Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Поняття творчого мислення та його розвиток

Загрузка...

У психології розвитку існують два підходи до проблеми розвитку творчого мислення:

1) генетичний, що відводить основна роль спадковості;

2) середовище, представники якого вважають вирішальним фактором розвитку зовнішні умови;

3) генотип − середовищна взаємодія, прихильники якого виділяють різні типи адаптації індивіда до середовища в залежності від спадкоємних рис.

У третьому підході існує кілька напрямів. В.Н.Дружинін, В.И. Тютюніна й інші вважають за необхідне для розвитку творчого мислення:

– відсутність регламентації предметної активності, точніше − відсутність зразка, регламентованої поведінки;

– наявність позитивного зразка творчої поведінки;

– створення умов для наслідування творчої поведінки та планування проявів агресивної та деструктивної поведінки;

– соціальне придушення творчої поведінки.

Вони виділяють серед умов і повсякденне життя індивідумів, і досягнутий ними рівень творчого мислення. Ідея ця власне кажучи біхевіористична та полягає в тому, що розвиткові творчого мислення сприяють ті ж аспекти ситуації, що приводять до навчання: повторення тапідкріплення. А етап імітації є необхідною ланкою розвитку творчої особистості.

Дж.Вульвіл і Р.Лоу розвиток творчого мислення не зводять до нагромадження досвіду, а уявляють як структурну зміну операційного складу. Розвиток (у межах теорії Ж. Піаже[3]) трактується як виникнення врівноваженої структури або зрівноважування (виникнення когнітивного конфлікту). Творче мислення розвивається завдяки процесам, подібним “зрівноважуванню” і таким, що запускається при виникненні когнітивного конфлікту.

П.Я.Гальперін розробив розвиваючий метод заснований на соціальній взаємодії. Ідея соціального навчання (А. Бандура) полягає в тім, що ми здатні вчитися, спостерігаючи поведінку інших людей і приймаючи її за зразок. Зразки творчої поведінки можуть передавати визначений підхід до вирішення завдань, до визначення зони пошуку.

Ідея соціоактивного конфлікту припускає, що взаємодія між суб’єктами, які володіють різними точками зору на питання і різними стратегіями вирішення завдання, приводять до виникнення внутрішнього конфлікту та нерівноваги, що дає імпульс творчому розвиткові індивіда (В. Дуаз і Г. Мюньі).



Интернет реклама УБС

Таким чином, існують два напрямки проблеми розвитку творчого мислення:

– вплив умов виховання і повсякденного життя;

– проведення розвиваючого експерименту.

Розвиток відбувається в процесі навчання та виховання. Воно формується в процесі взаємодії зі світом, за допомогою оволодіння в процесі навчання змісту матеріальної і духовної культури, мистецтва. Тому є можливість говорити про спеціальне, цілеспрямоване формування творчого мислення, про системний формуючий вплив.

Розглянемо погляди різних авторів на творче мислення, на показники, що характеризують це мислення

У закордонній психології творче мислення частіше зв’язують з терміном “креативність”. У 60-х роках XX ст. поштовхом до виділення цього типу мислення послужили данні про відсутність зв’язку між інтелектом і успішністю вирішення проблемних ситуацій. Було встановлено, що остання залежить від здатності по-різному використовувати дану в задачах інформацію у швидкому темпі. Такий тип мислення (Дж. Гілфорд, Н. Марш, Ф. Хеддон, Л. Кронбах, Е.П. Торренс) назвали креативністю і стали вивчати її незалежно від інтелекту − як мислення, зв’язане зі створенням або відкриттям чого-небудь нового.

Для визначення рівня креативності Дж. Гілфорд виділив 16 гіпотетичних інтелектуальних здібностей, що характеризують креативність.

Серед них:

1) швидкість думки − кількість ідей, що виникають в одиницю часу;

2) гнучкість думки − здатність переключатися з однієї ідеї на іншу;

3) оригінальність − здатність робити ідеї, що відрізняються від загальноприйнятих поглядів;

4) допитливість − чутливість до проблем у навколишньому світі;

5) здатність до розробки гіпотези;

6) ірреальність − логічна незалежність реакції від стимулу;

7) фантастичність − повна відірваність відповіді від реальності при наявності логічного зв’язку між стимулом і реакцією;

8) здатність вирішувати проблеми, тобто здатність до аналізу і синтезу;

9) здатність удосконалити об’єкт, додаючи деталі;

10) і так далі.

Е.П.Торес виділяє чотири основних параметри, що характеризують креативність:

1) легкість − швидкість виконання завдань;

2) гнучкість − число переключень з одного класу об’єктів на іншій у ході відповідей;

3) оригінальність − мінімальна частота даної відповіді до однорідної групи;

4) точність виконання завдань.

Особливий тип мислення, який називається у закордонній психології креативністю, у даний час глибоко вивчається англо-американськими вченими, однак сутність цієї властивості поки до кінця не з’ясована.

У вітчизняній психології так само широко розробляються проблеми творчого мислення людини. Вона ставиться як проблема продуктивного мислення у відмінності від репродуктивного. Психологи одностайні у визнанні того, що в будь-якому розумовому процесі сплетені продуктивні та репродуктивні компоненти. Велика увага приділяється розкриттю сутності творчого мислення, виявленню механізмів творчої діяльності та природи творчого мислення.

Й.Я.Лернер характеризує творче мислення по його продуктові. Працівники в процесі творчості створюють суб’єктивно нове, при цьому виявляючи свою індивідуальність.

