Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Наукові школи

Частина 1

Лекція 1. Організація науково-дослідної роботи з географії в Україні

Науковий потенціал Карпатського регіону

Наукові школи

Науковий потенціал в Україні

Форми підготовки наукових кадрів

Підготовчий та основний періоди

Науково-дослідної роботи студентів

На географічних факультетах

Науковий потенціал Карпатського регіону

Організація науково-дослідної роботи з географії в Україні. Географічна наука, як і наука взагалі, є самостійною галуззю народного господарства, її головна функція спрямована на виробництво нових наукових знань. Тому вона вимагає від працівників, спеціалістів, географів певного комплексу людських якостей насамперед-таланту та здатності до самостійного мислення,знань, умінь сформулювати свій підхід до важливих проблем.

Рівень розвитку науки характеризується її науковим потенціалом під яким розуміють сукупність кадрових, матеріально-технічних, фінансових та інформаційних ресурсів, що об’єднані за певними принципами та структурою управління. Україна має значний науковий потенціал За чисельністю зайнятих працівників, обсягом та кількістю закладів та організацій географічна наука досягла рівня передових галузей народного господарства. Як приклад,наведемо Карпатський регіон, до якого входять Закарпатська,Івано-Франківська, Львівська,Чернівецька області. Деякі кількісні характеристики цієї території

- площа Карпатського регіону – 56,6 тис. км. кв. (9,4 % території України)

- тут проживає 6.4 млн. чоловік (12 % населення України).

У регіоні діє 18 вищих навчальних закладів, в т.ч. 6 університетів, 110 науко-дослідних, технологічних і проектно-конструкторських інститутів, відділень, бюро, де виконується науково-дослідні ,дослідно-конструкторські ,технологічні і проектні роботи. Тут працює 730 докторів і 6,4 тис. кандидатів наук, що разом складає 8% від спеціалістів з науковим ступенем в Україні. Насиченість докторами і кандидатами наук у регіоні значно менша, ніж по Україні на 10 тисяч працюючих тут припадає 24 кваліфікованих спеціалісти проти 34 в цілому по Україні. По багатьох наукових напрямах , зокрема в галузях математики,механіки, статистичної фізики,органічної хімії,наук про Землю,екології,регіональної економіки у регіоні створені потужні наукові колективи і сформувалися відомі в Україні та за її межами наукові школи.



Интернет реклама УБС

Наукові школи

Наукова школа – це певний історично сформований ,колектив що займається розробкою перспективних проблем даного наукового напряму. Іншими словами, це ті основні колективи, в яких формується нові сили і відбувається постійна взаємодія між вчителями та їх учнями,між засновниками нових наукових напрямів та їх послідовниками. В межах Карпатського регіону сформувалися знанні як в межах України , так і Європи,географічні школи

1. Львівська географічна школа представлена ландшафтом наукових досліджень. Засновник – К. Геренчук. Слід зазначити, що цей напрям досліджень є міжнародно-визнаним. У Львові проводились ландшафтознавчі конференції. Нові наукові результати

1) встановлена залежність і закономірності розташування певних типів гірських ландшафтів

2) вчення про гірські ландшафти, а саме ландшафтні утвори українських Карпат,знане та відоме в межах Карпатського Єврорегіону. Засновник – Г. Міллер. У вузах м. Львові готують фахівців з охорони природи, зокрема,тут функціонує науково-дослідний інститут екології Карпат, а отже можна виділити другий напрям наукових досліджень – соціоекологічний засновником його є В. Бучинський. А на базі інституту відбулася перша міжнародна конференція з питань Екології Українських Карпат.

Закладені основи міжнародної школи в галузі неотектоніки( О. Вялов, П. Цись, О. Круглов).

Економічні та соціально-географічні дослідження представлені географічними школами, а саме Школою суспільної регіональної географії, школами-напрямами українознавчої географії та історії української географічної науки( П. Ващенко,О. Шаблій, Ф.Заставний , Л. Долішній).

2. Чернівецька географічна школа характеризується загальновизнаними географічними дослідженнями з економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу (ПРП), основоположниками якого є М. Ігнатенко та В. Руденко. Новий напрямок наукових досліджень що перетворюється в географічну школу заснований Я. Жупанським. Це – соціально-економічне картографування виробничо-територіальних комплексів ВТК.

