Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Поняття і розрахунок беззбитковості проекту

Загрузка...

Визначення точки беззбитковості виробництва є найбільш поширеним методом, який застосовується в аналізі «обсяг — витрати — прибуток». До основних цілей аналізу беззбитковості належать:

¨ оцінка структури затрат за проектом та можливість управління цією структурою;

¨ визначення раціональності обраного масштабу та можливості скорочення обсягів виробництва;

¨ оцінка передбачуваної ціни на проект з тими цінами, які можуть складатися на ринку;

¨ визначення запасу фінансової міцності.

При проведенні аналізу беззбитковості слід враховувати деякі припущення. По-перше, вважається, що обсяг реалізації продукції проекту дорівнює обсягу випуску; по-друге, відпускні ціни на товар постійні, тобто встановлені конкурентним ринком, відсутня цінова дискримінація; по-трете, продукція за проектом належить до одного типу, що дозволяє спростити виробництво до однономенклатурного.

Точкою беззбитковості виробництва називають обсяг виробництва (або продажу), при якому компанія не отримує прибутків, але й не несе збитків (чистий прибуток за проектом дорівнює 0).

Припустимо, що фірма продає у роздріб комп’ютерні дискети по 5 грн. за штуку. Вона може купувати ці дискети в оптового продавця по 3 грн. за одиницю. Її постійні витрати становлять 600 грн., амортизація — 300 грн. Скільки дискет необхідно продавати, щоб досягти точки беззбитковості виробництва, тобто ситуації, за якої чистий прибуток дорівнює 0?

З кожної проданої дискети фірма отримає 5 – 3 = 2 грн. для покриття інших витрат. Необхідно покрити витрати у сумі
600 + 300 = 900 грн., а для цього фірмі необхідно продати
900 : 2 = 450 дискет. Можна перевірити отриманий результат, виконавши такі підрахунки: при рівні продажу 450 одиниць виручка дорівнює 5 · 450 = 2250 грн., а змінні витрати при цьому становлять 3 · 450 = 1350. Звіт про фінансові результати матиме такий вигляд:

Виручка від реалізації продукції 2250

Змінні витрати на випуск продукції 1350

Постійні витрати 600

Амортизація 300

Прибуток до відрахування податків та



Интернет реклама УБС

процентів по кредитах 0

Податки 0

Чистий прибуток 0

При розгляді нового проекту розрахунок чистого прибутку або грошового потоку проекту здійснюється з урахуванням амортизації, навіть якщо амортизація і не є витратами, однак витрати по виплаті процентів не включають у розрахунок. Такий метод обчислення точки беззбитковості дозволяє отримати бухгалтерську точку беззбитковості.

Слід пам’ятати, коли чистий прибуток дорівнює нулю, неоподатковуваний прибуток також дорівнює нулю, і податки так само, як правило, дорівнюють нулю. Проілюструємо це графічно на рис. 16.

Вищенаведені розрахунки свідчать, що фірма не отримує ні прибутків, ні збитків, оскільки загальна виручка дорівнює загальним витратам. Крива виручки перетинає криву загальних витрат у точці, яка відповідає випуску продукції на рівні 450 одиниць. Як показано на рисунку, при будь-якому обсязі випуску менше 450 одиниць фірма отримує негативний прибуток (збитки), а при будь-якому обсязі виробництва більше 450 одиниць прибуток є величиною позитивною.

У наведеному прикладі точку беззбитковості виробництва визначають як суму постійних витрат та амортизації, поділену на різницю ціни та змінних витрат. Це загальновідоме правило. Для того, щоб з’ясувати, чому це так, введемо такі позначення:

P — ціна продажу одиниці продукції;

TR — виручка від реалізації продукції;

n — змінні витрати на одиницю продукції;

Q — загальна кількість проданої продукції;

FC — постійні витрати;

D — амортизація;

Т — ставка податку.

Рис. 16. Бухгалтерська точка беззбитковості

Прибуток від проекту дорівнює:

Прибуток = (виручка від реалізації продукції – змінні

витрати – постійні витрати – амортизація) · (1 – Т) =

= (TRVCFCD) · (1 – T). (3.2.4)

Звідси легко визначити точку беззбитковості виробництва. Якщо ми прирівняємо чистий прибуток до нуля, то отримаємо:

Чистий прибуток = 0 = (TRVCFCD) · (1 – T).

Поділимо ліву та праву частини рівняння на (1 – T):

TRVCFCD = 0.

Як ми вже зазначали, це свідчить про те, що коли чистий прибуток дорівнює нулю, прибуток до оподаткування також дорівнює нулю. Якщо згадати, що TR = P · QVC = v · Q, і підставити ці значення у формулу, рівень беззбитковості виробництва можна визначити як:

TRVC = FC + D, (3.2.5)

P · Qv · Q = FC + D, (3.2.6)

(Pv) · Q = FC + D, (3.2.7)

Q = (FC + D) / (Pv). (3.2.8)

Для ілюстрації використання даних розрахунків розглянемо фірму, яка є вузькопрофільним виробником морозива і постачає його тільки на місцеві ринки. На основі розрахунків грошових потоків аналітики визначили, що розширення виробництва має позитивну NPV. Але успіх цього проекту залежатиме від обсягу продажу продукції, оскільки аналітики фірми напевно знають, за якою ціною можна продавати морозиво, і з досить високим ступенем точності можуть розрахувати витрати на виготовлення і продаж продукції.

Знаючи витрати та ціну продажу, можна відразу ж обчислити точку беззбитковості виробництва. Її розрахунок показав, що для покриття витрат фірмі необхідно захопити 30% ринку. Якщо за прогнозами це нереально (фірма, наприклад, володіє тільки 10% даного ринку), то звідси прогноз NPV сумнівний і більш ймовірно, що NPV проекту буде негативною. З іншого боку, можлива ситуація, коли фірма має підтверджену угоду з покупцями щодо продажу того обсягу продукції, яка забезпечить фірмі беззбитковість, тобто вона майже впевнена, що зможе продати більше. У цьому разі прогнозний ризик набагато менший, і фірма має більшу впевненість у своїх підрахунках.

Існує ще кілька причин, з яких знання точки беззбитковості є корисним. По-перше, точка беззбитковості та період окупності дуже близькі за суттю вимірники беззбитковості виробництва. Тому аналогічно періоду окупності, точку беззбитковості відносно просто розрахувати та пояснити.

По-друге, менеджери дуже часто концентрують увагу на тому, як зміниться загальний прибуток фірми з впровадженням проекту. Проект, витрати по якому не покриваються, негативно впливає на загальний прибуток фірми.

По-третє, проект, який забезпечує тільки беззбитковість, але не приносить бухгалтерського прибутку, є збитковим з точки зору фінансових, або альтернативних, витрат. Це так, бо фірма могла б отримати більше прибутку, інвестувавши гроші в інший проект. Як показано нижче, фірма повертає назад рівно стіль­ки ж, скільки вона вклала. Через неекономічні причини ми з біль­шою легкістю поставимося до таких альтернативних збитків, ніж до бухгалтерських.

