Творчість Н. Пуссена

Загальна характеристика соціально-економічного та політичного положення Франції у першу половину XVII ст. Посилення абсолютизму.

Архітектура Франції першої половини XVII ст. Складність і суперечливість напрямів в архітектурі цього періоду. Міське житлове будівництво (площі Вогезів і Дофіна в Парижі). Прояв барокових елементів у французькій архітектурі початку XVII ст. Стійкість готичних прийомів і форм у культовому будівництві.

Франсуа Мансар (1598-1666). Його творчість як перша ланка у розвитку французького класицизму XVII ст. Палац у Мезон на Сені під Парижем -найбільша споруда Мансара.

Архітектура Франції другої половини XVII ст. Так називаний стиль Людовіка XIV. Створення архітектурних академій у Парижі та Римі. Теоретичні роботи зодчих (К. Перро, Ф. Блондель). Догматичний підхід до питань архітектурної теорії. Палацеве і парадно-декоративне будівництво як демонстрація значення і сили абсолютистської держави. Значення придворного етикету в організації палацевих споруджень. Перевага парадних приміщень. Строгість побудови основних членувань при великій пишності в розробці, особливо у внутрішній обробці. Замок Во-ле-Віконт. Версальський палацевий ансамбль як найбільш типова пам'ятка французької архітектури кінця XVII ст. Участь у його спорудженні Лево, Ардуена Мансара, Лебрена, Ленотра.

Найбільші майстри архітектури кінця XVII ст. Клод Перро (1613-1683). Розмаїтість і багатогранність його діяльності. Роботи Перро як архітектора. Східний фасад Лувра. Конкурс проектів. Вирішальне значення будівлі Перро у розвитку французької архітектури. Франсуа Блондель (1617-1686). Арка

Сен Дені. Жюль Ардуен Мансар (1648-1708). Його широка практична діяльність. Роботи у Версалі. Собор інвалідів і парадні площі в Парижі (Вандомська площа і площа Перемог) як найбільші роботи Мансара.

Живопис першої половини XVII ст. Складність і суперечливість напрямів цього періоду. Роль фламандських, голландських та італійських впливів і складання національної живописної школи. Роль провінційних художніх шкіл.

Основні риси головних напрямів - придворного монументально-декоративного мистецтва, класицизму та реалістичних течій. Симон Вує, його роль в поширенні у Франції форм італійського бароко і створення придворного монументально-декоративного мистецтва. Школа Симона Вує. Творчість Є. Лесюера.

Реалістичні плини у французькому живописі першої половини XVII ст.

Караваджизм. Творчість Жоржа де Латура. Брати Ленен як найбільші майстри реалістичного побутового живопису. Творчість Антуана, Луї (1598-1648) і Матьє Лежнів та розвиток «селянського» жанру. Розвиток реалізму у французькій графіці першої половини XVII ст.

Класицизм. Основні риси класицизму XVII ст., його прогресивний характер та ідейний зміст. Класична трагедія XVII ст. (Корнель) і раціоналістична філософія Декарта.

Нікола Пуссен (1594-1665 )- основоположник класицизму у живопису Франції XVII ст. Його біографія. Значення античності, твочості Рафаеля, римського академізму і творчості Тиціана у формуванні мистецтва Пуссена. Раціоналізм і емоційно-почуттєве начало у його творчості. Реалістична основа суспільних образів Пуссена. Пошуки розумної гармонії та героїзму в образі людини. Морально-філософський зміст творчості Пуссена та її еволюція. Неприязнь барочного придворного мистецтва. Проблема героїчного пейзажу в творчості Пуссена. Творчий метод Пуссена, його малюнки та погляди на мистецтво.

«Споглядання благочестя і мудрості» в його картинах «Аркадські пастухи», «Танкред і Ермінія», знаходження істинної людської сутност у «спогляданні гармонійної і величної природи» (пейзаж); заклик до самопізнання і духовного самовдосконалення в його портретах.

Клод Лоррен (1600-1682) і проблема класичного пейзажу. Передача світла. Ліризм Клода Лоррена. Його малюнки й офорти. Вплив Клода Лоррена на французьке, голландське й англійське мистецтво.

Царювання Людовіка XIV як кульмінаційний момент у розвитку абсолютизму. Панування офіційно-придворного мистецтва. Версаль як найтиповіший художній комплекс цього мистецтва.

Підстава і реорганізація Академії живопису і скульптури. Централізація і регламентація художнього життя. Доктрина академізму.

Шарль Лебрен (1619-1690) як глава і найбільш яскравий представник офіційного придворного мистецтва. Його керівна роль. Лебрен як майстер монументального декоративного мистецтва. П. Міньяр та його суперництво з Лебреном. Монументально-декоративні роботи і портрети Міньяра. Г. Риго як майстер придворного парадного портрета.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.