Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Діяльність КВКП з прогресивного розвитку міжнародного космічного права

12 грудня 1959 року ГА ООН ухвалила резолюцію 1472 (ХІV) «Міжнародне співробітництво в галузі мирного використання космічного простору», що передбачало утворення в структурі ООН Комітету з використання космічного простору в мирних цілях (КВКП) у складі 24 держав-членів (Австралія, Австрія, Албанія, Аргентина, Бельгія, Болгарія, Бразилія, Велика Британія, Єгипет, Індія, Іран, Італія, Канада, Ліван, Мексика, Польща, Румунія, СРСР, США, Угорщина, Франція, Чехословаччина, Швеція, Японія) як постійного органу ООН.

І все ж протиріччя в позиціях СРСР і США з проблемних питань космічної діяльності не дозволили негайно налагодити рівноправне співробітництво країн Заходу та Сходу, і, зокрема, щодо договірного закріплення принципів космічної діяльності як основи міжнародно-правового регулювання взаємовідносин держав в процесі космічної діяльності.

Знадобилося два роки, щоб знайти компромісні рішення, і на 16-й сесії, приймаючи резолюцію 1721, ГА ООН не тільки сформулювала перші три принципи космічної діяльності, але й розширила склад КВКП до 28 членів (ввійшли додатково Гана, Монголія, Сьєрра-Леоне та Чад) і визначила основну компетенцію КВКП:

підтримка щільних стосунків із урядовими та неурядовими організаціями в сфері космосу;

та ін.

 

Вперше Комітет ООН з космосубуло скликано в березні 1962 року на виконання резолюції ГА ООН 1721. Враховуючи положення мандату ГА ООН 1959 року щодо вивчення як науково-технічних, так і юридичних проблем космічної діяльності та визнавши суттєві відмінності в проблематиці цих двох напрямів діяльності, КВКП утворив свої Науково-технічний та Юридичний підкомітети повного складу. Крім цього, Управління з питань космічного простору відіграє роль секретаріату для КВКП і його підкомітетів. Окрім Управління з питань космічного простору в роботі КВКП і його підкомітетів регулярно приймають участь інші служби Секретаріату та організації системи ООН, що мають відношення до питань космічної діяльності.

Перші сесії підкомітетів КВКП, скликані того ж 1960 року, пройшли з різними наслідками. Якщо перша досягла досить значного ступеня узгодженості принципів обміну інформацією щодо національних космічних програм, технічною інформацією, що становить інтерес для країн, які розпочинають космічну діяльність, та прийняла звернення до офіційних кіл держав світу підтримувати відповідну діяльність міжнародної наукової громадськості, а також до ООН, стосовно передачі міжнародних екваторіальних полігонів під юрисдикцію ООН, то сесія Юридичного підкомітету не змогла досягти консенсусу навіть у визначенні пріоритетності в розробці основних принципів космічної діяльності та послідовності прийняття універсальних міжнародних договорів, що встановлювали б основні засади цієї діяльності.

Цього ж року ГА ООН, ухваливши чергову резолюцію щодо розвитку співробітництва держав у космічній галузі, зазначила, що КВКП так і не сформував своє ставлення щодо правових проблем, пов’язаних з діяльністю в сфері мирного використання космічного простору, а також рекомендувала КВКП продовжити зусилля з дослідження проблем міжнародного співробітництва в космічній галузі, закликала держави-члени ООН до співпраці в створенні та подальшій розбудові міжнародного космічного права.

З 1959 року, коли КВКП налічував 24 держави-члена, цей спеціальний орган ООН станом на початок 2007 року значно «виріс»: Австралія, Австрія, Албанія, Алжир, Аргентина, Бельгія, Бенін, Болгарія, Бразилія, Буркіна-Фасо, Велика Британія, Венесуела, В’єтнам, Греція, Еквадор, Єгипет, Індія, Індонезія, Ірак, Іран, Іспанія, Італія, Казахстан, Камерун, Канада, Кенія, Китай, Колумбія, Куба, Ліван, Малайзія, Марокко, Мексика, Монголія, Нігер, Нігерія, Нідерланди, Нікарагуа, Німеччина, Пакистан, Перу, Південна Африка, Польща, Португалія, Республіка Корея, Російська Федерація, Румунія, Саудівська Аравія, Сирійська Арабська Республіка, Сенегал, Словаччина, Сполучені Штати Америки, Судан, Сьєрра-Леоне, Туреччина, Угорщина, Україна, Уругвай, Філіппіни, Франція, Чад, Чеська Республіка, Чилі, Швеція, Японія.