3.2.3. Особливості визначення різних видів
точки беззбитковості проекту

Розрахунок точки беззбитковості є лише одним з інструментів, які застосовуються в процесі аналізу проектів. Врешті-решт, більшого значення набувають грошові потоки, ніж бухгалтерський прибуток. Тому, наприклад, якщо обсяг продажу є важливою змінною, необхідно знати більше про залежність грошових потоків від обсягу продажу, а не тільки точку беззбитковості. Для цього проілюструємо залежності між операційними грошовими потоками та обсягом продажу. Для спрощення аналізу не братимемо до уваги вплив податків на розрахунки.

Припустимо, корпорація «Водний шлях», яка виробляє човни, розглядає проект випуску нової моделі човна класу «Марго». Ціна продажу дорівнюватиме 40 000 грн. за одиницю. Змінні витрати становитимуть близько половини ціни, або 20 000 грн. на одиницю, постійні витрати — 500 000 грн. на рік. Сума інвестицій, необхідна для впровадження проекту, сягає 3 500 000 грн. Протягом п’яти років терміну служби обладнання ця сума буде повністю амортизована за методом лінійної амортизації. Ліквідаційна вартість дорівнює нулю, і змін у величині необхідних обігових коштів не передбачається. Необхідна ставка дохідності за новим проектом — 20%.

На основі ринкових досліджень та минулого досвіду «Водний шлях» прогнозує продаж 425 човнів за п’ять років, або 85 човнів на рік. Незважаючи на податки, чи повинен цей проект бути схвалений?

Без урахування податків, операційні грошові потоки за проектом становитимуть:

операційний грошовий потік = чистий прибуток + амортизація –
– податки = (TR VCFCD) + D – 0 = 85 · (40 000 – 20 000) – 500 000 = 1 200 000 грн. за рік.

Оскільки значення фактора теперішньої вартості ануїтету при ставці 20% дорівнює 2,9906, то NPV = – 3 500 000 + 1 200 000 ´
´ 2,9906 = 88 720 грн. Отже, за відсутності додаткової інформації проект має бути схвалено.

Для більш уважного розгляду цього проекту необхідно з’ясувати кілька питань. Одне з них: скільки човнів має продати «Водний шлях» для покриття бухгалтерських витрат. Якщо компанія досягне беззбитковості виробництва, якими будуть грошові потоки від проекту? Якою буде дохідність інвестицій у цьому випадку?

До вирахування постійних витрат та амортизації «Водний шлях» отримує 40 000 – 20 000 = 20 000 грн. від кожного проданого
човна (виручка мінус змінні витрати). Амортизація становить 3 500 000 : 5 = 700 000 грн. на рік., постійні витрати разом з амор­тизацією — 1,2 млн грн., тобто компанії необхідно продавати (FC + D) / (P – ν) = 1,2 млн грн. : 20 000 грн. = 60 човнів на рік для досягнення беззбитковості виробництва. Це на 25 човнів менше ніж прогнозований обсяг збуту. Якщо, припустимо, «Водний шлях» впевнені у своїх прогнозах з точністю, скажімо, до 15 човнів, можна майже спокійно сказати, що прибуток від інвестицій не буде нижчим від точки беззбитковості.

Для розрахунку грошових потоків компанії в цьому випадку потрібно пам’ятати, що при рівні продажу 60 одиниць чистий прибуток дорівнюватиме нулю. Як було розглянуто в попередньому розділі, операційні грошові потоки за проектом дорівнюють чистому прибутку плюс амортизація; тобто в точці беззбитковості грошові потоки практично дорівнюють амортизації, або 700 000 грн. у нашому прикладі.

Треба відзначити як негативний фактор те, що проект, по якому виручка тільки покриває витрати, має NPV з від’ємним знаком і нульову внутрішню ставку дохідності. Для нашого проекту по виробництву човнів той прогноз, що ми майже напевно покриємо наші витрати за проектом, може задовольняти до тих пір, доки обмежений «ризик програшу» (потенційних збитків). Для того, щоб дізнатися, чи є проект прибутковим, необхідно провести подальші розрахунки.

Для проекту компанії «Водний шлях» загальна залежність (у тис. грн.) між операційними грошовими потоками (OCF) та обсягом продажу є такою:

OCF = (P – ν) · QFC = (40 – 20) · Q – 500 = – 500 + 20 · Q.

Це рівняння означає, що залежність між операційними грошовими потоками і обсягом продажу виражається прямою лінією з тангенсом кута нахилу 20° і перетином з віссю Y в точці, яка відповідає значенню 5 000 грн. Підставивши довільні значення у формулу, отримаємо такі результати:

Обсяг продажу Операційний грошовий потік, грн.
– 500
– 200

Графічне зображення даної залежності представлено на рис. 17, на якому ми бачимо три різні точки беззбитковості. Залежність між операційним грошовим потоком та обсягом продажу (без урахування податку на прибуток) виражається таким рівнянням:

OCF = (P – ν) × Q – FC.

Рис. 17. Операційні грошові потоки та обсяг продажу

Розв’язавши рівняння для Q, отримаємо:

Q = (FC+ OCF) / (P – ν). (3.2.9)

Використовуючи дану формулу, можна знайти обсяг продажу (Q), необхідний для досягнення будь-якого заданого грошового потоку. Отже, цей підхід є більш загальним, ніж точка беззбитковості. Дана формула використовується для визначення точок беззбитковості на рис. 17.

Припустимо, що операційний грошовий потік дорівнює амортизації (D), що дасть нам змогу користуватися формулою визначення бухгалтерської точки беззбитковості. Для того щоб знайти обсяг продажу, ми підставимо замість OCF суму амортизації (700 грн.) і отримаємо:

Q = (FC + OCF) / (P – ν)= (500 + 700) / (20) = 60.

Для визначення готівкової точки беззбитковостінеобхідно враховувати тільки значення постійних витрат, а операційний грошовий потік прирівняти нулю. Тому підставимо у формулу нуль замість OCF:

Q = (FC + 0) / (P – ν) = 500 / 20 = 25.

Компанія «Водний шлях» має таким чином продавати 25 човнів для покриття 500 грн. постійних витрат. Як показано на рис. 17, це значення відповідає точці, в якій пряма операційного грошового потоку перетинає вісь абсцис. Зверніть увагу, що надходження від проекту в точці беззбитковості тільки покривають постійні витрати за цим проектом. У такій ситуації проект не приносить ніякої віддачі, тобто сума збитків дорівнює сумі почат­кових інвестицій.

Фінансова точка беззбитковості надзвичайно цікавить фінансового менеджера. Вона враховує величину постійних витрат і щорічні ануїтетні платежі, що дають змогу повернути суму інвестицій у майбутньому. Розрахунки дозволяють визначити, яким має бути операційний грошовий потік, щоб NPV = 0. Припустимо, «Водний шлях» очікує 20% прибутковості на свої 3500 тис. грн. інвестицій. Скільки човнів мають вони продати для досягнення точки беззбитковості?

Тривалість життєвого циклу проекту становить 5 років. Проект має нульову NPV, коли теперішня вартість операційних грошових потоків дорівнює 3500 тис. грн. інвестицій. Оскільки грошовий потік щорічно один і той самий, рівняння може бути просто розв’язане, якщо ми представимо невідому величину як простий ануїтет. Фактор теперішньої вартості ануїтету за п’ять років при ставці дисконту 20% становить 2,9906, і OCF визначається як: 3500 = OCF × 2,9906. Звідси OCF = 3500 / 2,9906 = 1170.

«Водний шлях» потребує операційний грошовий потік величиною 1170 грн. кожний для досягнення точки беззбитковості. Тепер ми можемо підставити отриману величину OCF у рівняння для визначення обсягу продажу:

Q = (500 + 1170) / 20 = 83,5.

