Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Порядок застосування юридичних санкцій органами фінансового контролю.

Поняття і види санкцій, що застосовуються органами фінансового контролю.

Фінансове правопорушення: поняття, склад, класифікація.

Правопорушення, підзвітні органам фінансового контролю, та санкції, що ними застосовуються

 

 

Які б економічні умови не існували в державі, діяльність суб’єктів підприємницької діяльності спрямована на збільшення прибутків за рахунок використання законних видів діяльності, а також шляхом здійснення дій, які порушують норми законодавства і тягнуть за собою застосування санкцій.

Не завжди правопорушення пов’язане з невиконанням або неналежним виконанням суб’єктами підприємницької діяльності своїх обов’язків, але і шляхом правомірного обходу закону, при наявності недосконалості чинного законодавства.

В законодавстві України не міститься загального поняття “фінансове правопорушення”. В Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затвердженої наказом ГоловКРУ України, але на даний час вона втратила чинність, було закріплено поняття “фінансове правопорушення” – дія або бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання всіх форм власності, об’єднань громадян, громадян України та іноземних громадян, наслідком яких стало невиконання фінансово-правових норм. Це визначення вживалося лише для даної Інструкції.

Проте за деякі види фінансових правопорушень відповідальність передбачена і у Кодексі про адміністративні правопорушення. Дехто з вчених додержується думки, що це – сфера адміністративного права. Інші вказують, що адміністративно-правові норми захищають сферу дій норм різних галузей права – фінансового, підприємницького, земельного, екологічного та інших, тобто усі напрями діяльності органів державного управління, але це не є підставою для виключення з предмета регулювання кожної галузі своєрідних їм відносин.

На підставі цього можна сказати, що за фінансове правопорушення настає не лише фінансова відповідальність, але і адміністративна.



Интернет реклама УБС

Фінансове правопорушення – протиправне винне діяння, що посягає на порядок формування, розподілу і використання фінансових ресурсів держави і за яке законом передбачена відповідальність.

Правопорушення характеризуються ознаками: протиправність, суспільна небезпека, винність, караність.

1. Протиправність – дії або бездіяльність, направлені на порушення правової норми. Дії, які хоч і заподіюють певну шкоду суспільним інтересам, але не пов’язані з порушенням законодавства, не відносяться до фінансових правопорушень.

Не рідко суб’єкти підприємницької діяльності за допомогою знання чинного законодавства правомірно обходять його за рахунок можливостей, закладених в законодавстві і цим самим, наприклад, зменшують суму оподаткованого доходу.

2. Суспільна небезпека – фінансове правопорушення є антисуспільним, воно приносить шкоду не лише фінансовим інтересам держави, суспільства, але і кожному конкретному громадянину. За вчинене діяння, яке в законодавстві не передбачене, відповідальність не наступає.

3. Вина – є однією із невід’ємних ознак фінансового правопорушення. Вина є необхідною умовою притягнення особи до відповідальності і може проявлятися у формі умислу чи необережності. Відсутність вини виключає застосування санкцій.

Що стосується вини юридичних осіб, то ця проблема також являється такою, що може бути вирішена. Діяльність юридичних осіб завжди обумовлюється діяльністю фізичних осіб, що входять до їх складу, або фізичних осіб, які своїми діями створюють для юридичної особи права і обов’язки (зокрема власники). Для визначення того, чи є дії юридичної особи винними, необхідно встановити, чи є вони наслідком дії або бездіяльності зазначених фізичних осіб.

4. Караність – діяння є правопорушенням, якщо законодавством встановлений порядок і види санкцій. Якщо відсутні санкції за фінансове правопорушення і порядок їх застосування, то скоєне діяння не може бути визнане правопорушенням і до особи не застосовуються санкції.

Склад фінансового правопорушення – сукупність умов (елементів), закріплених в законодавстві, при наявності яких діяння є фінансовим правопорушенням. До елементів складу фінансового правопорушення відносяться: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.

Об’єктом – є суспільні відносини по формуванню, розподілу і використанню фінансових ресурсів. Об’єкт може бути загальним, видовим і безпосереднім.

– Загальним об’єктом фінансового правопорушення є – встановлений законом порядок формування, розподілу і використання фінансових ресурсів, який охороняється мірами фінансової і адміністративної відповідальності.

– Видовий об’єкт – відносно відособлена група суспільних відносин в сфері фінансової діяльності за порушення яких органи фінансового контролю застосовують відповідні юридичні санкції.

