Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Типи уроків з природознавства.

Урок – це складна форма систематичного, регулярного навчання, згідно з програмою і розкладом, з застосуванням різноманітних методів і прийомів. Уроки з природознавства проводяться в певній послідовності, що передбачено шкільною програмою і забезпечує систематичність вивчення матеріалу. Урок дає змогу вчителеві, застосовуючи систему різноманітних методів і прийомів навчання, планомірно й послідовно проводити формування відповідних уявлень і понять про об'єкти та явища природи.

Найпоширенішим є комбінований урок. На таких уроках центральне місце відводиться вивченню нового матеріалу, його осмисленню, запам'ятовуванню, узагальненню та систематизації. Також на цих уроках має місце і повторення раніше вивченого. Наводимо типову структуру комбінованого уроку.

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Актуалізація опорних знань дітей та їхнього життєвого досвіду.

3. Повідомлення теми та завдання уроку, мотивація навчальної діяльності учнів.

4. Ознайомлення з новим матеріалом (сприймання та усвідомлення знань).

5. Закріплення нових знань (осмислення, узагальнення, систематизація знань).

6. Підсумки уроку.

7. Повідомлення домашнього завдання.

Такої структури уроку дотримується вчитель, якщо формуються певні уявлення і поняття. Крім того, в процесі вивчення природничого матеріалу учні оволодівають практичними вміннями і навичками (користування термометром, компасом, телурієм та ін.), різними операціями (орієнтування на місцевості за Сонцем, за компасом, визначення правого та лівого берега річки, вимірювання температури повітря, гранту та ін.); прийомами навчальної діяльності (порівняння, зіставлення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків тощо).

Уроки засвоєння нових знань вміщують такі макроструктурні елементи:

1. Актуалізація чуттєвого досвіду учнів включає бесіду, якою встановлюється зміст уявлень дітей з теми уроку, що доповнюються, уточнюються, виправляються, поглиблюються. Наприклад: що ви читали або бачили в кінофільмах про природу північних районів нашої країни? які особливості зими і літа в тундрі? чому така тривалість зими?

2. Повідомлення учням теми і завдань уроку. Учні повинні усвідомити, які знання треба засвоїти на уроці або що треба удосконалити з раніше вивченого.

3. Сприймання і усвідомлення учнями нового навчального матеріалу. На цьому етапі застосовуються різноманітні методи і прийоми роботи вчителя й учнів: пояснення нового матеріалу вчителем з використанням наочних посібників, читання учнями тексту підручника, демонстрація кінофільму або діафільму з попередньою вступною бесідою та ін.

4. Осмислення учнями знань (найважливіших зв'язків і відношень між предметами і явищами). Для цього доцільно використати різні дидактичні засоби, підручники, доступні для учнів завдання і запитання, на які в підручнику прямих відповідей немає, але матеріал для виконання їх є. Наприклад, при вивченні теми «Тундра» для осмислення знань можуть бути поставлені запитання: чому в тундрі коротке прохолодне літо? Чому багато боліт та озер? Чому рослини тундри приземкуваті, листки і гілки притиснуті до землі? Чому влітку прилітає багато птахів? та ін. Ця робота забезпечує глибше розуміння предметів або явищ, що вивчаються, розкриття доступних причинно-наслідкових зв'язків.

5. Узагальнення і систематизація знань. На цьому етапі проводяться більш широкі узагальнення, засвоєні на уроці поняття зводяться в єдину систему. Здійснюються узагальнення засобом бесіди, самостійної роботи учнів з підручником, складання систематизуючих схем, таблиць.

6. Підсумки уроку. Вчитель підсумовує, що нового діти взнали на уроці, що слід надовго запам'ятати, як працював клас і окремі учні.

7. Завдання додому. Вчитель повідомляє учням назву статті і сторінки, вказує конкретні завдання на порівняння і узагальнення, на які запитання дати усно відповіді, що записати в зошиті, які виконати малюнки або схеми.»

Уроки узагальнення і систематизації знань проводяться після вивчення основних розділів програми. На уроках цього типу закріплюються знання про об'єкти, явища або процеси, узагальнюються окремі факти і формуються відповідні поняття, розкриваються причинно-наслідкові зв'язки. '» Структура уроку:

1. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми і завдань уроку.

2. Повторення й узагальнення окремих фактів, явищ, процесів, групування їх за окремими ознаками, виявлення в них доступних внутрішніх сутностей, розкриття причин-но-наслідкових зв'язків. На цьому етапі найбільш ефективною може бути бесіда з демонструванням наочних посібників, натуральних об'єктів, узагальнюючих кінофільмів, діафільмів, діапозитивів. Важливе значення має поєднання реальних зображень, натуральних і схематичних малюнків на дошці та в зошитах, а також застосування невеликих за об'ємом і простих за виконанням дослідів.

