Географічні стаціонари

Географічні стаціонари – це науково-дослідні установи, де на основі тривалих багаторічних спостережень та експериментів на типовій ділянці для певного регіону – полігоні, вивчають стан і змини ландшафтних комплексів, або інших компонентів

Мережа комплексних географічних стаціонарів почала формуватися у 60-70-тих роках ХХ століття. Їх мета змінювалася і ускладнювалася відповідно до пізнання окремих властивостей ландшафтних комплексів. Ускладнення завдань вимагає удосконалення теорії стаціонарних досліджень, застосування нових методів і сучасних точних вимірювальних засобів, які глибше і повніше розкривають властивості ландшафтних комплексів, та дають змогу розробляти конструктивні пропозиції щодо раціонального використання та охорони природи.

Отож стаціонари забезпечують отримання інформаційного матеріалу для побудови математичних моделей функціонування, динаміки і зміни ландшафтів, що є основою наукового прогнозування їх станів, розв’язання завдань локального, регіонального моніторингу та обґрунтування рекомендацій по оптимізації природокористування. В Україні ці завдання розв’язуються на базі Димерського (Київська область), Чорногорського (Івано-Франківська область), Ростоцького (Львівська область) географічних стаціонарів.

Слід відзначити, що основні форми та організації збору і накопичення географічної інформації, в кінцевому результаті видали ряд певної літератури.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.