Низка міжнародних організацій, включаючи міжурядові та неурядові організації, мають сьогодні статус спостерігачів в КВКП та його підкомітетах (в дужках наведено рік набуття цього статусу організацією): КОСПАР (1961), ЄКА (1975), МАФ (1976), ІНТЕЛСАТ (1985), ІНТЕРСупутник (1985), ІНМАРСАТ (1986), АМП (1990), МОФДЗ (1990), МАА (1995), МАС (1995), МКУ (1997).

КВКП та два його підкомітети регулярно проводять свої сесії для обговорення науково-технічних питань співробітництва держав з дослідження та використання космічного простору та актуальних проблем міжнародного космічного права, які їм пропонує ГА ООН; розгляду наданих їм державами-членами або міжнародними організаціями доповідей та робочих документів з проблемних питань космічної діяльності, заслуховування звітів, підготовлених робочими органами Секретаріату ООН.

КВКП та два його підкомітети, що будують свою роботу на засадах консенсусу, після опрацювання нагальних проблем подають свої пропозиції ГА ООН. Звітна інформація про роботу КВКП і його підкомітетів міститься в щорічних доповідях, причому звіти підкомітетів надсилаються для обговорення на сесії КВКП того ж року і потім вже загальний звіт КВКП з рекомендаціями виноситься на розгляд поточної сесії ГА ООН.

Проведено 51 сесію КВКП (1961‑2008 рр.), на яких розглянуто широке коло питань практичного застосування космічної техніки (за пропозиціями Науково-технічного підкомітету), а також актуальні проблеми правового регулювання діяльності держав з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях (за поданням Юридичного підкомітету) і надано рекомендації ГА ООН щодо подальшої стратегії мирного використання космічного простору:

- збереження космічного простору для його використання в мирних цілях;

- розповсюдження інформації про хід космічних досліджень і розвиток космічних технологій в світі;

- розробка і здійснення заходів відносно практичного застосування космічної техніки;

- розширення міжнародного співробітництва в сфері космічної діяльності;

- рекомендації з впровадження в практику основних принципів і норм міжнародного космічного права.

Проблеми, які є постійно в полі зору КВКП: забезпечення постійного зв’язку з урядовими і неурядовими організаціями, що опікуються питаннями дослідження та використання космічного простору в мирних цілях; здійснення обміну інформацією про космічну діяльність, яка може бути представлена урядами на добровільній основі; вивчення, розробка і здійснення заходів з міжнародного співробітництва в космічній сфері, а також розгляд правових проблем, які виникають в ході космічної діяльності.

На порядку денного щорічних сесій Науково-технічного підкомітету КВКП (проведено 45 сесій у 1962‑2008 рр.) є широке коло проблем практичного застосування космічної техніки і рекомендації сесіям КВКП стосовно перспектив розвитку цієї техніки з метою прискорення соціально-економічного розвитку країн світу, а також шляхів поглиблення міжнародного співробітництва у сфері космічної науки і техніки:

- здобутки та проблеми взаємовигідного обміну інформацією між державами-членами з широкого кола питань практичного застосування космічної техніки;

- можливості розширення співробітництва держав у сфері космічної науки і техніки;

- вдосконалення засобів і методів метеорології;

- використання в інтересах людини моніторингу довкілля;

- дистанційного зондування природних ресурсів Землі та Світового океану;

- розвитку сучасних засобів і технологій космічного зв’язку і радіо- та телемовлення;

- використання ядерної енергетики в космосі;

- вдосконалення космічних транспортних систем;

- всебічного розвитку біологічних наук і космічної медицини;

- практичного застосування матеріалів і біопрепаратів, отриманих в умовах мікрогравітації;

- дослідження планет і астрономії;

- космічної навігації і пошуково-рятувальних операцій;

- розвитку новітніх технологій та побічних вигод освоєних космічних технологій;

- підготовки кадрів.

