• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Ухвала суду

План

1. Поняття і види судових рішень.

2. Вимоги, яким мас відповідати судове рішення.

3. Зміст судового рішення.

4. Негайне виконання, визначення порядку виконання, надання відстрочки і розстрочки виконання.

5. Виправлення недоліків рішення суду, що його постановив.

6. Законна сила судового рішення.

7. Ухвала суду.

Ключові слова: судове рішення, рішення про присудження, рішення про визнання, конститутивні рішення, судові ухвали, зміст судового рішення, описка, помилка.

Мета лекції: ознайомитися із судовим рішенням, його змістом, вимогами до нього, порядку його виконання, навести особливості виправлення недоліків рішення суду, розкрити поняття ухвали і окреслити її зміст.

1. Поняття і види судових рішень

Акти суду з приводу вирішення справи по суті, тобто вирішення основної правової вимоги у справах позовного провадження, у справах, які виникають з правових відносин і в справах окремого провадження, закріпляються в процесуальній формі рішення.

Їх можна так класифікувати:

Рішення про присудження- це постанови суду, якими підтверджуються права, обов'язки та законні інтереси сторін і одна сторона присуджується виконати на користь другої сторони певні дії або утриматися від їх виконання.(виселення з житлового приміщення).

Рішення про визнання ~постанови суду, якими підтверджується наявність або відсутність між сторонами певних юридичних відносин, певних обставин чи юридичних фактів ( визнання прав власності).

Конститутивні рішення - постанови суду, спрямовані на заміну чи припинення правовідносин. Ними будуть рішення про виділ частки з спільного майна, розірвання шлюбу.

Згідно зі ст. 208 ЦПК судові рішення поділяються на основні та додаткові. Основним рішенням закінчується судовий розгляд справи. Додаткове рішення може бути прийняте судом, який ухвалив основне рішення за заявою сторін чи за власною ініціативою у випадках передбачених ст.. 220 ЦПК.

Судове рішення - це акт правосуддя в цивільних справах, яке виноситься від імені держави і усуває спір між сторонами їм присуджується додержуватися певної поведінки щодо існуючих між ними правовідносин.

Судові ухвали - це одна з форм судових рішень, якими врегульовуються лише окремі питання, поставлені перед судом у заявах і клопотаннях осіб які беруть участь. Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду.

2. Вимоги, яким мас відповідати судове рішення

Згідно з діючим цивільно - процесуальним законодавством рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим у передбаченому порядку, викладеним у письмовій формі, за встановленим змістом, проголошене публічно.

Судове рішення повинні відрізняти ясність і чіткість формулювань.

Важливою умовою обґрунтованості рішення суду є відпо­відність його висновків істині — дійсним обставинам справи, правам і обов'язкам сторін.

Зміст істини, що встановлюється у цивільному процесі, за­лежить від його завдань, тому юридичним фактам суд пови­нен дати не тільки фактичну, а й правову оцінку. Оцінка до­казів справи провадиться суддями за внутрішнім переконан­ням, яке створюється у процесі дослідження матеріалів спра­ви і є його наслідком.

Внутрішнє переконання суддів — це їх переконаність у правильності рішення, яке базується на пере­вірці й оцінці у сукупності доказів, досліджених ними у про­цесі судового розгляду. Воно ґрунтується на всебічному, по­вному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні у судо­вому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності відповідно до закону. Жодні докази не мають для суду наперед встанов­леної сили. Суд оцінює належність, допустимість, до­стовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності (ст. 212 ЦПК України).

Для цього під час ухвалення рішення суд повинен виріши­ти всі питання, встановлені ст. 214 ЦПК України, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної дав­ності тощо), які мають значення для вирішення справи, та до­кази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або у позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

3. Зміст судового рішення

Рішення суду має викладатися письмово, за змістом — відповідати вимогам ст. 215 ЦПК України і складатися із вступ­ної, описової, мотивувальної, резолютивної частин. У вступній частині зазначаються: час і місце ухвалення рішення; найме­нування суду, що ухвалив рішення; прізвище та ініціали судді (суддів — при колегіальному розгляді); прізвище та ініціали секретаря судового засідання; найменування сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмет позовних вимог.

Описова частинаповинна містити узагальнений виклад по­зиції відповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, інші докази, досліджені судом.

