Науковий колектив – першооснова створення наукової інформації

Як в кожній галузі наукознавства неабияка роль належить науковому колективу – первинній фундаментальній команді, яка спроможна до пошуку нових творчих науково-методологічних поглядів та ідей в певній галузі наукового пізнання.

Організаційно-управлінська і планова діяльність наукового сектору базується на результатах досліджень, а саме на ефективному використанні можливостей та ресурсів науково-технічного персоналу.

Організація наукових досліджень - це система взаємопов’язаних структур і функцій, що забезпечують оптимальний режим і безперервну досконалість наукової праці з метою отримання найкращих результатів. Наука з її різноманітними і багато чисельними зв’язками, значною кількістю елементів, вірогідним характером самого дослідницького процесу відноситься до числа складних систем, котрими важко керувати. Як результат сучасного складного її розвитку яскравіше виявляється колективний та індивідуальний характер наукової творчості. Перший спрямований на вирішення великих комплексних програм і проблем; другий – на виявлення певних теоретичних моментів.

Географія як одна із провідних природничих наук концентрує в собі весь комплекс загальнонаукових світоглядів.

Відповідно до ієрархії структур наукових закладів та відомств розрізняють організацію наукових досліджень на різних рівнях: праця науковця, робота підрозділів наукового закладу, діяльність наукових установ та їх об’єднань в системі академій, міністерств.

Безпосередньо з даного питання випливає головне питання: що таке наукова організація праці, та що таке організація праці дослідника? Стосовно другого то це комплекс фізіологічно-природничих та напрацьованих рис характеру, котрі організовують науковця на виконання певного завдання чи об’єму роботи. А по першому питанню можна відповісти наступним чином: наукова організація праці – це насамперед чітка організація розумової праці (робоче місце, режим роботи), плановість, критика і самокритичний аналіз результатів роботи. При цьому слід пам’ятати, що науковий пошук є безперервним процесом і наступає певний момент, коли, або ж треба зупинити процес пошуку, або ж далі шукати істину. Рівень наукових досліджень залежить від кваліфікації, таланту вченого-дослідника та умов творчого дослідження.

Багато вчених в значній ступені дивували і молодих дослідників і своє оточення тим, що складали плани роботи на окремий день чи тиждень. Здавалося це можна і просто так запам’ятати, але саме цим вони і визначалися своєю високою організованістю. В ряді вищих навчальних закладів світу складалися графіки консультацій та відвідування кафедр і викладачів, відповідно за якими в конкретно призначений час студенти отримували наукові консультації у своїх наукових керівників, чи опрацьовували кафедральні архівні матеріали. По закінченню цього часу “кафедра” працювала за своїм науковим напрямком. Це є в значній ступені високоорганізованою суспільною системою. В нашому випадку до самоорганізації кафедри можна віднести консультативні та кафедральні дні і години, науково-методологічні семінари, інформативні години, тощо.

Сумарна ефективність праці наукового працівника виявляється у рівні раціонального використання годин робочого дня, котрий не нормується і слабо піддається регламентації В зв’язку з цим академік М.А. Лавреньєв у свій час підкреслював, що “час вченого – народне багатство і тратити його потрібно розумно”. У зв’язку з тим, що більшість навчальних закладів України є навчально-науковими, то більшість вчених раціонально відпрацьовує лишень 62% своїх наукових здібностей. Решта тратиться на організацію, консультацію, вирішення адміністративних питань, на різні суспільні доручення, тощо. І тому в значній ступені людина втомлюється не від того, що вона багато працює, а від того, що її праця погано організована.

Важливим чинником продуктивної праці є вік. Робота вченого важка. Це, насамперед, праця центральної нервової системи, нервозність тощо. Стан здоров’я вченого як біосоціального об’єкту тісно пов’язаний із мікро середовищем його діяльності і поведінкою. Найкращий вік – від 30-39 років – для теоретичних досліджень, до 50 років – для прикладних.

