МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||
Пит. 5.Постанови Пленуму Верховного Суду України та останови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ як джерела кримінального праваОкремого розгляду при висвітленні питань кваліфікації злочинів потребують постанови Пленуму Верховного Суду України, Постанови ПВСУ були роз'ясненнями, в котрих давалася тлумачення кримінально-правових норм і які орієнтували судову практику на правильне застосування чинного законодавства. Це сприяло усуненню прогалин і недоліків у кримінальному законодавстві. При цьому в постановах ПВСУ йшлося про легітимні повноваження, якими законодавець наділив судові органи - правом видавати певні роз'яснення щодо положень, які не відображені чи нечітко закріплені в кримінально-правових нормах. Набуваючи форми постанов, роз'яснення ПВСУ мали загальний характер і не підміняли законів. Однак, як свідчить судова та слідча практика, іноді саме постанови ПВСУ були тією "істиною в останній інстанції" до яких зверталися дізнавачі, слідчі, прокурори та судді. Не дивлячись на це, в Україні панує романо-германська (континентальна) система права, згідно з якою головним джерелом кримінального законодавства є Кримінальний кодекс України, а не доктрина чи судова практика. сьогодні вони мають лише рекомендаційний характер. Так згідно з п. 4 ч.1 ст. 32 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 р., Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ отримав повноваження, зокрема “надавати методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; надавати спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції”.Ці повноваження Вищий спеціалізований суд України реалізує через Пленум вищого спеціалізованого суду. Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ має такі функції: +“узагальнює з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції практику застосування матеріального і процесуального закону; +заслуховує інформацію про стан правосуддя у відповідній судовій юрисдикції та практику вирішення окремих категорій справ; +за результатами узагальнення судової практики дає роз'яснення рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції”. Тож Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ повинен відповідально підходити до тлумачення кримінально-правових норм та не допускати помилок, які були зроблені ПВСУ, апри можливості їх виправляти в нових власних постановах. При цьому у своїх постановах він повинен роз'яснювати саме суперечні питання кваліфікації злочинів. Слід також звернути увагу й на те, що в деяких положеннях постанов ПВСУ не зовсім точно визначається момент закінчення злочину. Проблема кваліфікації злочинів не втрачає своєї актуальності та складності на сучасному етапі розвитку кримінального права, оскільки й досі існують численні випадки неточної, неправильної, невідповідної кваліфікації з боку органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду. Навіть якщо кваліфікація видається на перший погляд бездоганною, то деякі прорахунки та хиби в ній можуть виявитися в процесі розгляду справ за апеляцією чи у порядку касаційного провадження. Більше того, вдосконалюється КК України, одні його норми скасовуються, інші з'являються. Усе це викликає до життя потребу у відмежуванні (диференціації) норм кримінального законодавства, здійсненні належної кримінально-правової оцінки певних суспільно небезпечних діянь, створенні більш дієвих механізмів і методик кваліфікації злочинів, що сприятиме надійній та всебічній охороні й забезпеченню прав і свобод людини та громадянина в Україні. Переглядів: 600 |
Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google: |
© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове. |
|