Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Категорія способу

 

Спосіб - це морфологічна категорія, яка виражає у протиставленні форм дійсного, наказового і умовного способів відношення дії до дійсності. Категорія способу - це морфологічне ядро вираження модальності, яка може передаватися також лексичними засобами.

В українській мові розрізняють три способи дієслова: дійсний, умовний і наказовий, що протиставляються один одному за позначенням реальності (дійсний спосіб) - нереальності (умовний і наказовий способи) дії.

Дійсний спосіб (або індикатúв - від лат. indicativus - дійсний спосіб дієслова) позначає реальну дію, стан або відношення, які відбувалися, відбуваються або відбудуться в одному з трьох часових планів: 1) теперішньому: Озеро стоїть повне, в зелених берегах, як у рутвянім вінку (Леся Українка); 2) минулому: По білих снах рожевії гадки тоненькі гаптували мережки, і мрії ткались золото-блакитні, спокійні, тихі, не такі, як літні (Леся Українка); 3) майбутньому: Вона [історія] грудьми на фініші розірве Чум­цький Шлях, мов стрічку золоту. І, невагома, у блакитній прірві відчує враз вагому самоту. І позивні прокотяться луною крізь далі неосяжно голубі... (Л. Костенко).

Дійсний спосіб не має спеціальних, властивих лише йому формальних засобів. Він виражається формами особи і часу, також роду (для позначення минулих дій).

Наказовий спосіб(або імператив - від лат. impertivus - владний), називаючи нереальну, бажану дію, вживається для вираження наказу, команди, заклику, побажання, прохання, поради, застереження тощо, наприклад: Плавай, плавай, лебедонько, По синьому морю - Рости, рости, тополенько, Все вгору та вгору (Т. Шевченко); Тайах його не слухала. - Сев, - попросила вона, - дозвольте мені піти самій далі. Мені треба багато подумати (Ю. Яновський); - Сідайте до вагонів! - скомандував Шахай, і все товариство ... полізло до теплушок (Ю. Яновський); При всіх попередив: - Хоч ти, Єгипто, й механізатор широкого профілю, ...але шануйся:ще один лівак- І вилетиш аж за космос! (О. Гончар); В квітках всі вулиці кричать: Нехай живесвобода (П. Тичина).



Интернет реклама УБС

Дієслова наказового способу змінюються за числами та особами. Парадигму наказового способу, якому не властива категорія часу, становлять прості (синтетичні) і складені (аналітичні) форми, що утворюються від основи теперішнього часу (для дієслів недоконаного виду) і теперішнього - майбутнього часу (для дієслів доконаного виду). До простих належать форми другої особи однини і першої та другої особи множини, до складних - форми третьої особи однини і множини.

Форма другої особи однини утворюється за допомогою: 1) закінчення : бер-и, нес-и, прибер-и, принес-и, вибер-и, винес-и; 2) нульового закінчення: знай-0, виконуй-0, ріж-0, маж-0, стань-0, сядь-0, лазь-0, дістань-0, бий-0, мий-0. В основі диференціації засобів вираження форми другої особи однини лежать такі ознаки: 1) якщо наголос падає на закінчення, то відповідна форма утворюється за допомогою закінчення -и (пиш-у - пиш-и, бер-у - бер-и, нес-у - нес-и, круч-у - крут-и, вез-у - вез-и, вож-у - воз-и, нес-у - нос-и, але: стою - стій, жую - жуй, кую - куй, сную - снуй, плюю - плюй, сміюся - смійся); це ж закінчення виступає при зміні позиції наголосу в префіксальних похідних (випиш-и, вибер-и, винес-и, викрут-и) і в дієсловах з ненаголошеним закінченням при збігові приголосних у кінці основи (крикн-у - крикн-и, стукн-у - стукн-и); 2) якщо наголос у першій особі однини теперішнього або теперішньо-майбутнього часу падає на основу, то аналізована форма утворюється за допомогою нульового закінчення і дорівнює основі на /й/ та інші приголосні, з яких /д’/, /т'/, /з'/, /с’/, /л’/, /н'/ обов'язково м'які (малюй-0, знай-0, мрій-0, читай-0, сядь-0, порадь-0, принадь-0, поміть-0, принось-0, дозволь-0, дістань-0, повідом-0, ріж-0, возвелич-0, залиш-0, заглиб-0).

Нульове закінчення мають також дієслова бити (бий-0), вити (вий-0), лити (лий-0), пити (пий-0) всупереч позиції наголосу в першій особі однини. Дієслова, що мають в основі інфінітива суфікс -в- і втрачають його в основі теперішнього часу, зберігають згадану морфему у формі наказового способу: вста-ва-ти встj]-уть - вставай-0; програ-ва-ти - програj-уть - про-гравай-0.

