- Гідрологія і Гідрометрія
- Господарське право
- Економіка будівництва
- Економіка природокористування
- Економічна теорія
- Земельне право
- Історія України
- Кримінально виконавче право
- Медична радіологія
- Методи аналізу
- Міжнародне приватне право
- Міжнародний маркетинг
- Основи екології
- Предмет Політологія
- Соціальне страхування
- Технічні засоби організації дорожнього руху
- Товарознавство продовольчих товарів
Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция
Податкова політика.
1. Поняття та характеристика податкової системи, її структура.
2. Порядок встановлення та скасування податків в Україні.
3. Податкова політика та її принципи.
4. Правове регулювання офшорних механізмів в Україні.
1. Поняття та характеристика податкової системи, її структура.
Аналіз чинного законодавства у галузі оподаткування та обов’язкових платежів свідчить, що у цій сфері діють 284 закони, близько 2000 нормативно – правових актів КМУ, 811 нормативно – правових актів міністерств та відомств, зареєстрованих Міністерством юстиції України, понад 8600 регуляторних актів міністерств та відомств, незареєстрованих Міністерством юстиції України. Державною податковою адміністрацією України з метою регулювання справляння податків та обов’язкових платежів видано 5533 регуляторні акти, з них – лише 315 зареєстровано у Міністерстві юстиції України [Ластовецький А. Вдосконалення правового регулювання оподаткування як головного організаційно – правового засобу впливу на підприємницьку діяльність // Право України. – 2005.- №5.- с. 56-57]. Тобто, існуюче податкове законодавство характеризується несистемністю, розпорошеністю у підзаконних нормативно – правових актах, складністю та непрозорістю, суперечливістю та нестабільністю.
У зв’язку з цим питання реформування податкової системи України стали предметом активного обговорення в урядових і парламентських колах, починаючи ще з 1995р. Так, у грудні 1995 р. було прийнято Постанову ВРУ «Про основні положення податкової політики і податкову реформу в Україні». Тоді ж зроблено й перші значущі практичні кроки щодо вдосконалення податкової системи, пов’язані з переходом від оподаткування доходу до оподаткування прибутку підприємств, зі зниження ставки податку на додану вартість.
Актуалізація питань реформування податкової системи в цей період була зумовлена поглибленням економічної кризи, її затяжним характером, рекордним рівнем інфляції та високим рівнем дефіциту державного бюджету, а також причинами, що корінилися в особливостях податкової системи України.
Податкова система – це сукупність податків, зборів та інших платежів до бюджету і державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх установлення, зміни чи відміни; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства. Суттєвими умовами оподаткування, що характеризують податкову систему в цілому є :
- порядок встановлення і введення в дію податків;
- види податків;
- права та обов’язки платників податків;
- порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів;
- відповідальність учасників податкових правовідносин.
Податкова система – продукт податкового законодавства. Вона створюється в результаті прийняття ряду законодавчих актів, які затверджують відповідні принципові положення, види податків, порядок нарахування і утримання кожного з них, обов’язки для всіх суб’єктів оподаткування.
Принципи побудови і функціонування (закладені в ст.3 ЗУ « Про систему оподаткування») :
1) принцип вигоди і адміністративної зручності;
2) принцип платоспроможності;
3) принцип визначальної бази – в основу покладено економічну доктрину держави – прогнозована величина видатків держави.
Система оподаткування - сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.
Принципи побудови системи оподаткування визначені у ст. 3 ЗУ «Про систему оподаткування». До них належать :
1) Стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності.
2) Обов’язковість (плата податків, зборів).
3) Рівнозначність і пропорційність.
4) Рівність (недопущення дискримінації).
5) Соціальна справедливість (неоподатковані і сплата великих податків від доходів).
6) Стабільність.
7) Економічна обґрунтованість.
8) Єдиний підхід.
9) Компетенція (ВРУ, місцеві органи).
10) Доступність – норми дохідливі і для платників.
Науковий підхід до побудови раціональної системи оподаткування передбачає: по – перше системність, по – друге, встановлення основобудівної бази цієї системи і по – третє, формування правової бази.
Визначальною базою побудови податкової системи є об’єм бюджетних видатків.
Податки – не самоціль, а засіб для виконання державою своїх функцій.