Таким чином, компанія має продавати 84 човни щороку. Як показано на рис. 17, фінансова точка беззбитковості відносно вище бухгалтерської точки беззбитковості. Так трапляється дуже часто. Крім того, розглянутий вище проект має суттєвий ступінь передбачуваного ризику. Фірма планує виробляти 85 човнів на рік, але 84 човни необхідно виробляти для забезпечення необхідної прибутковості проекту. Загалом, майже немає сумніву, що обсяг продажу за проектом буде нижчим від бухгалтерської точки беззбитковості. Але втім, NPV за проектом може бути величиною негативною. Це свідчить про помилковість розгляду тільки бухгалтерської точки беззбитковості при прийнятті рішень.

Тож, що необхідно робити компанії? Чи є здійснення проекту доцільним? Рішення з цього приводу потребує управлінського аналізу. При цьому основні запитання, на які необхідно дати відповідь, мають такий вигляд:

1. Наскільки ми впевнені у своїх прогнозах?

2. Наскільки важливим є здійснення проекту для майбутнього компанії?

3. Наскільки шкідливими будуть для компанії наслідки, якщо обсяг продажу виявиться набагато нижчим від запланованого? До яких заходів можливо буде вдатися в такій ситуації?

3.2.4. Використання операційного лівериджу
для прийняття проектних рішень

Операційний ліверидж визначає ступінь залежності проекту або фірми від постійних витрат виробництва. Компанія з низьким операційним лівериджем буде мати низькі постійні витрати порівняно з компанією з високим операційним лівериджем. В цілому проект з відносно значними інвестиціями в споруди та обладнання матиме відносно вищий операційний ліверидж. Такі проекти називають капіталомісткими.

Кожного разу, коли аналітик аналізує новий проект, він має розглянути кілька альтернативних шляхів виробництва та збуту продукції. Наприклад, «Водний шлях» може купити необхідне обладнання і виробляти всі складові для своїх човнів самостійно. З іншого боку, частина робіт може бути передана іншим компаніям. Перший спосіб потребує більших за розміром інвестицій у споруди та обладнання, більших постійних витрат і амортизації, і як результат, — вищого ступеня операційного лівериджу. Залежно від того, як він визначається, операційний ліверидж має важливе застосування для оцінки проекту. Постійні витрати діють як силова підойма в тому розумінні, що незначна відносна зміна величини операційної виручки може дати результат у значній відносній зміні операційного грошового потоку і NPV. Це пояснює, чому ми називаємо його операційною підоймою.

Чим вищий операційний ліверидж, тим більша небезпека потенційного ризику. Справа в тому, що відносно невеликі помилки в прогнозуванні обсягу продажу можуть вилитись в значні помилки у прогнозуванні грошових потоків.

З управлінської точки зору, одним з шляхів подолання непевності для ризикованих проектів є утримання операційного лівериджу на можливо низькому рівні. Це, в свою чергу, дозволяє утримувати точку беззбитковості (визначену будь-яким способом) на мінімальному рівні.

Операційний ліверидж (OL)— це процентна зміна в операційному грошовому потоці відносно процентної зміни кількості проданої продукції.

Виходячи із взаємозалежності між OCF та Q, OL може бути визначений як1:

OL = 1 + FC / OCF. (3.2.10)

Коефіцієнт FC / OCF визначає відношення постійних витрат до операційного грошового потоку. Необхідно пам’ятати, що нульові постійні витрати визначають величину OL = 1, що доводить: відносна зміна кількості проданої продукції призведе до тієї ж самої зміни у процентах в операційному грошовому потоці. Інакше кажучи, за даних умов не існує ефекту збільшення або лівериджу.

Для пояснення цього показника виміру лівериджу повернемося до проекту компанії «Водний шлях». Постійні витрати становили 500 тис. грн., (Pν) — 20 тис. грн. Таким чином, OCF дорів­нював: OCF = –500 + 20 × Q. Припустимо, обсяг виробництва становить 50 човнів. При цьому рівні випуску продукції OCF дорівнює –500 + 1000 = 500 тис. грн.

Якщо обсяг виробництва збільшиться на 1 одиницю і становитиме 51 човен, тоді відносна зміна обсягу продукції дорівнюватиме (51 – 50) / 50 = 0,02, або 2 %. Операційний потік збільшиться до 520 тис. грн., тобто різниця (P – ν) = 20 тис. грн. Відносна зміна OCF дорівнює (520 — 500):500 = 0,04, або 4%. Отже, 2% збільшення кількості човнів призведе до 4% збільшення суми операційного грошового потоку. Операційний ліверидж дорівнює 2,00. Це дуже легко перевірити, знаючи, що: OL = 1 + FC / OCF = 1 +
+ 500/500 = 2.

Визначення OL залежить від поточного обсягу випуску продукції (Q). Але можна розглядати будь-яку зміну кількості випущеної продукції, а не тільки зміну на одиницю. Припустимо, Q збільшиться з 50 до 75 одиниць, тобто на 50%. При OL = 2 операційний грошовий потік має збільшитися на 100%, або рівно вдвічі. Чи це дійсно так? Відповідь — так, бо при обсягу випуску 75 одиниць, операційний грошовий потік дорівнює: OCF = –500 + + 20 × 75 = 1000 тис. грн.

Згадаймо, що операційний ліверидж знижується із зростанням обсягу виробництва (Q). Наприклад, при обсязі випуску продукції 75 одиниць маємо: OL = 1 + 500/1000 = 1,5.

Операційний ліверидж зменшується через те, що постійні витрати, які враховуються у процентному відношенні до операційного грошового потоку, стають все меншими і меншими, що призводить до зниження ефекту лівериджу.

Ми побачили, чому операційний ліверидж має велике значення, розглянувши проект компанії «Водний шлях» щодо будівництва човнів при альтернативному перебігу подій. При Q = 85 човнів операційний ліверидж для даного проекту за початковим сценарієм дорівнює: OL = 1 + FC/OCF = 1+ 500:1200 = 1,42.

Згадаймо, що NPV при обсязі продажу 85 човнів становила 88 720 грн., а бухгалтерська точка беззбитковості — 60 човнів. Компанія має інший варіант виконання проекту — замовити виробництво окремих складових корпусів човнів. Якщо вони оберуть цей варіант, обсяг необхідних інвестицій зменшиться до 3 200 000 гривень, а постійні операційні витрати — до 180 000. Але змінні витрати збільшаться на 25 000 грн. на один човен, бо замовлення на стороні коштує дорожче, ніж виготовлення складових самим підприємством. Не враховуючи податки, проведемо необхідні розрахунки для цього варіанта. Отримаємо такі результати:

NPV при 20% (85 одиниць) = 74 720 тис. грн.

Бухгалтерська точка беззбитковості = 55 човнів.

Операційний ліверидж = 1,16.

Як бачимо, при виборі цього варіанта NPV виявляється нижчою від визначеної раніше NPV, і бухгалтерська точка беззбитковості знижується з 60 до 55 човнів. Знаючи, що NPV нижча за даними варіанта, чи варто розглядати його далі? Так, можливо. Операційний ліверидж значно нижчий в іншому випадку. Якщо ми маємо будь-які сумніви щодо здійснення наших оптимістичних прогнозів, ми можемо віддати перевагу субконтракту.

