Ст.гр. ФЕБ101 Мариненко Руслан

С кожним роком навчання у школі, ми все ближче і ближче наближались до головного фінішу у нашому житті. Кожен боявся помилитися з вибором майбутньої професії і чим менше часу залишалося до випуску, тим більше ми вагалися. Мої батьки давали мені повне право обирати самій, як майбутню спеціальність, так і майбутній інститут. С самого дитинства я мала потяг до такої науки, як математика. Мені завжди було неймовірно цікаво розв'язувати задачі та вирішувати складні формули.

Адже я пам'ятаю свій перший урок економіки, мені подобалось те, що ця наука перепліталася з математикою, але вона була зовсім інша. Нас навчали речам, які зустрічались нам в житті. Чим більше я поринала в цю науку, тим більше я не хотіла прощатися з нею після школи. Це був перший потяг, це був перший крок до вибору майбутньої професії.

Коли я повідомила батьків про мій вибір, вони не були проти. Але була одна умова, я повинна була сама поступити на бюджет. Моя мама сказала: "Якщо ти хочеш сама робити вибір, то ми тобі нічим допомагати не будемо". Ці слова дали мені другий поштовх для вступу у ВУЗ.

Час все плинув, а я розуміла, що так і не вибрала вищий навчальний заклад для вступу. Я багато переглядала списки різних ВУЗів та обрала для себе два, які на мою думки були найкращі для мене. Це Одеська Національна Академія Харчових Технологій та Одеський Національний Економічний університет. Наступним кроком я хотіла відвідати кожен із них. Я дізналася дати дня відкритих дверей і ціленаправлено рушила у ВУЗи. Як виявилося, першим і останім ВУЗом, який я відвідала була Харчова Академія. Тому що в Економічному університеті дата була невдалою і в мене не вийшло прийти.

Перше враження від Академії було чудове. Прекрасна будівля с чудовими колонами, привітні люди, які направляють тебе в зал, де відбувається знайомство з деканами, дуже цікава програма, між пізнавальною інформацією виступи зірок Академії. Я вийшла з Академії в радісному гуморі, в мене був чудовий настрій. Приїхавши додому, я вже хотіла навчатися саме у там, мені дуже все сподобалось. Ваги між двома ВУЗами перехилилися на бік Академії. І я подала оригінали документів саме туди.

Я пам'ятаю ранок, коли я дізналася, що потрапила у п'ятірку найкращих. Я потрапила на бюджет туди, куди мріяла останні півроку. Я це зробила, за моїми плечами був головніший крок у моєму житті, а попереду цікавий шлях по драбині успіху, який я буду долати разом із Академією. Також я пам'ятаю блискучі очі своєї матусі. Нарешті я побачила гордість за мене, це відчуття задоволення, це просто неймовірний момент, який залишиться в моїй пам'яті назавжди. У мене в голові промайнула думка: "Мрії збуваються!"

Ось і день першого дзвоника. Святкова лінійка, символи Харчової Академії, багато задоволених обличь. Тепер ми всі студенти найкращої Академії у світі, нове життя, багато нових знайомих, нові вчителі. Для мене все було нове і мені це подобалось…

Пройшло не так багато часу, але ми стали вже як одна сім'я. Ми бачимо один одного майже кожен день, спілкуємось, снідаємо, обідаємо разом, допомогаєм тим, кому потрібно, переймаємося за різні проблеми гуртом. Лекція кожного вчителя для мене, як нова країна зі своєю особистою історією.

Я іноді ловлю себе на думці, що я навіть не сумую за школою. Попереду мене чекає цікавий шлях, який я тепер пройду з новими друзями та моєю улюбленою Одеською Національною Академією Харчових Технологій.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.036 сек.