Податкова система – продукт податкового законодавства. Вона створюється в результаті прийняття ряду законодавчих актів, які затверджують відповідні принципові положення , види податків, порядок нарахування і справляння кожного з них , обов’язки для всіх суб’єктів оподаткування.
Побудову і функціонування оптимальних податкових систем необхідно розглядати під кутом зору відповідних принципів.
2. Порядок встановлення та скасування податків в Україні.
Встановлення, введення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється ВРУ, ВР АРК і сільськими , селищними , міськими радами відповідно до ЗУ «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251–12 із змінами та доповненнями, інших законів про оподаткування.
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних законів, прийнятих відповідно до законів України.
Зміни і доповнення до ЗУ «Про систему оподаткування », інших законів про оподаткування стосовно пільг, ставок податків і зборів (обов’язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього закону, інших законів України про оподаткування не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
Будь – які податки і збори (обов’язкові платежі) які запроваджуються законами України , мають бути включені до цього закону. Всі інші Закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеними у цьому законі.
Податки і збори (платежі) які не передбачені законом 12-51 – ХІІ, крім визначених ЗУ «Про джерела фінансування дорожнього господарства України », сплаті не підлягають.
3. Податкова політика та її принципи.
Податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.
Формуючи свою податкову політику, держава шляхом збільшення або скорочення державної маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок , тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва , територій , груп населення може:
а) сприяти зростанню чи спаданню господарської активності;
б) створенню сприятливої кон’юктури на ринку;
в) умов для розвитку пріоритетних галузей економіки;
г) реалізації збалансованої соціальної політики.
Використовуючи ті чи інші податкові пільги держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва й обміну, пропорцій у розвитку продуктивних сил.
Податкова політика направлена на вирішення поставлених перед суспільством завдань, серед яких виділяють довгострокові і короткострокові. Довгострокові: економічне зростання, максимальний рівень зайнятості і благополуччя населення.
Короткострокові :поповнення державного бюджету, його збалансованість на певному рівні відносно до внутрішнього валового продукту , стимулювання інвестиційної діяльності.
Важливою характеристикою податкової політики держави є рівень податкового навантаження (тиску) на платника.
Принципи:
1)Можливість податкової політики збільшити джерела доходів;
2)Здатність її визначити прийнятну податкову базу;
3)Направленість політики податків на мінімізацію затрат на їх сплату;
4)Нейтральність податкової політики відносно стимулів.
4. Правове регулювання офшорних механізмів в Україні.
Більшість малих країн та країн з нерозвинутою економікою стимулює податкові поступлення шляхом дозволу претендентам створювати компанії на вигідних умовах. Таких держав з пільговим оподаткуванням і відсутністю валютного контролю налічується біля 50. Переваги їх наступні:
- низька собівартість створення компанії,
- простота оформлення,
- можливість відкриття рахунків в будь – яких банках і в будь – якій валюті,
- немає зобов’язання з подання бухгалтерської звітності в податкові та державні органи.
Недоліками є недовіра влади і приватних фірм до офшорних компаній і труднощі в отриманні кредитів такими компаніями.
Визначене законодавче забезпечення системи офшорних зон дістала 2000р. Президент України розпорядженням № 19/2000р. від 21 лютого 2000р. доручив КМУ визначити й опублікувати перелік офшорних зон і надалі забезпечувати його щорічне опублікування.
Поняття ж офшорних зон немає. Тому законодавець пішов дещо спрощеним шляхом - закріпити вичерпний перелік офшорних зон, а не роз’яснювати у чому їхня сутність.
Закон України від 23 лютого 1996р. «Про деякі питання валютного регулювання й оподаткування суб’єктів експерементальної економічної зони «Сиваш» регулює створення зони для залучення іноземних і національних інвестицій на основі Указу Президента України від 17 листопада 1995р. «Про заходи для проведення експерименту в північно – кримській експериментальній економічній зоні «Сиваш» ».
У цілому всі вільні економічні зони поділяються на дві категорії:
1) транспортно – транзитні - зони розташовані по периметру кордону України, що забезпечують залучення товарів на територію України і потік транзитних товарів через територію України.
2) промислові – зони розташовані на території України, закріплені законодавством, у них здійснюють інвестування і встановлено пільговий режим оподаткування.
Тема 1.6. Податкові органи в Україні. Організація
Переглядів: 1246