Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Стажування та допуск до роботи

План

Тема 5

План

Тема 4

«Організація охорони праці на підприємстві»

1. Система управління ОП (СУОП)

2. Служба ОП підприємства

3. Комісія з питань ОП підприємства

4. Атестація робочих місць за умовами праці

5. Кольори безпеки та знаки безпеки праці

1. Система управління ОП

СУОП – це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, запобігання травматизму та профзахворювань, а також додержання прав працівників, гарантованих законодавством про ОП.

Як і будь-яка система управління, СУОП має об'єкт управління і орган, який здійснює управління.

Об'єктом управління являється діяльність функціональних служб і структурних підрозділів.

Органом управління в цілому по підприємству являється його керівник.

До основних функцій управління ОП належать:

- прогнозування і планування робіт, їх фінансування;

- організація і координація робіт;

- облік стану умов і безпеки праці;

- аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;

- контроль за функціонуванням СУОП;

- стимулювання діяльності з ОП.

Основні завдання управління ОП:

- навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань ОП;

- забезпечення безпеки технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд;

- забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту;

- забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

- організація лікувально-профілактичного та санітарно-побутового обслуговування працівників;

- професійний відбір працівників з окремих професій;

- удосконалення нормативної бази підприємства з питань ОП.

Планування роботи з ОП поділяється на перспективне, поточне та оперативне.

Перспективне охоплює найбільш важливі, трудомісткі й довгострокові за терміном виконання заходи з ОП, виконання яких, як правило, вимагає сумісної роботи кількох підрозділів підприємства. Основна форма перспективного планування робіт з ОП є розробка комплексного плану підприємства (на 3-5 років) щодо покращення стану ОП.

Поточне планування здійснюється у межах календарного року шляхом розробки та включення відповідних заходів до розділу «Охорони праці» колективного договору.

Оперативне – здійснюється за підсумками контролю стану ОП в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому або перевірок органів державного нагляду.

2. Служба охорони праці підприємства

Згідно ЗУ «Про ОП» служба ОП створюється власником на підприємствах незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, профзахворювань і аварій в процесі праці.

Служба ОП підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства. Керівники служби ОП мають право видавати керівникам установ, підприємств, організацій та їх структурних підрозділів обов'язків для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків.

Служба ОП вирішує завдання:

- забезпечення безпеки виробничих процесів, будівель і споруд;

- забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;

- професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань ОП, пропаганди безпечних методів праці;

- вибору оптимальних режимів праці й відпочинку працівників;

- професійного відбору виконавців для визначення видів робіт.

Служба ОП виконує контрольні функції і стежить за:

- дотриманням на виробництві чинного законодавства;

- виконанням приписів органів державного нагляду;

- своєчасним проведенням навчання та інструктажів;

- забезпеченням працюючих ЗІЗ та спецхарчуванням;

- своєчасним проведенням медоглядів;

- виконанням заходів, наказів і розпоряджень з ОП.

Працівники служби ОП мають право:

- відвідати та перевірити будь-яке робоче місце;

- одержати від посадових осіб пояснення щодо питань ОП;

- перевірити стан безпеки праці;

- вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, що не пройшли медогляд, навчання та інструктаж тощо;

- робити подання керівнику підприємства щодо притягнення до відповідальності працівника, винного в порушенні правил безпеки.

3. Комісія з питань ОП

На підприємствах з кількістю 50 і більше працівників, рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань ОП, яка є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника підприємства.

Головне завдання комісії – залучення представників роботодавця та трудового колективу до співробітництва в галузі управління ОП на підприємстві, узгодженого вирішення питань у справі створення безпечних умов праці, зокрема:

- захист законних прав і інтересів працівників з питань ОП;

- підготовка власнику підприємства рекомендацій щодо профілактики виробничого травматизму та профзахворювань;

- опрацювання рекомендацій щодо включення до колективного договору питань з ОП та використання коштів на ОП.

4. Атестація робочих місць за умовами праці

Атестація робочих місць за умовами праці (далі по тексту - атестація) має проводитися на підприємствах, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Фактично під це визначення попадають всі діючі підприємства та організації, бо мало знайдеться місць, де б не було жодного шкідливого фактора.

