Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Проблема ієрархії джерел міжнародного права

Деякі вчені навіть припускають наявність імперативної норми, що закріплює рівноправність договорів і звичаїв у міжнародному праві. Так Г. Найко пише: "Рівна юридична сила договору і звичаю, у свою чергу, може розглядатися як універсальна норма міжнародного права, яка за своїм характером наближається до норм типу jus cogens"

Друга група вчених стверджує, що в міжнародному праві існує ієрархія джерел, і що перевага серед цих джерел має надаватися міжнародному договору. Як приклад можна навести точку зору І. Ширера. Він заявив про існування формальної підстави для переважного застосування міжнародних договорів не лише щодо міжнародно-правових звичаїв, але й щодо інших джерел міжнародного права. Він вважає, що в питанні черговості застосування джерел слід суворо орієнтуватися на послідовність, з якою вони викладені в п. 1 ст. 38 Статуту Міжнародного суду ООН. Таким чином, коли виникає необхідність знайти норму для врегулювання будь-яких конкретних міжнародних відносин, спочатку необхідно її шукати в міжнародних договорах. Якщо вона там не знайдена, пошуки слід продовжити у міжнародному звичаєвому праві. Якщо і в ньому немає - у загальних принципах права, визнаних цивілізованими націями і т.д. до публікацій фахівців (доктрини)

С. Пальчик бачить переваги міжнародного договору над міжнародно-правовим звичаєм у тому, що, по-перше, "у договорі в наш час виражено й закріплено значно більше, ніж у звичаї норм і принципів міжнародного права", і, по-друге, "договір є більш досконалою й зручною для застосування цих правових норм формою волевиявлення держав"

Згідно з думкою Г. Тункіна провідна роль міжнародних договорів у розвитку міжнародного права пояснюється тим, що: а) питома вага договірних норм більша, ніж звичаєвих; б) міжнародний договір - це "явно виражена угода держав"; в) "у сучасний період швидких змін у всіх сферах міжнародного життя договір є особливо підходящим засобом конкретизації, розвитку, зміни або створення нових норм міжнародного права"

У вітчизняній юридичній літературі найбільш розгорнуту і досить типову характеристику переваг міжнародних договорів перед міжнародно-правовими звичаями надав М. Баймуратов. Спочатку він указав на ті загальні причини, з яких міжнародні договори займають основне місце в системі джерел міжнародного права: а) "процес створення договірної норми в хронологічному плані коротший від процесу створення звичаєвих норм. Крім того, воля суб'єктів міжнародного права при створенні договірної норми має більш виражений характер"; б) "процедура укладення, виконання та денонсації договорів детально розроблена й закріплена у кодифікованих міжнародно-правових актах..."; в) "договірна форма надає більше можливостей для узгодження волі суб'єктів, ніж будь-яка інша" М. Черкес вважає "найбільш перспективною і виправданою" позицію, відповідно до якої міжнародно-правовий звичай не може виступати основним джерелом міжнародного права, тому що він "менш динамічний, менш визначений, на відміну від договору"; також слід "враховувати ріст кодифікаційних процесів, що витісняють звичаєві норми"

Третя група юристів-міжнародників, підтримуючи ідею про існування певної ієрархії джерел міжнародного права, виходять з примата міжнародного звичаю над міжнародним договором у цій ієрархії. Виразником такого підходу став відомий італійський вчений Бенедетто Конфорті, який з цього приводу пише про таке: "Звичаєві правила правильно ставляться на перше місце в ієрархії міжнародних норм. Загальні принципи права, властиві всім національним системам, включаються як спеціальна категорія звичаєвих правил. Таким чином, звичай є водночас найвищим джерелом міжнародних норм, а також єдиним джерелом загальних правил. Договори йдуть другими в ієрархії. Їхня обов'язкова сила ґрунтується на звичаєвій нормі pacta sunt servanda, і все їхнє існування регулюється низкою звичаєвих правил, відомих як право договорів"

Однак більшість вчених-юристів взагалі заперечують існування ієрархії джерел в міжнародному праві, оскільки, на їхню думку, з огляду на специфіку міжнародного права в його рамках неможливо на підставі лише формальних критеріїв визначити, яке джерело має пріоритет.

Як пише у цьому зв'язку Нгуен Куок Дінь: "Принцип полягає в тому, що в міжнародному праві немає ієрархії джерел. На противагу … ст. 7 Гаазької конвенції 1907 р., ст. 38 Статуту Міжнародного суду не містить навіть натяку на якусь ієрархію перерахованих джерел"[6, с.63].

Він також наголошує, що не можна проголошувати як загальний постулат, що договір має перевагу перед звичаєм і навпаки. Цю думку підтримує і Міжнародний Суд ООН, який в своєму рішенні у справі Нікарагуа (1986) заявив про те, що "…немає жодних підстав твердження, що якщо звичаєве право складається з норм ідентичних до норм договірного права, тоді останнє "витісняє" попереднє так, що звичаєве право перестає існувати".

У цьому плані ми можемо погодитися з І. І. Лукашуком, який наголошує на тому, що значення має не те, з якого джерела виникла норма міжнародного права, а якого рангу ця норма[3, с.75]. Твердження, що договір має більш високу юридичну силу порівняно зі звичаєм, суперечить концепції імперативних норм (jus cogens), які можуть бути як договірного, так і звичаєвого походження.

Зазначимо, що ця точка зору знаходить широке підтвердження як в доктрині (А. Л. Алексідзе, Л. Н. Шестаков), так і в практиці Міжнародного Суду ООН.

Таким чином, ми можемо зробити кілька висновків щодо питання про ієрархію джерел міжнародного права.

1) основні джерела міжнародного права (насамперед, договір та звичай) є рівноправними і не мають пріоритету один до одного;

2) норми міжнародного права, які містяться в одному джерелі, можуть змінювати норми, що містяться в іншому джерелі. Так, наприклад, у взаємних стосунках певних сторін договірна норма може змінити звичаєву норму, а норма звичаєва може змінити договірну норму;

3) в рамках міжнародного права вищу юридичну силу мають норми jus cogens (імперативні норми);

4) хоча ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН і не встановлює ієрархії джерел міжнародного права, її перелік віддзеркалює лише певну практичну черговість застосування джерел міжнародного права з огляду на ступінь їхньої визначеності.




Переглядів: 1932

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.