Існує ще одна причина, зважаючи на яку ми можемо віддати перевагу другому варіанту. Якщо обсяг продажу буде більшим очікуваного, ми будь-коли зможемо розпочати виробництво власними силами пізніше. Практично, завжди набагато легше збільшити операційний ліверидж шляхом купівлі обладнання, ніж зменшити його шляхом продажу обладнання.

3.2.5. Особливості прийняття рішень
в умовах динамічних змін

Усі вищеописані дії при розгляді проектних рішень тією чи іншою мірою ігнорували можливість майбутніх управлінських дій. У своїх роздумах щодо цього ми виходили з припущення, що після початку реалізації проекту його основні характеристики не можуть бути змінені. Через це можна сказати, що наш аналіз є статичним (як протилежність динамічному). У реальному житті від того, що може трапиться в майбутньому, залежать можливі зміни проекту. Ці можливі зміни і називають варіантами управлінських дій. Існує величезна кількість таких варіантів. Способи виготовлення, реклами, збуту продукції та встановлення ціни на неї можуть змінюватися, і це тільки кілька з можливих видозмін. Різноманітні процедури пошуку відповіді на запитання «А що буде, якщо…» можна розглядати як примітивні шляхи дослідження динаміки проекту та визначення варіантів управлінських рішень. У даному разі необхідно розглянути можливі сценарії майбутніх подій та заходи, які потрібно буде вжити у тій чи іншій ситуації.

Наприклад, проект приноситиме збитки при рівні продажу 10 000 одиниць продукції. Це дійсно важливо знати, але при цьому більш вагомим є намір піти далі і спробувати дати відповідь на запитання: які заходи необхідно вжити, якщо це дійсно трапить­ся? Це називається наслідковим плануванням і має відношення до розгляду варіантів управлінських дій, які не можна точно передбачити наперед. Можна виділити кілька класів подій, які заслуговують на увагу.

Розширення виробництва, що є одним з тих варіантів дій, які неможливо точно передбачити. Якщо правильно визначено позитивну NPV проекту, то очевидно, що розгляд даної можливості необхідний. Оскільки проведений статичний аналіз припускає, що проект має незмінний масштаб виробництва, практично неможливо збільшити розмір проекту або повторити його для досягнення навіть більшої величини NPV.

Наприклад, якщо би попит на продукцію значно перевищив очікуваний, можна було б розглянути варіант збільшення обсягів виробництва. Якщо з будь-якої причини це неможливо, то завжди можна збільшити грошовий потік шляхом підвищення цін. При будь-якій нагоді потенційний грошовий потік виявляється більшим, ніж по-
передньо розрахований, бо зростання обсягу виробництва або підвищення цін не було передбачено. Загалом, оскільки в проведеному аналізі не була врахована можливість розширення виробництва, розрахунок NPV проведено невірно (за інших рівних умов).

Відмова від проекту. Варіант скорочення виробництва або навіть повної відмови від здійснення проекту на практиці може виявитися досить реальним. Наприклад, якщо проект не забезпечує беззбитковість на основі грошового потоку, це означає, що він не може навіть покрити власні витрати. Кращим виходом з цієї ситуації буде відмова від проекту. Попередній аналіз дисконтованих грошових потоків проводився на припущенні, що навіть у такій ситуації виробництво не припиниться.

У реальному житті, якщо би попит на продукцію виявився значно нижчим від очікуваного, можна було продати частину обладнання або знайти інші способи його використання. Можливо, необхідно змінити дизайн продукції або вдосконалити її яким-небудь іншим способом. Враховуючи, що виконання проекту триватиме певну кількість років, незалежно від того, що може трапитись в майбутньому, можна припустити, що при оцінці NPV допущені помилки.

Очікування.Розглядаючи проект, завжди припускають два варіанти щодо здійснення інвестицій: вони здійснюватимуться або ні. У реальності існує ще одна, третя можливість. Реалізація проекту може бути відкладена, можливо через сподівання на зміну умов на сприятливіші. Цей варіант має назву очікування.

Припустимо, що інвестиції становитимуть 120 грн. з довічним грошовим потоком 10 грн. Якщо ставка дисконту дорівнює 10%, тоді NPV дорівнюватиме 10/0,10 – 120 = –20 грн., тобто проект не має бути здійсненим. Однак це не означає, що назавжди треба відмовитися від нього, оскільки на наступний період відповідна ставка дисконту може бути змінена. Якщо вона впаде до 5%, то NPV буде 10/0,05 – 120 = 80 грн., і проект вже має право на реалізацію.

У більш загальному вигляді, очікування є дійсно прийнятним управлінським рішенням, якщо можливий розвиток подій у майбутньому дає змогу мати для проекту позитивну NPV.

Інколи компанії вирішують здійснити той чи інший проект для дослідження можливостей та оцінки потенціальних стратегій бізнесу. Такі проекти дуже важко аналізувати, використовуючи стандартний аналіз дисконтованих грошових потоків, тому що основні переваги виявляються в стратегічних рішеннях, тобто майбутніх проектах. Проекти, які допомагають розробити нові варіанти стратегічних дій, є дуже цінними, але їх цінність досить важко визначити. Так, науково-дослідні роботи, без сумніву, для багатьох фірм є важливим і цінним видом діяльності, оскільки вони дозволяють знайти нові способи виробництва продукції та нові продукти. Іншим прикладом може слугувати рішення виробника відкрити роздрібну мережу в порядку експерименту. Головним завданням при цьому є отримання інформації про ринок. Через високі початкові витрати цей одиничний проект не досягне точки беззбитковості. Проте, базуючись на досвіді продажу експериментальної мережі, можна прийняти рішення, чи варто відкривати більше торгових точок, змінити асортимент продукції, яка продаватиметься, завоювати нові ринки і т. п. Отримана інформація та прийняті на її основі рішення є дуже корисними і цінними, але їх неможливо оцінити в грошовому вимірі.

Розглянемо найбільш поширені ситуації при бюджетуванні.

Коли розглядається прибутковий проект (позитивна NPV інвестицій), але не має потрібних коштів для його здійснення, виникає необхідність визначення частки капітальних витрат. Наприклад, керівник підрозділу у великій корпорації визначає, що для здійснення чудового проекту необхідно 5 тис. грн., але з певних причин він можете витратити тільки 2 тис. грн. Що робити в такій ситуації? На жаль, через причини, які будуть розглянуті далі, на це запитання інколи не можна отримати задовільної відповіді.

Ситуація, яка щойно описана, має назву гнучке бюджетування. Кожний підрозділ отримує певну суму грошей щороку для капітальних витрат. Такі відрахування — один з шляхів контролю загальних витрат. Головне при гнучкому бюджетуванні — пам’ятати, що фірма як ціле не має дефіциту капіталу. Може бути витрачено набагато більше, якщо керівництво прийме таке рішення.

Коли зустрічаємося з гнучким бюджетуванням, перше, що необхідно зробити, — це спробувати домогтися більших відрахувань. Якщо це не вдалося, то наступним виходом з ситуації є досягнення максимально можливої NPV при існуючому бюджеті, бо обраний буде той проект, який має найвище співвідношення прибутку — витрат (індекс прибутковості). Точніше кажучи, такі дії будуть правильними, якщо мова йтиме тільки про одноразове гнучке бюджетування, оскільки є надія, що в наступному році ситуація зміниться.