Видовим об’єктом складу фінансового правопорушення можуть стати фінансові відносини пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та обов’язкових платежів, використанням бюджетних коштів, правила ведення касових операцій та інші.

– Безпосереднім об’єктом фінансового правопорушення є конкретні відносини, що охороняються нормами чинного законодавства і за порушення яких застосовуються санкції органами фінансового контролю. Наприклад, правила ведення податкового обліку (п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”); правила подання декларації про доходи (ст. 164 1 КпАП) та інші.

Інколи, правопорушення, що посягають на однакові безпосередні об’єкти містять два різні склади фінансового правопорушення. Наприклад, неподання податкової декларації може бути пов’язане з ухиленням від сплати податків, а в іншому випадку порушення з цим не пов’язане. В першому випадку правопорушення посягає на відносини по обов’язку сплати податків. У другому випадку порушуються відносини по обов’язку своєчасного подання в податкові органи звітності. В таких ситуаціях правопорушення відрізняється за іншими ознаками, зокрема, за діями, що призвели до такого правопорушення.

Об’єктивна сторона – передбачені законодавством дії або бездіяльність, які заборонені фінансово-правовими нормами і за які передбачається відповідальність.

В деяких випадках для наявності фінансового правопорушення необхідно встановити обов’язкові ознаки, а саме причинний зв’язок між протиправним діянням і його наслідками.

Наявність причинного зв’язку між діянням і його наслідками є обов’язковим при правопорушенні з матеріальним складом. Для правопорушень з формальним складом достатньо встановити лише наявність протиправного діяння незалежно від настання наслідків.

Фінансове правопорушення може характеризуватися додатковими ознаками об’єктивної сторони, які характеризують умови і обставини вчинення правопорушення. Вони містяться не у всіх складах правопорушення, але в тих випадках, коли вони передбачені в складі правопорушення, вони стають обов’язковими ознаками даного правопорушення.

Спосіб вчинення правопорушення, обстановка, в якій було скоєно правопорушення, час скоєння є факультативними ознаками.

Так, час вчинення правопорушення, відіграє значення при визначенні періоду, в якому воно скоєно, а залежно від цього і визначається розмір штрафних санкцій. Наприклад, у податковому законодавстві розмір штрафних санкцій залежить від затримки сплати узгодженої суми податкового законодавства, і він поділяється на: а) до 30 днів, б) від 31 до 90 днів, в) понад 90 календарних днів.

В податковому правопорушенні розмір штрафних санкцій залежить від розміру невнесеної суми податків та обов’язкових платежів.

Якщо в складі правопорушення факультативна ознака не передбачена, то наявність її для притягнення особи до відповідальності є необов’язковою і може враховуватися в якості обставини, що обтяжує чи пом’якшує відповідальність.

Об’єктивну сторону можуть характеризувати ознаки:

а) множинність – вчинення двох і більше самостійних правопорушень за кожне з яких особа притягалася до відповідальності;

б) неоднократність – це вчинення двох і більше однорідних протиправних дій, за які правопорушник не притягався до відповідальності;

в) повторність – вчинення однією особою кількох фінансових правопорушень. Повторність в цих умовах враховується як обставина, що посилює відповідальність, оскільки в таких випадках законом передбачається за цей склад правопорушення більш суворе покарання.

Правопорушення вважається повторним, якщо особа протягом року скоїла аналогічне правопорушення, за яке вона піддавалася покаранню.

г) тривалі – дії або бездіяльність, які характеризуються тривалим порушенням обов’язків, передбачених фінансовим законодавством, і розглядаються в якості одного фінансового правопорушення, незалежно від тривалості протиправного діяння. При скоєнні триваючого правопорушення наявність ряду порушень розглядається як скоєння одного правопорушення, а не кількох самостійних.

д) продовжувані – фінансове правопорушення, яке складається з ряду юридично поточних діянь, які охоплюються спільним умислом.

Суб’єктами фінансових правопорушень є особи (індивідуальні або колективні), що вчинили правопорушення.

До індивідуальних суб’єктів відносяться фізичні особи – громадяни України, особи без громадянства та інші, суб’єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також посадові підприємств, установ, організацій (до яких відносять керівників і головних бухгалтерів), які порушують фінансово-правові норми.

