приказки, афористичні образні вислови та різні жартівливі й анекдотичні вирази: п’яте колесо до воза, ні в тин, ні в ворота, як мертвому кадило; Ой, мамо, люди хвалять нас: ви мене, а я - вас. Крім того, українська літературна мова поповнює свої фразеологічні ресурси з багатьох джерел, а саме: з виробничо-професійної лексики: підвищувати тон (муз.); дружній череді вовк не страшний (пастух.); іти в ногу (військ.); стригти під одну гребінку (перук.); без сьомої клепки в голові (бонд.); ні пуху ні пера (мисл.). з наукової, публіцистичної та художньої літератури: люди доброї волі; холодна війна; людина в футлярі. з влучних виразів видатних людей: Учітеся, брати мої, думайте, читайте (Т.Шевченко); жереб кинуто (Юлій Цезар); Чому я сокіл, чому не літаю (М.Петренко); батьки і діти (І. Тургенєв). з біблійних висловів: вавілонське стовпотворіння; око за око, зуб за зуб; святая святих; глас вопіющого в пустині;козел відпущення; блудний син; з античної літератури та міфології: Геркулесові стовпи; лебедина пісня; крокодилові сльози; авгієві стайні; ахіллесова п’ята; яблуко незгоди. Фразеологізми збагачують мову, вони є одни із засобів образності та виразності мовлення. Тема:МОРФЕМІКА. СЛОВОТВІР. Морфеміка як лінгвістична дисципліна. Морфема як мінімальна значуща частина у структурі слова. Типи значень морфем. Поняття твірної основи та зміни в морфемній будові слова. Словотвір як розділ науки про мову. Основні одиниці словотворчої системи. Способи словотворення в сучасній українській мові. Література: Вихованець І.Р. та ін. Граматика української мови. – К.: Рад. школа, 1982. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища школа, 1986. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – І ч. – К.: Рад. школа, 1965. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К.: Вища шк., 2001. Сучасна українська мова: Підручник / За ред. О.Д.Пономарева. – К.: Либідь, 2001. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. – К.: Літера, 2000. 1. Морфеміка як лінгвістична дисципліна. Морфема як мінімальна значуща частина у структурі слова Морфеміка і словотвір – це розділи мовознавства, які вивчають морфемну будову, способи та мовні засоби творення слів. Морфеміка вивчає будову слова, а словотвір – слово з погляду його творення. Розділ граматики, у якому вивчаються найменші значущі частини слова, називається морфемікою. Відрізняється від словотвору тим, що вивчає слова з погляду будови, а не творення. Варіантами однієї морфеми є морфи. Морфема – це мінімальна значуща частина слова. У структурі переважної більшості українських слів можна виділити дві або більше тісно пов’язаних значущих частин, тобто морфем: крас-а, хат-ин-а, без-меж-н-ий, по-пере-пис-ува-ти. Два основні типи морфем: кореневі (корінь слова) і службові морфеми (афікси): суфікси (спів-ак) та префікси (над-будова), а також інтерфікси (жовт-о-гарячий), постфікси (учити-ся) та флексії (закінчення): озер-о. Існують класифікації морфем за різними типами ознак: за семантичною функцією; за наявністю або відсутністю звукового показника; за неоднорідністю звукового складу морфем (варіант – інваріант); за кількістю наявних фонем; за ступенем здатності сполучатися з іншими морфемами; за ступенем поширеності. 1) Класифікація за семантичною функцією: лексико-понятійні (є показниками загального лексичного значення. До них належать кореневі морфеми); словотворчі (суфікси та префікси, за допомогою яких утворюються слова з новим лексичним значенням); граматичні, або формотворчі (суфікси, префікси та флексії, за допомогою яких утворюються граматичні форми слів: надписати – надписувати). 2) Класифікація за наявністю або відсутністю звукового показника: субстанціальні (позитивні): мають звукове вираження (книг-а); нульові (негативні): не мають звукового вираження (книг-). 3) Класифікація за неоднорідністю звукового складу морфем: варіантні (садити – саджу); інваріантні (Інваріантом морфем, які залежать від фонематичного або морфемного оточення і виступають у кількох варіантах, можна вважати той з варіантів, який властивий початковій формі слова). 4) Класифікація за кількістю наявних фонем: однофонемні (монофонемні); багатофонемні (поліфонемні): з-розум-і-ти. 5) Класифікація за ступенем здатності сполучатися з іншими морфемами: нерегулярні (зустрічаються тільки в одному або двох словах (суфікси, наприклад, дієслівний суфікс –ва: бувати, співати); регулярні (зустрічаються у цілому ряді слів, активно виконують свою функцію в мові). 6) Класифікація за ступенем поширеності: високочастотні, продуктивні – переважна більшість нових слів у СУМ утворилася за допомогою високочастотних морфем (під-писати, вод-н-ий); низькочастотні, непродуктивні – з метою утворення нових слів вживаються дуже рідко або взагалі не вживаються (паст-ух, поп-ад-я). Читайте також:
|
||||||||
|