Форми першої і другої особи множини утворюються за допомогою закінчень -імо (-ім), -мо (роб-и - роб-імо/роб-ім; знай-0 - знай-мо); -іть (-іте), -те (роб-и- роб-іть - роб-іте; знай-0 - знай-те), наприклад: Заходиш в малу кімнату і плечі розводиш дужі: - Уже ж бо весна, Андрію, Ходімосадити ружі (А. Малишко); Линьте, хмари, Ой, прилиньте,хмари, - ясний день. Окропіте нас, не шелестіте:день! День (П. Тичина).

Прості форми наказового способу, з яких друга особа однини і множини орієнтована на спонукання до дії адресата (адресатів) мовлення, а перша особа множини охоплює спонуканням і мовця, синтагматичне пов'язані із звертанням або займенниками другої особи ти, ви. Аналітичні форми третьої особи однини і множини утворюються поєднанням частки хай (нехай) з формою теперішнього часу (недоконаний вид) і формою теперішнього - майбутнього часу (доконаний вид), наприклад: Гей, ідіть, благодатні зливи! Випадайте, перлисті роси! Хай нап'ютьсядонесхочу ниви. Хай дівчата помиютькоси (Л. Костенко). Можливі також і аналітичні форми наказового способу першої особи, наприклад: Утни, батьку, орле сизий! Нехай я заплачу, нехайсвою Україну Я ще раз побачу (Т. Шевченко); - Товариство! - Закричав Шахай. - Хай вийдуть наперед усі ті, хто боїться або плаче за маминою спідницею. Хай мина них подивимось і поглузуємоз підлих боягузів (Ю. Яновський).

У значеннєвому плані аналітичних форм наказового способу на перший план виступає модальність бажання, а не наказу, безпосереднього спонукання до дії.

Лексична семантика багатьох дієслів ґрунтується на процесуальних ознаках, несумісних із спонуканням. Відповідні дієслова, до яких належать насамперед лексеми зі значенням дій або станів неживих предметів (наприклад: кущитися, сипатися, вивітрюватися, загусати, змерзатися тощо), перебувають поза сферою творення форм наказового способу.

Умовний спосібдієслова позначає нереальну, вірогідну, можливу або бажану дію, можливу зав певних умов, наприклад: Якби я був скульптором, виліпив бичудесний високий отой лоб! Якби був живописцем, намалював биоті калинові щоки (О. Гончар). З погляду вираження форма умовного способу - це аналітична структура, яка утворюється поєднанням дієслова у формі, співвідносній з минулим часом, і частки би (б): читав би, читала б, читало б, читали б.

Щодо умов уживання і функціонального навантаження розрізняють два різновиди форми умовного способу: 1) форма у складнопідрядному реченні або в іншому граматичному контексті, який містить повідомлення про умову, необхідну для реалізації дії або стану, наприклад: Студент одержав би позитивну оцінку, якби він сумлінно підготувався до іспиту; Студент одержав би позитивну оцінку, сумлінно підготувавшись до іспиту; Студент одержав би позитивну оцінку за умови сумлінної підготовки до іспиту; 2) незалежно вжита форма, наприклад: Пождав би ти місячної ночі (Леся Українка); Відпросився б ти у командира, прийшов би до мене на часину (О. Гончар); Хоч би Ясногорська, схилившись над ним, перев'язувала гарячу рану (О. Гончар).

Уживання форми умовного способу в незалежному реченні пов'язане з вираженням гіпотетичності, нереальності дії, але на перший план у її функціонуванні виступає значення бажання або спонукання. На основі функціонування згаданої форми можливе виділення окремої часткової категорії бажального способу.

Умовний спосіб дієслова традиційно кваліфікується як форма, що змінюється за числами і родами (в однині), але не має категорії часу. Однак специфіка українського дієслова полягає в тому, що йому властива специфічна форма умовного минулого способу. Віднесеність вірогідної, можливої дії до минулого виражається аналітичною структурою, яка утворюється поєднанням дієслова бути (був, була, було, були) з формою умовного способу, наприклад: Якби знала, що покине - Була б не любила; Якби знала, що загине - Була б не пустила(Т. Шевченко); Я зайчика зустріла - дрімав він на горбку - була б його спіймала, зозуля ізлякала: Ку-ку! (П. Тичина). Минулий умовний співвідносний за вираженням передминулої дії з формою давноминулого часу.


Читайте також:

  1. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
  2. А категорія
  3. А. КАТЕГОРІЯ СУБСТАНЦІЇ.
  4. Адаптації до паразитичного способу життя
  5. Безпека життєдіяльності як категорія
  6. Бюджет як економічна і правова категорія
  7. Бюджет як економічна категорія
  8. Бюджет як економічна категорія
  9. Бюджет як економічна категорія та його складові
  10. Бюджет як економічна категорія.
  11. ВВП за категоріями використання
  12. Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями розподільчого характеру

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Категорія способу. Вторинні значення форм способу | Вторинні значення форм способу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.