Посадові особи підприємств, установ, організацій несуть адміністративну відповідальність у відповідності до Кодексу про адміністративні правопорушення. Керівник і головний бухгалтер підприємства, установи, організації несуть відповідальність не лише за особисті діяння, але і за діяння підпорядкованих їм працівникам.

Проте найбільшу відповідальність несе керівник, оскільки всім відомо, що відповідальність за стан бухгалтерського обліку несе в першу чергу керівник підприємства, установи, організації, і тільки потім – головний бухгалтер.

Притягнення юридичної особи до фінансової відповідальності за порушення фінансового законодавства не звільняє її посадових осіб від адміністративної чи іншої відповідальності при наявності достатніх на те підстав.

Суб’єктивна сторона – психологічне відношення суб’єкта правопорушення до вчиненого ним діяння та його наслідків. Фінансове правопорушення вчиняється у формі умислу або необережності.

Фінансове правопорушення вважається вчиненим умисно, якщо особа, що його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своїх діянь і бажала або свідомо допускала настання шкідливих наслідків таких діянь. Умисел може бути прямий і побічний.

Правопорушення, вчинені у формі умислу є, наприклад, порушення законодавства з фінансових питань ст. 1642 КпАП, ухилення від подання декларацій про доходи ст. 1641 КпАП.

Фінансове правопорушення може бути вчинено у формі необережності, що проявляється у веденні обліку доходів з порушенням встановленого порядку; відсутність податкового обліку або ведення його з порушенням встановленого порядку.

Вина підприємств, установ, організацій у вчиненні фінансових правопорушень визначається в залежності від вини їх посадових осіб, діяння яких призвели до вчинення даного правопорушення. Адже діяльність юридичних осіб виражається в діяннях тих осіб, які в силу закону, установчих або інших документів представляють її у відносинах з іншими особами та здійснюють управління.

Якщо, наприклад, головних бухгалтер фальсифікує фінансову документацію, то дані діяння будуть розглядатися, як протиправні діяння юридичної особи. І тому, до фінансово-правової відповідальності притягається юридична особа, але це не звільняє посадову особу, в даному випадку, головного бухгалтера від адміністративної або, навіть, кримінальної відповідальності.

Види фінансових правопорушень:

За ступенем суспільної небезпеки:

1) фінансові проступки,

2) фінансові злочини;

за видами фінансово-правових інститутів:

1) бюджетні,

2) податкові,

3) у сфері банківської діяльності,

4) у сфері валютного регулювання та інші;

за об’єктом посягань:

1) порушення, пов’язані з виконанням зобов’язань по сплаті податків та інших обов’язкових платежів;

2) порушення, пов’язані з витрачанням коштів державних фондів;

3) порушення, які безпосередньо не пов’язані з фінансово-правовими відносинами, але їхні наслідки впливають на ці відносини;

за правовою природою:

1) порушення матеріальних фінансово-правових норм;

2) порушення процесуальних фінансово-правових норм.

За вчинені фінансові правопорушення наступає адміністративна, кримінальна та фінансово-правова відповідальність. Відповідно до частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України, до майнових відносин, заснованих на податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Правова санкція – це міра державного примусу за невиконання або неналежне виконання встановлених нормативно-правовими актами правил.

За характером впливу, санкції можна поділити на:

1) містять в собі безпосереднє покарання – санкції, які безпосередньо впливають на суб’єкта господарювання або його майновий стан (штраф, пеня);

2) містять в собі опосередковане покарання – санкції, які безпосередньо не завдають майнових втрат, але зменшують доходи платника в майбутньому, обмежують його діяльність (арешт рахунків, зупинення дії ліцензії).

Органи фінансового контролю застосовують наступні санкції:

1) адміністративні стягнення (штраф, конфіскація виготовленої продукції, знарядь виробництва);

2) фінансово-правові санкції (фінансова (штрафна) санкція, пеня, стягнення сум недоїмки, призупинення бюджетних асигнування, зупинення операцій з бюджетними коштами, повернення бюджетних коштів отриманих у вигляді субвенції у разі нецільового їх використання, зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням).

Правовідновлювальні санкції направлені на компенсацію шкоди завданої державі фінансовим правопорушенням, тобто функція пені полягає в компенсуванні збитків, нанесених державі. Вся сума такої фінансово-правової санкції надходить у казну держави. Наприклад, така фінансова санкція як пеня має місце при несвоєчасному погашенні податкового зобов’язання у вигляді відсотків, які нараховуються на суму податкової заборгованості.