Головна мета атестації - регулювання відносин між роботодавцем та працівниками щодо реалізації їхніх прав на охорону здоров'я і безпечні умови праці, пільги й компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Результати атестації є основою для вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», інших пільг та компенсацій (таких як - щорічна додаткова відпустка, доплата працівникам за умови праці, скорочена тривалість робочого тижня, видача молока та інших рівноцінних продуктів тощо), а також розроблення і реалізації організаційних, технічних, економічних та соціальних заходів (включаючи і колективний договір) щодо покращання умов трудової діяльності.

Періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років.

Атестація робочих місць полягає у:

виявленні на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин, що їх створюють;
проведенні санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища, важкості та напруженості праці на робочому місці;
комплексній оцінці факторів виробничого середовища щодо відповідності їх характеристик стандартам, санітарним нормам і вимогам нормативно-правових документів;
обґрунтуванні віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими умовами праці;
підтвердженні і встановленні права працівника на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день та інші пільги і компенсації залежно від умов праці;
перевірці правильності застосування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;
вирішенні спірних питань, які можуть виникнути між роботодавцем та працівниками щодо умов праці і оздоровлення.

Організаційне, методичне керівництво і контроль за проведенням всіх етапів атестації на підприємстві здійснює призначена наказом керівника постійно діюча атестаційна комісія. В цю комісію, як правило, можуть входити фахівці служби охорони праці, відділу кадрів, праці і заробітної плати, головні спеціалісти підприємства, медичні працівники органів охорони здоров'я підприємства тощо. На великих підприємствах із цеховою структурою інколи створюються кілька цехових атестаційних комісій.

Приблизний порядок дій комісії з атестації щодо організації атестації включає:

визначення і залучення до проведення атестації та санітарно-гігієнічних досліджень потрібної організації;
виготовлення планів розташування обладнання по кожному підрозділу з урахуванням його експлікації, визначення меж робочих місць (робочих зон) та присвоєння їм відповідного порядкового номера;
складення переліку робочих місць, що підлягають атестації;
визначення обсягу досліджень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та організація цих досліджень;
аналіз, порівняння застосовуваного технологічного процесу, обладнання, сировини і матеріалів із передбаченими в проектах;
виявлення утворення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;
встановлення на основі Класифікатора професій ДК 003:2005 та Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників відповідність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У разі відхилень назва професії (посади) приводиться у відповідність до ДК 003:2005 за фактично виконуваною роботою;
складання Карти умов праці (далі - Карта) на кожне визначене робоче місце або групу аналогічних місць;
складання за результатами атестації загального переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з несприятливими умовами праці;
перегляд діючих і внесення пропозицій керівництву підприємства на встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці;
розробка заходів з покращання умов праці і оздоровлення працівників.

Результати досліджень оформляються протоколами (форма яких затверджена наказом №91 Міністерства охорони здоров'я України від 21.04.1999 р.). У протоколах визначається гігієнічна оцінка умов праці шляхом співставлення фактично встановлених показників із нормативними, а також визначається рівень шкідливості та небезпечності кожного фактора виробничого середовища і процесу за критеріями, що визначені Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердженою МОЗ України від 27.12.2001 р. №528.

На підставі даних протоколів досліджень заповнюється один із основних документів атестації - Карта умов праці. Карта умов праці є узагальнюючим документом результатів атестації, в якій зазначається сумарна кількість шкідливих або небезпечних факторів з кожного рівня відхилення від нормативу; надається гігієнічна оцінка умов праці, що визначає, до якого класу і якого рівня відносяться умови та характер праці на даному робочому місці; оцінюються технічний та організаційний рівні робочого місця; фіксується висновок комісії про віднесення робочого місця до конкретного виду умов праці: з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці; з шкідливими та важкими умовами праці; з шкідливими умовами праці тощо.

На підставі комплексної оцінки умов праці в Карті умов праці зазначаються рекомендації щодо поліпшення умов праці, їх економічне обґрунтування, а також пропозиції щодо встановлення пільг і компенсацій за роботу в шкідливих і небезпечних умовах. Карта умов праці підписується всіма членами атестаційної комісії і з її змістом ознайомлюють працівників, зайнятих на робочому місці.

