Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО ІСКУСТВА

ТЕМА: Образотворче мистецтво як навчальний предмет в сучасній школі. Зміст освіти на уроках образотворчого мистецтва

Лекція № 5

 

 

Образотворче мистецтво в школі, як і будь-який інший навчальний предмет, має свої специфічні особливості, свої завдання і свій систематичний курс навчання. На уроках образотворчого мистецтва діти, перш за все, набувають за допомогою вчителя необхідних знань і навиків.

Протягом довгого часу змістом освіти вважали лише сукупність знань, умінь і навиків. Так було, поки не виникла соціальна потреба в інтелектуальному і творчому розвитку. Сучасна дидактика розглядає складові змісту освіти ширше. Головною метою освіти є передача від покоління до покоління основ соціального досвіду, накопиченого людством впродовж його існування.

М.М.Скаткін і І.Я.Лернер виділяють такі головні компоненти змісту освіти:

1 знання і уявлення про світ;

2 досвід способів діяльності;

3 досвід способів творчої діяльності;

4 досвід емоційно-ціннісного відношення (оцінки) до світу, до власної діяльності.

Щодо курсу образотворчого мистецтва до першого компоненту змісту навчання можна віднести головні поняття, визначення, і правила, закони, принципи теорії мистецтва, факти з історії мистецтва і біографій художників. До другого - способи образотворчої діяльності в різних видах мистецтва і художній техніці виконання.

Дуже важливо у навчальному процесі реалізовувати два останні компоненти. Ні об'єм знань, які отримуються в готовому вигляді, уміння, які засвоюються за зразком, не можуть забезпечити творчі можливості людини. «Розвиток творчих здібностей вимагає і спеціального механізму – своїх навиків, свого тренажу. І навчати, цьому необхідно з самого юного віку - якщо дитина найбільш до того схильна. Цьому положенню пора стати «педагогічною аксіомою», вважає Б.М.Неменський. Способи творчої діяльності вимагають знаходження власних шляхів реалізації задумів, перенесення відомих способів діяльності в нестандартні ситуації і завдання. Фантазія, творчість як м'язи, їм необхідне тренування.



Интернет реклама УБС

Образотворче мистецтво належить до предметів такого типа, де провідним компонентом змісту освіти є емоційно-ціннісна оцінка світу, особисте сприйняття, усвідомлення власного відношення до явищ, подій і об'єктів навколишнього світу. Специфіка четвертого компоненту - емоційно-ціннісна оцінка світу полягає в особистісному сприйнятті, «пропуску» крізь себе відносин та емоцій до подій, явищ, ідей. «Досвід відносин не можна вивчити або придбати шляхом вправ, його не можна придбати вольовим зусиллями, його треба пережити - іншого шляху немає!».

Зміст навчального предмету розкривається в навчальних програмах.

Аналіз колишніх й існуючих програм з образотворчого мистецтва показав, що переважно навчальний матеріал в них розподіляється не системно. Теми уроків в одних програмах визначаються за завданнями вивчення образотворчої грамоти, в інших - з тематики сюжетів практичних робіт. В їх послідовності відсутня логіка і взаємозв'язок, який робить педагогічну діяльність вчителя і навчально-пізнавальну діяльність учнів на уроці хаотичними, обривистими.

На сьогодні існує маса програм з образотворчого мистецтва, затверджених міністерством і авторських, складених відповідно до міністерських. Розглянемо деякі з них.

Наприклад, програма Л. Фесенко (2004 рік) пропонує розглянути наступні тематичні цикли в ході навчання образотворчому мистецтву в школі:

5 клас- 34 години. Розділи - Милування природою (9 годин), Графіка (20 годин), Живопис (5 годин).

6 клас- 34 години. Розділи - Мова фарб і ліній (7 годин), Живопис (9 годин), Скульптура (10 годин), Архітектура (8 годин).

7 клас- 34 години. Розділи - Дизайн (9 годин), декоративно-прикладне мистецтво (18 годин), Творчий звіт (7 годин).

Програма для 5 - 7 класів під редакцією Белкіної Е., Пуліщук А. та ін. умовно поділена на три етапи. Кожен етап охоплює навчальний рік і складається з семестрових тематичних розділів, які послідовно вирішують художньо-пластичні, виразні, технічні і психологічні завдання зображувальності. Стисло викладемо основні напрями діяльності в різних класах:

5 клас- Художній образ. Залучення учнів до системного пізнання, освоєння техніки і прийомів образного виразу. Вивчення зразків світового і національного мистецтва з творчим переосмисленням і використанням власного досвіду в практичній творчій діяльності учнів.

6 клас - Духовний і наочний світ людини. Розвиток формально-логічного мислення, уміння спрощувати, узагальнювати, виявляти конструкцію і об'єм форми.

7 клас - Культурне і просторове середовище людини. Продовжується вивчення природних форм і середовища в гармонійному поєднанні окремих форм і оточення.