Якщо ж ця ситуація носить систематичний характер, це означає, що існують певні проблеми. Постійне гнучке бюджетування свідчить про те, що фірма не втілює в життя проекти з позитивною NPV. Це протирічить головній цілі компанії. Якщо фірма не намагається максимізувати додану вартість, тоді питання, який з проектів обрати, втрачає сенс, бо на першому місці вже не стоїть об’єктивна ціль.

При жорсткому бюджетуванні фірма не може збільшити обсяг капіталу для інвестування в проект ні за яких обставин. Великі, стабільні фірми не дуже часто опиняються у подібних ситуаціях. При жорсткому бюджетуванні аналіз дисконтованих грошових потоків не вартий нічого, і найліпший курс дій неможливо визначити однозначно.

Причина, через яку аналіз дисконтованих грошових потоків стає зайвим, пов’язана з необхідною ставкою прибутковості. Припустимо, вона становить 20%. Інакше кажучи, це означає, що потрібно здійснювати проекти зі ставкою прибутковості, вищою за необхідну. Однак при жорсткому фінансуванні фірма не збирається взагалі ухвалити новий проект незалежно від його ставки прибутковості, тобто саме застосування методики стає сумнівним. Можна дати тільки одне прийнятне пояснення в цій ситуації з огляду на концепцію ставки прибутковості — необхідна ставка прибутковості настільки велика, що жоден проект не задовольняє цим вимогам (немає позитивної NPV). Жорстке фінансування може мати місце, коли фірма переживає фінансову кризу з великою вірогідністю банкрутства або коли фірма не має можливості збільшити розмір фінансування без порушення попередніх угод за контрактами.

Управлінський підхід до керування раціональною структурою майбутнього проекту полягає у виборі такої технології й обсягу виробництва, які дозволяють мінімізувати витрати. Якщо ринок збуту нестійкий, керувати постійними затратами практично неможливо.

Точка беззбитковості — це такий обсяг випуску, при якому забезпечується нульовий прибуток, тобто дохід від продажу дорівнює затратам виробництва або ж результат від реалізації після покриття змінних затрат достатній для покриття постійних витрат.

Бухгалтерська точка беззбитковості визначається шляхом прирівнювання чистого прибутку до нуля. Операційний грошовий потік при цьому дорівнюватиме амортизації.

Досягнення фінансової точки беззбитковості дозволяє покрити не тільки операційні витрати, але й досягти певного рівня доходу, що дозволяє задовольнити потреби інвесторів.

Проект у фінансовій точці беззбитковості має період окупності, який точно дорівнює життєвому циклу проекту, негативну NPV та нульову IRR.

Готівкову точку беззбитковості можна визначити, якщо операційний грошовий потік дорівнює нулю. Проект у точці готівкової беззбитковості ніколи не окупається. Його NPV є величиною негативною і дорівнює сумі початкових витрат.

Операційний ліверидж є ключовим показником рівнів беззбитковості продукції. Він свідчить про ступінь залежності проекту або фірми від постійних витрат, а величина операційного лівериджу — про чутливість операційних грошових потоків до змін в обсязі продажу.

Проекти звичайно залежать від різних варіантів управлінських рішень, які можуть бути прийняті в майбутньому. Ці рішення дуже важливі, але традиційний аналіз дисконтованих грошових потоків не бере їх до уваги.

Капітальне бюджетування відбувається тоді, коли прибуткові про­екти не мають джерел фінансування. Традиційний аналіз дисконтованих грошових потоків є сумнівним у даному разі, оскільки NPV вже не служить більше відповідним критерієм оцінки.

1. Визначте види і характер поведінки витрат за проектом.

2. Яким чином структура витрат виробництва впливає на вибір масштабу виробництва?

3. Цілі та припущення проведення аналізу беззбитковості.

4. Чому фінансових менеджерів цікавить розрахунок точки беззбитковості виробництва?

5. Чому точка беззбитковості є критерієм оцінки проектів? Яким має бути характер порівняння двох проектів?

6. Порядок розрахунку готівкової, бухгалтерської та фінансової точок беззбитковості.

7. Що таке операційний ліверидж?

8. Методичні підходи до розрахунку операційного лівериджу.

9. Значення розрахунку операційного лівериджу для фінансового менеджера.

10. Чому стандартний аналіз дисконтованих грошових потоків називають статичним?

11. Що таке управлінські рішення в бюджетуванні капіталу? Наведіть приклади.

12. Поняття капітального бюджетування.

13. Типи бюджетування та проблеми, які воно створює для аналізу дисконтованих грошових потоків.

14. Поясніть такі варіанти управлінських рішень, як відмова від проекту та його розширення. Чому ми ризикуємо визначити неправильно NPV, якщо проігноруємо ці можливі варіанти?

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Компанія «Нонокс» виробляє бензинові добавки. Для вироблення 1 літра необхідно витратити сировини на 1,15 грн., а затрати праці становитимуть 2,6 грн. на літр.

А. Чому дорівнюють змінні витрати на одиницю продукції?

Б. Припустимо, що постійні витрати компанії дорівнюють 20 000 грн. на рік при виробництві 280 000 літрів продукції. Чому дорівнюють річні сукупні витрати?

В. Якщо ціна продажу продукції становить 5,3 грн. за одиницю, чи досягає «Нонокс» готівкової точки беззбитковості? При амортизації 130 000 грн. на рік визначте бухгалтерську точку беззбитковості.

2. Проект, що розглядається, коштує 500 000 грн., його життєвий цикл 5 років, він не має ліквідаційної вартості. По проекту застосовується лінійна амортизація до нульової залишкової вартості. Необхідна ставка прибутковості становить 15%, податок на прибуток — 35%. Прогнозований обсяг продажу продукції — 400 одиниць на рік. Ціна одиниці продукції дорівнює 3000 грн., змінні витрати на одиницю продукції — 1900 грн., а постійні витрати — 250 000 грн. на рік. Визначте готівкову, бухгалтерську та фінансову точки беззбитковості за проектом. При розрахунку не враховуйте податки.

3. При рівні виробництва 10 000 одиниць величина операційного лівериджу становить 4. Якщо обсяг продажу продукції зросте до 12 000 одиниць, якою буде відносна зміна операційного грошового потоку? Яким буде новий рівень операційного лівериджу: вищим чи нижчим? Поясніть.

4. Постійні витрати за проектом становлять 50 000 грн. на рік, операційний грошовий потік при обсязі продажу 3000 одиниць — 125 000 грн. Визначте величину операційного лівериджу. Якщо кількість проданої продукції зросте з 3000 до 4000 одиниць, наскільки збільшиться опе-
раційний грошовий потік? Якою буде нова величина операційного лівериджу?

5. Відомо, щопри рівні випуску виробництва продукції 2000 одиниць величина операційного лівериджу дорівнює 2. Грошовий потік становить 4500 грн. Яким буде грошовий потік, якщо обсяг випуску зросте до 2500 одиниць? Якщо обсяг випуску знизиться до 1500? Якою буде нова величина операційного лівериджу в кожному випадку?

Практична ситуація

Розглядається новий проект. Очікується продавати 500 одиниць продукції на рік з грошовим потоком 20 грн. за одиницю продукції на наступні 10 років. Прогнозований щорічний операційний грошовий потік має становити 20 × 500 = 10 000 на рік. Ставка дисконту — 20%, початкові інвестиції — 55 000 грн.