3. Узагальнення уявлень, понять, засвоєних протягом певного часу, приведення їх у відповідну систему. Здійснюється ця робота найчастіше узагальнюючою бесідою (але слід уникати простого відтворення набутих раніше знань), заповненням систематизуючих таблиць, побудовою схем.

Одним із важливіших засобів узагальнення і систематизації є самостійна робота учнів з підручником за попередньо визначеними завданнями учителя, застосування порівняння та ін.

4. Підсумки уроку і завдання додому. На уроці узагальнення й систематизації спостережень за природою, які проводилися учнями протягом сезону і фіксувалися в щоденниках та класному «Календарі природи і праці», вчитель спочатку приводить у систему знання учнів про певну пору року

У ході бесіди учні, використовуючи результати своїх спостережень, розкривають найбільш суттєві ознаки пори року, виявляють відмінність її від інших. Важливо підрахувати не тільки кількість сонячних або хмарних днів, а й виявити причину переважання сонячних днів або днів з дощами; встановити зв'язки між напрямком вітру, хмарністю й опадами, поведінкою тварин та рослин і зміною погоди та ін. На основі аналізу своїх спостережень діти складають характеристику певної пори року. При цьому вчитель не дає готових відповідей, не робить висновків, а тільки підводить учнів до відповідних узагальнень.

Уроки узагальнення і систематизації спостережень бажано проводити в період фактичного закінчення в природі тієї чи іншої пори року в певній

29.Види домашніх завдань.

Домашня робота — це вид позаурочної навчально-пізнавальної пильності школярів, нерозривно зв'язаної зі змістом процесу навчання, який здійснюється на уроці і є його логічним продовженням. Разом з тим

домашня робота — цс підготовча ланка до реалізації процесу навчання 1-го рівня в межах тем інших уроків і в першу чергу — наступного.

Домашня наячально-пізнавальна діяльність с проміжною ланкою між учінням та самоосвітою дітей і характеризується вншнм рівнем самостійності учнів, оскільки вони працюють за завданням учителя, але без його безпосереднього керівництва. Ефективність домашньої роботи залежить не тільки від рівня оволодіння власне предметними уміннями, а й розумовими уміннями раціональної навчально-пізнавальної діяльності. Від того як дитина уміє організувати своє робоче місце, вчасно розпочати роботу у відведений час, як уміє працювати з підручником, зошитом з природознавства, значною мірою залежить успіх виконання домашніх завдань.

Доцільність домашніх завдань незаперечна, оскільки оволодіння умінням самостійно працювати вимагає постійних тренувань. Виконання тільки класних самостійних завдань не забезпечує в достатній мірі необхідних для цього умов. Крім того, слід пам'ятати, шо домашні роботи розвивають пізнавальний інтерес, здібності і вольові якості учнів. Вони створюють умови для вияву індивідуальних пізнавальних особливостей, сприяють ополодінню індивідуальним стилем роботи, який проявляється в способах і темпі виконання. Домашні завдання виховують такі риси особистості, як працелюбність, дисциплінованість, охайність, відповідальність за доручену справу перед учителем, батьками, товаришами і самим собою. Ці можливості реалізуються тоді, каїн домашня робота перетворюється з обов'язкової необхідності, яка часто приносить мало радості дитині, в потребу, пов'язану з пізнавальним інтересом, емоційним задоволенням під час виконання й оцінювання вчителем.

Враховуючи важливість ціюго виду діяльності у початкових класах, слід говорити не про відмову від домашніх завдань, а про ефективну методику їх організації.

Методика домашньої роботи з природознавства будується на основі дидактичних принципів і насамперед систематичності залучення дітей до виконання домашніх завдань та їх оцінювання, доступності змісту, поснльності способів виконання, врахування вікових та індивідуальних особливостей розвитку пізнавальних процесів і інтересів кожного учня.

Управління домашньою роботою здійснюється учителем через: а) побудову домашніх завдань; б) підготовку учнів до їх виконання; в) перевірку результатів домашньої роботи та їх оцінювання.

Отже, першою є проблема конструювання видів домашніх завдань у кожній конкретній ситуації. Насамперед треба виходити з того, шо домашні завдання різняться за змістом. Зауважимо, шо в жодному разі не можна задавати для самостійної роботи той зміст, який діти добре не зрозуміли на уроці чи не встигли засвоїти разом з учителем. Адже домашня робота є логічним продовженням процесу навчання, який здійснюється в межах відповідної теми уроку. Її зміст, тобто елементи знань (конкретні факти, уявлення, поняття) про об'єкти і явища природи, зв'язки між ними, способи діяльності, що були мстою цілеспрямованого оватодіння учнями, складають зміст домашніх завдань. Однак дидактичні цілі, шо досягаються у процесі виконання домашньої роботи, будуть дещо іншими.