Програма інтегрованого курсу «Мистецтво» для 5 - 7 класів Масол Л., Комаровської Е., Оніщенко Е. та ін. Припускає виділення двох змістовних ліній – «Музичне мистецтво» і «Візуальне (образотворче) мистецтво» Представимо орієнтовну тематичну структуру програми:

5 клас - Види і жанри мистецтва - 70 годин.

6 клас - Загадки Стародавнього мистецтва - 70 годин.

7 клас - Палітра художніх напрямів і стилів - 70 годин.

8 клас - Мистецтво в культурі сучасності - 35 годин.

Першу спробу викласти систему змісту образотворчого мистецтва зробив Б.Н.Неменський. В основу його програми була покладена цілісна блоково-тематична побудова єдиного круга пізнання в кожному навчальному році і чверті при різній практичній діяльності. Зв'язок уроків стає міцним і послідовним. Закладена динаміка викладання образотворчого мистецтва розгортається за домінуючими проблемами навчання:

І - 4 класи - етап основ художніх уявлень;

5 - 9 класи - етап основ художніх знань;

10 - 11 класи - етап основ художньої культури, художньої свідомості.

Системно-структурний підхід дає можливість вчителю (а з його допомогою і учням) представляти весь курс з образотворчого мистецтва разом з виділенням головних проблем, зв'язку теоретичних знань, практичних умінь, розгортання творчої діяльності і уявлень про світ.

Велику увагу системності знань приділяє Л.Я.Зоріна. «В сучасних умовах школа не може дати людині запас знань на все життя, але вона повинна дати йому опорні знання, розвинути його мислення, щоб він зміг оцінювати нові факти, явища, ідеї, з якими зустрічатиметься в суспільному житті, роботі, щоб він був здібний до уяви, осмислення, відбору нових одержаних знань».

З першого класу слід закладати в учнів основи знань і навиків реалістичного зображення, відводити їх від наївного і примітивного малюнка. У школі дітей починають навчати основам наук, і в галузі образотворчого мистецтва їм треба дати правильне поняття про правила і закони зображення форми на площині. Звідси зрозуміло, що основна керівна роль належить вчителю, який повинен правильно організувати навчальний процес, направити увагу учня на саму основну, вказати шлях якнайшвидшого засвоєння навчального матеріалу.

Розглядаючи образотворче мистецтво в школі як загальноосвітній предмет, не можна в той же час перетворювати його на гру, забаву.

Викладання образотворчого мистецтва в масовій школі переслідує загальноосвітні, а не спеціальні цілі. Воно допомагає дітям пізнавати навколишній світ, розвиває спостережливість, вчить розрізняти форму предметів і забарвлення, порівнювати предмети між собою, встановлювати схожість і відмінність.

Викладач розкриває перед школярами мир прекрасного, розвиває їх естетичний смак, виховує прагнення до пізнання, до досконалості, до того, щоб робити все оточує краще і красивіше. Педагог може добитися всього цього, не тільки надихаючи учнів творами великого мистецтва, але і навчаючи основам образотворчої грамоти.

При навчанні малюванню з натури педагог, перш за все, приділяє увагу питанням спостереження і сприйняття натури. Здатність правильно бачити - природжена в людині, і вона повинна розвиватися. Для цього треба з дитячого віку привчати його уважно розглядати предмети, звертати увагу на характерні особливості форми, забарвлення, пропорції, привчати аналізувати будову предметів.

Пояснення вчителя будуть зрозумілі всім, якщо словесні пояснення ілюструвати малюнками на класній дошці або методичними посібниками.

Коли учень ознайомився з натурою, він може переходити до малювання. Педагог ставить перед ним навчальні завдання, організує його спостереження в процесі побудови зображення за певною системою, направляє увагу на найважливіші особливості будови натури.

Педагог уважно стежить за ходом думки учня, постійно її, направляючи, підтримуючи. Не слід "думати за учня", а особливо малювати за нього, хай він сам вправляє свою думку, свої навики, але не слід і упускати його роботу з виду. В мить, коли учень сам не зможе подолати утруднення, треба вчасно допомогти йому натяком, навідним питанням.

У початкових класах діти ще не звикли аналізувати натуру в процесі побудови зображення, і малюнок виконують по першому враженню. Вони мало звертаються до натури, майже зовсім не звіряють свій малюнок з натурою. Цьому їх учить педагог, направляючи увагу з поверхневого спостереження до серйозного аналізу натури. Малюючи, учні повинні не поспішати, а обережно і послідовно ускладнювати свою роботу.

Якщо учень дає невірне зображення, педагог негайно указує на це і радить виправити. Виправляє зображення учень як і раніше легким дотиком олівця до паперу і по можливості без застосування гумки (гумки). Гумка застосовується, в крайньому випадку, коли малюнок сильно забруднений і нової поправки не видно.

