Колективно-творча діяльність на уроках образотворчого мистецтва

Колективна образотворча діяльність розглядається як продуктивне спілкування, у якому здійснюються наступні функції:

ü Інформаційна – обмін почуттєвою й пізнавальною інформацією;

ü Контактна – готовність до прийому й передачі інформації;

ü Координаційна – узгодження дій і організація взаємодії;

ü Перцептивна – сприйняття й розуміння один одного;

ü Розвиваюча – зміна особистісних якостей учасників діяльності;

Як критерії справжньої колективності, що сприяє розвитку колективної творчості, виступають наступні показники:

- спільність інтересів і усвідомленість мети роботи кожним учасником колективної діяльності;

- необмеженість індивідуально-творчого прояву, наявність умов самовираження й самореалізації кожного;

- гуманістичний характер спілкування, підбір груп на основі добровільності й взаємних симпатій, захищеність особистості від свавілля;

- довіра й взаємодопомога (між членами колективу);

- поєднання рольової й особистісної взаємодії з періодичною зміною лідерів.

Колективна діяльність визначається педагогами як рівноправна особистісна взаємодія учнів, спрямована на узгодження й об'єднання загальних зусиль із метою досягнення високого рівня активності, колективній спільності й індивідуальній задоволеності, що проявляється в адекватній оцінці себе й інших, реалізація творчого потенціалу й комфортності.

Колективна діяльність має величезне значення в художнім вихованні школярів як засіб, що активізує розвиток їхнього творчого потенціалу, що формує й удосконалює навички спільної роботи, що розвивають потребу в естетичному спілкуванні й інтерес до образотворчої діяльності. Колективна діяльність як ігровий прийом сприяє активному залученню дітей у навчально-виховний процес уроку і як метод узагальнення знань і вмінь учнів дозволяє активізувати процес їхньої систематизації й закріплення.

У практиці викладання образотворчого мистецтва в школі існує кілька форм колективної діяльності й велика кількість методик її організації. Наприклад, «естафета», «конвеєр», «колективно-виробнича», «спільно-послідовна», по суті та сама форма колективної діяльності, в основі якої лежить послідовне виконання окремої технологічної операції процесу виготовлення частини або елемента якого-небудь виробу одним учнем.

У методиці викладання образотворчого мистецтва відомі три класифікації колективних форм образотворчої діяльності.

М. Н. Турро в основу своєї класифікації колективних робіт були покладені особливості організації спільної образотворчої діяльності учнів. Він виділив три основних форми колективної образотворчої діяльності: фронтальна, комплексна, колективно-виробнича.

1. Фронтальна форма, при якій колективна робота являє собою поєднання індивідуальних малюнків учнів, зроблених з урахуванням поставленого вчителем завдання або зі знанням змісту загальної композиції. Процес спільної діяльності спостерігається лише наприкінці уроку, коли індивідуально виконані частини, елементи композиції збираються в єдине ціле.

2. Комплексна формаприпускає виконання колективної роботи на одній площині, коли кожен учень робить свою частину завдання, маючи уявлення про загальний результат і погоджуючи свою діяльність із тим, що роблять інші.

3. Колективно-виробнича форма,при якій діяльність дітей будується за принципом конвеєра, де кожен робить тільки одну певну операцію в процесі виготовлення виробу.

Більш точна й повна систематизація видів колективної образотворчої діяльності представлена в класифікації, розробленої Т. С. Комаровою і А. И. Савенковим. У її основі лежать три основні форми організації спільної діяльності, виділені психологами:

ü Спільно-індивідуальна,

ü Спільно-послідовна,

ü Спільно-взаємодіюча

Спільно-індивідуальна форма характеризується тим, що учасники спочатку працюють індивідуально з урахуванням єдиного задуму й лише на завершальному етапі діяльність кожного стає частиною загальної композиції.

Спільно-послідовнаформа припускає роботу за принципом конвеєра, коли результат дій одного учасника знаходиться в тісній залежності від результатів попереднього й наступного учасників.

Спільно-взаємодіючаформа представляє можливості вести спільну роботу одночасно всім учасникам, погоджуючи їхні дії на кожному з етапів колективної діяльності.

Спільно-індивідуальна діяльність є однією з найпростіших форм організації роботи над колективною композицією. Ця форма діяльності припускає, що кожен учень індивідуально виконує зображення або виріб, що на завершальному етапі стає частиною, елементом колективної композиції.

Методи й прийоми організації спільно-індивідуальної діяльності учнів різноманітні. Вони залежать від складності теми й техніки виконання, але можна виділити в методиці організації роботи над спільною композицією ряд загальних положень:

- продумати заздалегідь композицію колективної роботи, вибрати колір, розмір і положення загальної площини тла;

- вибрати єдиний образотворчий матеріал і техніку зображення як для тла, так і для деталей колективної композиції;

- визначити домірність (рос. – соразмерность) деталей у загальній композиції й засіб досягнення домірності в індивідуально виконуваних елементах;

- визначити техніку «складання» колективної композиції, тобто продумати, чим і як будуть між собою з'єднуватися й кріпитися окремі деталі до загального тла;

- продумати процес виконання колективної композиції, призначити із числа дітей помічників для ведення роботи з монтажу загальної композиції на класній дошці;

Роль організатора колективної діяльності виконує вчитель. У фронтальній роботі із класом він ставить навчальне завдання або цікаву проблему.

До достоїнств спільно-індивідуальної форми організації діяльності на уроці образотворчого мистецтва відноситься й те, що вона дозволяє втягнути в колективну творчу роботу весь клас, причому заняття можуть проходити в будь-якій аудиторії (не потрібно створення особливих умов). Кожний учасник спільної діяльності, виконуючи свою частину, знає, що, чим краще він зробить завдання, тим краще буде робота колективу. Це дозволяє мобілізувати творчі особисті можливості кожного учня.

Спільно-послідовна діяльність як форма колективної творчості учнів зустрічається досить рідко. Це можна пояснити, з одного боку, складністю організації спільної роботи, процес якої нагадує роботу виробничого конвеєра; з іншого боку, думкою, яка існує серед учителів образотворчого мистецтва, що цей вид спільної діяльності взагалі виключає творчість.

Дійсно, спільно-послідовна діяльність припускає послідовне виконання учнями певної технологічної операції, коли результат роботи одного учня стає предметом діяльності іншого.

Спільно-послідовна діяльність на уроці являє собою два основних етапи:

1) індивідуальна робота учня над елементом, частиною загального виробу;

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАСИВНИХ І ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ	\|	Послідовна робота на конвеєрі, пов'язана зі складанням, певною технологічною операцією послідовного монтажу колективного виробу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.