Необхідно наголосити, шо дидактичні цілі і зміст домашньої роботи не є суб'єктивним вподобанням чи бажанням учителя. Вони повинні бути об'єктивно зумовлені і сприяти оптимальній результативності процесу навчання І рівня. Щоб практично визначити дидактичні цілі і зміст домашніх завдань, учитель порівнює власне педагогічні цілі уроку і очікувані оптимальні результати оволодіння шкатярами змістом теми, які можна

досягти, застосовуючи розроблену методику уроку. Таким чином для кожної логічно завершеної частини змісту і теми в цілому

визначається, чи будуть на уроці розв'язані і на якому рівні всі дидак- тичиі задачі і підзадачі, який елемент процесу засвоєння діти можуть удосконалити чи здійснити самостійно, виконуючи домашні завдання. Виходячи з цього, дидактичними цілями домашньої роботи можуть бути:

а) розширення і поглиблення засвоєних знань;

б) конкретизація засвоєних знань;

в) застосування засвоєних знань: у знайомій ситуації; у новій ситуації;

г) систематизація засвоєних знань;

д) застосування засвоєних способів діяльності: за зразком: у подібній і новій ситуації.

Перелічені дидактичні цілі конкретизуються обсягом змісту теми уроку. Вони можуть стосуватися як окремих елементів знань певної логічно завершеної частини (наприклад, розширити зміст певного поняття або застосувати в новій ситуації), так і всієї теми, засвоєної учнями на уроці (наприклад, закріпити чи систематизувати засвоєні знання, уміння).

Дидактичні цілі втілюються в домашні навчально-пізнавальні за- вдання, які прогнозуються учителем під час розробки методики уроку, але обов'язково коригуються у процесі проведення уроку.

Способи никонання домашніх завдань визначаються конкретним власне предметним змістом, який у курсі природознавства засвоюється двома шляхами. Перший — це безпосереднє пізнання об'єктів і явищ природи, зовнішніх зв'язків між ними з допомогою спостережень, нч її дів, практичних робіт. Другий — опосередковане сприймання готової інформації з підручників, додаткової літератури, образотворчих засобів наочності — картин, малюнків, а також кінофільмів і телепередач. Нілновідно названі способи є методами виконання домашніх завдань. У ів'я іку з цим дітям пропонуються завдання:

а) стежити за об'єктами природи, щоб розширити і поглибити сформовані поняття або їх конкретизувати. («Простежити за поведінкою шахів біля годівниці: які птахи прилітають до неї, як вони себе поводять, що їдять»);

б) виконати дослід, шоб закріпити знання про властивості чи умови ннумання природного об'єкта та уміння виконувати дослід за зразком. ■ -Удома виконайте дослід для виявлення умов перетворення води з рі і кого в твердий стан і навпаки — із твердого в рідкий. Продемонструй-

його своїм батькам»): щоб розширити сформоване поняття й уміння

виконувати дослід у нових умовах (за аналогією). («Вода розширюється при нагріванні і стискається при охолодженні. Перевірте, чи мас такі властивості олія»):

в) виконати практичну роботу, щоб закріпити засвоєні знання й уміння, виконувати дію за зразком. («За масштабом визначте віддаль між своїм містом і столицею нашої держави — Києвом». «... визначте віддаль між своїм містом і тим місцем, куди б вам захотілося поїхати» та ін.); шоб застосувати засвоєні знання та уміння у новій ситуації («За допомогою умовних позначень накрссліть план свого подвір'я». «Для озеленення класу виростіть вдома одну з кімнатних рослин. Забезпечте всі необхідні умови хія цього»):

г) працювати за підручником з метою повторно усвідомити й осмислити зміст теми уроку («Прочитайте текст, знайдіть відповідь на запитання після тексту, дайте відповідь на них своїми словами); систематизувати засвоєні знання і уміння («Прочитайте текст. Розкажіть його своїми словами за складеним у класі планом». «Прочитайте текст. За текстом заповніть другу частину таблиці». «Прочитайте текст підручника. Складіть оповідання про... Доповніть своїми спостереженнями у природі». «Прочитайте текст. За текстом підручника виконайте завдання... у зошиті з природознавства...»); і

д) працювати з додатковою літературою, щоб розширити, поглибити І і і конкретизувати засвоєні знання. («Підберіть вірші, прислів'я, загадки

