Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Поріг рентабельності

Оцінювання запасу фінансової стійкості

Аналіз відносних показників фінансової стійкості

Після аналізу абсолютних показників фінансової стійкості розраховують відносні коефіцієнти,завдяки чому можна побачити співвідношення коштів підприємства за різними джерелами, структуру капіталу.

До основних відносних показників фінансової стійкості

належать:

— коефіцієнт фінансової незалежності (автономії);

— коефіцієнт фінансової залежності;

— коефіцієнт фінансового ризику;

— коефіцієнт маневреності власного капіталу;

— коефіцієнт покриття відсотків;

— коефіцієнт покриття запасів.

Усі названі показники, крім коефіцієнту покриття запасів,

розглядалися в темі 4.

Коефіцієнт покриття запасів(КПЗ) розраховують відношенням робочого капіталу до суми запасів:

Кпз =Робочий капітал =Ф.1 р.260 +р.270 * -p.620 -р.630 * *

Запаси Ф.1 р.100 +... +р.140

де * — враховується та частка витрат майбутніх періодів, яка буде використана впродовж 12 місяців з дати балансу;

** — враховується та частка доходів майбутніх періодів, яка буде погашена впродовж 12 місяців з дати балансу.

Цей коефіцієнт показує, наскільки запаси забезпеченні (покриті) робочим капіталом. Рекомендоване значення більше 0,6—0,8.

На розмір відносних показників фінансової стійкості впливає багато факторів: галузева належність підприємства, принципи кредитування, структура пасиву, репутація підприємства тощо. Тому для характеристики значень цих коефіцієнтів потрібно зіставляти їх у часі за групами споріднених підприємств.

Але для підприємств будь-яких типів виконують таке правило: кредитори віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу, а власники підприємства віддають перевагу розумному зростанню в динаміці частки позикових коштів.

В умовах самофінансування найважливішою економічною проблемою є визначення запасу фінансової стійкості підприємства.

Запас фінансової стійкості(Stock of Financial Stability) характеризує рівень захищеності основної діяльності, який є в підприємства на даний момент і яким можна скористатися на випадок форс-мажорних обставин. Одночасно запас фінансової стійкості визначає захищеність кредиторів та постачальників від можливої несплати коштів за розрахунками.

Запас фінансової стійкості характеризують:

— поріг рентабельності;

— зона безпеки;

— показники операційного, фінансового, операційно-фінансового левериджу.

Визначення порогу рентабельності називають ще аналізом взаємозв’язків витрати — обсяг — прибуток. Основним показником є точка беззбитковості (критичний обсяг реалізації, поріг рентабельності).

При аналізі запасу фінансової стійкості доцільно використовувати західну абревіатуру, яка досить міцно узвичаєна у вітчизняному фінансовому аналізі і є найбільш уживаною.

Точка беззбитковості(Break-even Sales) характеризує обсяг реалізації, при якому доходи підприємства дорівнюють його витратам, а прибуток, як і збиток, дорівнює нулю.

Щоб визначити точку беззбитковості, сукупні витрати підприємства поділяють на змінні витрати та постійні.

Змінні витрати(VC) (Variable Costs) змінюються прямо пропорційно до змін обсягу виробництва.

Постійні витрати(FC) (Fixed Costs) залишаються незмінними при змінні обсягу виробництва.

Цікавим парадоксом є те, що змінні витрати є постійними в структурі собівартості одиниці продукції, незалежно від обсягу її випуску. З іншого боку, за умови збільшення обсягів виробництва спостерігаємо скорочення постійних витрат на одиницю.

На практиці трапляється дуже мало статей витрат, котрі дійсно можна віднести до суто постійних, або, навпаки, суто змінних. Однак для більшої яскравості аналізу слід вдатися до деяких спрощень. До змінних витрат слід відносити витрати на сировину та заробітну плату (Ф. 2, р. 040); до постійних витрат — адміністративні витрати; витрати на збут. (Ф. 2, р. 070, р. 080).

Розрахунок точки беззбитковості здійснюють у натуральних та грошових одиницях.

Оскільки робиться припущення, що прибуток у точці беззбитковості дорівнює нулю, то можна записати:

ЕВІТ = TR – VC – FC = Q Ч P + AVC Ч Q – FC = 0,

де EBIT — прибуток до сплати відсотків та податків (Earning Before Interest and Taxes); визначається як різниця між прибутком до оподаткування (Ф.2 р.170) та витратами на сплату відсотків (Ф.2 р.140);

TR — виручка (чистий дохід) (Ф. 2 р. 035);

Q — обсяг реалізації.

Звідси точка беззбитковості в натуральних одиницях

( Qб ) розраховується за формулою

де P — ціна продукції;

Q б = FC/(P - AVC)

AVC — середні змінні витрати.

Якщо ліву і праву частини рівняння (1) помножити на ціну,

то визначимо точку беззбитковості в грошовому вимірі:

TR б =FC/(P - AVC)/P

У знаменнику різниця між ціною та середніми змінними витратами — це маржинальний прибуток на одиницю.

Маржинальний прибуток(Contribution Margin) — це різниця між виручкою та змінними витратами (або на весь обсяг, або на одиницю продукції).

Термін «маржинальний прибуток» не є ідеальним перекладом англійського «contribution margin», але він найбільш уживаний.

Маржинальний прибуток на весь обсяг (CM) визначають за

формулою

CM = TR – VC.

Маржинальний прибуток на одиницю продукції (cm) — це різниця між ціною та середніми змінними витратами:

cm = P – AVC.

Можна записати, що:

TR = FC + VC + EBIT .

Звідси TR – VC = EBIT + FC,

тобто CM = EBIT + FC.

Маржинальний прибуток являє собою суму постійних ви- трат та прибутку до сплати відсотків та податків. Тому його називають ще вкладом в покриття постійних витрат, оскільки прибутковість забезпечується при перевищенні маржинально- го прибутку суми постійних витрат, тобто:

CM > FC.

Таким чином, маржинальний прибуток можна розрахувати двома способами:

СМ = TR – VC

СМ = ЕВІТ + FC.

Оскільки CM = EBIT + FC, то в разі FC → 0 ЕВІТ → CM.

Якщо обсяги виробництва зростають, то фіксовані витрати

за визначенням не змінюються, тоді:

Q, DFC =0 ⇒ DEBIT =DCM .

Тобто при зміні обсягів виробництва прибуток до виплати податків та відсотків змінюється на таку саму величину, що й маржинальний прибуток.

Коефіцієнт маржинального прибутку (К СМ ) показує частку маржинального прибутку в чистому доході. Розраховується:

Ксм=CM=TR - VC=1 -VC,

TR TR TR

або на одиницю продукції ( К cm ):

К cm =P - AVC =1 -AVC/P .

З цього точку беззбитковості в грошовому вимірі (TR б ) можна розрахувати так:

TR б = FC = FC = 1- FC

1 - AVC/p (P - AVC)/P K cm

Чим вищий поріг рентабельності, тим складніше його перевищити. З низькою межею рентабельності легше переносити зменшення попиту, відмовитись від завищеної ціни реалізації.

Зниження межі рентабельності можна досягти збільшивши маржинальний прибуток або скоротивши постійні витрати.

Отже, ідеальними умовами для підприємства є поєднання низьких постійних витрат з високим маржинальний прибутком. Необхідно знаходити вдалий компроміс між постійними та змінними витратами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПОКАЗНИКИ ЗА ТИПАМИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ	\|	Аналіз зони безпеки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.