Метод рентгеноструктурного аналізу

Метод полягає в знаходженні різниці між атомами кришталевої решітки матеріалу до наведення залишкових напружень та після. Порівнюючи ці величини можна судити про величини та знак залишкових напружень. Для знаходження міжатомних відстаней використовуються три метода:

- кіноплівка;

- дифрактометр;

- спеціальні чутливі елементи.

Найбільш поширеним є метод побудови дифракційних піків за допомогою дифрактометра.

Цей метод визначення залишкових напружень має як недоліки так і переваги. По-перше він є одним із найточніших методів, який дозволяю вимірювати напруження в локальному місті. Однак цей метод є одночасно і найдорожчим, так як вартість обладнання для його використання дуже велика. Це обладнання має дуже велику ціну, що заперечую його використання в польових умовах.

Метод свердлення малих отворів на поверхні деталі

Основа методу полягаю у свердленні маленьких отворів на поверхні деталі та заміру деформацій, які виникають як наслідок розвантаження залишкових напружень, які залишаються в матеріалі для їх зрівноваження.

Цей метод частіше має назву напівруйнівного. Це пов’язано з тим, що після свердлення та виміру напружень цей маленький отвір може бути заварений або уникнений іншим шляхом. Така деталь може експлуатуватися надалі.

Головна перевага метода – невисока вартість та мобільність. Однак він має дуже незначну точність вимірювання та суттєві умови у використанні (може використовуватися тільки для деталей, де залишкові напруження рівномірно розподілені по перерізу).

Ультразвуковий метод

Полягає у вимірюванні швидкості, з якою ультразвукові хвилі розосереджуються в матеріалі в напруженому та ненапруженому стані. Метод має дуже високу мобільність, відносно недорогий та може застосовуватися в польових умовах. Однак він не знайшов широкого поширення у зв’язку з дуже низькою точністю вимірювання напружень, та нездатністю їх вимірювання на різних глибинах від поверхні. Він перш за все використовується як попередній метод визначення залишкових напружень.

Метод нанесення ламких покрить

Метод полягає в нанесенні ламких покрить на поверхню деталі та свердленні невеличких отворів. При цьому виникають деформації, які намагаються зрівноважити напруження в деталі. На поверхні деталі стають помітними тріщини покриття, які і уявляють собою поле розподілення залишкових напружень.

Цей метод використовується для кількісної оцінки напруженого стану деталей.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Механізм формування технологічних залишкових напружень у поверхневому шарі	\|	Метод стрічок Альмана

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.