Змістовий модуль 3. Мистецтво Середньовіччя.

Тема 5.Романське мистецтво. Мистецтво Франції та Німеччини

Формування художніх принципів середньовічного мистецтва на основі християнської релігії. Християнство та його світоглядна модель всесвіту.

Загибель Західної Римської імперії та виникнення низки раньо-середньовічних королівств. Утворення імперії Каролінгів. Потужний вплив художніх смаків та традицій “варварських” народів на мистецтво до романського періоду V – X ст. Мистецтво “Каролінгського Відродження”.

Мавзолей Теодоріха в Равенні. Капелла Карла Великого в Аахені Виняткова роль орнаментально-декоративних форм мистецтва. Твори “поліхромного стилю”. Культурне значення монастирів та діяльність монастирських скріпторіїв. Англо-ірландська книжкова мініатюра. Каролінгська мініатюра.

Мистецтво Оттоновської імперії.

Занепад та руїна кінця IX – початку X ст. Відновлення культурного життя та формування “романського” стилю. Провідна роль архітектури. Конструктивні та світоглядно-естетичні аспекти романського стилю. Створення принципово іншого архітектурного образу храму, насамперед монастирського, як Біблії для неписьменних (розвиток зовнішньої та внутрішньої системи декорації храму). Складання архітектури середньовічного міста та феодального замку. Людина у християнському всесвіті – тема романської скульптури (скульптури собору Сен-Лазар в Отені).

Тема 6.Готичне мистецтво. Мистецтво Франції, Німеччини, Англії.

Походження назви “готика”, “готичний”. Поступове визрівання стилістичних ознак готики у рамках романського стилю. Більш емоційний та чутливий характер готики порівняно с романським стилем. Взаємозв’язок між розвитком культури середньовічного міста й складання готичного собору. Періодизація готичного мистецтва. Рання готика – з 1130 р. Висока готика – XIII ст. Полум’яніюча готика – XIV- XV ст. Готичний собор як відображення середньовічної світоглядної моделі всесвіту. Каркасна конструкція собору, її художній та емоційний ефект. Вертикаль – основа композиції, її символічне значення.

Готичне мистецтво Франції. Діяльність абата Сугерія в Сен-Дені. Собор Нотр-Дам де Парі. Стриманість та гармонійність його ритмічного ладу та скульптурного оздоблення.

Собор у Реймсі як грандіозне втілення ідей національної єдності. Досконалий синтез архітектури й скульптури у формах високої готики.

Собор у Амь’єні. Масштабність просторового рішення інтер’єру. Вишуканість скульптурної декорації. Риси пізньоготчної стилістики в архітектурі та оздобленні собору. Капела Сент Шапель.

Скульптура. Значення скульптури в ансамблі готичного собору. Система скульптурного декору готичного храму, його іконографічна програма та її варіації. Риси скульптурного декору готичного храму, його іконографічна програма та її варіації. Риси своєрідності готичної скульптури (видовженість пропорцій, розвиток від застиглої фронтальності до крайньої експресивності, екстатичність образів, есоподібна схема руху). Синтез мистецтв у готичному соборі, взаємодія архітектури з музикою, словом і дією.

Статуарна пластика Шартрського, Рейнського та Ам’єнського соборів (“Жертвоприношення Авраама”, “Зустріч Марії та Єлизавети”, “Благовещення”, “Позолочена Мадонна”, зображення “Страшного суду”, календарні цикли тощо).

Вітраж. Мініатюра. Вітраж в архітектурному образі храму: ідея нематеріальної суті світу. Розвиток віражного мистецтва в добу готики. Кольорові характеристики. Техніка скляного набору та поєднання його з живописними прийомами. Вітражі Сент Шапель, соборів Шартра, Анжера, Буржа.

Визначні майстри французької мініатюри XV ст. Брати Лімб ург та їх “Розкішний часослов герцога Беррійського”.

Готика Німеччини. Вплив французького готичного мистецтва. Експресивно-монументальні форми німецької готики. Собори у Фрейбурзі та Кельні.

Скульптура. Кількісно скромніша порівняно із французькими соборами, але різноманітніша програма скульптурного декору. Зосередження скульптури у храмовому інтер’єрі. Інтерес до характерного та драматизованого трактування образів.

Скульптура соборів у Бамберзі (“Бамбергський вершник”) та Наумбурзі (рельєфи “Страсті Христа”, статуї марграфів тюрінгентських, “Еккехард і Ута” та ін.)

Мистецтво готики в Нідерландах та Англії. Архітектура Брюгге. Капелла Королівського коледжу у Кембриджі. Собор у Солсбері.