А. Чому дорівнює NPV за основним варіантом?

Б. По закінченні першого року виконання проекту може бути припинено і його можливо продати за 40 000 грн. Якщо очікуваний обсяг продажу буде переглянуто, базуючись на результатах першого року, в якій ситуації доцільно відмовитись від інвестицій? Інакше кажучи, при якому очікуваному рівні продажу доцільно відмовитись від проекту?

В. Поясніть, чому вартість відмови від проекту (40 000 грн.) може розглядатися через рік як альтернативні витрати продовження виконання проекту?

Розгляньте інші сценарії розвитку події.

Сценарій 1. Припустимо, що очікуваний обсяг продажу зросте до 750, якщо перший рік буде успішним, і знизиться до 250, якщо перший рік буде невдалим.

А. Якщо успіх та невдача однаково вірогідні, якою буде NPV проекту? Під час відповіді враховуйте можливість відмови від
проекту.

Б. Яка вартість рішення відмови від проекту?

Сценарій 2. Припустимо, що проект збільшиться вдвічі через рік, бо вдвічі більше одиниць продукції може бути вироблено і продано. Звичайно, розширення проекту бажане лише у випадку, коли його реалізація проходить успішно. Якщо проект здійснюватиметься вдало, то очікуваний обсяг продажу після розширення становитиме 1500. Прийма­ючи вірогідність успішного та неуспішного здійснення проекту за рівні величини, якою буде NPV проекту? Пам’ятайте, що відмова від проекту можлива в разі невдачі. Чому дорівнює вартість рішення розширити проект?

 


3.3. ОЦІНКА І ПРИЙНЯТТЯ ПРОЕКТНИХ РІШЕНЬ
В УМОВАХ РИЗИКУ ТА НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

3.3.1. Поняття ризику та невизначеності.
Класифікація проектних ризиків

У проектному аналізі використовуються орієнтовні розрахунки вартості, цін, обсягів продукції і строків для того, щоб перед­бачити майбутні події. Якою б не була якість орієнтовних розрахунків, майбутнє завжди залишається невизначеним. Рішення про вклад капіталу, засноване на майбутніх витратах і прибутках, має певну міру невизначеності, яку не можна не брати до уваги. Елементи невизначеності, пов’язані з проектом, повинні бути оцінені так, щоб зробити мінімальним вплив можливих несприятливих подій у майбутньому.

Певна кількість параметрів, яка використовується для обчислення вартості капіталовкладень, поточних витрат, обігового капіталу для розрахунку фінансової та економічної ефективності проекту, вимагає визначення часових меж виконання проекту і стадій його виконання. Усі ці ключові елементи є вирішальними для успішного завершення проекту, а кожний елемент — предметом невизначеності.

Наприклад, витрати на будівництво можуть перевищувати бюджет, реалізація проекту зайняти часу більше, ніж заплановано, витрати на реалізацію проекту можуть несподівано збільшитися або зменшитися. Випуск готової продукції не завжди збігається з планами. Вимоги або смаки споживача можуть змінитися, рівні загальних цін коливатися, темпи виробництва прискоритися або уповільнитися, ніж очікувалося. При оцінці проекту ці невизначеності можуть бути опрацьовані формально за допомогою різних форм аналізу.

Різниця між ризиком та невизначеністю полягає в тому, що особа, яка приймає рішення, має різні уявлення про ймовірність очікуваних подій. Тому ризик присутній тоді, коли ймовірність можна визначити на підставі попереднього періоду, невизначеність існує у той час, коли можливість наслідків визначається суб’єктивно, оскільки дані відсутні.

Під ризиком у проектному аналізі розуміють ймовірність визначеного рівня втрат фірмою частини своїх ресурсів або недоотримання доходів, або появу додаткових витрат при реалізації проекту. В аналітика зацікавленість викликає не тільки можливість настання несприятливих, але й сприятливих подій. Тому, якщо термін «ризик» вживається стосовно проекту, то тут повинні бути розглянуті обидві можливості: і збитків, і прибутку, що виникають з обставин невизначеності, пов’я­заних з виконанням проекту. Досвідчений аналітик намагається оцінити обставини невизначеності і міру їх позитивного чи негативного впливу на реалізацію проекту, а також те, чи являються ці обставини невизначеності внутрішніми або зовнішніми щодо проекту.

Прийняття рішення за наявності обставин невизначеності є спірним. Тут можливі різні підходи. Найбільш ефективними методами аналізу обставин невизначеності є аналіз чутливості та аналіз міри ризику.

У сьогоднішніх умовах розвинутої ринкової економіки аналіз фінансів звичайно зосереджується навколо визначення міри ризику при інвестиціях або прибутку. Існує співвідношення між
мірою ризику і прибутком, яке зазвичай точно визначає, що інвестиції, при яких очікується великий прибуток, неминуче підлягають високому ступеню ризику. Тут треба мати на увазі, що при виборі інвестицій чим більшою мірою з проектом пов’язаний усвідомлений ризик, тим більшим буде прибуток, що компенсує цей ризик. Таке співвідношення має вирішальне значення при прийнятті рішення про вклад капіталу. Ризик як зворотну сторону фінансової винагороди не можна не брати до уваги.

Ризик існує незалежно від того, якими будуть наслідки: невизначеними чи невідомими. Деякі види діяльності прийнято вважати більш ризикованими, ніж інші. Вкладник часто усвідомлює, що, роблячи вклади, він наражається на ризик отримати невеликий прибуток або зазнати збитків, або рух ліквідності виявиться меншим за очікуваний і розцінюватиметься як відносно «ризиковане». З іншого боку, якщо інвестор впевнений у результаті проекту, то він може передбачити, чи є ризик, чи його взагалі немає.

Таким чином, якщо міра досягнення результату може коливатися у певних межах, такі дії повинні розглядатися як ризиковані. Чим вищим є ступінь непередбаченості дій, тим більший ризик.

Проектний аналіз бере до уваги можливість існування ризику. Розрізняють два його види, пов’язані з підготовкою і реалізацією проекту, — систематичний і несистематичний. Систематичний ризик належить до зовнішніх факторів, пов’язаних з проектом, таких як стан економіки в цілому, і перебуває поза загальним контролем над проектом. Прикладами систематичного ризику є політична нестабільність, зміни умов оподаткування, фактори, пов’язані з діями держави. Інші види систематичного ризику відображають вплив факторів конкурентного середовища, у тому числі загального ринкового попиту, рівня конкуренції і цін на сировину і робочу силу в галузі. Дані фактори повинні розглядатися, тому що проект замалий, щоб впливати на зміну цих факторів.

Несистематичним ризиком є ризик, що безпосередньо стосується проекту. Рівень рентабельності виробництва, період початку будівництва і сам процес будівництва, вартість основного капіталу і продуктивність — все це є видами несистематичного ризику. Інші види включають зовнішні фактори, які можна контролювати або на які можна впливати у межах проекту. Це — заробітна плата персоналу проекту, ціни збуту продукції проекту, ціни постачальників на сировину і навіть урядові податки, такі як митний та акцизний збір тощо.

Для того щоб оцінити міру несистематичного ризику, аналітик повинен знайти відповідь на такі запитання:

· чи існує невизначеність стосовно розрахунку часу і величини руху ліквідності, пов’язана з політичною нестабільністю;

· чи існує можливість того, що рух ліквідності може бути меншим за очікуваний через зміни в ефективному ринковому попиті на готову продукцію.