Каральні фінансово-правові санкції (штраф) встановлюються з метою покарання правопорушника. Так, штраф, у вигляді фіксованої суми або відсотка від суми податкового зобов’язання накладається за порушення правил оподаткування.

Встановлення фактичних обставин справи можна вважати закінченим та на основі них приймати рішення, коли встановлена істина по кожному факту. Контролер повинен документально підтвердити виявлені порушення, але при цьому, він не повинен перетворюватися на слідчого. Межі вивчення окремих фактів не повинні бути занадто широкими. Контролеру достатньо дати відповідь на основні запитання: 1) що порушено, 2) хто порушив, 3) коли порушено (дата чи період), 4) як порушено (яким способом викликано порушення), 5) чим викликано порушення (причини та умови), 6) наслідки порушення, 7) розмір відшкодованої шкоди під час проведення контролю, 8) недоліки, що усунуті під час контролю.

Юридичні санкції застосовуються органами фінансового контролю у встановленому законом порядку. Це мають бути професійно і юридично підготовлені особи, адже на них покладено повноваження по оцінці встановлених фактів та переведенню їх на мову конкретних рішень. Цим правом наділені не всі посадові особи органів фінансового контролю, а лише керівники певних підрозділів та їх заступники.

Прийняття рішення про застосування юридичних санкцій з порушенням норм є підставою для його оскарження та відміни. В зв’язку з цим, в науці до рішення висувається ряд вимог: вимоги, які висуваються до суб’єкта контролю; вимоги, що висувають до діяльності по прийняттю рішення; вимоги до форми рішення.

Щодо першої вимоги, то, наприклад, стягнення за бюджетні правопорушення, передбачені Бюджетним кодексом України накладаються за рішенням Міністра фінансів України, керівника органу Державного казначейства України, керівника органу Державної контрольно-ревізійної служби України, Міністра фінансів Автономної Республіки Крим, керівника місцевого фінансового органу, голови виконавчого органу міської, міста районного значення, селищної та сільської ради (стаття 124). Проте таким правом не наділені заступники керівників цих органів.

Оскільки контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) та підрозділи органів державного казначейства в районах, містах і районах у містах не наділені статусом юридичних осіб, права застосовувати юридичні санкції вони не мають.

До другої групи вимог відносять вимоги, що висуваються до діяльності по прийняттю рішень. Рішення приймається у суворій відповідності до матеріальних і процесуальних норм, за умови повного і об’єктивного використання фактичних даних, отриманих за наслідками проведеного контролю.

Третю групу становлять вимоги щодо рішення: сама форма контрольного рішення повинна знаходитися в нерозривному зв’язку з правовими і моральними вимогами, яким повинен відповідати зміст рішення; оформлене рішення має представляти офіційне завершення дій по застосуванню юридичних санкцій.

Ми пропонуємо рішення, що виноситься на основі матеріалів проведених контрольних заходів поділити на вступну, описову і резолютивну частини.

Рішення підписується особою, що його винесла та підписом, із зазначенням дати про отримання примірника рішення особою, у відношенні якої прийнято дане рішення.

Органи фінансового контролю наділені правом застосовувати адміністративні стягнення за виявлені правопорушення.

Факт здійснення правопорушення встановлюється в процесі або за наслідками контролю. Адміністративні стягнення накладаються за рішенням керівника органу фінансового контролю на підставі акта перевірки або ревізії та протоколу.

Судова практика розгляду господарськими судами деяких категорій справ за участю податкових органів свідчить, що акт перевірок відіграє основну роль при прийнятті рішення за результатами контролю. Суди скасовують найчастіше рішення податкових органів, які вони приймають з порушеннями: в акті зазначають лише кількість помилок, не зазначаючи які саме; перелік нормативних актів, а не конкретно пункти та статті, які порушено; загальну суму донарахованого податку, а необхідно вручати платнику податків розрахунок донарахованих сум.

Оскаржені рішення платниками податків про донарахування податків або фінансових санкцій за результатами контролю, скасовуються судами при відсутності письмових повідомлень про здійснення перевірки, відсутність направлень на перевірку. Визнаються недійсними донараховані фінансові санкції без посилання в акті перевірки на первинні документи, на підставі яких зроблено перевірку та проведено донарахування, не зазначено пункт та статтю нормативно-правового акта, який порушено, а також зазначення в самому акті сум штрафних (фінансових) санкцій та адміністративних стягнень за вчинені правопорушення.