За результатами атестації складається перелік:

робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;
робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства згідно з ст. 26 Закону України «Про підприємства», і ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, зокрема, на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством, підписує голова комісії за погодженням з профспілковим комітетом. Він затверджується наказом по підприємству. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії і посади яких внесено до переліку. Матеріали атестації робочих місць є документами суворої звітності і зберігаються на підприємстві протягом 50 років.

5. Кольори безпеки та знаки безпеки праці

Колір є одним з важливих факторів, котрі формують сприятливе виробниче оточення. Застосування відповідних кольорів при опорядженні приміщень, фарбування обладнання та оформлення інтер’єрів передбачають створення сприятливого "кольорового клімату" — раціонально підібраного поєднання кольорів.

Властивості кольору використовуються для зниження виробничого травматизму в системі сигнально-запобіжних кольорів.

· Червоний колір використовується як застережний, забороняючий. Цим кольором фарбують протипожежне обладнання, важелі та кнопки негайної зупинки машин та механізмів, внутрішні поверхні або частини котрих є травмонебезпечними (небезпечні зони).

· Жовтий колір означає "увага", "обережно". Його використовують для фарбування обладнання, що рухається, — візків, і, тельферів, підйомників, навантажувачів, електрокарів тощо. Для концентрації уваги фарбування виконують чорними і жовтими і прямими та похилими смугами.

· Зелений колір означає відсутність небезпеки. У цей колір фарбують шафи із засобами першої допомоги, місця знаходження санітарних нош тощо.

· Синій колір с інформативним і використовується для нанесення приписуючих надписів.

Щоб виділити основний колір, для контрасту застосовують білий та чорний кольори. Для попереджувального фарбування трубопроводів застосовують такі кольори: червоний — пара, жовтогарячий — кислота, жовтий — газ, зелений — вода, синій - повітря. Додатково на труби наносять смуги у вигляді кілець червоного кольору — для позначення вибухонебезпечних і вогненебезпечних речовин: жовтого — отруйних газів та рідин; зеленого — безпечних і нейтральних речовин.

Також використовуються знаки безпеки, які поділяються на такі групи:

· Заборонні знаки ( забороняється користуватися відкритим вогнем, забороняється користуватися електронагрівачем);

· Попереджувальні знаки (Обережно! Біологічна небезпека, Обережно! Легкозаймисті речовини);

· Вказівні знаки (вогнегасник, пункт першої медичної допомоги, телефон (вузол зв’язку);

· Інформаційні знаки (при пожежі дзвонити 01, стороннім вхід заборонено);

Література:

1.Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 2002. – 320 с.

2.Кузнецов Ю.М. Охрана труда на АТП. – М.: Транспорт, 1990.- 288 с.

3.Кучерявий В.П. Охорона праці. – Львів: Оріяна-Нова, 2007. – 368 с.

«Навчання з питань охорони праці»

1. Навчання та перевірка знань з питань ОП

2. Вивчення питань охорони праці в закладах освіти

3. Інструктажі з питань ОП

Однією з важливих форм організації роботи по забезпеченню безпечних умов праці є ознайомлення робітників та службовців з правилами по охорони праці. Навчання, інструктування та перевірки знань з питань охорони праці спрямоване на реалізацію в Україні системи безперервного навчання з питань охорони праці, яке проводиться з працівниками в процесі трудової діяльності, а також з учнями, вихованцями та студентами закладів освіти і здійснюється відповідно до Законів України "Про охорону праці", та "Про освіту", "Державної програми навчання та підвищення кваліфікації працівників, населення України з питань охорони праці на 2001-2005 роки” та “Типового положення про навчання з питань охорони праці», вимог державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, наказів керівників підприємств про навчання з питань охорони праці.

Працівники підприємств при прийнятті на роботу і періодично в процесі роботи, а вихованці, учні і студенти під час навчально-виховного процесу повинні проходити навчання і перевірку знань. Відповідальність за організацію і здійснення навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці покладається на керівника підприємства, в структурних підрозділах (цеху, дільниці, лабораторії, майстерні тощо) - на керівників цих підрозділів, а контроль - на службу охорони праці.

Відповідальність за дотримання навчальних планів і програм навчання з питань охорони праці, використання в повному обсязі відведеного для цього навчального часу, якість навчання в закладах освіти працівників, студентів, учнів та вихованців несуть керівники відповідних закладів освіти. Допуск до роботи без навчання, інструктування і перевірки знань з питань охорони праці забороняється. Перевірка знань працівників з питань охорони праці проводиться за тими нормативними актами про охорону праці, додержання яких входить до їх службових обов’язків.

1. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці

Організацію навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників на підприємстві здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким керівником підприємства доручена організація цієї роботи.

Підготовка працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою здійснюється тільки в закладах освіти, які одержали ліцензію Міносвіти та дозвіл Держнаглядохоронпраці на провадження такого навчання. При підготовці працівників для робіт з підвищеною небезпекою дисципліна загального курсу "Охорона праці" вивчається в обсязі не менше 30 годин, а специфічні питання охорони праці, пов’язані з виконанням робіт з підвищеною небезпекою, вивчаються в курсах спеціальних дисциплін і органічно поєднуються з вивченням технології виробництва.

Для решти робіт підготовка, перепідготовка працівників за професіями можуть здійснюватися як в закладах освіти, так і на підприємстві. При цьому дисципліна загального курсу "Охорона праці" вивчається в обсязі не менше 20 годин. Навчальні плани та програми підготовки та перепідготовки працівників повинні передбачати теоретичне і практичне (виробниче) навчання з курсу "Охорона праці".

На підприємствах для перевірки знань працівників з питань охорони праці наказом (розпорядженням) керівника створюються постійно діючі комісії. Головами комісій призначаються заступники керівників підприємств, в службові обов’язки яких входить організація роботи з охорони праці, а в разі потреби створення комісій в окремих структурних підрозділах їх очолюють керівники відповідних підрозділів чи їх заступники. До складу комісій входять спеціалісти служби охорони праці, юридичної, виробничих і технічних служб, представники органів державного нагляду за охороною праці та профспілок. Перед перевіркою знань працівників з питань охорони праці на підприємстві організовуються заняття: лекції, семінари та консультації. Для навчання рекомендується застосування комп’ютерних тренажерів, інших технічних засобів, у разі їх наявності.

Перелік питань для перевірки знань з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва складають члени комісії з перевірки, узгоджує служба охорони праці і затверджує керівник підприємства.

Посадові особи і спеціалісти повинні проходити навчання та перевірку знань з питань охорони праці до початку виконання своїх обов’язків, а також періодично, один раз на три роки, проходять навчання і перевірку знань.