Техніку виправлення помилок вчитель показує школяреві на його ж малюнку. Причому виправлення помилки проходить з ґрунтовними поясненнями, щоб учень чітко усвідомив причину помилки і методику її виправлення. На практиці це правило часто не дотримується. Вчитель просто говорить: "невірно", а де помилка і як її виправити, не пояснює.

Вказати на помилку треба вчасно і вчасно надати допомогу. Якщо педагог запізниться, то потім допомогти учню виправити помилку буде значно важче.

Коли ж педагог помічає типову помилку у всього класу, він припиняє роботу і звертає увагу всіх учнів на цю помилку. Пояснення в таких випадках слід проводити у дошки. Спочатку вчитель докладно пояснює причину помилки, а потім, малюючи на класній дошці, показує, як її слід виправити.

При викладі навчального матеріалу перед вчителем повинно постійно стояти завдання – зробити все можливе, щоб всі учні розуміли його. Кожне слово вчителя повинно бути зрозумілим дітям. Навчальний матеріал повинен викладатися так, щоб діти сприймали його без особливих зусиль. А для цього слід старатися уникати тих слів і виразів, які учню незрозумілі, які він чує вперше. Якщо ж вчитель не може обійтися без цих слів (наприклад: тон, колорит, валер, лесування), то він зобов'язаний тут же роз'яснити учням їх значення, розповісти про це просто і ясно. Дуже важливо, щоб виклад матеріалу не був сухим і нудним. Треба зацікавити учнів, захопити їх.

Особлива увага повинна бути приділена методиці організації навчального процесу на уроках декоративного і тематичного малювання. Вчителю не можна повністю самоусунутися, він повинен постійно керувати школярами, допомагати їм вирішувати складні творчі задачі.

Знайомлячи дітей на уроках декоративного малювання з правилами і законами ритму, симетрії і асиметрії, педагог не позбавляє дітей творчої ініціативи, а, навпаки, активізує їх творчу фантазію.

Особливу увагу треба приділити питанням методики викладання композиції на уроках тематичного малювання. Розвиваючи творчу уяву на уроках тематичного малювання, вчителю треба це враховувати і постійно активізувати розумову діяльність учнів, допомагати їм в роботі, починаючи з пошуків композиційного задуму і до його завершення в малюнку.

Кожному віку необхідний свій об'єм знань і навиків, своя методика викладу навчального матеріалу.

Шкільна практика свідчить про істотні відмінності в постановці мети і підходах до художньо-естетичного виховання. Залежно від конкретної мети, змісту і методів ми виявили чотири різні підходи.

Перший рівень - формування умінь і звичок шляхом освоєння елементарних прийомів репродуктивного відтворення, копіювання. Наслідування у сфері художньої діяльності. Назвемо йоговиконавським підходом.

Другий рівень - дії вчителі, які доповнюють попередній зміст навчання, ознайомлення з кращими зразками мистецтва, історією їх створення, виражальними засобами, характерними ознаками жанрів, стилів, напрямів мистецтва. Це той граничний рівень, якого досягає мистецтвознавчий підхід.

Третій рівень - використання педагогічних технологій, які дають можливість усвідомити художню цінність твору мистецтва. Оцінюваний підхід.

Четвертий рівень - сфера психологічної, методологічної і феноменологічної рефлексії, якщо йдеться не про те, що учень бачить і слухає, а про те, як складається художньо-педагогічна ситуація. Як відбувається сприйняття мистецтва і формування художньо-естетичної свідомості. На цьому рівні вчитель оперує вже не стільки атрибутами самого мистецтва, скільки тими проявами естетичної свідомості учня, які направлені на поглиблене пізнання мистецтва. Тобто осмислення власних думок і відчуттів, які виникли і процесі сприйняття художньо-естетичних явищ.

 

 

Для здійснення всіх навчально-виховних завдань на заняттях з образотворчого мистецтва шкільна програма, як ми вже говорили, передбачає чотири види занять: малювання з натури, декоративне малювання, малювання на теми, бесіди про мистецтво.

Заняття образотворчим мистецтвом проводяться з першого по шостий клас. На весь курс навчання відводиться 213 навчальних годин. З них 98 годин відведено на малювання з натури, 39 годин - на декоративне малювання, 55 годин - на тематичне і 21 годину - на бесіди з мистецтва. По роках навчання години навчань розподіляються таким чином:

 

Види занять Кількість годин в кожному класі
I II III IV V VI
Малювання з натури 10 12 21 19 18 18
Декоративне малювання 10 9 5 5 5 5
Малювання на теми 16 15 6 6 6 6
Бесіди про мистецтво - - 4 5 6 6
Разом: 36 36 36 35 35 35

 

Розглянемо кожен вид занять.

 


Читайте також:

  1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
  3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
  4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
  5. Автоматизація банківської діяльності в Україні
  6. Автоматизація метрологічної діяльності
  7. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  8. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
  9. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
  10. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.
  11. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
  12. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Вкладинка Поля | МАЛЮВАННЯ З НАТУРИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.