У мотивувальній частиніза­значаються: встановлені судом обставини і визначені відпо­відно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає вста­новленими наявність або відсутність фактів, якими обґрунто­вувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє до­кази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо бу­ли, то ким; назви статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесу­ального закону, яким суд керувався.

У резолютивній частинізазначаються: висновки суду про задоволення позову або відмо­ву у позові повністю чи частково; висновки суду по суті позов­них вимог; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Відповіді суду на всі правові питання повинні випливати із встановлених фактичних обставин, бути вичерпними, визна­ченими і безумовними.

Вичерпними є рішення, які містять відповідь суду на всі пе­редані на його вирішення правові питання. Вимога визначеності полягає у тому, що рішення суду по­винно дати чітку і конкретну відповідь на всі порушені перед ним питання,.

Безумовність полягає у тому, що висновки, зроблені в рі­шенні, не повинні включати умови, які поставили б його ви­конання в залежність від їх настання. Суд не може покласти на відповідача обов'язок виконати певні дії за умови виконан­ня зустрічних дій з боку позивача або настання певних подій.

Якщо суд на підставі п. 7 ч. 1 ст. 214, ст. 367 ЦПК України допускає негайне виконання рішення, то він також зазначає про це у резолютивній частині рішення. Надання розстрочки чи відстрочки визначається у відповідній частині рішення (ст. 217 ЦПК України).

У формі рішення виносяться тільки ті постанови суду пер­шої інстанції, якими вирішується цивільна справа по суті, у зв'язку з чим включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті, не допускається. Тому в ній неприпустимо вирішувати питання про виділення частини вимог у самостійне прова­дження або закриття провадження у них, залишення без роз­гляду тощо. Вирішення таких питань викладається у само­стійній процесуальній формі ухвал (статті 208, 210 ЦПК України), які можуть постановлятися водночас з рішенням.

Порядок ухвалення рішення передбачений статтями 18, 19, 195, 196, 208, 209 ЦПК України. Суди України ухвалю­ють рішення іменем України негайно після розгляду справи, більшістю голосів суддів, які входять до складу суду у даній справі.

Рішення суду ухвалюється у нарадчій кімнаті з додержан­ням її таємниці — ніхто не має права бути присутнім у ній, крім складу суду у даній справі. Суддям забороняється розго­лошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті (ст. 196 ЦПК України).

Ухвалене рішення виготовляється на спеціальному бланку у письмовій формі головуючим або одним із суддів при ко­легіальному розгляді справи, підписується всім складом суду і скріплюється печаткою суду. Виправлення у рішенні мо­жуть бути застережені перед підписом суддів.

Ухвалене судом рішення проголошується прилюдно, крім рішень про усиновлення дітей тощо (ст. 6 ЦПК України). Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його ос­карження (ч. 1 ст. 218 ЦПК України).

4. Негайне виконання, визначення порядку виконання, надання відстрочки і розстрочки виконання

Негайне виконання судового рішення є виключенням з загального правила і полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно - з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

ЦПК зобов’язує суд допустити негайне виконання рішення в справах:

1) про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць;

2) про присудження робітникові або службовцеві заробітної плати, але не більше як за один місяць;

3) про стягнення відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, - у межах стягнення за один місяць;

4) про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника. ЦПК допускається негайне виконання рішень суду у справах про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала, та у справах про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб ст. 368 ЦПК.

ЦПК не допускає негайного виконання:

1) коли негайне виконання може викликати такі зміни у майні, після яких повернути його до попереднього стану у разі скасування рішення буде неможливим або дуже утрудненим;

2) у справах про виселення громадян з жилих приміщень

Негайне виконання рішень підпорядковане загальним правилам виконання судових рішень, а тому, виносячи рішення щодо негайного виконання, суд повинен одночасно виписати виконавчого листа та здійснити заходи щодо його виконання.

Одночасно в рішенні суду може бути передбачена відстрочка та розстрочка негайного виконання.

5. Виправлення недоліків рішення суду, що його постановив

Після оголошення рішення суд, який його постановив, не вправі сам його змінити або скасувати. Допущені в ньому помилки, внаслідок яких воно стає незаконним і необґрунтованим, виступають підставою для зміни і скасування рішення в апеляційному та касаційному порядку. Однак деякі недоліки судового рішення можуть бути, у точно передбачених законом випадках, усунені судом, який постановив рішення, одним з трьох способів: виправлення описки і явної арифметичної помилки; постановляння додаткового рішення; роз'яснення рішення.

