Що означає бути просвітником? Головні риси, що відрізняють світогляд людини епохи Просвітництва.

І. Кант присвятив Просвітництву спеціальну статтю «Що таке Просвітництво?» і назвав його «виходом людини зі стану неповноліття «. Основні ідеї Просвітництва мали загальнолюдський характер. Одним із найважливіших завдань просвітників була широка популяризація власних ідей.

Просвітники, перш за все, були переконані в тому, що, раціонально змінюючи, вдосконалюючи суспільні форми життя, можна змінити на краще кожну людину. З іншого боку, людина, яка має розум, здатна до морального вдосконалення, а освіта та виховання кожної людини покращить суспільство в цілому.

Просвітник хоче зрозуміти себе, своє внутр. «Я». внутрішній світ не існує без зовнішнього. Зовнішнє: видиме, матеріальне,загалне, статичне, світло, об*активне, реальне. Внутрішнє: невидиме, нематеріальне, індивідуальне, затемнене, пітьма, необ*активне, нереальне. Лише поєднавши ці дві категорії, просвітник зможе дати відповідь на запитання: «хто я?».

Розвивався концепт природ. людини. Віра у «всемогутність» людського розуму.Просвітительський розум-моральний розум. Людина-моральна. Мораль зображується як доброчинність. Почуття людини не відкидаються у просвітництві. Пізнати себе-пізнати свої почуття. Якщо хочеш зрозуміти себе, треба жити почуттями, а розуміння прийде згодом. Проголошення цінності людини незалежно від її походження, утвердження рівності всіх людей.

У Просвітництві виходить на перший план ідея виховання людини. Віра у великі можливості виховання укріплювалася авторитетом англійського мислителя Дж. Локка: філософ стверджував, що людина народжується «чистим аркушем «, на якому можуть бути накреслені будь-які моральні, соціальні «відомості», важливо лише керуватися при цьому розумом. «Вік розуму» — такою є поширена назва XVIII ст.

Світовідчуття епохи Просвітництва включає в себе розуміння того, що розум обмежений досвідом, відчуттям, почуттям. Саме цим пояснюється те, що протягом цієї епохи однаково часто зустрічаються і «чуттєві душі», й «освічені розуми». Вони співіснують у гармонії, доповнюючи одне одного. «Чем разум человека становится просвещённее, тем сердце его — чувствительнее», — стверджують французькі енциклопедисти.

Людина епохи Просвітництва, чим би вона не займалася у житті, була ще й філософом у широкому розумінні цього слова: вона наполегливо й постійно прагнула до роздумів, спиралася у своїх судженнях не на авторитет або віру, а на власне критичне мислення. Критичні настрої посилюють світський характер літератури, її інтерес до актуальних проблем сучасного суспільства, а не до піднесено — містичних, ідеальних питань. У це «філософське», як його справедливо називають, століття філософія має розбіжності із релігією.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.