Тема 7.Мистецтво Візантії

Художня культура Візантії – своєрідний “міст” між античністю і середньовіччям, між Сходом і заходом. Її основні джерела: художня спадщина античного класицизму (втілення її канонів у статуї імператора із Барлетти), величаве і помпезне офіційне Імператорське мистецтво Риму(втілення його рис у фресках базиліки Санта Марія Маджоре), мистецтво християнської ідеї Равенни (мозаїкі мавзолею Галли Плаци дії, баптистерія православних), країн Малої Азії (церква Сімеона Столпника, базиліка в Кальб-Лузі) і національне своєрідне коптське мистецтво Єгипту. Крім того мистецтво Візантії – суцвіття кращих рис культур націй і народностей, що проживали на її території.

Періодизація мистецтва Візантії. Доба Костянтина Великого і Юстиніана; “Македонський Ренесанс”, доба Комнинів, поствізантія і доба Палеологів.

Соціально-політичний розвиток Візантії, розвиток візантійської культури та мистецтва. Архітектура візантійського храму, її особливості (собори: Св. Софії у Константинополі, Сан Вітале у Равенні, Успенія у Нікеї). Скульптура Візантії, переважність рельєфу та дрібної пластики. Людина і всесвіт у візантійській мозаїці, своєрідність її художньої мови (Мозаїки монастирів Хоіос Лукас, Дафні, Хора). Візантійський іконопис: духовність людини, відчуття світу як вічно трагічного (Ікони “Св. Пантелеймон”, “Володимирська Богоматір”, “Дванадцять апостолів”). Ужиткове мистецтво (перегородчаста емаль, ювелірна справа, різьблення на слоновій кістці, ткацтво і склоробство).

Визначна роль у раньовізантійському мистецтві архітектури монастирських ансамблів і храмів базилікаського і центрично-купольного типів (храм Сент-Апполінаре в Равенні, храм Сент-Вітале в Равенні, храм Софії Константинопольській). Втілення у них відчуття розмаїтості, складності і величі божого світотворення.

Духовний зміст раньовізантийського живопису: вираження через ілюзію світлового ви проміння емоційного стану особливої духовної умиротвореності. Монументальні жанри – фрески, мозаїки (храмів Константинополя, Равенни). Їх характерні риси: багатство кольорового спектру (елліністичний, імпресіонізм), експресивна графіка ліній, урочисто розмірений ритм, площинний стиль і золотий фон зображення.

Становлення іконографії Святого письма. Перший іконописець – євангеліст Лука.

Життєздатність візантійської традиції і причини її занепаду. Пізне визнання візантійського мистецтва як повноцінного художнього явища у Європі. Вплив візантійського мистецтва на розвиток мистецтва середньовічної Європи, Близького Сходу, Закавказзя, слов’янських народів і Стародавньої Русі.

Тема 8.Мистецтво Київської Русі

Об’єднання численних слов’янських племен у могутню державу – Київську Русь. Виникнення міст, розвиток ремесел. Культурні зв’язки з країнами Заходу і Сходу. Поширення християнства та його вплив на художню культуру. Зв’язки з Візантією, балканськими та іншими країнами.

Київська Русь – один з найважливіших архітектурних центрів Європи. Поєднання в мистецтві давньоруських зодчих візантійської, романської, південнослов’янської традицій з естетичними принципами древніх слов’ян. Формування міста як центру ремісничого виробництва і торгівлі. Храм св. Софії у Києві (XI ст.) як втілення концепції “храму - всесвіту” в давньоруському мистецтві. Елементи архітектурної композиції, що розкривають ідею храму-універсуму, та їх символіка: пірамідальність, багатоглавість, розташування основних об’ємів, співвідношення екстер’єру й інтер’єру та ін. Втілення уявлень про взаємини людини та світобудови у мозаїках і фресках Софії Київської: тематика, розміщення, кольорове вирішення. Відмінність світоглядної моделі всесвіту давньоруського храму від західноєвропейської (готичний собор). Будівництво Десятинної церкви та Успенського собору в Києві. Пам’ятки культової архітектури у Новгороді, Чернігові, Переяславі, Полоцьку. Розвиток книжкової мініатюри.

Художня спадщина Київської Русі в історії російської, української та білоруської культур. Продовження київської художньої традиції в інших осередках культури (Чернігів, Рязань, Смоленськ, Волинь). Мистецтво Владимиро-Суздальського і Новгородського князівств. Храм як літопис часу. Церква Покрова на Нерлі, Дмитріївський собор у Владимирі.

Монголо-татарська навала та її наслідки. Руйнування міст – осередків культури.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.