Контролюючий суб’єкт, крім відображених фактів порушень в акті, складає протокол. Протокол про бюджетні правопорушення не оформляється у разі складання акта ревізії. Зміст протоколу повинен відповідати вимогам статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Складення протоколу про бюджетні правопорушення визначає Порядок складання, передачі за належністю Протоколу про бюджетні правопорушення, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 26.02.02 № 129.

В протоколі зазначається: дата і місце його складання; посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, що його склала; відомості про особу порушника (відомості про учасника бюджетного процесу, яким учинене бюджетне правопорушення); місце, час вчинення і суть правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; пояснення порушника та інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Недотримання вимог складання протоколу є підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення. Постанова може бути скасована у випадку відсутності пояснень порушника, відомостей про особу порушника, не зазначення про роз’яснення прав та обов’язків правопорушнику.

На скасування постанови впливає відсутність у протоколі номера та дати акта перевірки, за яким було встановлено адміністративне правопорушення або часу та місця вчинення такого правопорушення та інше.

В оглядових листах Державної податкової адміністрації у м. Києві визначено, що основними причинами скасування постанов по справі про адміністративні правопорушення є недотримання статей 256, 268, 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в протоколах не вказується місце та час здійснення правопорушення, якими матеріалами перевірок таке правопорушення зафіксовано, не зазначається суть адміністративного правопорушення, постанови про адміністративні правопорушення виносяться за правопорушення, які не передбачені чинним законодавством).

Якщо правопорушення заподіює матеріальну шкоду або завдає збитки відповідному бюджету, то про це також зазначається у протоколі.

Протокол про бюджетні правопорушення підписується особою, яка його склала, та передається на строк до двох робочих днів для викладу пояснень та підпису керівнику органу, установи, організації, підприємства, де вчинене бюджетне правопорушення.

Протокол разом з актом та додатками передається на розгляд керівнику (заступнику) органу фінансового контролю не пізніше наступного дня після його складання. Необхідно в законодавстві уточнити, що протокол передається на розгляд не пізніше наступного після підписання, а не складення акта, дня. Протокол про бюджетне правопорушення протягом трьох робочих днів після його підписання передається керівнику для прийняття рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається керівником органу фінансового контролю протягом 15 днів від дня одержання протоколу та інших матеріалів справи. За результатами розгляду виноситься постанова по справі про адміністративне правопорушення.

Рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді фінансової (штрафної) санкції, пені, стягненні сум недоїмки, виноситься на основі акта перевірки керівником органу фінансового контролю протягом 10 днів.

Глава 18 БКУ регулює порядок застосовування фінансових санкцій за бюджетні правопорушення. Рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення приймається на підставі протоколу про бюджетне правопорушення або акта ревізії та доданих до нього документів.

Фінансово-правова санкція – зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій по здійсненню платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначається наказом Державного казначейства України “Про затвердження Порядку зупинення операцій з бюджетними коштами” від 18.11.2002 № 213. Зупинення операцій з бюджетними коштами можливе на термін до тридцяти днів, якщо інше не передбачено законом.

У разі прийняття уповноваженим органом розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами, зупиненню підлягають всі операції з бюджетними коштами на рахунках розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів, за винятком:

– сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), інших платежів до бюджетів і державних цільових фондів (у тому числі пені, фінансових санкцій);

– виконання рішень органів, яким відповідно до закону надано право стягнення коштів.

Підставою для відновлення операцій за рахунками розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів є: розпорядження уповноваженого органу про відновлення операцій з бюджетними коштами за спеціальною формою; закінчення терміну, зазначеного в розпорядженні про зупинення операцій; закінчення терміну, встановленого статтею 120 Бюджетного кодексу України (до тридцяти днів).

Розпорядження про відновлення операцій з бюджетними коштами приймається уповноваженим органом, який прийняв розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами, або установою вищого рівня на підставі доповідної записки посадової особи уповноваженого органу або інформації про усунення бюджетного правопорушення.

Призупинення бюджетних асигнувань означає припинення на конкретно визначений час повноважень, наданих розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою за загальним фондом бюджету в межах бюджетного періоду.

Бюджетний кодекс (стаття 117) передбачає підстави для призупинення бюджетних асигнувань: несвоєчасне і неповне подання звітності про виконання бюджету; невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внут­рішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів; подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету; порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов’язань; нецільове використання бюджетних коштів.