В центрі уваги щорічних сесій Юридичного підкомітету КВКП — розгляд актуальних правових проблем космічної діяльності, теоретична розробка норм і принципів МКП та надання рекомендацій щодо впровадження цих норм і принципів в практику космічної діяльності держав світової спільноти.

Підкомітетом проведено 47 щорічних сесій (1962-2008 рр.). Найбільш значними досягненнями в роботі підкомітету були теоретичні дослідження та розробка основоположних норм і принципів міжнародного космічного права, а також міжнародних угод у сфері космічної діяльності, в яких ці норми та принципи знайшли своє відображення: Договір про космос 1967 р., Угода про рятування 1968 р., Конвенція про відповідальність 1972 р., Конвенція про реєстрацію 1975 р., Угода про Місяць 1979 р., зводи Принципів космічної діяльності (1993-1996 рр.) та інш.

Управління з питань космічного простору (до 1992 року – Відділ) було спочатку засновано як групу експертів Секретаріату ООН для обслуговування Спеціального комітету з використання космічного простору в мирних цілях у 1958 році. Згодом група стає підрозділом Департаменту з політичних питань і справ Ради Безпеки (1962 р.), Відділом цього Департаменту (1968 р.) і, нарешті, Управлінням з питань космічного простору (1992 р.).

Управління здійснює секретарське обслуговування КВКП, його підкомітетів і робочих груп, готує дослідження і розповсюджує доповіді та публікації з питань міжнародної космічної діяльності.

До складу Управління входять дві секції: Секція з обслуговування КВКП і досліджень та Секція з використання космічної техніки. Управління також несе відповідальність за здійснення Програми ООН з використання космічної техніки.

Починаючи з кінця 60-х років з активізацією процесу впровадження в життя досягнень практичної космонавтики Управління відіграє все більш суттєву роль у здійсненні рішень КВКП та його допоміжних органів стосовно сприяння міжнародному співробітництву в сфері використання космічної техніки для економічного та соціального розвитку.

Наразі подвійне завдання Управління полягає в сприянні проведенню міждержавних дискусій в КВКП і його двох підкомітетах з актуальних питань розповсюдження космічних технологій з метою сталого розвитку, надання інформації та консультацій державам-членам, міжнародним організаціям та іншим органам системи ООН.

З 1968 року, коли було проведено Першу Конференцію ООН з дослідження та мирного використання космічного простору, Управління почало реалізовувати програми розповсюдження інформації та підготовки кадрів в космічній галузі.

Відповідно до рекомендацій Конференції та пропозицій КВКП Генеральний секретар ООН призначає до складу Управління Експерта ООН з використання космічної техніки, одним з перших завдань якого було обгрунтувати необхідність термінового прийняття Програми ООН з використання космічної техніки.

Спочатку Програму було орієнтовано виключно на ознайомлення органів, що формують політику, і зацікавлених урядових установ з принципами космічної діяльності та використання космічної техніки, на сприяння реалізації програм навчання та професійної підготовки, які б дозволили посадовим особам з країн, що розвиваються, набути необхідного практичного досвіду з використання цієї техніки. Але навіть ця скромна за обсягом просвітня робота значно прискорила, з однієї сторони, формування сучасного ринку космічних послуг, і, з другої, встановлення цивілізованих правовідносин між суб’єктами цього ринку.

Підготовлені в рамках Програми фахівці роблять значний внесок у впровадження космічних технологій у різні галузі своїх країн; вони виступають як користувачі інформації з борту КА в її різноманітному використанні, у тому числі з комерційною метою; приймають активну участь у здійсненні національних програм застосування космічної техніки та підготовки кадрів; організують роботу національних і регіональних центрів дешифрування даних і станцій прийому інформації з космосу, а також сприяють поширенню правових знань в космічній галузі.

