Як подорож героя-просвітника стає прокладанням маршруту пізнання?

XVIII ст. увійшло в історію як доба Просвітництва - епоха змін і оновлення. Вони зачіпали не якусь одну, а різні боки життя - релігію і політику, освіту й виховання, культуру й мистецтво, науку і техніку. Віра в силу знань, у досягнення науки й техніки дала поштовх для виникнення ідеї прогресу - неухильного просування людства вперед. В межах нової культури змінювалася і мотивація подорожей, а також їх географія. Центрами “прочанства” людини Просвітництва стають місця зосередження пам'яток історії,культури та архітектури. З іменем Лоренса Стерна(1713-1768) пов’язують появу нового тлумачення подорожей та їх ролі в житті людини. Після Лоренса Стерна з’являлися численні дорожні нотатки та романи, які модно було використовувати як своєрідні путівники. Закономірним результатом розвитку гуманістичного світогляду було бажання людини пізнати себе і світ, звільнитися від існуючих забобонів відносно інших народів і культур. Під час подорожі, зустрічаючись з людьми, знайомлячись з різними звичаями і традиціями, мандрівник вчився взаєморозумінню, толерантності, повазі до представників інших культур.

16.

Герой-просвітник йде у подорож для того, щоб зрозуміти своє власне я, структурувати свої почуття та переживання. Сен-Пре йде у гори Вале, щоб здійснити маршрут пізнання і лише повернення додому (міфологема Одіссея) означатиме, що герой самопізнав себе, побачив себе збоку. Герой може здійснювати як зовнішню так і внутрішню подорож. Сен-Пре здійснює внутрішню подорож через зовнішню. Він несе свою домівку за спиною, а метою його є повернення.

Робінзон Крузо, маючи тягу до морських подорожей та суто через мету матеріальну – розбагатіти, здійснює зовнішню подорож, яка потім призводить до внутрішньої зміни героя (маршрут самопізнання). Це можна спостерегти, наприклад, через його щоденник (щоденник – символ осмислення).

Гулівер єдиний герой в Просвітництві, який здійснює лише зовнішню подорож. Він пливе від реального місця, а потрапляє у вигадане. Цей герой не проходить стадії самопізнання, він лише описує свої пригоди.

17,23.Однією з невід’ємних рис епохи Просвітництва була подорож. Мандрівка є базовою метефорою літератури і всі твори Просвітництва покликані розгорнути цю тему. Оскільки герої всіх творів прагнуть пізнати своє Я, вони впевнено крокують дорогою життя, мандрують.Але мандрівка ця відбувається не тільки у зовнішньому просторі (наприклад переїзд Сюзанни з одного монастиря до іншого), а й у внутрішньому, що для просвітника є набагато важливішою, беручи до уваги його ціль.Зовнішня мандрівка є засобом для внутрішньої. Пишучи про свої подорожі у листах, їх автор здійснює внутрішню мандрівку своєю пам’яттю. Внутрішня мандрівка слугує для виховання почуттів та самопізнання, адже внутрішній світ затемнений і для того, щоб його освітити світлом (зрозуміти себе) потрібно використати розум. Наприклад у Гуллівера зовнішньої подорожі не було, адже він зовсім не описував її. А от Йорик дійснює зовнішню мандрівку лише заради внутрішньої і обидві мандрівки ( зовн. І внутр. )відбуваються одночасно, бо він пише в дорозі, на ходу.

Важливим для подорожі є засіб пересування героя. Наприклад Філдінг садовить свого героя до карети. З одного боку герой присутній на загальній дорозі, де зустрічає інших, може з ними поспілкуватися (частина загального суспільства), а з іншого боку карета- це все ж таки закритий простір, у якому ти відділений від усіх інших мандрівників, це твоя особиста мушля. Отже, він одночасно і присутній і відмежований приватним простором, який відображає аналітичну позицію, тобто погляд з боку. У Йорика ж інша карета – дизобліжанс, що виражає закритий простір. Закриваючись від зовнішнього, він поринає у внутрішній світ, створюючи неначе майданчик для самопізнання.

Головною характеристикою подорожі є епістолярій – процес виписування подорожі. Лист також відправляється у подорож, адже його потрібно довезти і тому кучер часто виступає листоношею. Для того, щоб досягти бажаного, потрібно не просто здійснити мандрівку, треба про неї написати. Писати про подорож – здійснювати ще раз її, але вже мандруючи по своїй пам’яттю, що дає змогу подивитися на себе і пройдений шлях зі сторони. Лише відмежувавшись герой може тверезо оцінити свою мандрівку, проаналізувати її і нарешті пізнати себе – стати щасливим.

У літературі Просвітництва майже повністю відсутній опис місць, подій, зовнішності. Це говорить про те, що автори всю увагу читача хочуть сфокусувати на внутрішніх процесах самопізнання героїв. Йорик не описує архітектуру Версалю, він розказує про свої почуття, те, як ці місця на нього діють, своє враження від побаченого. Опис пейзажів повністю замінюється розповіддю( Жак Фаталіст подорожує до тих пір, поки будуть історії, які він обдумує і створює свою точку зору, чужий досвід робить чужим).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.