З погляду Д.Б.Богоявленської, творчість є ситуативно нестимульованою активністю, що виявляється в прагнення вийти за межі заданої проблеми.

За В.Н. Дружиніним, творче мислення − мислення, пов’язане з перетворенням знань (сюди він відносить уяву, фантазію, породження гіпотез та інше).

Суть творчого мислення зводиться, за Я.А.Пономарьовим, до інтелектуальної активності та чуттєвості (сензитивності) до побічних продуктів своєї діяльності.

Я.А. Пономарьов, В.Н. Дружинін, В.Н. Пушкін та інші психологи вважають основною ознакою мислення неузгодженість мети (задуму, програми) і результату. Творче мислення виникає в процесі здійснення і зв’язана з породженням “побічного продукту”, що і є творчим результатом.

Виділяючи ознаки творчого акту, усі дослідники підкреслюють його несвідомість, неконтрольованість волею і розумом, а також зміненість стану свідомості.

Друга ознака творчого мислення − спонтанність, раптовість творчого акту від зовнішніх ситуативних причин.

Таким чином, головна особливість творчого мислення зв’язана зі специфікою протікання процесу в цілісній психіці як системі, що породжує активність індивіда.

Інша справа − оцінка продукту як творчого. Тут у силу вступають соціальні критерії: новизна, свідомість, оригінальність і так далі.

З творчим мисленням сполучені дві особистісних якості: інтенсивність пошукової мотивації ічуттєвість до побічних утворень, що виникають при розумовому процесі.

У якості “ментальної одиниці” виміру творчості розумового акту, “кванта” творчості, Я.А. Пономарьов пропонує розглядати різницю рівнів, що домінують при постановці і вирішенні задачі.

И.Я. Лернер вважає, що основу творчого мислення являють собою наступні риси: самостійне переносення знань і умінь у нову ситуацію; бачення нових проблем у знайомих, стандартних умовах; бачення нової функції знайомого об’єкта; бачення структури об’єкта, що підлягає вивченню, тобто швидке, часом миттєве охоплення частин, елементів об’єкта в їхньому співвідношенні один з одним; уміння бачити альтернативу вирішення, альтернативу підходу в його пошукові; уміння комбінувати раніше способи вирішення проблеми в новий спосіб і уміння створювати оригінальний спосіб вирішення при популярності інших.

Опанувавши цими рисами, можна розвивати їх до рівня, зумовленого природними задатками і ретельністю. Однак перерахованим рисам властива одна властивість − “вони не засвоюються в результаті одержання інформації або показу дії, їх не можна передати Інакше як включенням у посильну діяльність, що вимагає прояви тих або інших творчих рис і тим самим таку, яка ці риси формує”.

Д.Б. Богоявленскою була виділена (1983 р.) одиниця виміру творчості, названа “інтелектуальною ініціативою”. Вона розглядається як синтез розумових здібностей і мотиваційної структури особистості, що виявляються в продовженні розумової діяльності за межами необхідного, за межами вирішення задачі, що ставиться перед людиною. Головну роль у детермінації творчої поведінки грають мотивації, цінності, особистісні риси. До числа основних рис відносять: когнітивну обдарованість, чутливість до проблем, незалежність у невизначених і складних ситуаціях.

В.А. Крутецький структуру творчого мислення уявляє собі таким чином:

– здатність до формалізованого сприйняття будь-якого матеріалу, схоплювання формальної структури задач;

– здатність до логічного мислення в сфері кількісних і якісних відносин, числової і знакової символіки, здатність мислити математичними символами;

– здатність до удосконалювання процесу логучних міркувань і системи відповідних дій, здатність мислити згорнутими структурами;

– гнучкість розумових процесів у діяльності;

– прагнення до ясності, простоти, економічності та раціональності вирішення;

– здатність до швидкої і вільної перебудови спрямованості розумового процесу, переключення з прямого на зворотний хід думки;

– пам’ять щодо процесу (узагальнена пам’ять на відносини, типові характеристики, схеми міркувань і доказів, методи вирішення задач і принципи переходу до них);

– спрямованість розуму на виконання конкретного завдання.

Так само до творчого мислення В.А. Крутецький відносить наступні “неістотні” компоненти: швидкість розумових процесів як тимчасова характеристика; обчислювальні здібності; пам’ять на цифри, числа, формули, моделі, схеми; здатність до просторових відносин; здатність наочно уявляти абстрактні відносини і залежності.

Отже, у вітчизняній психології дослідження творчого мислення теоретично обґрунтовані, індивідуальні розходження аналізуються не тільки з кількісної сторони, але і якісної сторони. Проте, усе ще незначна кількість досліджень у цій сфері.

Таким чином, творче мислення − мислення, пов’язане зі створенням або відкриттям принципово нового суб’єктивного знання, з генерацією власних оригінальних ідей.

Показниками, що характеризують творче мислення є наступні: швидкість, гнучкість і оригінальність думки.

Швидкість містить у собі два компоненти: легкість мислення, тобто швидкість переключення текстових завдань і точність виконання завдання.

Гнучкість розумового процесу − це переключення з однієї ідеї на іншу. Здатність знайти кілька різних шляхів вирішення однієї і тієї ж задачі.

Оригінальність − мінімальна частота даної відповіді по відношенню до однорідної групи.

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Процес і природа людського мислення | Типологічні характеристики творчого мислення особистості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.055 сек.