Творчість М. Караваджо

Академічний напрям. Болонська Академія та її значення як прототипу наступних європейських художніх академій. Відношення академізму до мистецтва Високого Відродження й античності та розвиток їхньої ідеалістичної художньої спадщини. Еклектичність, нормативність і зниження ідейно-пізнавального значення мистецтва як характерні риси академічного

мистецтва.

Творчість Лодовико, Аннібале (1560-1609) і Агостіно Карраччі. Вівтарні картини Лодовіко й Аннібале Карраччі. Розпис галереї палацу Фарнезе та його місце у розвитку монументально-декоративного живопису. Аннібале Карраччі та розвиток ідеалізованого класичного пейзажу.

Школа Карраччі. Доменикіно і його роль у розвитку декоративно-оповідального живопису, його станкові картини. Альбані та характерний для нього тип дрібнофігурних картин на міфологічні сюжети.

Гвідо Рені (1575-1642) та його місце у розвитку академічного мистецтва. Гверчіно, його монументально-декоративні роботи та станкові

картини.

Мікеланджело Мерізі да Караваджо (1573-1610) - глава реалістичного напряму. Демократичні тенденції в його творчості. Уведення побутової тематики і натюрморту. Реалістичне фактування релігійних сюжетів та введення у релігійні картини народних типів.

Сила трагічного реалізму, могутній духовній злет у полотнах Микеланджело Караваджо («Покладання до гробу», «Успіння Марії», «Покликання апостола Матвія», «Зверненн Павла»). Використання улюбленного художником навмисного нагромадження фігур, буяння контрастного різнобарв’я – символізація хаотичності і нескінченності барокової моделі світу.

Рання творчість Караваджо. Пошуки великого реалістичного стилю в його зрілій та пізній творчості. Живописні прийоми Караваджо. Контрастність освітлення як засіб посилення виразності образів. Значення реалістичного живопису Караваджо для італійського мистецтва та мистецтва інших

країн.

Монументально-декоративний живопис римського бароко. Розвиток плафонного живопису. Особливості перспективної побудови, ілюзорність і динамічність. Ланфранко й посилення живописних і динамічних тенденцій у монументальному живописі. П'єтро да Картона та об'єднання живопису і пластичної орнаментації архітектури в єдиний художній комплекс.

Лорепцо Берніні як найбільший художник римського бароко у період його найвищого розквіту. Реалістичні тенденції в його мистецтві. Багатогранність його творчості. Почуттєва конкретність і патетика його образів. Живописні тенденції в скульптурі.

Ранні роботи Берніні. Його церковна скульптура. Монументально-декоративна скульптура - гробниці, фонтани.

Берніні як портретист. Його значення для розвитку західно-європейської скульптури.

Римське мистецтво пізнього бароко. Гаулі та Поццо як головні представники монументально-декоративного живопису цього часу. Класи-цистичио-академічний напрям: Саккі та Маратта.

Розвиток реалістичних плинів поза Римом. Дж. Лейс і Доменіко Фетті. Народні риси в їхній творчості та реалістичне трактування релігійних сюжетів. Зв'язок з венеціанським мистецтвом. Генуезька школа. Бернардо Строцци та його побутові картини. Реалістичне трактування релігійної теми.

Неаполітанська школа та розвиток в ній реалістичних тенденцій. М. Претті. Лука Джордано і його місце у розвитку монументально-декоративного живопису, Сальватор Роза. Розвиток пейзажу і батального живопису; демократичні тенденції в його мистецтві.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.