про конкретні об'єкти природи з характеристиками, які відповідають темі уроку». «Прочитайте дитячі книжки (показати деякі з них) і складіть оповідання про природний об'єкт». Необхідно чітко зазначити, про який об'єкт і що саме розповідати, наприклад, про поведінку, зовнішній вигляд, турботу про потомстно, умови життя... тощо. «Прочитайте книжку Г. Полкової «Весна» і статтю підручника «Пора підсні- жників». Порівняйте їх за змістом. Про які нові рослини ви дізналися з дитячої книжки? Що вас найбільше зацікавило в книжці?»):

е) працювати з засобами наочності як джерелами знань — картинками. малюнками. Це стосується насамперед малюнків у підручнику. Робота здійснюється з метою конкретизації засвоєних знань. («Розгляньте рослину... Прочитайте у підручнику, що про неї написано. Розкажіть своїми словами». «Складіть оповідання про одну з рослин (тварин), що зображені на малюнку у підручнику. Використайте для цього текст підручника і власні спостереження (додаткову літературу)». «Розгляньте малюнки... Порівняйте їх. Що між ними подібного і що відмінного?» «Прочитайте у підручнику текст «Яри». За малюнком розкажіть, як утворюються яри у природі». «Підберіть малюнки, на яких зображені І» технічні рослини, або намалюйте їх самі. Складіть розповідь про одну з

них за планом: І. Назва рослини. 2. Як її вирощують люди? 3. Що вона дас для людини? 4. Як людина отримує з неї необхідні продукти?» та ін.

За способом організації навчально-пізнавальної діяльності учнів домашні завдання можуть бути індивідуальні, групові, фронтальні.

Фронтальні домшині завдання за змістово-операційною стороною будуть однакові хля учнів усього класу.

Грунові задаються групі учнів. їх особливіть полягає в тому, що кожнії

ний учень виконує свою логічну частину завдання. Ці частини пропонуються вчителем або вибираються самими школярами відповідно до інтересів, рівня розвитку і взаємостосунків між учнями класу. Перевірка та оцінювання роботи групи здійснюється з урахуванням результатів, здобутих кожним учнем. На їх основі робиться загальний висновок. Цей вид завдаю. сприяє вихованню відповідальності дитини перед товаришами, усвідомленню вагомості своєї роботи, від якої залежить

кінцевий результат і оцінка товаришів. Наведемо конкретний приклад такого завдання: групі учнів пропонується спостереження за прильотом перелітних птахів навесні. Кожний учень спостерігає за одним видом і записує час прильоту, вивчає особливості поведінки, підбирає м;ілюнок птаха чи малює його сам, відшукує загадки про нього тоию. Після виконання завдання результати спостережень .іаписуюп>ся у спільну таблицю. Вони порівнюються, і виявляються подібні і відмінні ознаки в поведінці перелітних птахів навесні; узагальнюються; встановлюваться зв'язки між часом приліюту і появою корму.

індивідуальні домашні завдання призначаються для окремих учнів. Вони відповідають індивідуальним особливостям кожного і пропонуються на індивідуальних картках. Такі завдання можуть мати різне призначення. В одних випадках вони служать для подолання відставання школярів з деяких тем. В інших — для розширення і поглиблення знань і умінь тих дітей, які виявляють пізнавальний інтерес до вивчення природознавства. хля розвитку індивідуальних здібностей.

За тривалістю виконання домашні завдання бувають довготривалі і короткочасні. Обидва види повинні бути посильні для молодших шко- иярів. Різниця завдань полягає в тому, що для свого виконання коротко- часні вимагають незначної кількості часу робота за підручником, проведення короткочасного досліду і т. ін.), а довготривалі виконуються про- гягом певного періоду (кілька днів, тиждень тощо).

Довготривале домашнє завдання передбачає систематичну, поетапну діяльність, що привчає дітеіі планувати роботу, розподіляти свій час. Прикладом таких завдань є спостереження за явищами в природі, поїм- пикою природних об'єктів, проведення довготривалих дослідів.

Домашні завдання різняться за характером пізнавальної діяльності, вони можуть бути репродуктивні (репродуктивне відтворення знань і і.ц існування їх у знайомій ситуації, виконання діяльності за зразком) і нюрчі (застосування засвосних знань та умінь у новій ситуації).

Домашні завдання виконуються усно або письмово в зошитах з при- родо.иіавства.

Важливе значення мас обсяг домашніх завдань. Орієнтиром у цьому для вчителя повинен бути час, який визначається Статутом загально- іквітньої школи хля виконання домашніх завдань школярами різного ві» у: у 2 класі — до 1.5 год., у 3—4 класах — до 2 год.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.