Як уплинули на розвиток українського суспільства реформи 1860-х у Рос.імперії

Після аграрної реформи російським царизмом у 1860-1870-х pp. проведено ряд інших суспільних реформ, основна мета яких полягала у підпорядкуванні старої державної машини новим порядкам.

У 1862 р. проведено фінансову реформу, що централізувала управління фінансами імперії в руках міністерства фінансів. Наступного року царем запроваджено новий університетський статут і відкрито доступ до освіти нижчим верствам населення.

У січні 1864 р. вийшло положення про організацію земств - органів місцевого самоуправління, що обиралися з представників дворян, міщан, купців і селян. Земства дбали про будівництво та утримання лікарень, шкіл, шляхів, церков. У державні справи вони не втручалися і цілком залежали від царської адміністрації. Але у справі поширення освіти й охорони здоров'я вони відіграли позитивну роль. Земські діячі дістали можливість займатися хоч і господарською, але все ж державною діяльністю.

У листопаді 1864 р. було реформовано суд. Віднині він став гласним, відкритим, єдиним для всіх станів, незалежним від губернської адміністрації, чого не було до реформи. До суду вводилися присяжні засідателі, які визначали винність чи невинність підсудного.

Згодом проведено також реформу міського самоуправління та військову реформу.

Таким чином, проведені в Росії (а відтак і в Україні) у 1860-1870-х роках реформи, і перш за все земельна реформа, свідчили, що Російська імперія стала на шлях прискореного капіталістичного розвитку.

Військові реформи 1860—1870-х pp. — складова частина царських реформ 60—70-х pp.; були викликані скасуванням кріпацтва, розвитком капіталістичних відносин, розвитком військової техніки, неспроможністю кріпосницької організації армії, яка проявилася в Кримській війні 1853—1856 pp., і прагненням уряду зміцнити армію в умовах зростання озброєнь європейських країн. Військові реформи проводилися під керівництвом військового міністра Д. Мілютіна. Одним із завдань реформи було скорочення армії в мирний час при значному збільшенні її під час війни за рахунок створення навченого запасу. Скорочення складу армії з 1132 тис. чол. (1864) до 742 тис. (1867) дозволило збільшити навчений запас до 1870 р. до 553 тис. чол. У1862—1864 pp. була проведена реформа місцевого військового управління: створено 15 військових округів на чолі з командуючими військами округу. У1868 р. було реорганізовано Військове міністерство, внаслідок чого всі галузі військового управління й війська були підпорядковані військовому міністру. У1868 р. затверджено нове положення про польове управління армії у воєнний час. Для підготовки офіцерських кадрів замість кадетських корпусів створювалися військові гімназії і військові училища (1863— 1864), а також юнкерські училища (з 1864) для осіб, що не мали середньої освіти. Поліпшилася вища військова освіта в академіях (Миколаївській Генштабу, Артилерійській та Інженерній); створена Військово-юридична академія (1867).

Швидка мобілізація прусської армії та її перемога у франко-прусській війні 1870—1871 pp. прискорили введення загальносословної військової повинності (1874) в Росії. Згідно із законом 1 січня 1874 р. призиву на військову службу підлягали особи всіх класів і станів з 21 року; загальний термін служби становив 15 років, з них 6 — дійсної і 9 — у запасі. Для осіб, які мали середню і вищу освіту, термін дійсної служби скорочувався (від 4 років до 6 місяців). Існували значні пільги за сімейним станом (не призивалися єдині в сім'ї сини і єдині годувальники сім'ї тощо). Звільнені від призову зараховувалися в ополчення, що призивалося лише під час війни. Козаки проходили військову службу на особливих умовах.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.