У 1983 році, враховуючи рішення ЮНІСПЕЙС-82, Експерт ООН з використання космічної техніки, підготував керівні принципи щодо впровадження цих рішень в життя: «Впровадження в оперативних програмах рекомендацій Другої Конференції ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях (ЮНІСПЕЙС-82)».

Платформа Організації Об’єднаних Націй з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та екстреного реагування (СПАЙДЕР-ООН)є програмою ООН з накопичення та передачі інформації для сприяння попередженню і ліквідації надзвичайних ситуацій та координації діяльності спеціалізованих міжнародних організацій, відповідальних за впровадження космічних технологій в цій сфері, а також створення потенціалу та укріплення інституціональної структури, зокрема в країнах, що розвиваються.

Програма ООН з питань довкілля (ЮНЕП), основною метою якої є забезпечення планомірного збирання даних про параметри довкілля для отримання кількісного уявлення про його стан і про природні та антропогенні глобальні й регіональні тенденції щодо критичних параметрів довкілля, використовуючи дистанційне зондування Землі як важливий засіб для системного збирання даних. Накопичення даних про стан довкілля здійснюється в рамках Глобальної системи моніторингу навколишнього природного середовища (ГСМНПС), створеного в співпраці держав-членів ЮНЕП, ФАО, ВООЗ, ВМО, інших установ ООН.

Основні програми ЮНЕП: розробка Інформаційної бази даних про глобальні ресурси (ГРІД), створення Географічної інформаційної системи (ГІС), участь разом з багатьма міжнародними, національними та регіональними організаціями в програмі «Зелений патруль» (використання супутникових даних для міського планування, оцінка якості земель і раціонального землекористування, контроль збезлісення та опустелення, забруднення довкілля різних регіонів Землі, стану водних басейнів та озонового шару Землі), підтримка Міжнародного проекту спостереження за кліматом із використанням ШСЗ. Крім цього, ЮНЕП активно співпрацює з низкою установ ООН і міжнародних організацій, і в першу чергу, з Навчальним і науково-дослідним інститутом ООН (ЮНІТАР) в організації та проведенні курсів і практикумів з підготовки кадрів з питань практичного використання даних ГІС.

Інститут Організації Об’єднаних Націй з дослідження проблем роззброєння (ЮНІДІР)є автономною установою в рамках ООН для проведення досліджень в галузі роззброєння та суміжних проблем, особливо таких, що стосуються міжнародної безпеки. Розпочав свою діяльність у 1980 році на виконання рішення першої спеціальної сесії ГА ООН з питань роззброєння.

Відповідно до свого статуту (затвердженому 1984 р. ГА ООН) ЮНІДІР спрямовує діяльність в таких напрямах:

- забезпечення міжнародного співтовариства якомога повнішою інформацією з питань міжнародної безпеки, гонки озброєнь і роззброєнь в усіх галузях, для того щоб шляхом переговорів сприяти забезпеченню більшої безпеки усіх держав і соціальному та економічному розвиткові усіх народів;

- сприяти компетентній участі усіх держав в зусиллях з роззброєння;

- сприяти переговорам з роззброєння, що проводяться, та зусиллям із забезпечення більшої міжнародної безпеки на все більш низькому рівні озброєнь шляхом проведення об’єктивних і грунтованих на фактах досліджень та аналізів;

- провадити більш фундаментальні перспективні та довготермінові дослідження в галузі роззброєння з метою забезпечення загального розуміння порушених проблем і сприяти новим ініціативам щодо нових переговорів.

Основні заходи стосуються: прогнозування з точки зору міжнародної безпеки можливих наслідків використання космічних технологій та систем і оцінювання цих наслідків для міжнародного миру і безпечного розвитку всієї цивільної космонавтики; вивчення ролі моніторингу Земля-космос в процесі розробки режиму укріплення довіри з метою підвищення безпеки космічної діяльності та недопущення розгортання озброєнь у космічному просторі; використання супутників подвійного призначення в майбутньому; передача космічних технологій подвійного призначення: конфронтація та співробітництво.

 




Переглядів: 351

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.