Населення при надзвичайних ситуаціях.

Планування медико-санітарного забезпечення населення за умов надзвичайної ситуації здійснюється як центральному, так і на територіальному рівнях.

Ефективне планування медико-санітарного забезпечення населення за умов надзвичайної ситуації можливе при досконалому володінні ситуацією в закладі, регіоні, знанні вимог правових, нормативних та директивних документів.

Складовою медико-санітарного забезпечення населення є лікувально-евакуаційне, а також санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи, заходи з медичного захисту населення та постачання медичного майна, виконання яких покладено на Державну службу медицини катастроф.

Згідно з положенням про Державна служба медицини катастроф передбачено, що вона здійснює свою діяльність за “Планами медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення надзвичайної ситуації ”.

Плани на центральному рівні розробляються МОЗ України, попередньо розглядаються Центральною координаційною комісією і затверджуються Урядом.

На територіальному рівні плани розробляються МОЗ АРК, управліннями охорони здоров’я обласних (міських) державних адміністрацій, розглядаються територіальними координаційними комісіями і затверджуються відповідно урядом АРК та обласними (міськими) державними адміністраціями.

Основною метою планування є аналіз реального стану всіх ланок системи охорони здоров’я адміністративної території та їх готовність до функціонування в умовах надзвичайної ситуації, стан ліжкового фонду лікувально-профілактичних закладів, можливість його перепрофілювання та розгортання додаткових ліжок, матеріально-технічний стан медичних закладів та створених на їх базі медичних формувань Державної служби медицини катастроф, наявність резерву медичного, санітарно-гігієнічного та спеціального майна.

Основою для планування лікувально-евакуаційних заходів є прогнозовані розміри і структура санітарних втрат, які в свою чергу визначаються:

· своєчасністю оповіщення населення;

· характером уражаючих факторів;

· наявністю і можливістю використання засобів індивідуального і колективного медичного захисту;

· оперативністю і адекватністю реагування аварійно-рятувальних формувань;

· інформацією про санітарно-епідемічний стан у осередку прогнозованої надзвичайної ситуації.

Підставою для організації розробки Плану є наказ МОЗ України та затверджене останнім Завдання на планування.

Останнє визначає мінімум вимог, обов’язкових для виконання при плануванні, а саме:

· прогноз медико-тактичної обстановки в межах адміністративної території;

· основні завдання медико-санітарного забезпечення населення, що витікають із прогнозованої обстановки;

· склад і чисельність медичних формувань Державної служби медицини катастроф, кількість і профіль ліжко-місць на центральному і територіальному рівні;

· терміни приведення у готовність медичних формувань і ліжкової мережі для прийому постраждалих;

· порядок постачання медичних формувань медичним майном;

· склад, терміни приведення у готовність сил і засобів, що виділяються різними міністерствами та відомствами;

· розташування пунктів управління з ліквідації медико-санітарних наслідків і порядок надання повідомлень.

Після отримання наказу МОЗ та завдання на планування територіальні центри екстреної медичної допомоги готують проект наказу органу управління охороною здоров’я адміністративної території. Затверджуються відповідні завдання закладам Державної служби медицини катастроф на планування заходів з медико-санітарного забезпечення, проводяться відповідні розрахунки і визначається кількість і профіль формувань та додаткового ліжко - фонду Державної служби медицини катастроф.

З метою єдиного розуміння і послідовності проведення плануючих заходів стосовно медико-санітарного забезпечення населення плануючі документи повинні відповідати наступним вимогам:

· мати сучасний погляд на організацію і тактику Державної служби медицини катастроф;

· відтворювати реальне положення стану сил і засобів, органів управління відповідного рівня Державної служби медицини катастроф;

· бути доступними розумінню і аналізу без додаткових розрахунків.

Планування заходів щодо медичного забезпечення населення за умов надзвичайної ситуації здійснюється на п’яти рівнях.

План першого рівня розробляється фахівцями медичного закладу, узгоджується з органами управління охорони здоров’я і затверджується керівником закладу Державної служби медицини катастроф.

Плани другого і третього рівнів розробляються органами управління охороною здоров’я району (міста), погоджуються з органом управління вищого рівня і затверджуються начальниками управлінь (відділів) охорони здоров’я адміністративного району або міста.

Плани четвертого рівня складають в МОЗ АРК, обласних (міських) управліннях охорони здоров’я, погоджуються в територіальних координаційних комісіях Державної служби медицини катастроф і затверджуються керівниками відповідних адміністрацій.

План п’ятого рівня розробляється МОЗ України, узгоджується на засіданні Центральної координаційної комісії Державної служби медицини катастроф і затверджується Урядом України.

План медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій має включати такі основні розділи:

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.