Експерт повинен вивчити ці фактори або зробити орієнтовні розрахунки рівня їх впливу на реалізацію проекту. Щоб оцінити несистематичний ризик, експерт повинен мати відповідні дані. Для реалізації нового проекту було б корисним ознайомитися з досвідом інших фірм цієї галузі, їх фінансовими звітами, історією, практичною діяльністю та ін. Можливо проводити аналіз ринку і нових технологій, вивчення постанов уряду і можливостей сприятливих змін. Проте часто експерту може знадобитися орієнтовна оцінка мінливості цих факторів та їх вплив на проект.

Сучасна практика розрізняє й інші класифікаційні ознаки проектних ризиків. За тривалістю дії ризики можуть бути короткостроковими, тобто пов’язаними з фінансовими інвестиціями, що впливають на ліквідні позиції фірми, або довгостроковими, що виникають при виборі напряму інвестування. За мірою впливу на фінансовий стан фірми розрізняють ризики допустимі (по­в’язані із загрозою певної втрати прибутку), критичні (пов’язані з можливою втратою очікуваної виручки) і катастрофічні (що виникають при втраті всього капіталу фірми і супроводжуються банкрутством).

Рис. 18. Систематичні і несистематичні ризики

За можливістю усунення ризики поділяють на недиверсифіковані, що не підлягають усуненню, і диверсифіковані, для яких існують можливі шляхи подолання.

За мірою впливу на зміну реальних активів фірми можна виділити: динамічні ризики непередбачених змін вартості основного капіталу, що відбуваються внаслідок прийняття відповідних управлінських рішень, ринкових або політичних обставин, які можуть призвести як до втрат, так і до збільшення прибутків; статичні ризики — це втрати реальних активів внаслідок заподіяння збитків власності через некомпетентність керівництва.

3.3.2. Причини виникнення та наслідки
проектних ризиків

Реалізація великих проектів, пов’язаних з будівництвом, піддається «ризику незавершення», причинами якого можуть бути банкрутство підрядників, зміни в наміченому проекті, розбіжності у кошторисі, зміни в економічному середовищі реалізації про­екту (ціни, податки). Ризик перевищення витрат виникає внаслідок зміни початкового плану реалізації проекту або заниження розрахункових витрат на будівництво, затримання строків будівництва. Після завершення проекту можлива поява виробничих ризиків, пов’язаних з проблемами технічної підготовки і розробки проекту, поганого інжинірингу, незадовільного навчання персоналу, нестачі сировини і зростання витрат виробництва. Такий підхід до вивчення проектних ризиків базується на їх поетапній (пофазовій) оцінці (див. табл. 29).

Таблиця 29

ВИДИ РИЗИКІВ, ЩО ВИНИКАЮТЬ НА РІЗНИХ СТАДІЯХ
ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ПРОЕКТУ

Стадія Види ризиків
Передінвестиційна · помилковість у розробці концепції проекту · неправильне визначення розташування проекту · ставлення до проекту місцевої влади · прийняття рішення про доцільність інвестування
Інвестиційна · платоспроможність замовника · непередбачені витрати на будівельні роботи · перевищення строків будівництва, вартості обладнання · несвоєчасність постачання обладнання · невиконання контрактних зобов’язань підрядниками · несвоєчасна підготовка персоналу
Експлуатаційна · поява альтернативного продукту · неплатоспроможність споживачів · неправильно визначені обсяг і сегмент ринку, на якому реалізується продукт проекту · зміна цін на сировину і матеріали, перевезення, заробітної плати · зміна вартості капіталу і рівня інфляції · загроза екологічній безпеці · зміна ставлення населення проекту до його реалізації

У ході підготовки та експлуатації на проект можуть впливати різноманітні фактори технічного, комерційного, фінансового і політичного характеру (причини їх виникнення, ознаки і наслідки за функціональними критеріями проекту подані у табл. 30).

Таблиця 30

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ, ОЗНАКИ ТА НАСЛІДКИ РІЗНИХ
ФУНКЦІОНАЛЬНИХ РИЗИКІВ ПРОЕКТІВ

Причини виникнення Наслідки Ознаки
ТЕХНІЧНІ РИЗИКИ
Помилки в проектуванні; недоліки технології; неправильний вибір обладнання; неправильне визначення потужності виробництва. Недоліки в управлінні; нестача кваліфікованої робочої сили; відсутність досвіду роботи на імпортному обладнанні у місцевого персоналу. Þ Неможливість виходу на проектну потужність. Þ Випуск продукції нижчої якості. 1. Новизна проекту. 2. Відсутність проектної організації відповідного рівня. 3. Відсутність маркетин­гових досліджень. 4. Відсутність залучення іноземних менеджерів.
Порушення договорів пос­тавок сировини, матеріалів, ком- плектуючих. порушення термінів субпідрядниками. Þ Збільшення термінів будівництва. Þ Вихід на повну потужність у віддаленому періоді. 1. Нечіткі щодо термінів та обсягів контракти. 2. Контракти без штраф­них санкцій. 3. Вибір постачальників з нестабільних регіонів; з ненадійною репутацією. 4. Відсутність у контракті механізму запуску проекту.
Порушення термінів будівництва. Підвищення цін на сировину та електроенергію; збільшення вартості обладнання через валютні ризики; підвищення витрат на проект. Þ Підвищення розрахункової вартості проекту. 1. Відсутність у контракті фіксованих цін, ме­ханізмів захисту від валютних ризиків. 2. Облік заробітної плати у місцевій валюті.
Зміни торговельно-політич­ного режиму та митної політики, у податковій системі, системі валютного регулювання й регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Зміна в системах експортно­го фінансування в країнах — учасницях проекту. Þ Неможливість збуту продукції 1. Розрахунок собівар­тості продукції за нижчою ціною. 2. Невраховані всі нові заходи із захисту від ризиків в інших країнах.
Нестабільність політичної си­туації в країні, небезпека націо­налізації та експропріації. Þ Втрата проекту. 1. Відсутність підтрим­ки в силових структурах та уряді. 2. Відсутність підтримки державних і місце­вих структур.
Закінчення табл. 30
Причини виникнення Наслідки Ознаки
Зміна законодавства, особливо в частині регулювання іноземних інвестицій. Складність з репатріацією прибутку. Þ Зниження ефек­тивності, звертан­ня проекту. 1. Застаріла технологія. 2. Непродумана еко­логічна політика. 3. Низькі вимоги до екологічності проекту. 4. Відсутність відпрацювання питань утилізації відходів. 5. Відсутність дозволу наглядових органів.
Неправильний вибір товару та його випуск. Випуск товару низької якості або морально застарілого. Неправильний вибір ринків збуту, неточний розрахунок місткості ринку. Непродуманість або відсутність на передбачених ринках збутової мережі. Неправильна цінова політика. Відсутність чи нестача реклами. Þ Неможливість реалізації продукції проекту у розраховані терміни і визначеному ціно­вому діапазоні. Þ Відсутність пот­рібних доходів для того, щоб погасити кредит. 1. Відсутність маркетин­гових досліджень. 2. Нечітка орієнтація на покупця. 3. Відсутні закупівельні контракти. 4. Відсутність програ­ми збуту. 5. Відсутність програми з реклами. 6. Товар не має сертифікації. 7. Відсутність урахування особливостей політики, торгівлі на даному ринку.
ФІНАНСОВІ РИЗИКИ
Нестабільність економік країн — учасниць проекту. Коливання курсів обміну валют. Державне регулювання облікової банківської ставки. Þ Зростання процентної ставки. Þ Подорожчання фінансування. 1. Різна валюта надходжень і валюта кредиту. 2. Відсутність механізму перерахунку валют. 3. Плаваюча ставка за кредити. 4. Відсутність чіткої фіксованої ціни на товари в контракті.
Підвищення витрат фірми. Þ Зростання цін за зарубіжними контрактами. Відсутність чіткої фіксації цін на товари і послуги у контракті.
Економічна криза, затоварювання ринку. Монополізм провідного ви­робника. Конкурентна боротьба через зниження ціни. Þ Заподіяння фінансових збитків інвесторам та іншим учасникам проекту. 1. Відсутність маркетингових досліджень. 2. Надто оптимістичні ціни, закладені при розрахунку.