Природа поділила науковців на теоретиків і практиків, рідко коли поєднала ці дві складові частини. Є теоретики-науковці, котрі важко пояснюють словесно свої результати, але легко і зрозуміло викладають їх письмово і є випадки, коли ситуація складається навпаки.

Окрім цього вчений має бути достатньо мобільною людиною. З цього приводу відомий фізик Фермі говорив, що висока професійна мобільність пов’язана з процесом розвитку нових напрямків в науці. Він вважав, що вчений повинен кожні 10 років змінювати напрямок своєї діяльності.

Основною формою організації наукової діяльності виступають наукові колективи академічних, вузівських і галузевих наукових закладів. Від них в значній ступені залежить ефективність наукової діяльності.

На даний час найпоширеніша наступна структура науково-дослідного закладу: група, лабораторія, відділ, установа. Оптимальний склад групи – 3-10 наукових робітників, причому мала кількість працівників розрахована на виконання фундаментальних досліджень, велика – для практичних розробок. Поряд з цим до групи можуть входити

Відомості про географічну інформацію беруть початок ще з давнього минулого. Особливо велике нагромадження слід віднести до епохи Відродження. Диференціація географії як науки призвела до диференціації географічної інформації. З метою дослідження її структурності використовують філософського порівняльно-описовий, історичний та інші методи.

Роль географічної інформації на сучасному етапі розвитку природи і суспільства сприяє розширенню кругозору людини, допомагає їй розібратися в регіональній та глобальній проблематиці.

Перспективною географічною інформацією є інформація щодо майбутнього заселення і складання мережі нових населених пунктів і реконструкцію старих, розробки корисних копалин, використання земель і їх окультурювання шляхом різних видів меліоративних робіт, зміни стоку вод, зміни і боротьби з ростом ярів і ерозією ґрунтів.

ГІ як складова і невід’ємна частина географічної науки в різні часи, епохи, періоди, відігравала і відіграє найсуттєвішу роль у процесах пізнання існуючої природної реалії. Вона не є сталою, постійною закономірністю – вона трансформується в процесі розвитку суспільних стосунків, накопичення і збагачення географічної наукової думки, та поглядів. Якщо в період первісного становлення людини, формування державності ГІ носила чисто практичний характер, то в процесі подальшого розвитку та зміні соціальних епох, все більше відзначаються її теоретична роль та значення. Отож слід зазначити, що на даний період часу проводяться дослідження структури, функцій і значення ГІ. У структурному відношенні на даний час виділяють природничо-наукову інформацію, соціально-економічну, природничо-суспільну інформацію та інформацію суміжних наук. У свою чергу види географічної інформації утворюють інформаційні блоки. Існує чотири інформаційних блоки: 1) природничо-науковий, 2) соціально-економічний, 3) природничо-суспільний, 4) блок наскрізних наук.

Загальна фізико-географічна інформація включає інформацію про географічну оболонку як єдине ціле: зональність та азональність, ритмічність та диференціацію. Розглядаючи природничо-науковий блок зазначимо наступні види ГІ: ландшафтна, палеогеографічна, геоморфологічна, кліматична, гідрологічна, ґрунтознавча, біогеографічна, ботанічна, геофізична та геохімічна. Всі вони створюють певну оцінку та характеристику тої чи іншої галузі географічної науки.

Наступним блоком в структурі ГІ є соціально-економічний інформаційний блок, тобто створення комплексу інформації про суспільство, закони громадянського життя, поведінки людей, промисловість, господарство. Необхідно вказати, що до даного блоку входить промислово-сільськогосподарсько-поселенсько-транспортна ГІ.

Третім блоком у структурі відзначають природничо-суспільний інформаційний блок. До нього належить розгляд складних взаємозв’язків між суспільством і природою, а саме геополітична, історична, географо-медична, океанічно-географічна та ін. види інформації. Цей блок несе серію знань та інформації про взаємодію людини з певними особливостями природного середовища.

Останнім відокремимо блок наскрізних наук, який включає методи і способи, що пронизують всю систему ГІ в цілому. Це-картографічна, мета географічна, географо-історична інформація.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.