Механізм застосування призупинення бюджетних асигнувань регулюється Порядком призупинення бюджетних асигнувань, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.05.2002 № 319. Бюджетні асигнування призупиняються або відновлюються з 1-го числа місяця, наступного за датою прийняття розпорядження про призупинення бюджетних асигнувань або про відновлення.

Бюджетні асигнування призупиняються на термін від одного місяця до трьох, у межах поточного бюджетного періоду в обсязі, що дорівнює 50 відсоткам асигнувань, затверджених у плані асигнувань розпорядника бюджетних коштів за скороченою економічною класифікацією видатків бюджету на цей період, за винятком асигнувань на оплату праці, нарахування на заробітну плату та трансфертів населенню.

Розпорядник чи одержувач бюджетних коштів, якому призупинені бюджетні асигнування, зобов’язаний усунути правопорушення та в установлені розпорядженням терміни подає інформацію відповідному органу про усунення бюджетного правопорушення та копії документів, що її підтверджують.

За результатами аналізу отриманої інформації про усунення бюджетного правопорушення та підтверджувальних документів Міністр фінансів України, Міністр фінансів Автономної Республіки Крим, керівник місцевого фінансового органу, голова виконавчого органу міської (міста районного значення), селищної та сільської ради, який прийняв розпорядження про призупинення бюджетних асигнувань, приймає рішення про відновлення дії бюджетних асигнувань. Воно оформляється у вигляді розпорядження про відновлення дії бюджетних асигнувань.

Зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням (стаття 119 БКУ), застосовується за нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису.

Частиною 2 ст. 119 БКУ передбачений такий спеціальний вид нецільового використання бюджетних коштів, як нецільове використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції. Кабінетом Міністрів України від 11.04.02 № 495 затверджений Порядок повернення бюджетних коштів, отриманих як субвенція, до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання. Відповідно до цього Порядку факт нецільового використання субвенції встановлюється в процесі проведення ревізії (перевірки) виконання бюджетів уповноваженим державним органом, що здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства, і оформляється актом ревізії або довідкою про перевірку.

У разі встановлення факту нецільового використання субвенції разом з актом ревізії (довідкою про перевірку) керівником уповноваженого державного органу, що проводив ревізію (перевірку), оформляється вимога про повернення використаної не за цільовим призначенням суми субвенції до відповідного бюджету.

Бюджетна установа, в якій виявлено бюджетне правопорушення, може самостійно виконати вимогу в десятиденний термін після її отримання та повинна надіслати уповноваженому державному органу, що проводив ревізію (перевірку), копію документа, який підтверджує перерахування використаних не за цільовим призначенням сум субвенції до відповідного бюджету.

У разі невиконання в установлений термін вимоги, за рішенням Міністра фінансів, керівника органу Державного казначейства, керівника органу Державної контрольно-ревізійної служби, Міністра фінансів Автономної Республіки Крим, керівника місцевого фінансового органу, голови виконавчого органу міської, міста районного значення, селищної та сільської ради відповідно до статті 117 БКУ на період до виконання вимоги чи до її скасування такій бюджетній установі призупиняються бюджетні асигнування на суму субвенції, використаної не за цільовим призначенням, за винятком захищених статей бюджету, про що повідомляється уповноважений державний орган, що проводив ревізію (перевірку), або відповідно до статті 120 БКУ зупиняються операції з бюджетними коштами, або відповідно до статті 124 Бюджетного кодексу України накладається стягнення за бюджетне правопорушення.

У разі встановлення факту нецільового використання субвенції уповноважений державний орган, що проводив ревізію (перевірку), може надіслати в установленому порядку матеріали до правоохоронних органів для вирішення питання про притягнення винних посадових осіб до кримінальної відповідальності та відшкодування завданих збитків.


Читайте також:

  1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
  2. IV. Питання самоконтролю.
  3. The peace – порядок
  4. V. Виконання вправ на застосування узагальнювальних правил.
  5. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
  6. А.1. Порядок Magnoliales - магнолієцвіті
  7. Автомобільні ваги із застосуванням цифрових датчиків
  8. Акти застосування норм права в механізмі правового регулювання.
  9. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  10. Акти правозастосування, їх види
  11. Акти правозастосування.
  12. Активи як об’єкт фінансового менеджменту

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Правовий статус митних органів, їх завдання, функції у сфері контролю. | Відповідальність посадових осіб органів державного фінансового контролю.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.