Посадові особи та спеціалісти, в службові обов’язки яких входить безпосереднє виконання робіт підвищеної небезпеки та робіт, що потребують професійного добору, при прийнятті на роботу проходять на підприємстві попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці стосовно конкретних виробничих умов, а надалі - періодичні перевірки знань у строки, встановлені відповідними нормативними актами про охорону праці, але не рідше одного разу на рік. Програми попереднього спеціального навчання розроблюються відповідними службами підприємства з урахуванням конкретних виробничих умов і відповідних їм чинних нормативних актів про охорону праці та затверджуються його керівником. 2. Вивчення питань охорони праці в закладах освіти Вивчення питань охорони праці передбачається у закладах освіти усіх рівнів, у тому числі дошкільними, середніми та позашкільними. Навчальні плани (інші документи, що регламентують перелік навчальних дисциплін, їх обсяги в годинах, види занять та форми контролю знань) повинні передбачати вивчення питань охорони праці. Зміст і обсяги навчання з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності в закладах освіти регламентуються типовими навчальними планами і типовими навчальними програмами або навчальними програмами нормативних дисциплін з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності, які затверджуються Міністерством освіти за узгодженням з Держнаглядохоронпраці. Учні професійно-технічних закладів освіти на базі раніше набутих знань у процесі дошкільної і загальної середньої освіти вивчають дисципліну "Охорона праці". При підготовці працівників за професіями специфічні питання охорони праці для конкретних професій повинні вивчатися в курсах спеціальних та загальнотехнічних дисциплін. При підготовці в ПТЗО працівників за професіями, що застосовуються на роботах з шкідливими, небезпечними і важкими умовами праці, навчання проводиться з урахуванням вимог ДНАОП 0.00-4.24-94 "Положення про навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з важкими роботами і роботами з шкідливими або небезпечними умовами праці". У вищих закладах освіти, незалежно від рівня акредитації, студенти вивчають комплекс нормативних навчальних дисциплін "Безпека життєдіяльності", "Основи охорони праці" та "Охорона праці в галузі", а також окремі питання (розділи) з охорони праці та безпеки життєдіяльності в загальнотехнічних і спеціальних дисциплінах. До початку колективної трудової діяльності (студентські загони, табори праці та відпочинку, виробничі учнівські бригади тощо) учні і студенти в своїх закладах освіти вивчають основи законодавства про працю та відповідні нормативні акти про охорону праці, а за місцем колективної трудової діяльності вони проходять навчання з питань охорони праці згідно з чинним на підприємстві положенням про навчання. 3. Інструктажі з питань охорони праці За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводиться: з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства; зі учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики та ін. Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником: новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство; який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; який буде виконувати нову для нього роботу; відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві, а також з вихованцями, учнями та студентами закладів освіти: на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії, де навчальний процес пов’язаний із застосуванням небезпечних або шкідливих хімічних, фізичних, біологічних факторів, у гуртках, перед уроками трудового навчання, фізкультури, перед спортивними змаганнями, вправами на спортивних знаряддях, перед виконанням кожного навчального завдання, пов’язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо та інше. Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше: на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці; для решти робіт - 1 раз на 6 місяців. Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці: при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці; при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо; при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів. З вихованцями, учнями, студентами - в кабінетах, лабораторіях, майстернях тощо при порушеннях ними вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо. Цільовий інструктаж проводиться з працівниками: при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою; при ліквідації аварії, стихійного лиха; при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження або інші документи, а також з вихованцями, учнями, студентами закладів освіти в разі організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо). 4. Стажування та допуск до роботи Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців пройти стажування протягом 2—15 змін або дублювання протягом не менше ніж шість змін. Працівники, функціональні обов'язки яких пов'язані із забезпеченням безаварійної роботи важливих і складних господарчих потенційно небезпечних об'єктів або з виконанням окремих потенційно небезпечних робіт (теплові та атомні електричні станції, гірничодобувні підприємства, інші подібні об'єкти, порушення технологічних режимів яких являє загрозу для працівників та навколишнього середовища), до початку самостійної роботи повинні проходити дублювання з обов'язковим суміщенням з протиаварійними і протипожежними тренуваннями відповідно до плану ліквідації аварій. Допуск до стажування (дублювання) оформлюється наказом (розпорядженням) по підприємству (структурному підрозділу), в якому визначаються тривалість стажування (дублювання) та вказується прізвище відповідального працівника. Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування (дублювання), а також тривалість стажування (дублювання) визначаються керівником підприємства. Тривалість стажування (дублювання) залежить від стажу і характеру роботи, а також від кваліфікації працівника. Керівнику підприємства надається право своїм наказом (розпорядженням) звільняти від проходження стажування (дублювання) працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше ніж 3 роки або переводиться з одного цеху до іншого, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються. Стажування (дублювання) проводиться на робочих місцях за програмами для конкретної професії, посади, робочого місця, які розробляються на підприємстві і затверджуються керівником підприємства (структурного підрозділу). Під час стажування працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачаються функціональними обов'язками цих працівників. У процесі стажування (дублювання) працівник повинен: — поповнити знання щодо правил безпечної експлуатації технічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій та інструкцій з охорони праці; — оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях у нормальних і аварійних умовах; — засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і обладнання та методи безаварійного керування ними з метою забезпечення вимог охорони праці. Запис про проведення стажування (дублювання) та допуск до самостійної роботи здійснюється безпосереднім керівником робіт (начальник виробництва, цеху) в журналі реєстрації інструктажів. Якщо в процесі стажування (дублювання) працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку за результатами протиаварійних та протипожежних тренувань, то стажування (дублювання) новим наказом (розпорядженням) може бути продовжено на термін, що не перевищує двох змін. Після закінчення стажування (дублювання) наказом (розпорядженням) керівника підприємства (або його структурного підрозділу) працівник допускається до самостійної роботи. Література: 1. Закон України "Про охорону праці" 14 жовтня 1992 року №2694-12. 2. “Типове положення про навчання з питань охорони праці», затверджене наказом Мінпраці і соціальної політики України від 17.02.99 за N 27. 3. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 2002. – 320 с.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Органи контролю та нагляду за станом ОП	\|	Шляхи попередження.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.