Добре відомі в Україні і за її межами роботи чернівецьких географів в галузі ландшафтознавства, зокрема картографування ландшафтних комплексів на великомасштабній основі (Л. Воропай, Е. Раковська).

3. В Івано-Франківську відбувається процес формування наукової геоекологічної школи (М. Адаменко, Г. Рудько).

4. На базі Ужгородського університету (наукові дослідження А. Кондуфора, В. Чопика) сформувалася також знана в Україні школа біогеографії, зокрема фітогеографії.

Безпосередньо в Карпатському регіоні науково-технічною діяльністю зайнято 27,9 тис. осіб, або 1 % від працюючих у народному господарстві регіону (по Україні цей показник складає 1,26 %).

На тери­торії Подільської височинної області дослідження націлені на вивчення антропогенних ландшафтів (Г.І. Денисик), господарсько­го використання й антропогенного впливу на НПС (О.В. За­ставецька, Л. Царик), природних заповідних територій (Л.П. Ца­рик).

Напрями науково-технічної діяльності установ науки і наукового обслуговування, в цілому, досить добре відповідають напрямам розвитку основних галузей промисловості регіону. За обсягом переважають роботи в інтересах машинобудівної галузі, зокрема, приладобудування. Серед науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, які виконувались в 1993 році в організаціях Львівщини, 67,5 % від загального обсягу становили роботи для машинобудування, 6,6 % – для сільського господарства, 6,7 % – для хіміко-лісового комплексу, 2,5 % – паливно-енергетичного.

Інформаційне забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності в регіоні здійснюють три Центри науково-технічної та економічної інформації, які розташовані в м. Івано-Франківську, Львові, Чернівцях.

Крім державних організацій – інститутів, бюро, університетів, в галузі науково-технічної діяльності розширюється сфера впливу нових організаційних формувань – малих підприємств, приватних фірм тощо. Так, на Львівщині в галузі науки і наукового обслуговування в 1993 році частка робіт, виконана малими підприємствами, становила 24 % від загального обсягу науково-технічних робіт, виконаних звичайними структурами.

Базою географії як науки є науковий потенціал та наукові кадри.

Наукові кадри – одна із головних складових науково-технічного потенціалу. Від їх чисельності, рівня професійної підготовки і творчої віддачі залежить успішне функціонування системи «наука – техніка – виробництво» будь-якого суспільства.

В Україні до наукових і науково-педагогічних кадрів належать такі категорії працівників:

а) академіки і члени-кореспонденти всіх академій;

б) усі працівники, що мають науковий ступінь та вчене звання, незалежно від характеру та місця роботи;

в) працівники, що виконують науково-дослідну роботу в навчальних та наукових закладах, а також науково-педагогічну роботу у вузах;

г) спеціалісти, зайняті науковою роботою безпосередньо на підприємствах і в проектних організаціях.

Згідно існуючої методики статистичного обліку до наукових і науково-педагогічних працівників не належать техніки і лаборанти, співробітники, що проходять науково-дослідну роботу, але не мають вищої освіти, а також ті, хто виконує тільки дослідні та експериментальні роботи за завданням наукового працівника.

Провідне місце в системі наукових кадрів займають працівники вищої кваліфікації, тобто ті, хто має наукову ступінь і звання. В Україні мають місце дві наукові ступені: 1) кандидат наук; 2) доктор наук. Вони присуджуються вченим після успішного захисту дисертації (кандидатської чи докторської), яка має риси (задатки) самостійної науково-дослідної роботи пошукача наукового ступеня.

В Україні прийняті і діють такі вчені звання:

1) академік і члени-кореспондент НАН;

2) дійсний член і член-кореспондент галузевих академій;

3) професор;

4) доцент;

5)старший і молодший науковий співробітник;

6) асистент.

Система наукових ступенів і звань була прийнята в середині 30-х років та існує до сьогоднішнього дня. Більшість наукових працівників складають спеціалісти віком від 30 до 60 років. Інші групи працівників – це науково-технічних персонал.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.