1) Опискою називається зроблена судом механічна помилка у визначенні об'єкта присудженого, сторони, строку виконання рішення. Помилка - це неправильність в діях і висновках. Це допущена внаслідок неправильності арифметичних розрахунків неточність в рішенні суду у визначенні суми, яка підлягає стягненню.

2) Додаткове рішення є способом виправлення таких недоліків судового рішення, як невизначеність і неповнота, що не дає належним чином вирішити спір.

ЦПК передбачено термін прийняття судом заяви про ухвалення додаткового рішення, вона може бути подана до закінчення строку на виконання рішення. Присутність сторін при ухваленні судом додаткового рішення не є обов'язковою ст. 220 ЦПК.

3) Роз'яснення судового рішення настає тоді, коли його зміст викладено не чітко, його положення незрозумілі, внаслідок чого реалізація такого рішення викликає труднощі чи стає неможливою. Ухвала суду про роз'яснення рішення може бутиоскаржена і внесено на неї окреме подання.

ЦПК чітко визначає підставу для роз'яснення рішення суду. Рішення суду роз’яснюється, коли воно є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця.

6. Законна сила судового рішення

Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Набравши законної сили, рішення суду стає загальнообов'язковимдля всіх установ, підприємств і організацій, посадових осіб і громадян та підлягає виконанню на всій території України ( ст. 124 Конституції).

Ухвали суду першої інстанції - це процесуальні документи, якими вирішуються різноманітні питання, що виникають в ході розгляду справи чи у випадку її закінчення без ухвалення рішення.

Класифікувати ухвали суду можна за такими ознаками:

1. За суб'єктивною ознакою:а) одноособові - виносяться суддею одноособово головним чином з питань руху справи;б) колегіальні - виносяться судом при колегіальному розгляді справи з питань руху чи закінчення справи без ухвалення рішення.

2.3а формою, якої вони набувають:а) протокольні - заносяться до протоколу судового засідання ( наприклад, про відкладення розгляду справи);б) у вигляді окремого процесуального документа (наприклад про припинення провадження в справі).

3. За змістом:

а) підготовчі ~~ у них вирішуються питання підготовки справи (наприклад, для призначення експертизи, про розшук відповідача);

б) з питань, що виникли при розгляді справи ( про заміну неналежної сторони);

в) заключні - ухвали, що завершають розгляд справи ( про припинення провадження і залишення заяви без розгляду);

г) із приводу винесеного рішення (наприклад, про роз'яснення рішення);

д) окремі ухвали - про розкриття в ході розгляду справи порушення законності посадовими особами чи громадянами або істотні недоліки в роботі підприємств, організацій і установ.

Ухвали виносять в нарадчій кімнаті, а по нескладних питаннях - порадившись на місці..

Ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з : вступної, частини, описової, мотивувальної, резолютивної.

Ухвала, яка постановляється судом не виходячи до нарадчої кімнати, повинна містити мотивувальну та результативну частини.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте зміст поняття законної сили судового рішення.

2. Порівняйте судове рішення та судову ухвалу.

3. Назвати основні структурні елементи судового рішення.

4. Назвати умови постановлення додаткового рішення.

5. В який строк постановлюється додаткове рішення?

6. Назвати випадки, в яких суд вправі роз’яснити своє рішення.

Використані і рекомендовані нормативно-правові акти та література:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-41. – Ст. 492.

3. Фурса С., Фурса Є. Щербак С.Цивільний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. –К.:КНТ, 2009 - 816с.

4. Фурса С.Я. Цивільний процес України. Академічний курс. К.:2009-848с.

5. Цивільний процес: Навчальний посібник. / А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусова, Р.О. Стефанчук, О.І. Угриновська та ін.- За ред.. Ю.В. Білоусової. – К.: Прецедент, 2005.

6. Чорнооченко С.І. Цивільний процес: Вид. 2 – ге, перероб. Та доп.: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.

Схвалено на засіданні кафедри права Протокол № __ від __ _____ 201_р.

Розробник лекції А. В. Солонар

Завідувач кафедри М. М. Бурбика

Читайте також:

1. Стаття 144. Ухвала суду про призначення експертизи

Переглядів: 2581