Олігополія

В економічній літературі вирізняють тини ринкової структури з невисоким рівнем конкуренції — олігополію та олігопсонію

Олігополія - це структура ринку, на якому панує декілька великих фірм-виробників. Коли кажуть "велика трійка", "велика четвірка" чи "велика шістка", то мова йде саме про олігополію.

Олігопсонія - це структура ринку, на якому панує декілька великих покупців.

Є багато причин, що ведуть до олігополії. Вона насамперед виникає внаслідок існування бар'єрів, які перешкоджають проникненню нових фірм на ринок.

Одним із таких бар'єрів е висока вартість входження на ринок. Так, в автомобільній промисловості величина необхідного для цього капіталу сягає мільярдів гривень.

Другий бар'єр існує у вигляді патентного законодавства У багатьох технологічно передових галузях, наприклад в алюмінієвій, хімічній промисловості, електроніці, продукція захищена патентами. Для входження на такий ринок конкуренти повинні заплатити власникам патенту за право використовувати цю технологію у своєму виробництві або розробити нову технологію.

За олігополії цінова конкуренція малоефективна. Компаніям відомо, що коли вони знизять ціни, конкуренти вчинять так само. І зростання обсягу продажу не компенсуватиме повальне зниження цін, що призведе до скорочення виторгу.

Визначаючи цінову політику, фірми за олігополії інколи орієнтуються на лідерство у цінахЛідерство у цінах означає таку практику, коли провідна фірма галузі встановлює ціну, а решта фірм дотримується її.

Щоб одержати високі прибутки, дві чи кілька великих фірм можуть змовлятися щодо запровадження фіксованих цін або визначення частки ринку. Законодавство більшості країн вважає таку практику незаконною.

Якщо на ринку представлені фірми, які виробляють однорідний продукт (сталь, цемент, мідь тощо), то галузевий ринок називають чисто олігопольним. Якщо ж фірми виготовляють диференційований продукт - автомобілі, одяг, взуття, телевізори, - то галузевий ринок називаютьдиференційовано олігопольним

Фірми в олігопольній галузі усвідомлюють свою взаємозалежність. Чим менша кількість фірм в олігопольній галузі, тим більше уваги вони приділяють одна одній під час формування цін.

Наприклад, в олігопольній галузі функціонують три фірми - А, В і С, кожна з яких виробляє третину продукції. Якщо фірма А знизить ціну і частка її ринку збільшиться, це несприятливо вплине на становище фірм В і С. Останні будуть змушені знизити свої ціни до рівня цін фірми А або продавати свої продукти навіть за нижчими цінами, оголосивши "війну цін" фірмі А. Тому кожна фірма на олігопольному ринку мусить прогнозувати реакцію своїх конкурентів на зміну ціни продукту.

Встановлюючи ціни, олігополіст ураховує витрати виробництва, попит і реакцію конкурентів.

Ціни за олігополії негнучкі, "жорсткі". Вони змінюються значно рідше, ніж за умов досконалої конкуренції, монополістичної конкуренції та чистої монополії. В олігополістів є стимули до узгодження дій або таємної угоди.

В економічній науці існують дві точки зору на економічні наслідки олігополії.

Традиційна розглядає олігополію як небажану структуру ринку, яка обмежує обсяг виробництва та підвищує ціни.

Згідно з протилежним поглядом, великі олігопольні фірми з ринковою владою необхідні для забезпечення науково-технічного прогресу. Сучасна науково-дослідна діяльність із розроблення нових продуктів і виробничих технологій потребує величезних коштів. Їх можуть мобілізувати лише великі олігопольні фірми, які забезпечують продукцію кращої якості, нижчі ціни, більші обсяги виробництва і зайнятість порівняно з вищим ступенем конкурентності галузі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.