3.3.3. Методи аналізу й оцінки ризиків
інвестиційних проектів

Головний наслідок ризику — перевитрати часу й засобів на його виконання за рахунок підвищення обсягу робіт і тривалості їх виконання за проектом.

Мета аналізу ризику — дати потенційним партнерам або учасникам проекту потрібні дані для прийняття рішення щодо доцільності участі у проекті та заходів їх захисту від можливих фінансових втрат.

Тому аналіз може проводити кожен учасник проекту. Розрізняють такі види аналізу ризику:

· якісний — визначення показників ризику, етапів робіт, при яких виникає ризик, його потенційних зон та ідентифікація ризику;

· кількісний — передбачає числове визначення розміру окремих ризиків, а також проекту в цілому.

До якісних методів ризику слід віднести експертний аналіз ризиків. Як правило, даний вид оцінки застосовується на початкових етапах роботи над проектом. До основних переваг даного методу належать: можливість оцінки ризику до розрахунків по­казників ефективності, відсутність необхідності у точних первинних даних і сучасному програмному забезпеченні, а також простота розрахунків. Однак експертний аналіз ризиків, як і будь-яка експертна оцінка, достатньо суб’єктивний і не завжди дає змогу дати незалежну характеристику події, що аналізується. Процедура експертної оцінки ризику передбачає:

· визначення видів ризику і граничного рівня його припустимої величини;

· встановлення ймовірності настання ризикової події і небезпечності даного ризику для успішного завершення проекту;

· визначення інтегрального рівня за кожним видом ризику і вирішення питання про прийнятність даного виду ризику для учасників проекту.

У разі невеликої кількості змінних і можливих сценаріїв розвитку проекту для аналізу ризику можна скористатися методом дерева рішень, яке будується на основі виділених робіт (подій), що відображають життєвий цикл проекту, визначають ключові події, що впливають на проект, час їх настання і можливі рішення, які можуть бути прийняті в результаті настання кожного ключового виду роботи з визначення ймовірності їх прийняття і вартості робіт.

За результатами побудови дерева рішень встановлюються ймовірність та ефективність кожного сценарію розвитку проекту, а також інтегральна ефективність самого проекту. Ризик за проектом може вважатися прийнятним у випадку позитивної величини інтегрального показника ефективності проекту, наприклад чистої теперішньої вартості.

Як правило, аналіз ризику проводиться кількома методами.

Метою аналізу чутливості, який у літературних джерелах з інженерної економіки і теорії прийняття рішень інколи зустрічається під назвою «ранжування параметрів», є використання змін заданих параметрів для визначення життєздатності проекту в умовах невизначеності. Експерт розраховує можливу зміну кожного фактора або змінної величини, визначає вплив цієї зміни на показник певного рішення і виділяє суттєві фактори або змінні величини для більш поглибленого вивчення. Він визначає кількість і вказує на вплив невизначеності та намагається виразити математичним способом відношення серед змінних величин, що складають просування ліквідності і рен­табельність.

Аналіз чутливості надає можливість судити про наслідки невід’ємної невизначеності в проектах. Зміни можуть відбуватися в фінансових оціночних даних про капітал, тривалість будівництва, вартість сировини та інших витрат, пов’язаних з реалізацією проекту, вартістю збуту, коефіцієнтом завантаження і ціною на продукцію, бо вони не можуть бути передбачені заздалегідь. Ці різні зміни впливають на завершення реалізації проекту. Розробка проекту фактично є прогнозуванням розвитку ситуації з проектом.

Проведення аналізу чутливості передбачає розрахунок базової моделі на основі припустимих значень вхідних змінних проекту, для якої визначається величина чистої теперішньої вартості (NPV). Ця величина є основою порівняння з припустимими можливими змінами, які необхідно проаналізувати.

Алгоритм проведення аналізу чутливості передбачає:

· визначення критичних змінних, що впливають на величину чистої теперішньої вартості (NPV);

· оцінку впливу зміни однієї змінної проекту (при незмінності всіх інших) на величину чистої теперішньої вартості;

· розрахунок впливу зміни змінної, що досліджується, на величину відхилення одержаної NPV від базової (оцінка еластичності, чутливості до зміни чистої теперішньої вартості від зміни змінної проекту);

· визначення межового (критичного) значення змінної і можливого допустимого її відхилення від базового сценарію проекту;

· розрахунок показника чутливості і критичного значення для кожної змінної проекту і ранжування їх за убуванням (чим вища чутливість NPV, тим важливіша перемінна для значення чистої теперішньої вартості, а значить, для проекту).

Основна проблема проведення подібного аналізу полягає у неможливості з однаковою мірою достовірності подати всі значення змінних, що існують в проекті, оскільки деякі з них ледве підлягають прогнозу, а для інших немає сенсу давати точний прогноз, оскільки вже укладено договір про поставки певного збуту продукції за фіксованою ціною, що дозволяє спрогнозувати ці показники безпомилково.

Таким чином, суть даного методу полягає у вимірюванні чутливості основних результуючих показників проекту (NPV або IRR) до зміни тієї чи іншої змінної величини.

Як показник чутливості проекту до зміни тих чи інших змінних використовують показник еластичності чистої теперішньої вартості (NPV), який обчислюються за формулою

(3.3.1)

Перевага цього показника в тому, що величина його не залежить від вибору одиниці вимірювання різних змінних. Чим більша еластичність, тим вищою є міра залежності NPV або внутрішньої норми дохідності (тобто її чутливість) від аналізованої змінної проекту.

Відомо, що існує зворотна залежність між витратами на здійснюваність інвестиційного проекту і показниками ефективності. Це означає, що збільшення витрат на заробітну плату призведе до зменшення чистої теперішньої вартості. Таким чином, чисельник у нашій формулі буде негативним, а знаменник — позитивним, що дасть у результаті негативний коефіцієнт еластичності. Навпаки, у випадку зменшення заробітної плати чисельник буде позитивним, а знаменник негативним, що знову дасть нам негативний коефіцієнт.

Спеціалісти взяли за правило ігнорувати негативний знак, відмічаючи лише абсолютну величину еластичності. Тому в подальшому ми не звертатимемо увагу на негативне значення коефіцієнта і прийматимемо тільки його абсолютну величину. У табл. 31 представлені основні характеристики факторної еластичності показників ефективності інвестиційного проекту.

Таблиця 31

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.018 сек.